Постанова

від 05.12.2022 по справі 465/773/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/773/22 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В.

Провадження № 22-ц/811/1666/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салата Я.І.

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська академія дизайну», Товариство з обмеженою відповідальністю «Асист», Товариство з обмеженою відповідальністю «Студія Арт Декор», Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий дизайн», про визнання недійними правочинів та застосування наслідків їх недійсності,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2022 року відмовлено у відкритті провадження за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська академія дизайну», Товариство з обмеженою відповідальністю «Асист», Товариство з обмеженою відповідальністю «Студія Арт Декор», Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий дизайн», про визнання недійними правочинів та застосування наслідків їх недійсності.

Ухвалу суду оскаржило Акціонерне товариство «Укртрансгаз».

В апеляційній скарзі посилається на те, заявлений позов не направлений на захист корпоративних прав позивача, а спрямований до відповідачів саме як до боржників у зобов`язальних відносинах, тому вважає, що цей спір не містить ознак корпоративного.

Вказує. що сторонами оспорюваних правочинів є фізичні особи, які не є підприємцями, а правовідносини сторін не мають ознак господарсько-правових, зокрема, корпоративних, а тому вирішення цього спору має здійснюватися за нормами Цивільного процесуального кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 927/90/19.

Просить ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2022 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду 17 листопада 2022 року, є дата складення повного судового рішення 05 грудня 2022 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволення із наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, АТ «Укртрансгаз» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участі третіх осіб Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська академія дизайну», Товариство з обмеженою відповідальністю «Асист», Товариство з обмеженою відповідальністю «Студія Арт Декор», Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий дизайн», про визнання недійними правочинів про відчуження часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська академія дизайну», Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія Арт Декор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий дизайн» та застосування наслідків їх недійсності, а саме визнання незаконною та скасування державної реєстрації змін до відомостей про вказаних юридичних осіб, які пов`язані із зміною складу їх засновників.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має бути вирішений господарським судом.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, виходячи із наступних обставин.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 ГПК України.

Так, частиною 1 статті 20 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) передбачалося, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах між суб`єктами господарювання.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Відповідно до статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

За змістом статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Судом встановлено, що АТ «Укртрансгаз» не є учасником ТзОВ «Українська академія дизайну», Товариство з обмеженою відповідальністю «Асист», ТзОВ «Студія Арт Декор», ТзОВ «Новий дизайн», та не має на меті отримати частку у вказаних товариствах з метою участі в управлінні та діяльності цієї юридичної особи, адже його вимоги спрямовані до відповідачів саме як до боржників у зобов`язальних відносинах, а також оскільки заявлений позов не направлений на захист корпоративних прав позивача, колегія суддів вважає, що цей спір не містить ознак корпоративного.

Вказаний висновокузгоджується ізправовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 4 вересня 2019 року у справі № 927/90/19.

Отже, заявлений спір ґрунтується на правовідносинах, направлених на захист прав позивача з метою належного виконання судового рішення у справі №465/5652/15-ц. крім того сторонами оспорюваного правочину є фізичні особи, а правовідносини сторін не мають ознак господарсько-правових, тому висновок суду першої інстанції про віднесення справи до юрисдикції господарських судів є помилковим.

Крім цього, судом першої інстанції не було враховано, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 19 жовтня 2021 року у відкритті провадження у справі № 914/2974/21 за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз до ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 за участю третьіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Українська академія дизайну, Товариства з обмеженою відповідальністю Асист, Товариства з обмеженою відповідальністю Студія Арт Декор, Товариства з обмеженою відповідальністю Новий дизайн про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків їх недійсності відмовлено у зв`язку з тим, що позов не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртрансгаз» підлягає до задоволення, ухвала Франківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2022 року до скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» - задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2022 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.