Ухвала

від 17.06.2022 по справі 381/981/22

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

У Х В А Л А

"17" червня 2022 р. Справа № 381/981/22

суддя Макарівськогорайонного судуКиївської областіМазка Н.Б.,розглянувши вприміщенні Макарівськогорайонного судуКиївської областів порядкуписьмового провадження заявупозивача ОСОБА_1 про забезпеченняпозову,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що 08.04.2011 року між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким остання отримала грошові кошти та зобов`язувалась їх повернути у визначений договором строк. Договір позики є чинним, ніким не оскаржувався, відсутні будь-які судові рішення та судові спори щодо визнання його недійсним.

Одночасно з договором позики, з метою забезпечення виконання вказаного зобов`язання, тими ж сторонами було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 передає в іпотеку іпотекодержателю ОСОБА_1 нерухоме майно, що належить їй на праві приватної власності, а саме: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,2370 га, кадастровий номер 3222789200:02:004:0280, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська.

11.08.2011 року, відповідно до п.6.4 договору іпотеки та нотаріально посвідченої заборони до нього, відомості про іпотеку було внесені до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №№11055181, 11055197, а також до Державного реєстру іпотек за № 1105115.

Договір іпотеки є чинним, укладеним з дотриманням усіх вимог закону, посвідчений нотаріально, ніким не оскаржувався, відсутні будь-які судові рішення щодо його недійсності.

Відповідно до п.4.4 договору іпотеки, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частини, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором, іпотекодержатель має право реалізувати своє право іпотеки та звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченим цим договором.

Пунктом 5.1. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частини, у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або якщо гарантії та запевнення надані іпотекодержателю не відповідають дійсності.

Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін чи шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені (п. 5.3 договору іпотеки). Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п.5.3. договору (п.5.4 договору іпотеки).

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

ОСОБА_2 не були виконані зобов`язання належним чином - а саме не повернуто кошти у встановлений договором позики строк.

Згідно п.4.5 договору іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент реалізації права іпотеки, в тому числі, але не виключно, всі платежі на користь іпотекодержателя, передбачені договором позики, а також нараховані штрафні санкції за порушення зобов`язання за договором позики, витрати іпотекодержателя на адвокатів, аудиторів, експертів, оцінювачів, витрати понесені при зверненні стягнення на предмет іпотеки та його реалізації, в тому числі за здійснення виконавчого напису нотаріуса та будь-які інші затрати, понесені іпотекодержателем у зв`язку з цим договором.

Аналогічні положення містяться у ст.7 Закону України «Про іпотеку» та ст.589 ЦК України.

Окрім порушення виконання основного зобов`язання, іпотекодавцем було порушено умови договору іпотеки, положення Закону України «Про іпотеку» та ЦК України.

Зокрема, згідно п.3.1.9 договору іпотеки, до виконання позичальником зобов`язання повному обсязі іпотекодавець не має права, без згоди іпотекодержателя розпоряджатися будь-яким чином предметом іпотеки і цілому або окремим майном, що входить до його складу, а саме не здійснювати дій, пов`язаних зі зміною прав власності на предмет іпотеки, відчужувати у будь-який спосіб (продавати, дарувати, обмінювати), знищувати, передавати у володіння і користування (оренду, лізинг) третім особам, а також укладати відносно предмету іпотеки або його частини будь-які угоди без згоди іпотекодержателя.

Частиною 3 ст.9 Закону України «Про іпотеку» встановлено обмеження права іпотекодавця розпоряджатися предметом іпотеки, зокрема, іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Аналогічні положення містяться у ч.2 ст.586 ЦК України, відповідно до якої, заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Як йому,позивачу сталовідомо зпублічної кадастровоїкарти України(htth://map.land.gov.ua/kadastrova-karta),що земельнаділянка зкадастровим номером3222789200:02:004:0280, що єпредметом іпотеки,була поділенана двіземельні ділянкиз кадастровиминомерами:3222789200:02:004:1421 та 3222789200:02:004:1422 з площами 0,0624 га та 0,1742 га відповідно без згоди іпотекодержателя.

22.03.2017 року з метою встановлення підстав такого поділу адвокатом позивача були направлені адвокатські запити до Макарівської районної державної адміністрації Київської області та Відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

У відповідь Відділом Держгеокадастру повідомлено, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222789200:02:004:0280 здійснено на підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 01.09.2011 року за №4570. На цій же підставі 19.01.2012 року було здійснено видачу державних актів: серія ЯМ №432012 та ЯМ №432013 на новоутворені земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222789200:02:004:1421 та 3222789200:02:004:1422 відповідно.

Також, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №82748829 від 17.03.2017 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3222789200:02:004:1422, що є частиною предмету іпотеки, була відчужена ОСОБА_2 за договором дарування №2834 від 13.08.2014 році своїй доньці ОСОБА_3 .

В подальшому, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №226772593 від 05.10.2020 року та №278876608 від 08.10.2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3222789200:02:004:1422, що є частиною предмету іпотеки, та підставі заяви ОСОБА_3 про розподіл земельної ділянки, №1185 від 17.09.2019 була розподілена на земельні ділянки з кадастровим номером 3222:89200:02:004:1475 (площею: 0.0527 га) та кадастровим номером 3222:89200:02:004:1476 (площею: 0.1215 га).

Таким чином, іпотекодавець ( ОСОБА_2 ) у порушення п.3.1.9 договору іпотеки, ч3 ст.3 Закону України «Про іпотеку», ч.2 ст.586 ЦК України, без дозволу та відома іпотекодержателя(позивача) здійснила поділ предмету іпотеки - земельної ділянки, а також відчужила одну з новоутворених земельних ділянок - частину предмету іпотеки за договором дарування своїй доньці ОСОБА_3 , яка в подальшому здійснила ще і розподіл однієї із них.

Позивач звертає увагу, що це є перший очевидний факт умисних дій іпотекодавця ОСОБА_2 з метою приховати предмет іпотеки шляхом незаконного (без згоди іпотекодержателя) неодноразового поділу предмета іпотеки, який є предметом спору за даним позовом позивача до Фастівського міськрайонного суду Київської області, та укладання в подальшому фіктивного договору дарування на ім`я своєї доньки з подальшим повторним поділом предмета іпотеки.

При цьому позивач особливу увагу звертає на те, що поділ земельної ділянки (предмету іпотеки) кадастровий номер 3222789200:02:004:0280 відбувався при наявності нотаріально посвідченої заборони (відомості про іпотеку було внесені до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №№11055181, 11055197, а також до Державного реєстру іпотек за №1105115 інформаційна довідка з реєстру прав та обтяжень нерухомого майна №78802859 від 25.01.2017 року, що є прямим доказом умисних дій іпотекодавця ОСОБА_2 .

За умовами договору іпотеки (п.4.4., п.5.3.), у разі порушення положень договору іпотеки, іпотекодавець має право на звернення стягнення предмету іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку»).

На підставі вищевикладеного, 30.05.2017 року він, позивач звернувся з відповідним позовом по ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (треті особи на боці відповідача) з відповідним позовом про звернення стягнення предмета іпотеки (копія додається до позову).

04.12.2019 року Макарівським районним судом Київської області по справі №370/1186/17 за позовом позивача до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, була винесена Ухвала про затвердження Мирової угоди, відповідно до умов якої:

ОСОБА_2 передає, а позивач ОСОБА_1 приймає у власність предмет іпотеки: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 передає, а позивач ОСОБА_1 приймає у власність земельну ділянку площею 0,0624 га, кадастровий номер 3222789200:02:004:1421, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська;

ОСОБА_3 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність земельну ділянку площею 0,0527 га кадастровий номер 3222789200:02:004:1475, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська;

Вартістю майна визначеного пунктами 1, 2, 3 даної мирової угоди в повному обсязі задовольняються грошові/майнові вимоги ОСОБА_1 , що виникли з підстав укладення між ним та відповідачкою ОСОБА_2 договору позики від 08.04.2011 року.

Відповідно до ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином,обставини щовстановлені рішеннямМакарівського районногосуд}Київської областіпо справі№370/1186/17,а самеухвалою судувід 04.12.2019року прозатвердження мировоїугоди запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,а самепро зобов`язання ОСОБА_3 передатипозивачу увласність земельнуділянку площею0,0527га кадастровийномер 3222789200:02:004:1475в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 08.04.2011 року є преюдиціальним фактом котрий звільнений від доказування сторонами, які приймали участь у зазначеній справі.

В зв`язку з відмовою відповідачів по справі №370/1186/17 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 добровільно виконувати мирову угоду затверджену судом по даній справі, позивач вимушений був звернутися 12.05.2021 року до суду з заявою про зміну порядку виконання ухвали від 04.12.2019 року Макарівського районного суду Київської області по справі №370/1186/17 про затвердження Мирової угоди від 04.12.2019 року з добровільного на присумовий.

При цьому ОСОБА_2 та її представник, а також ОСОБА_3 були безпосередніми учасниками судових засідань, та були повністю обізнані про хід розгляду даної заяви. Дані судові засідання відбувалися - 02.07.21, 15.09.21, 30.09.21 та 25.10.21.

Але, під час судового розгляду зазначеної заяви, а саме 08.10.2021 року позивачу стало відомо, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №278871032 від 08.10.2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 5222789200:02:004:1475 (площею: 0.0527 га), яка відповідно до п.3 мирової угоди повинна була передана ОСОБА_3 позивачу, була відчужена ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.08.2021р. ОСОБА_4 (відповідач по справі).

Відповідно до умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.08.2021 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою К.І., зареєстрований в реєстрі за №1234 (договір купівлі-продажу), з одного боку - ОСОБА_2 , що діє від імені ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довіреності, і з другого боку - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (реєстраційний номер НОМЕР_1 , мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ) попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам`яті та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного договору, уклали цей договір про купівлю-продаж земельної ділянки кадастровий номер 3222789200:02:004:1475 (площею 0,0527 га).

Відповідно до п.10 та п.11 договору купівлі-продажу продавець (в особі представника) продав, а покупець купив за цим договором земельну ділянку, вільну від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які в момент складання договору продавець чи покупець не могли не знати. Продавець (в особі представника) свідчить, що відсутні будь-які сервітути та інші обмеження, щодо використання цієї земельної ділянки, земельна ділянка вільна від забудови.

Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучі достовірно обізнаними про наявність судового рішення по справі №370/1186/17, а саме затвердженої ухвалою суду мирової угоди, відповідно до п.3 якої ОСОБА_3 була зобов`язана передати позивачу у власність земельну ділянку площею 0,0527 га кадастровий номер 3222789200:02:004:1475 в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 08.04.2011 року, та будучі достовірно обізнаними про наявність на розгляді суду заяви позивача про зміну порядку виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди від 04.12.2019 року з добровільного на примусовий, діючи спільно та умисно, з метою невиконання рішення суду (п.3 мирової угоди), та будуча обізнаними про факт обтяження земельної ділянки з кадастровим номером 3222789200:02:004:1475 договором іпотеки, яка в свою чергу утворилася шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 3222789200:02:004:0280 (площею 0,2370 га, реєстраційний №1105115 від 11.04.2011 року Державного реєстру іпотек), потім фіктивного дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3222789200:02:004:1422 (площею 0,1742 га.) ОСОБА_5 своїй донці, а потім повторного незаконного поділу вже на земельну ділянку з кадастровим номером 3222789200:02:004:1475 (площею 0,0527 га.), без згоди іпотекодержателя, в порушення п.3.1.9 договору іпотеки та ч.3 ст.9 Закону України «Про іпотеку» здійснили його відчуження на користь відповідача за безцінь, а саме за ціною 26 100 (двадцять шість тисяч сто) гривень 00 копійок.

На переконливу думку позивача це є другий достовірний та очевидний факт умисних дій іпотекодавця та її доньки з метою невиконання рішення суду та приховування предмета іпотеки шляхом подальшого його номінального відчуження відповідачу, без згоди іпотекодержателя та свідомого повідомлення неправдивих відомостей (п.10 та п.11 договору купівлі-продажу від 03.08.21) про відсутність будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які в момент складання договору продавець ОСОБА_3 (та її представник ОСОБА_2 ) не могли не знати, та про наявність обмежень та обтяжень, щодо відчуження та використання цієї земельної ділянки без згоди Позивача.

Відповідно доположень ст.23Закону України«Про іпотеку»,у разіпереходу прававласності правагосподарського відання)на предметіпотеки відіпотекодавця доіншої особи,у томучислі В порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека е дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не поведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Застосування вказаногоположення законузнаходить відображенняу судовійпрактиці, зокрема, у постанові ВСУ від 27.05 2015 року у справі за №6-332цс15 та постанові ВСУ від 05.04.2017 року у справі за№ 6-1534цс16.

Також,відповідно доположень ч.2ст.110Земельного кодексуУкраїни,перехід прававласності наземельну ділянку,зміна їїцільового призначенняне припиняєвстановлених обмежень,обтяжень.Перехід прававласності наземельну ділянку,зміна їїцільового призначення не припиняє встановлених обмежень, обтяжень, (в редакції ЗУ №711-ІХ від 17.06.2020) та перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень. обтяжень (в попередній редакції згідно ЗУ № 3613-УІ від 07.07.2011).

Згідно ч.3ст.110Земельного КодексуУкраїни,поділ чиоб`єднанняземельних ділянокне припиняєдії обмежень,обтяжень,встановлених наземельні ділянки,крім випадків,коли обмеження(обтяження)поширювалося лишена частинуземельної ділянки,яка врезультаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Отже, іпотекодержатель відповідно до умов договору іпотеки та положень ст.12 Закону України «Про іпотеку» має право здійснити стягнення на предмет іпотеки, у наслідок порушення іпотекодавцем (відповідачем) умов договору іпотеки.

Новий же власник земельної ділянки з кадастровим номером 3222789200:02:004:1475 ОСОБА_4 є іпотекодавцем на умовах договору іпотеки та ст.23 Закону України «Про іпотеку».

Позивач мотивовано вважає доведеним необхідність забезпечення позову в зв`язку непоодинокими встановленими фактами умисних дій іпотекодавця ОСОБА_2 щодо приховування та зміни предмету іпотеки шляхом незаконного (за наявності нотаріально посвідченої заборони та без згоди іпотекодержателя) неодноразового поділу предмета іпотеки, подальшого укладання фіктивного договору дарування предмету іпотеки на ім`я своєї доньки ОСОБА_3 з подальшим повторним поділом предмета іпотеки, та подальші спільні умисні дії іпотекодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відчуження предмету іпотеки ОСОБА_4 з метою невиконання рішення суду, шляхом укладання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.08.21 та внесення до нього неправдивих відомостей про відсутність будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб та про наявність обмежень та обтяжень при відчуженні земельної ділянки, яка є предметом іпотеки.

Позивач вважає необхідним та достатнім заходом забезпечення позову накладення арешту на майно, що належать відповідачеві, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 3222789200:02:004:1475, площею 0,0527 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2156698632227, номер запису про право власності 43298525, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.08.2021р. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою К.І., що зареєстрований в реєстрі за №1234.

У випадку не застосування судом даного заходу забезпечення, з врахуванням вищевикладеного, існує реальна загроза невиконання судового рішення по даній справі та свідомого ухилення відповідачем та іпотекодавцями від виконання своїх зобов`язань за договором іпотеки.

Щодо пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, позивач вважає, що в зв`язку з свідомими, умисними діями іпотекодавців щодо поділу та відчуження предмета іпотеки з метою невиконання рішення суду та приховування предмета іпотеки, та за відсутності обставин та підстав щодо зустрічного забезпечення передбачених ст.154 ЦПУ України - будь-яке зустрічне забезпечення є недоцільним.

Заявник ОСОБА_1 просить: накласти арешт на майно, що належить відповідачеві, а саме:

-земельну ділянку з кадастровим номером 3222789200:02:004:1475, площею 0,0527 га,

реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2156698632227, номер запису про право власності 43298525, що належить ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) на праві приватної власності, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.08.2021 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою К.І., що зареєстрований за №1234;

- відповідно до ч.2 ст.157 ЦПК України примірник ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову та відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини першої статті 187 ЦПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі (частина тринадцята статті 158 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Системне тлумачення частини першої статті 153, частини тринадцятої статті 158, частини першої статті 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що: законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі; для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно; першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті; у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову; у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно вимог ч.2ст.149 ЦПК України,забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Пунктом 1 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно роз`ясненню Пленуму Верховного Суду України викладеному у постанові №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і за реєстрова на відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Згідно вимог п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст.2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

З огляду на викладене, позивачем не доведено ризики утруднення виконання можливого рішення суду або неможливості його виконання, без вжиття заходів забезпечення позову.

Так, матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, а посилання у заяві лише на потенційну можливість, припущення позивача щодо ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Позивачем не доведено які саме дії вчинені відповідачем свідчать про його ухилення від виконання судового рішення.

З огляду на викладене, заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

Керуючись вимогами ст.149-154,260,353 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя