Рішення

від 29.11.2022 по справі 127/9260/22

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/9260/22

Провадження 2/127/1139/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря Кравчук А.К.,

адвоката відповідача - Бевз О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдо 7» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Груп-02» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.05.2019 близько 18 год. 50 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «ISUZU NQR 71P», д.н.з. НОМЕР_1 ,, рухаючись у напрямку вул. Верхарної у м. Вінниці, по вул. Привокзальній, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, при наявності в полі зору регульованого пішохідного переходу, у невстановленому місці, з-за колони транспортних засобів, що стояли у заторі в зустрічному напрямку, не переконавшись у власній безпеці, перетинав проїзну частину зліва-направо по ходу руху автомобіля. Внаслідок вказаної події ОСОБА_4 був госпіталізований до реанімаційного відділення МККЛ ШМД м. Вінниці, де помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час надання медичної допомоги. Постановою слідчого від 30.07.2019 кримінальне провадження було закрите у зв`язку із відсутністю у діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. В результаті вищевказаного зіткнення та наслідків від нього у вигляді загибелі ОСОБА_4 , його близьким родичам, а саме дружині ОСОБА_1 та дочці ОСОБА_2 , було заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпечуваного транспортного засобу марки «ISUZU NQR 71P», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок дії якого загинув ОСОБА_4 , була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК9085908. 24.09.2020 страховиком прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в частині витрат на виготовлення та спорудження надгробного пам`ятника та витрат на поховання. В іншій частині страхового відшкодування страховик не виплатив відшкодування та не прийняв жодного рішення. Крім цього, сума відшкодування, яку має здійснити страховик є значно меншою ніж фактична, яку було завдано позивачам. ДТП, внаслідок якої позивачам завдано шкоду, сталася за участю рейсового автобуса «ISUZU NQR 71P», д.н.з. НОМЕР_1 ,, яким володіє відповідач, під керуванням водія ОСОБА_3 , який на момент пригоди перебував у трудових відносинах з відповідачем. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування за шкоду, пов`язану із лікуванням, а у відповідності до п. 27.3 ст. 27 цього Закону й відшкодувати моральну шкоду. Крім того, юридична особа, у трудових відносинах із якою перебував ОСОБА_3 на моменту ДТП, має відшкодувати позивачам моральну шкоду, завдану їм смертю близької людини. ОСОБА_1 втратила чоловіка, а ОСОБА_2 - батька, який був їх опорою та підтримкою. Нормальне життя повністю зруйноване. Загибель спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір. Позивачі були близькими з чоловіком/батьком, оскільки постійно проживали разом та постійно спілкувались. Втрата чоловіка/батька тягне за собою необхідність докладати додаткових зусиль і страждання позивачів. Крім фактичних теплих відносин між позивачами та загиблим, втрата дружиною свого чоловіка, а дочкою батька, є найважчою втратою, різкою і психотравматичною подією, яка викликає надзвичайний стрес. Після смерті чоловіка/батька позивачі не можуть повноцінно жити, вони позбавлені будь-якої підтримки і допомоги від загиблого.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивачів із вимогами про стягнення: з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 25 038, 00 гривень кожній страхового відшкодування моральної шкоди; з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»» на користь ОСОБА_1 55 043, 00 гривень страхового відшкодування на лікування потерпілого; з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Груп-02» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 474 962, 00 гривень кожній моральної шкоди. Також позивачі просили суд стягнути із відповідачів на їх користь витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 11.05.2022 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, запропоновано відповідачам надати суду відзиви на позовну заяву та докази у строк, встановлений судом. Також, даною ухвалою витребувано докази по справі та зобов`язано відповідача надати відповідь на питання позивачів по суті в порядку письмового опитування учасника справи як свідка.

На виконання вищевказаного судового рішення судом одержано 23.05.2022 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, 30.05.2022 від Головного управління ДПС у Вінницькій області та 02.06.2022 від Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» витребувані судом докази. Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Груп-02» 30.05.2022 повідомлено суду про неможливість надання витребуваних судом доказів, а 03.06.2022 надано заяву свідка.

06.06.2022, у строк встановлений судом, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Груп-02» судом отримано відзив.

Від Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відзив не надійшов.

08.06.2022 на адресу суду від адвоката позивачів надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»», викладене в заяві «про зменшення/збільшення розміру позовних вимог». Також адвокатом позивачів 20.06.2022 до суду подано клопотання про заміну неналежного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Груп-02» на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «Райдо-7», а також уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 21.06.2022 було закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»» та замінено неналежного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Груп-02» належним - Товариство з обмеженою відповідальністю «Райдо-7». Також даним судовим рішенням запропоновано новому відповідачу надати суду відзив на позовну заяву та докази у строк, встановлений судом, роз`яснено право подати клопотання про розгляд справи спочатку і зобов`язано відповідача надати відповідь на питання позивачів по суті в порядку письмового опитування учасника справи як свідка.

З уточненої позовної заяви вбачається, що таке уточнення викликано зміною учасників справи. При цьому позовні вимоги, враховуючи закриття провадження у справі в частині вимог до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»», залишились незмінними. Так, адвокат позивачів просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдо-7» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 474 962, 00 гривень кожній моральної шкоди, а також витрати на професійну правничу допомогу.

06.07.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Райдо-7» надано заяву свідка.

13.07.2022, у строк встановлений судом ухвалою від 21.06.2022, від адвоката відповідача надійшов відзив із запереченнями щодо задоволення позовних вимог. Так, адвокат відповідача зазначила, що позивачами необґрунтовано заявлений розмір моральної шкоди, не визначено обсягу втрат немайнового характеру, наявність душевних страждань відносно кожного позивача окремо. Позивачами не визначено в чому конкретно в кожного з них полягає моральна шкода внаслідок смерті потерпілого, яким чином в кожного із них вона проявилася. Також адвокат відповідача зазначила, що позивачами є дві конкретні особи, а враховуючи психічні особливості кожної людини, не можуть дві окремі людини страждати та переносити моральні страждання однаково, у рівній мірі. Заявлений розмір моральної шкоди не узгоджується із принципами розумності і справедливості та з діями потерпілого, які призвели до вчинення ДТП, є явно завищеним. Враховуючи відсутність вини відповідача в особі його працівника в настанні смерті ОСОБА_4 , яка сталася внаслідок саме його власної грубої необережності, перебування в стані алкогольного сп`яніння і порушення ним ПДР, є усі підстави для застосування приписів ч. 2 ст. 1193 ЦК України і зменшення розміру відшкодування такої шкоди. Крім того, адвокат відповідача зазначила про явне завищення, неспівмірність та необґрунтованість заявлених позивачами до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Клопотання про розгляд справи спочатку, у строк визначений ч. 3 ст. 198 ЦПК України, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдо-7» не надійшло, тому суд 01.08.2022 ухвалив продовжити розгляд справи (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).

Ухвалою суду від 01.08.2022 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_3 , запропоновано учасникам справи надати заяви по суті справи, а також витребувано докази.

На виконання вищевказаного судового рішення судом одержано 09.08.2022 з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) витребувану інформацію.

16.08.2022, у строк встановлений судом, від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення на позов із викладенням аргументів і міркувань на заперечення проти позову. З наданих пояснень вбачається, що ОСОБА_4 перебував на лікуванні 27 днів, з яких понад 10 днів поспіль від дня ДТП, ОСОБА_3 щоденно отримував від лікарів рецепти (списки), купував лікарські засоби та оплачував обстеження. ОСОБА_3 звернув увагу на те, що потерпілий, перебуваючи у медичному закладі, 4 дні після надходження вважався «невідомим пацієнтом», оскільки не мав при собі документів, а дружина і дочка його не шукали, що спростовує викладені адвокатом позивачів твердження, що «…потерпілий був опорою та підтримкою, …чоловік/батько був близьким, оскільки проживали разом та постійно спілкувались, … в сім`ї були теплі відносини, …втрата чоловіка/батька спричинила великі душевні страждання». ОСОБА_3 зазначив, що з першого дня забезпечував потерпілого усім необхідним. Відсутність участі дружини та доньки у лікуванні чоловіка/батька у перший тиждень після надходження у медичний заклад також підтверджується тим, що останні почали проявляти активну участь у забезпеченні лікарськими засобами лише з середини червня 2019 року, а донька, у той час перебуваючи за кордоном, здійснила на ім`я ОСОБА_3 грошовий переказ через WesternUnion у розмірі 300 євро, що на той час було еквівалентно 9 000, 00 гривень, який він передав адвокату позивачів, оскільки зі слів доньки на ім`я матері кошти вона відправляти не хотіла, тому що не була впевнена у їх цільовому використанні на лікування батька. Також ОСОБА_3 зазначив, що безумовно близькі родичі мають право на відшкодування моральної шкоди, проте зважаючи на дійсні відносини між потерпілим і його донькою та дружиною, очевидцем яких він став, визначений представником позивачів розмір моральної шкоди є надмірно завищеним та скоріше переслідує бажання збагачення у такий спосіб, ніж компенсувати непоправну шкоду.

Відділом поліції № 1 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області вимоги ухвали суду від 01.08.2022 не виконані. Причини неможливості надання суду витребуваних доказів не повідомлено. Тому, враховуючи думку адвоката позивачів та адвоката відповідача, суд 25.08.2022 постановив повторно направити на виконання судове рішення від 01.08.2022 (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу засідання).

У строк встановлений судом від позивачів відповідь на відзив не надано. Також від позивачів та відповідача відповіді на пояснення третьої особи не надійшли.

Ухвалою суду від 25.08.2022 закінчено підготовче провадження у справі і призначено справу до розгляду по суті.

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду від 01.08.2022 від Відділу поліції № 1 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області 13.09.2022 надійшла витребувана судом інформація.

В судове засідання позивачі, їх адвокат та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 не з`явилися, хоча у відповідності до ст. 128 ЦПК України були належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Однак, адвокатом позивачів та третьою особою подані клопотання про розгляд справи у їх відсутність. Про причини неявки позивачами та їх адвокатом суду не повідомлено. Таким чином, позивачі та їх адвокат не з`явилися в засідання без поважних причин. Водночас, повідомлені третьою особою причини неявки, суд визнає поважними.

Враховуючи вищевказане, клопотання адвоката позивачів та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , думку адвоката відповідача та положення ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив провести судове засідання у відсутність позивачів, їх адвоката та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).

У судовому засіданні, яке відбулось 07.11.2022, адвокат позивачів підтримав позовні вимоги, викладені в уточненій позовній заяві від 17.06.2022 (одержана судом 20.06.2022) і просив задовольнити, аргументуючи мотивами, викладеними у цій заяві. Також, подавши клопотання 11.11.2022 про розгляд справи у відсутність позивачів та їх адвоката, останній зазначив про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Адвокат відповідача позовні вимоги не визнала і просила суд відмовити в їх задоволенні, аргументуючи мотивами, викладеними у відзиві. Також адвокат відповідача просила суд зменшити заявлений позивачами розмір витрат на професійну правничу допомогу, подавши відповідне письмове клопотання.

У судовому засіданні, яке відбулось 07.11.2022, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 висловив свої заперечення проти визначеного позивачами розміру моральної шкоду, аргументуючи мотивами викладеними у його письмових поясненнях. Також ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_1 говорила, що ОСОБА_4 зловживав алкоголем, не давав їй жити, в сім`ї мали місце постійні скандали та бійки. Тому на думку ОСОБА_3 , розмір заявленої позивачами моральної шкоди є надто завищеним.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

24.05.2019 близько 18 год. 30 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «ISUZU NQR 71P», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку вулиці Верхарної у місті Вінниці по вулиці Привокзальна, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, при наявному в полі зору регульованого пішохідного переходу, у невстановленому місці, з-за колони транспортних засобів, що стояли у заторі у зустрічному напрямку, не переконавшись у власній безпеці, перетинав проїзну частину зліва-направо по ходу руху автомобіля. Внаслідок вказаної події ОСОБА_4 був госпіталізований до реанімаційного відділення МККЛ ШМД м. Вінниці, де помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час надання медичної допомоги.

Постановою від 30.07.2019 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019020010001085 від 24.05.2019, було закрите у зв`язку із відсутністю у діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. З даної постанови вбачається, що порушення вимог п. 4.7, п. 4.10, пп «а», пп «б» і пп «г» п. 4.14 ПДР України пішоходом ОСОБА_4 знаходяться у причинному зв`язку із наслідками вищевказаної ДТП. При цьому, водій ОСОБА_3 рухався в даній дорожній ситуації в межах допустимої швидкості, в момент виникнення небезпеки для руху діяв відповідно до вимог ПДР України, однак він не мав технічної можливостями своїми односторонніми діями попередити наїзд на пішохода ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 34-36)

Згідно повідомлення КНП «ВМКЛ ШМД» від 17.09.2022, ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні з 24.05.2019 по ІНФОРМАЦІЯ_1. (т. 1 а.с. 154-156)

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_2 , виданим 25.06.2019 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про що складено відповідний актовий запис № 1908. (т. 1 а.с. 56)

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала із ОСОБА_4 з 14.11.1981 у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим повторно 06.05.2000 Відділом РАГС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області. Згідно повідомлення Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) актовий запис про розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відсутній. (т. 1 а.с. 61, т. 2 а.с. 44)

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про її народження, виданим 10.11.1982 Відділом ЗАГС м. Вінниці. (т. 1 а.с. 65)

Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпечуваного транспортного засобу марки «ISUZU NQR 71P», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АК9085908). (т. 1 а.с. 70, 79, 85)

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Згідно із п. 27.1 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Судом встановлено, що страховиком - ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»» позивачам виплачено страхове відшкодування в сумі 19 465, 00 гривень 24.09.2020, 90 351, 31 гривень 13.12.2019 і 25 038, 00 гривень 05.05.2020, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. (т. 1 а.с. 191-193) Крім того, адвокатом позивачів визнано відшкодування страховиком страхового відшкодування у повному обсязі, зокрема й моральної шкоди. При цьому у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цієї обставини або добровільності її визнання, а тому дана обставина, а саме здійснення страховиком відшкодування в повному обсязі, не підлягає доказуванню згідно ч. 1 ст. 83 ЦПК України.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 ЦК України.

Судом встановлено, що транспортний засіб марки «ISUZU NQR 71P», д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності ТОВ «Стар Груп-02», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 . (т. 1 а.с. 163)

На підставі договору оренди транспортного засобу № 0205 від 02.05.2019, згідно акту прийому-передачі від 02.05.2019 до даного договору, ТОВ «Стар Груп-02» передало, а ТОВ «Райдо 7» прийняло в тимчасове платне користування транспортний засіб марки «ISUZU NQR 71P», д.н.з. НОМЕР_1 . (т. 1 а.с. 164-166, 246-248)

Повернуто власнику вищевказаний транспортний засіб було 02.08.2019 ТОВ «Райдо 7», про що свідчить акт здачі-приймання об`єкта оренди до договору оренди транспортного засобу № 0205 від 02.05.2019. (т. 1 а.с. 249)

Судом встановлено, що станом на момент ДТП - 24.05.2019 водій транспортного засобу марки «ISUZU NQR 71P», д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Райдо 7», що підтверджується наказом ТОВ «Райдо 7» № 23-К від 15.06.2018, індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела отриманих доходів (форма № 24ДР). (т. 1 а.с. 129-131, 137-138, 250)

Згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У відповідності до наказу ТОВ «Райдо 7» № 16-К від 02.05.2019, транспортний засіб марки «ISUZU NQR 71P», д.н.з. НОМЕР_1 , було закріплено за начальником відділу транспорту ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 250а)

Судом встановлено, що ТОВ «Стар Груп-02» є власником транспортного засобу марки «ISUZU NQR 71P», д.н.з. НОМЕР_1 , яким станом на момент ДТП - 24.05.2019 на відповідній правовій підставі володіло ТОВ «Райдо 7», і яким в цей момент керував ОСОБА_3 у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору із ТОВ «Райдо 7». (т. 1 а.с. 163-166, 246-250а)

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди, передбаченої ч. 2 ст. 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила ст. 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Відповідачем не доведено суду, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Судом не встановлено неправомірне заволодіння ОСОБА_3 транспортним засобом марки «ISUZU NQR 71P», д.н.з. НОМЕР_1 , не встановлено недбалість власника/володільця транспортного засобу, що сприяла неправомірному заволодінню, а тому підстави нести спільну відповідальність (власнику/володільцю транспортного засобу і особі, що керувала ним) згідно із положеннями ч. 4 ст. 1187 ЦК України, відсутні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме ТОВ «Райдо 7» повинно нести відповідальність за заподіяну моральну шкоду його працівником ОСОБА_3 внаслідок ДТП, що сталася 24.05.2019, незалежно від наявності вини.

Згідно із ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 була дружиною загиблого, а ОСОБА_2 його донькою, дані особи мають право на відшкодування моральної шкоди, завданою смертю ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Положення ст. 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Судом прийнято до уваги, що причиною ДТП, яка сталася 24.05.2019, стало: порушення саме пішоходом ОСОБА_4 вимог п. 4.7, п. 4.10, пп. «а», пп. «б» і пп. «г» п. 4.14 ПДР України; перетинання ОСОБА_4 проїзної частини у невстановленому місці при наявному в полі зору регульованого пішохідного переходу; нехтування ОСОБА_4 правилами безпеки руху; перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином судом встановлено, що саме груба необережність ОСОБА_4 стала наслідком ДТП, що сталася 24.05.2019.

З повідомлення Відділу поліції № 1 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області НПУ України вбачається, що за період з 01.01.2017 по 25.05.2019 ОСОБА_1 неодноразово зверталась до поліції:

-26.12.2017 по факту неправомірних дій з боку «колишнього чоловіка» ОСОБА_4 , який зловживає алкогольними напоями та погрожує. Внаслідок чого із ОСОБА_4 було проведено бесіду профілактичного характеру;

-10.12.2018 просила прийняти міри відносно чоловіка, який вчиняє сімейні сварки, бешкетує у п`яному вигляді, чинить насильство у сім`ї. Внаслідок чого із ОСОБА_4 було проведено бесіду профілактичного характеру, складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 1732 КупАП, який направлено на розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області.

Також із вищевказаного повідомлення вбачається, що звернення з приводу протиправних дій ОСОБА_4 відносно ОСОБА_2 до поліції не надходили; ОСОБА_4 з приводу вчинення відносно нього протиправних дій, домашнього насилля, конфліктів, побутових сварок тощо громадянкою ОСОБА_1 до поліції не звертався. (т. 2 а.с. 91-92)

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалах від 11.05.2022 та від 21.06.2022 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 і п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом на виконання положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, від 05.06.2019 у справі № 466/4412/15-ц, від 18.10.2019 у справі № 352/342/17, від 27.01.2021 у справі № 607/15258/19, від 26.01.2022 у справі № 127/1415/20, від 26.04.2022 у справі № 184/1461/20-ц, від 17.05.2022 у справі № 210/5475/20. Водночас прийнято до уваги, що у даній категорії справ фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, тому суд має виходити з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи в заявах по суті, заслухавши їх пояснення в ході розгляду справи та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загально людських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Встановлені судом обставини на переконання суду призвели до спричинення позивачам моральної шкоди, яка виразилася в душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв`язку із смертю чоловіка/батька внаслідок ДТП, що сталася 24.05.2019, хоча й за відсутності вини працівника відповідача. Однак, у даному випадку, моральна шкода підлягає відшкодуванню не залежно від наявності вини.

Судом враховано характер моральних страждань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , глибина їх психічних страждань, тривалість негативних наслідків (страждань). Водночас судом не встановлено істотності вимушених змін у житті позивачів, про які ними було вказано, зважаючи на їх стосунки в сім`ї. Судом враховано, що факт неодноразового звернення ОСОБА_1 до поліції з приводу протиправності дій відносно неї її чоловіка ОСОБА_4 , погроз з його боку ОСОБА_1 , зловживання ОСОБА_4 алкогольними напоями, вчинення сімейних сварок, домашнього насильства, вказує на несприятливу атмосферу в сім`ї. При цьому відсутність належних доказів про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної та/або кримінальної відповідальності за даними фактами не свідчить про відсутність повідомлених поліції самою ж позивачкою ОСОБА_1 таких обставин. Тому твердження адвоката позивачів про теплі відносини між позивачами і ОСОБА_4 , зруйнованість їх «нормального життя», а також те, що вони «позбавлені можливості розраховувати на підтримку від нього у майбутньому» викликають обґрунтовані сумніви у суду.

Судом прийнято до уваги, що рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.

Також судом прийнято до уваги відшкодування страховиком позивачам моральної шкоди, водночас враховано, що кожна людина сприймає таку трагедію по своєму і відшкодування шкоди даним особам страховиком жодним чином не впливає на розмір моральної шкоди, спричинений позивачам.

Ситуація, яка досліджується у справі, є психотравмувальною як для ОСОБА_1 , так і для ОСОБА_2 .

Суд вважає, що будь-яка компенсація шкоди, завдана смертю близької людини, не буде адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Водночас, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Судом враховано, що кожен випадок, зокрема сприйняття кожного з позивачів трагедії окремо, має свої відмінні риси. Людина - істота біопсихосоціальна, порушення функціонування однієї зі складових її організму тягне за собою погіршення (або порушення) функціонування всього організму.

Судом було роз`яснено учасникам справи про право клопотати перед судом про призначення психологічної експертизи, однак таким правом вони не скористались.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачам, судом прийнято до уваги, що вони дійсно зазнали моральних страждань, однак заявлений розмір моральної шкоди є явно завищеним, тому враховуючи відсутність вини відповідача та те, що загиблий знехтував правилами безпеки дорожнього руху, перебував у нетверезому стані, виходячи з принципу розумності і справедливості, суд вважає за необхідне зменшити заявлений розмір такої шкоди.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини дорожньо-транспортної пригоди внаслідок якої загинув ОСОБА_4 , вимоги розумності і справедливості, а також положення ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивачів шляхом стягнення з ТОВ «Райдо 7» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка - ОСОБА_4 , в розмірі 50 000, 00 гривень та на кристь ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої смертю її батька - ОСОБА_4 , в розмірі 50 000, 00 гривень. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ТОВ «Райдо 7» моральної шкоди в розмірі по 424 962, 00 гривень кожній, слід відмовити, враховуючи їх необґрунтованість та недоведеність належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, які б були достатніми, в розумінні ст. 80 ЦПК України, для задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі були звільнені від сплати судового збору, який становив на час звернення до суду, з урахуванням закриття провадження в частині позовних вимог, 9 499, 24 гривень.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 999, 97 гривень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (21, 054 %).

Щодо інших судових витрат, то адвокат позивачів та адвокат відповідача до закінчення судових дебатів у справі заявили про неможливість подання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачами та відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу з поважних причин, а тому просили суд вирішити дане питання після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із ч. 2 і ч. 3 ст. 246 ЦПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, у зв`язку із чим, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі і в тому самому порядку, що й судове рішення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне встановити позивачам та відповідачу п`ятиденний термін після ухвалення рішення по суті позовних вимог для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу і призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

Доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.

Враховуючи вищенаведене та керуючись Конституцією України, п. 6 ч. 1 ст. 3, ст. 11, ч. 1 ст. 12, ст.ст. 15, 16, 23, 1166-1168, 1172, 1187, 1193, 1194 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 246, 258, 259, 263-266, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдо 7» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000, 00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдо 7» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50 000, 00 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдо 7» на користь держави судовий збір в сумі 1 999, 97 гривень.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 13 грудня 2022 року о 14 год. 30 хв. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. Грушевського, 17 (зал судових засідань № 17).

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариству з обмеженою відповідальністю «Райдо 7» протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (до 05.12.2022) надати суду докази щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява залишається без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райдо 7»: ЄДРПОУ 39179169; місцезнаходження: 81146, Львівська область, Пустомитівський район, с. Підберізці, вул. Галицька, буд. 24.

ОСОБА_3 : РНОКПП НОМЕР_6 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення суду складено 06.12.2022.

Суддя: