Постанова

від 04.07.2023 по справі 381/981/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 381/981/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7834/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Білич І.М., Березовенко Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 березня 2023 року у складі судді Мазки Н.Б.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом у якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки б/н від 08.04.2011, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 а саме:

земельну ділянку з кадастровим номером 3222789200:02:004:1475, площею 0,0527 га, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.08.2021 посвідченого приватним нотаріусом КМНО Федоровою К.І., що зареєстрований в реєстрі за № 1234;

встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження із визначенням початкової ціни предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

вирішити питання судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 08.04.2011 між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позики, за яким остання отримала грошові кошти та зобов`язувалась їх повернути у визначений договором строк. Договір позики є чинним, ніким не оскаржувався, відсутні будь-які судові рішення та судові спори щодо визнання його недійсним.

Одночасно з договором позики, з метою забезпечення виконання вказаного зобов`язання, між тими сторонами було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передає в іпотеку іпотекодержателю ОСОБА_1 нерухоме майно, що належить їй на праві приватної власності, а саме: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,2370 га, кадастровий номер: 3222789200:02:004:0280, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська.

11.04.2011, відповідно до п.6.4 договору іпотеки та нотаріально посвідченої заборони до нього, відомості про іпотеку було внесені до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 11055181, №11055197, а також до Державного реєстру іпотек за №1105115.

Договір іпотеки є чинним, укладеним з дотриманням усіх вимог закону, посвідчений нотаріально, ніким не оскаржувався, відсутні будь-які судові рішення щодо його недійсності.

ОСОБА_3 не були виконані зобов`язання належним чином, а саме не повернуті кошти у встановлений договором позики строк.

Також в порушення умов договору іпотеки, за заявою ОСОБА_3 від 01.09.2011 був здійснений поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222789200:02:004:0280 на дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222789200:02:004:1421 та 3222789200:02:004:1422 з площами 0,0624 га та 0,1742 га відповідно.

В подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 3222789200:02:004:1422 була відчужена ОСОБА_3 за договором дарування №2834 від 13.08.2014 своїй доньці ОСОБА_4 .

На підставі заяви ОСОБА_4 земельна ділянка з кадастровим номером 3222789200:02:004:1422 була розподілена на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222789200:02:004:1475 (площею: 0,0527 га) та 3222789200:02:004:1476 (площею: 0,1215 га).

Таким чином, в порушення вимог договору іпотеки ОСОБА_3 без дозволу та відома іпотекодержателя здійснила поділ предмету іпотеки.

30.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до ОСОБА_3 та ОСОБА_4

04.12.2019 ухвалою суду затверджена мирова угода, відповідно до умов якої:

ОСОБА_3 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність предмет іпотеки: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_4 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність земельну ділянку площею 0,0624 га, кадастровий номер 3222789200:02:004:1421, розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська;

ОСОБА_4 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність земельну ділянку площею 0,0527 га, кадастровий номер 3222789200:02:004:1475, розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська; вартістю майна визначеного пунктами 1, 2, 3 даної мирової угоди в повному обсязі задовольняються грошові/майнові вимоги ОСОБА_1 , що виникли з підстав укладення між ним та відповідачкою ОСОБА_3 договору позики від 08.04.2011.

У зв`язку з відмовою відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 добровільно виконувати мирову угоду затверджену судом по даній справі, позивач вимушений був звернутися 12.05.2021 до суду з заявою про зміну порядку виконання ухвали від 04.12.2019 Макарівського районного суду Київської області по справі №370/1186/17 про затвердження мирової угоди від 04.12.2019 з добровільного на примусовий.

Під час розгляду вказаної заяви, а саме 08.10.2021 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_4 була відчужена земельна ділянка кадастровий номер 3222789200:02:004:1475 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.08.2021 року ОСОБА_2 .

Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , будучи достовірно обізнаними, що спірна земельна ділянка має бути передана позивачу у власність, діючи спільно та умисно, з метою невиконання рішення суду та будучи обізнаними про факт обтяження земельної ділянки з кадастровим номером 3222789200:02:004:1475 договором іпотеки, яка у свою чергу утворилася з земельної ділянки з кадастровим номером 3222789200:02:004:0280, без згоди іпотекодержателя здійснили його відчуження на корить відповідача за ціною 26 100,00 гривень, тому відповідно до положень ст.23 Закону України «Про іпотеку», відповідач - ОСОБА_2 набула статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 01 березня 2023 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті постановою Київського апеляційного суду від 10.01.2023 у справі № 381/981/22 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у вигляді арешту на земельну ділянку площею 0,0527 га з кадастровим номером 3222789200:02:004:1475, реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 2156698632227, що належить ОСОБА_2 на праві власності. У задоволені заяви представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що суд першої інстанції мотивує своє рішення виключно посиланням на постанови Верховного суду по іншим справам, правовідношення в яких не є тотожними або схожими з фактичними обставинами даної справи.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно врахував висновок Верховного Суду відповідно до п. 6.30 постанови щодо застосування відповідних норм права згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України як підстави для відмови у позові, тому як відомості про іпотеку земельної ділянки, площею 0,2370 га, кадастровий номер 3222789200:02:004:0280, було внесено до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №11055181, 11055197, а також до Державного реєстру іпотек за №1105115 - 11 квітня 2011 року. В подальшому ОСОБА_3 без згоди іпотеко держателя, на підставі власної нотаріально посвідченої заяви від 01.09.2011 здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222789200:02:004:0280 на новоутворені земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222789200:02:004:1421 та 3222789200:02:004:1422, при цьому суд першої інстанції не дав своєї оцінки тому, що цей поділ був здійснений штучно без внесення відповідних відомостей про обтяження до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Також суд першої інстанції не врахував вимоги ч. 3 ст. 110 Земельного кодексу України відповідно до якої поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки. Та не врахував те, що єдина інформаційна база, яка містить відомості про права на нерухоме майно та їх обтяження було введено в дію 2013 року. До 2013 року реєстрація права власності на майно та їх обтяження проводилася в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, які зараз є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Вказано, що суд першої інстанції зазначає в мотивувальній частині рішення норму ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» щодо нікчемності правочину з відчуження предмету іпотеки без згоди іпотекодержателя, але наслідки нікчемного правочину з відчуження предмету іпотеки без згоди іпотеко держателя, але наслідки нікчемного правочину до спірних правовідносин не застосовує, що тягне за собою невмотивованість, необ`єктивність та незаконність оскаржуваного рішення.

Крім того судом неправильно застосовано норми матеріального права та не враховано те, що подальший договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.08.2021 укладений з одного боку ОСОБА_3 , що діє від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, і з другого боку - ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 3222789200:02:004:1475 також є нікчемним та не створює жодних юридичних наслідків.

Скаржник також вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи до спірних правовідносин, та не врахував імперативні вимоги положень ст. 23 ЗУ «Про іпотеку», згідно яких у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Також зазначає, що судом першої інстанції не були враховані та були порушені вимоги пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Треті особи у судове засідання не з`явилася, про дату, місце та час якого судом повідомлялася в установленому законом порядку (а.с. 172,173), від відповідачки надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Колегія суддів заслухавши пояснення адвоката Хомишина М.А., в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи скарги, вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Як убачається зі справи, 08.04.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрований в реєстрі за №1406, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в сумі 1 935 023 грн 90 коп., що є еквівалентом 242 950 доларів США за курсом НБУ на дату підписання договору (100 дол. США = 796,47 грн), а позичальник зобов`язується належним чином використати та повернути позикодавцю зазначені грошові кошти, а також виконувати всі інші зобов`язання в порядку та у строки, передбачені цим договором (а.с. 18).

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов`язань щодо повернення позики, ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом про стягнення заборгованості за договором позики.

За наслідками розгляду цивільної справи № 757/365/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики постановою Верховного Суду від 29.01.2020 рішення Апеляційного суду міста Києва від 25.01.2017 в частині відмови у стягненні 3% річних скасовано. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28.04.2016 у цій частині змінено шляхом зменшення стягненої суми з 231 101 грн 91 коп. до 221 865 грн 07 коп.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28.04.2016 та рішення Апеляційного суду міста Києва від 25.01.2017 в частині стягнення суми процентів у розмірі облікової ставки НБУ за користування позикою, штрафних санкцій з розрахунку 7% від неповерненої суми позики змінено, зменшивши ці суми з 2 022 497 грн 57 коп. до 113 397 грн 70 коп. та з 277 026 грн 50 коп. до 135 451 грн 67 коп. відповідно.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28.04.2016 та рішення Апеляційного суду міста Києва від 25.01.2017 в частині визначення загального розміру заборгованості змінено, визначивши її у сумі 2 405 738 грн 34 коп. У іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 28.04.2016 та рішення Апеляційного суду міста Києва від 25.01.2017 залишено без змін (а.с. 43-49).

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з підстав його недоведеності та того, що є чинною ухвала суду, якою затверджено мирову угоду у справі № 370/1186/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановлено, що 08.04.2011 з метою забезпеченням виконання зобов`язання ОСОБА_3 на виконання зобов`язання позичальника, між тими ж сторонами, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., відповідно до умов якого ОСОБА_3 передає в іпотеку ОСОБА_5 нерухоме майно, що належить їй на праві приватної власності, а саме: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,2370 га, кадастровий номер: 3222789200:02:004:0280, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська (а.с. 19).

11.04.2011 відповідно до п. 6.4 договору іпотеки та нотаріально посвідченої заборони до нього, відомості про іпотеку були внесені до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №11055181, 11055197, а також до Державного реєстру іпотек за №1105115.

Договір іпотеки є чинним, укладеним з дотриманням усіх вимог закону, посвідчений нотаріально, ніким не оскаржувався, відсутні будь-які судові рішення щодо його недійсності.

На підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 від 01.09.2011 № 4570 був здійснений поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 3222789200:02:004:0280 на дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222789200:02:004:1421 та 3222789200:02:004:1422, державний акт серія ЯМ № 432013 та ЯМ № 432012 відповідно (а.с. 25, 27-28).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 82748829 від 17.03.2017, земельна ділянка з кадастровим номером 3222789200:02:004:1422, що є частиною предмету іпотеки, була відчужена ОСОБА_3 за договором дарування № 2834 від 13.08.2014 ОСОБА_4 .

Як вказує позивач, земельна ділянка з кадастровим номером 3222789200:02:004:1422, що є частиною предмету іпотеки, на підставі заяви ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки, № 1185 від 17.09.2019 року, була розподілена на земельні ділянки з кадастровим номером 3222789200:02:004:1475 (площею: 0.0527 га) та кадастровим номером 3222789200:02:004:1476 (площею: 0.1215 га).

Зі справи також убачається, що 30.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: звернути стягнення на предмет іпотеки земельну ділянку з кадастровим номером: 3222789200:02:004:1421 за адресою: АДРЕСА_1 , що на ній розташований та належить ОСОБА_3 ; земельну ділянку з кадастровим номером: 3222789200:02:004:1422 за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська, яка належить ОСОБА_3 ; встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів.

В даній справі ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 04.12.2019 була затверджена мирова угода на наступних умовах:

1. ОСОБА_3 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність предмет іпотеки: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , садове товариство «Діо груп».

2. ОСОБА_4 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність земельну ділянку площею 0,0624 га, кадастровий номер 3222789200:02:004:1421, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська.

3. ОСОБА_4 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність земельну ділянку площею 0,0527 га кадастровий номер 3222789200:02:004:1475, розташована за адресою:

АДРЕСА_1 . Вартістю майна визначеного пунктами 1, 2, 3 даної мирової угоди в повному обсязі задовольняються грошові/майнові вимоги ОСОБА_1 , що виникли з підстав укладення між ним та відповідачкою договору позики від 08.04.2011 (а.с. 36).

Установлено, що позивач звертався у суд із заявою про зміну порядку виконання ухвали від 04.12.2019 з добровільного на примусовий, проте ухвалою районного суду у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

Між тим, на підставі звернення виконавчого листа № 757/365/15-ц до виконання та відповідно до акту про реалізацію предмета іпотеки ВП № 65253426 від 28.09.2021 на користь позивача стягнуто 1 450 400 грн шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, а саме садового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська, садове товариство «Діо груп», загальною площею 200,26 м.кв. та земельну ділянку площею 0,0624 га, кадастровий номер 3222789200:02:004:1421, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська (а.с. 51-55).

Також, в рахунок погашення заборгованості, а саме виконання рішення Печерського районного суду міста Києва на рахунок ОСОБА_1 були здійсненні безготівкові перекази на суму 30 000 грн 14.05.2021 та на суму 30 000 грн 14.06.2021 (а.с. 56-57).

Крім того, 03.08.2021 між ОСОБА_4 , яка діяла через представника ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою К.І., зареєстрований в реєстрі за № 1234, відповідно до якого ОСОБА_2 придбала земельну ділянку, кадастровий номер 3222789200:02:004:1475, площею 0,0527 га, місце розташування: Ясногородська с/рада Макарівського району Київської області (а.с. 40-41).

Вказаний договір купівлі-продажу є дійсним, у Державному реєстрі речових прав проведено відповідну реєстрацію. Дані записи є чинними що підтверджується наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 08.10.2021 за 278871032 (а.с. 39).

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що земельна ділянка, кадастровий номер 3222789200:02:004:1475 на момент укладання договору купівлі-продажу від 03.08.2021 містила відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно права інших осіб та обтяжень чи будь-які застереження щодо даної земельної ділянки.

Отже, матеріалами справи доведено, що на підставі звернення виконавчого листа № 757/365/15-ц до виконання та відповідно до акту про реалізацію предмета іпотеки ВП № 65253426 від 28.09.2021 на користь позивача стягнуто 1 450 400 грн шляхом заліку забезпечених вимог в рахунок ціни майна, а саме садового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська, садове товариство «Діо груп», загальною площею 200,26 м.кв. та земельну ділянку площею 0,0624 га, кадастровий номер 3222789200:02:004:1421, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська, а також здійснено безготівкові перекази, на загальну суму 60 000грн. (а.с. 51-57).

Окрім цього, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII(далі - Закон України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, матеріалами справи доведено чинність ухвали Макарівського районного суду Київської області від 04.12.2019, якою затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про передачу позивачу ОСОБА_3 у власність предмет іпотеки: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , садове товариство «Діо груп»; ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,0624 га, кадастровий номер 3222789200:02:004:1421, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська та земельну ділянку площею 0,0527 га кадастровий номер 3222789200:02:004:1475, розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: звернути стягнення на предмет іпотеки земельну ділянку з кадастровим номером: 3222789200:02:004:1421 за адресою: АДРЕСА_1 , що на ній розташований та належить ОСОБА_3 ; земельну ділянку з кадастровим номером: 3222789200:02:004:1422 за адресою: Київська область, Макарівський район, с/рада Ясногородська, яка належить ОСОБА_3 ; встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Отже, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» ухвала про затвердження мирової угоди є різновидом судового рішення, яка підлягає примусовому виконанню.

Зі справи убачається, що ухвала суду, якою вирішено справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом затвердження мирової угоди є чинною.

Та обставина, що у задоволенні заяви позивача про зміну способу і порядку виконання ухвали суду від 04.12.2019 залишено без задоволення, не спростовує законність судового рішення - ухвали суду від 04.12.2019, якою завершено вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом затвердження досягнутої між сторонами мирової угоди та яка є чинною.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого ухвалено законне та обґрунтоване рішення про залишення без задоволення позову ОСОБА_1 .

Районний суд з достатньою повнотою з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку й ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального й процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 березня 2023 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді: