Рішення

від 01.03.2023 по справі 381/981/22

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2023 р. Справа №381/981/22

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Мазки Н.Б. в приміщенні Макарівського районного суду Київської області в смт Макарів Бучанського району Київської області, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особа на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , вказавши третіми особами на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач зазначив, що 08.04.2011 року між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, за яким остання отримала грошові кошти та зобов`язувалась їх повернути у визначений договором строк. Договір позики є чинним, ніким не оскаржувався, відсутні будь-які судові рішення та судові спори щодо визнання його недійсним.

Одночасно з договором позики, з метою забезпечення виконання вказаного зобов`язання, тими ж сторонами був укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передає в іпотеку іпотекодержателю ОСОБА_1 нерухоме майно, що належить їй на праві приватної власності, а саме: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,2370 га, кадастровий номер: 3222789200:02:004:0280, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська.

11.04.2011 року, відповідно до п.6.4 договору іпотеки та нотаріально посвідченої

заборони до нього, відомості про іпотеку було внесені до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №№11055181, 11055197, а також до Державного реєстру іпотек за №1105115.

Договір іпотеки є чинним, укладеним з дотриманням усіх вимог закону, посвідчений нотаріально, ніким не оскаржувався, відсутні будь-які судові рішення щодо його недійсності.

ОСОБА_3 не були виконані зобов`язання належним чином - а саме не повернуті кошти у встановлений договором позики строк.

Також в порушення умов договору іпотеки, за заявою ОСОБА_3 від 01.09.2011 року був здійснений поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222789200:02:004:0280 на дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222789200:02:004:1421 та 3222789200:02:004:1422 з площами 0,0624 га та 0,1742 га відповідно.

В подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 3222789200:02:004:1422 була відчужена ОСОБА_3 за договором дарування №2834 від 13.08.2014 році своїй доньці ОСОБА_4 .

На підставі заяви ОСОБА_4 земельна ділянка з кадастровим номером 3222789200:02:004:1422 була розподілена на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222789200:02:004:1475 (площею: 0,0527 га) та 3222789200:02:004:1476 (площею: 0,1215 га).

Таким чином, в порушення вимог договору іпотеки ОСОБА_3 без дозволу та відома іпотекодержателя здійснила поділ предмету іпотеки.

30.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (третя особа на стороні відповідача).

04.12.2019 року ухвалою суду затверджена мирова угода, відповідно до умов якої: ОСОБА_3 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність предмет іпотеки: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_4 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність земельну ділянку площею 0,0624 га, кадастровий номер 3222789200:02:004:1421, розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська; ОСОБА_4 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність земельну ділянку площею 0,0527 га, кадастровий номер 3222789200:02:004:1475, розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська; вартістю майна визначеного пунктами 1, 2, 3 даної мирової угоди в повному обсязі задовольняються грошові/майнові вимоги ОСОБА_1 , що виникли з підстав укладення між ним та відповідачкою ОСОБА_3 договору позики від 08.04.2011 року.

В зв`язку з відмовою відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 добровільно виконувати мирову угоду затверджену судом по даній справі, позивач вимушений був звернутися 12.05.2021р. до суду з заявою про зміну порядку виконання ухвали від 04.12.2019 року Макарівського районного суду Київської області по справі №370/1186/17 про затвердження мирової угоди від 04.12.2019 року з добровільного на

примусовий.

Під час розгляду вказаної заяви, а саме 08.10.2021 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_4 була відчужена земельна ділянка кадастровий номер 3222789200:02:004:1475 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.08.2021 року ОСОБА_2 .

Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , будучи достовірно обізнаними, що спірна земельна ділянка має бути передана позивачу у власність, діючи спільно та умисно, з метою невиконання рішення суду та будучи обізнаними про факт обтяження земельної ділянки з кадастровим номером 3222789200:02:004:1475 договором іпотеки, яка у свою чергу утворилася з земельної ділянки з кадастровим номером 3222789200:02:004:0280, без згоди іпотекодержателя здійснили його відчуження на корить відповідача за ціною 26 100,00 гривень, тому відповідно до положень ст.23 Закону України «Про іпотеку», відповідач - ОСОБА_2 набула статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Тому позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки б/н від 08.04.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 3222789200:02:004:1475, площею 0,0527 га, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.08.2021 року.

Крім того, при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 звернувся з заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на спірну земельну ділянку.

Ухвалою суду від 20.06.2022 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Відповідачу встановлено 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 копії ухвали суду від 20.06.2022 року, позовної заяви з додатками, отримала 25.11.2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0800100087630.

13.12.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_2 , в якому вона вказувала на безпідставність позовних вимог, оскільки на момент укладання договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки в Державному реєстрі були відсутні відомості про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень, тому вона як особа, яка добросовісно поклалася на ці відомості, тобто не знала та не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набула право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №922/3537/17).

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 копії ухвали суду від 20.06.2022 року та позовної заяви з додатками не отримали, конверти відповідно до довідки про причини повернення/досилання повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Такий висновок КЦС ВС зроблено у рішенні (постанові) від 11.05.2021 року у справі 216/3765/16-ц.

03.01.2023 року представник позивача ОСОБА_5 подав клопотання/заву, в якій повідомив суд про відмову скористатися своїм процесуальним правом подачі відповіді на відзив та просив суд розглядати справу на підставі наявних матеріалів та заяв по суті, що містяться в справі.

Судом були створені учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, наданням строку для подачі відзиву.

Кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Судом встановлено, що 08.04.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, який посвідчений Ковальчуком С.П. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №1406, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в сумі 1 935 023,90 гривень, що є еквівалентом 242 950 доларів США за курсом НБУ на дату підписання договору (100 дол США=796,47 гривень), а позичальник зобов`язується належним чином використати та повернути позикодавцю зазначені грошові кошти, а також виконувати всі інші зобов`язання в порядку та у строки, передбачені цим договором (а.с.18).

В зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов`язань щодо повернення позики, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.

За наслідками розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики Постановою Верховного Суду від 29.01.2020 року було постановлено наступне: рішення Апеляційного суду міста Києва від 25.01.2017 року в частині відмови у стягненні 3% річних скасувати. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28.04.2016 року у цій частині змінити, зменшивши стягнену суму з 231 101,91 гривень до 221 865,07 гривень.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28.04.2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 25.01.2017 року в частині стягнення суми процентів у розмірі облікової ставки НБУ за користування позикою, штрафних санкцій з розрахунку 7% від неповерненої суми позики змінити, зменшивши ці суми з 2 022 497,57 гривень до 113 397,70 гривень та з 277 026,50 гривень до 135 451,67 гривень відповідно.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28.04.2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 25.01.2017 року в частині визначення загального розміру заборгованості змінити, визначивши її у сумі 2 405 738,34 гривень. У іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 28.04.2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 25.01.2017 року залишити без змін.

Крім того, 08.04.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання зобов`язання позичальника ( ОСОБА_3 ), що витікає з договору позики від 08.04.2011 року укладеного між тими ж сторонами, був укладений договір іпотеки, посвідчений Ковальчуком С.П. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, відповідно до умов, якого ОСОБА_3 передає в іпотеку іпотекодержателю ОСОБА_1 нерухоме майно, що належить їй на праві приватної власності, а саме: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,2370 га, кадастровий номер: 3222789200:02:004:0280, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська (а.с.149).

11.04.2011 року, відповідно до п.6.4 договору іпотеки та нотаріально посвідченої заборони до нього, відомості про іпотеку були внесені до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №11055181, 11055197, а також до Державного реєстру іпотек за №1105115.

Договір іпотеки є чинним, укладеним з дотриманням усіх вимог закону, посвідчений нотаріально, ніким не оскаржувався, відсутні будь-які судові рішення щодо його недійсності.

Відповідно до п.4.4 договору іпотеки, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частини, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором, іпотекодержатель має право реалізувати своє право іпотеки та звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченим цим договором.

Пунктом 5.1. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частини, у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або якщо гарантії та запевнення надані іпотекодержателю не відповідають дійсності.

Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін чи шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені (п.5.3 договору іпотеки). іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п.5.3. договору (п.5.4 договору іпотеки).

ОСОБА_3 не були виконані зобов`язання належним чином - а саме: не повернуті кошти у встановлений договором позики строк.

На підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 від 01.09.2011 року №4570 був здійснений поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 3222789200:02:004:0280 на дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222789200:02:004:1421 та 3222789200:02:004:1422, державний акт серія ЯМ №432013 та ЯМ №432012 відповідно.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №82748829 від 17.03.2017 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3222789200:02:004:1422, що є частиною предмету іпотеки, була відчужена ОСОБА_3 за договором дарування №2834 від 13.08.2014 року ОСОБА_4 .

В подальшому, як вказує позивач, земельна ділянка з кадастровим номером 3222789200:02:004:1422, що є частиною предмету іпотеки, на підставі заяви ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки, №1185 від 17.09.2019 року, була розподілена на земельні ділянки з кадастровим номером 3222789200:02:004:1475 (площею: 0.0527га) та кадастровим номером 3222789200:02:004:1476 (площею: 0.1215 га).

30.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: звернути стягнення на предмет іпотеки земельну ділянку з кадастровим номером: 3222789200:02:004:1421 за адресою: АДРЕСА_1 , що на ній розташований та належить ОСОБА_3 ; земельну ділянку з кадастровим номером: 3222789200:02:004:1422 за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська, яка належить ОСОБА_3 ; встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів.

В даній справі 04.12.2019 року була затверджена мирова угода на наступних умовах: 1. ОСОБА_3 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність предмет іпотеки: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 2. ОСОБА_4 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність земельну ділянку площею 0,0624 га, кадастровий номер 3222789200:02:004:1421, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська. 3. ОСОБА_4 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність земельну ділянку площею 0,0527 га кадастровий номер 3222789200:02:004:1475, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вартістю майна визначеного пунктами 1, 2, 3 даної мирової угоди в повному обсязі задовольняються грошові/майнові вимоги ОСОБА_1 , що виникли з підстав укладення між ним та відповідачкою ОСОБА_3 договору позики від 08.04.2011 року.

В зв`язку з відмовою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 добровільно виконувати мирову угоду, затверджену судом, позивач звернутися 12.05.2021 року до Макарівського районного суду Київської області з заявою про зміну порядку виконання ухвали від 04.12.2019 року Макарівського районного суду Київської області про затвердження мирової угоди від 04.12.2019 року з добровільного на примусовий. Як вбачається з ЄДРСР за наслідками розгляду даної заяви була постановлена ухвала про відмову в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Разом з цим, на підставі звернення виконавчого листа №757/365/15-ц до виконання

та відповідно до акту про реалізацію предмета іпотеки ВП №65253426 від 28.09.2021 року на користь позивача стягнуто 1 450 400,00 гривень шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, а саме садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 200,26 м кв та земельну ділянку площею 0,0624 га, кадастровий номер 3222789200:02:004:1421, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська (а.с.51-55).

Також, в рахунок погашення заборгованості, а саме виконання рішення Печерського районного суду міста Києва на рахунок ОСОБА_1 були здійсненні безготівкові перекази на суму 30 000,00 гривень 14.05.2021 року та на суму 30 000,00 гривень 14.06.2021 року (а.с.56-57).

03.08.2021 року між ОСОБА_4 , яка діяла через представника ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою К.І., зареєстрований в реєстрі за №1234, відповідно до якого ОСОБА_2 придбала земельну ділянку, кадастровий номер 3222789200:02:004:1475, площею 0,0527 га, місце розташування: Ясногородська с/рада Макарівського району Київської області (а.с.40-41).

Зазначений правочин є дійсним, у Державному реєстрі речових прав проведено відповідну реєстрацію. Дані записи є чинними що підтверджується наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 08.10.2021 року за №278871032 (а.с.39).

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що земельна ділянка, кадастровий номер 3222789200:02:004:1475 на момент укладання договору купівлі-продажу від 03.08.2021 року містила відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно права інших осіб та обтяжень чи будь-які застереження щодо даної земельної ділянки.

При вирішенні спору суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частиною 3 ст.9 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Аналогічні положення містяться у ч.2 ст. 586 ЦК України, відповідно до якої заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

За змістом ч.3 ст.110 Закону України, поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 02.07.2019 року у справі №48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26.06.2019 року у справі №669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №610/1030/18 (провадження №14-436цс19).

Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №922/3537/17 (провадження №12-127гс19).

Відповідно до вимог ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст.204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

За змістом ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст.12 Закону України, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Тому, така заборона не може бути протиставлена відповідачу, адже його недобросовісність як набувача спірного майна не доведена. Оскільки добросовісність належить до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 ч.1 ст.3 ЦК України), то вона презюмується.

Крім того, матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222789200:02:004:1475 є предметом іпотеки за договором іпотеки б/н від 08.04.2011 року до того ж такі відомості відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Щодо невиконання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 04.12.2019 року, яка постановлена в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення га предмет іпотеки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Згідно ст.208 ЦПК України, виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v.Ukraine)», §23).

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона посилалася як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, з підстав недоведеності такого.

Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України, у випадку повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи повну відмову в задоволенні позовних вимог та положення ч. 9 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті постановою Київського апеляційного суду від 10.01.2023 року у справі №381/981/22 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0527 га з кадастровим номером 3222789200:02:004:1475, реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 2156698632227, що належить ОСОБА_2 на праві власності підлягають скасуванню.

Керуючись положеннями ч.1, п.1, 4 ч.3 ст.133 ЦПК України у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 20 000 гривень слід відмовити.

Керуючись вимогами ст. 9, 12 Закону України «Про іпотеку», ст.3, 203, 204, 215, 586 ЦК України, ст.10, 11, 60, 158, 208, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особа на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки- відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті постановою Київського апеляційного суду від 10.01.2023 року у справі №381/981/22 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у вигляді арешту на земельну ділянку площею 0,0527 га з кадастровим номером 3222789200:02:004:1475, реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 2156698632227, що належить ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на праві власності.

У задоволені заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Хомишина Максима Анатолійовича про стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складення повного його тексту.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.273 ЦПК України.

Судове рішення складено 01.03.2023 року.

Суддя