Постанова

від 28.11.2022 по справі 921/175/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2022 р. Справа №921/175/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.,

Суддів:Кордюк Г.Т.,

Матущак О.І.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю АЛС ВЕСТ вих.№121 від 19.07.2022 (вх. № 01-05/1807/22 від 25.07.2022)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.06.2022 (повний текст рішення складено та підписано 04.07.2022), суддя Стопник С.Г.

у справі №921/175/22

за позовом: Фермерського господарства Любомир-МГ, с. Новосільці, Стрийський (Жидачівський) район, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АЛС ВЕСТ, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область

про стягнення 173 117,40 грн, в тому числі: 135 265,26 грн інфляційних втрат та 37852,14 грн 3% річних.

В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Фермерське господарство "Любомир-МГ" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛС ВЕСТ" про стягнення 173 117, 40 грн, в тому числі: 135 265,26 грн інфляційних втрат та 37852,14 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 10.09.2019, залишеним без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020, у справі №914/1054/19 відповідач був зобов`язаний розрахуватися за Товар позивача повністю.

Крім того, за наслідками розгляду справи №921/765/20 рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2021, яке було залишене без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 та Постановою Верховного Суду від 26.01.2022, відмову позивача від Договору було визнано обґрунтованою та зобов`язано відповідача повернути позивачу 1 241 991,14 грн.

Позивач стверджує, що оскільки судами України будо визнано правомірною відмову позивача від Договору, а відповідач повернув Позивачу 1 241 991,14 грн., які Позивач вимагав повернути за сплачений Товар у повідомленні (в порядку ст.678 Цивільного кодексу України) за вих. №02-1 від 30 вересня 2020 року, лише після набрання рішенням суду про стягнення цих коштів законної сили, Відповідач прострочив виконання свого зобов`язання із повернення грошових коштів Позивачу.

Реалізовуючи своє право, передбачене ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач надіслав відповідачу Вимогу (в порядку ст.625 Цивільного кодексу України) за вих. №20.002.02-1 від 23 лютого 2022 року про оплату інфляційних втрат у сумі 135 265,26 грн. та трьох процентів річних у сумі 37 852,14 грн. (копія вимоги з доказами надіслання додаються). На цю вимогу жодної реакції від Відповідача на час подання позову не надійшло, грошові кошти Позивачу не перераховано.

Відтак, позивач просив суд врахувати обставини, встановлені господарськими судами під час розгляду справ №914/1054/19 та №921/765/20, та стягнути з відповідача 135 265,26 грн інфляційних втрат та 37852,14 грн 3% річних, нарахованих у зв`язку із простроченням виконання останнім грошового зобов`язання з повернення оплачених за товар коштів в сумі 1 241 991,14 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.06.2022 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛС ВЕСТ" (вул. Смиковецька, 48, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область, код 35186777) на користь Фермерського господарства "Любомир-МГ" (вул. Польова, 1, с. Новосільці, Стрийський (Жидачівський) район, Львівська область, код 33506270) 135 265 грн 26 коп. інфляційних втрат, 37 852 грн 14 коп. 3% річних та 2596 грн 76 коп в повернення сплаченого судового збору.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки відповідач порушив грошове зобов`язання щодо сплати (повернення) коштів в сумі 1 241 991,14 грн на користь позивача (у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги), у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Враховуючи, що відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував, доказів погашення заявлених до стягнення сум станом на дату розгляду справи суду не подав, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства "Любомир-МГ" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛС ВЕСТ" 135 265 грн 26 коп. інфляційних втрат та 37 852 грн 14 коп. 3% річних підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані у встановленому порядку відповідачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю АЛС ВЕСТ оскаржило таке в апеляційному порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що Господарським судом Тернопільської області неправильно застосовані норми матеріального права, а саме судом застосовані норми закону, який не підлягав застосуванню.

Апелянт вважає, що в даному випадку ст.625 ЦК України не підлягала застосуванню виходячи з наступного.

При розгляді Господарським судом Тернопільської області справи №921/765/20, визначаючи спосіб захисту своїх прав, позивач просив лише стягнути з відповідача гротові кошти в сумі 1 241 991,14 грн., тобто скористався способом захисту, що передбачений п. 8 ч.2 ст.16 ЦК України.

Незважаючи на спірні правовідносини сторін у справі №6921/765/20, позивач не просив, а суд не встановив факт припинення укладеного між сторонами Договору №52/015860 від 05.12.2017 та, відповідно, не застосував наслідки такого припинення Договору, тобто не було застосовано спосіб захисту, передбачений п.7 ч.2 ст.16 ЦК України.

Таким чином, на думку апелянта, враховуючи рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2021 року у справі №921/765/20, судом не було визнано Договір поставки припиненим та не було застосовано наслідки припинення договору, а було лише прийнято рішення про стягнення коштів, тобто кошти з відповідача були стягнуті фактично як штраф на підставі ст.269 ГК України, а не за наслідками застосування ч.2 ст.678 ЦК України.

Тобто, як судом першої інстанції, так і судами апеляційної та касаційної інстанцій у справі №921/765/20 не підтверджено наявність зобов`язання відповідача по сплаті коштів позивачу в сумі 1 241 991,14 грн. починаючи з 21.10.2020 року у зв`язку з відмовою від Договору, тим самим у позивача відсутні правові підстави до застосування ст.625 ЦК України та нарахування коштів до сплати.

Відтак, апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.06.2022 у справі №921/175/22 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач з аргументами, викладеними в апеляційній скарзі, категорично не погоджується та зазначає, що суть апеляційної скарги зводиться до того, що буцімто за наслідками розгляду справи №921/765/20 рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11 червня 2021 року, яке було залишене без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2021 року та Постановою Верховного Суду від 26 січня 2022 року, було застосовано ст. 269 Господарського кодексу України, а не ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, і, відповідно, нібито із ТОВ «АЛС ВЕСТ» судами було стягнуто не суму, яку позивач оплатив за товар неналежної якості, а штраф.

Натомість позивач зазначає, що в пункті 2 резолютивної частини цього рішення чітко вказано, що із ТОВ «АЛС ВЕСТ» на користь ФГ «Любомир-МГ» стягується 1 241 991,14 гри. «сплаченої за товар грошової суми». Це рішення було залишено в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій. Відтак, відмова від договору, укладеного між позивачем та відповідачем, визнана судами всіх інстанцій правомірною. Позивач звертався до відповідача саме з вимогою про відмову від договору і повернення сплачених коштів, але аж ніяк із вимогою про сплату штрафу.

На думку позивача, є очевидним, що суди стягнули з відповідача «сплачену за товар грошову суму», а не якийсь штраф, оскільки дослівно суди це так і написали.

А тому , позивач стверджує, що ним абсолютно правомірно було заявлено до суду позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від невчасно сплачених Відповідачем грошових коштів в сумі 1 241 991,14 грн.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що аргументи апелянта, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновку суду першої інстанції у справі №921/175/22, судове рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 червня 2022 року ухвалене відповідно до норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим.

Відтак, позивач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «АЛС ВЕСТ» і залишити рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 червня 2022 року у справі №921/175/22 без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводилось. Учасники провадження не викликались.

Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.

Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

05.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛС ВЕСТ" (як Продавцем) та Фермерським господарством "Любомир-МГ" (як Покупцем) укладено Договір №52/015860, відповідно до п.1.1. якого Продавець поставляє, а Покупець приймає та зобов`язується оплатити сільськогосподарську техніку, а саме Плуг Gaspardo Міrсо 7+1 - 1 (одна) одиниця, надалі іменоване як "Товар" на умовах, визначених даним Договором.

Згідно п.1.2. Договору, технічні характеристики, специфікація, склад Товару визначаються в Додатку №1 (Специфікації) до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Пунктом 5.1. Договору Сторони погодили, що Покупець зобов`язується здійснити оплату Товару на умовах розстрочки за наступним графіком:

- 25% від загальної вартості Товару, що становить гривневий еквівалент 9 625,00 Євро, що підлягають сплаті по Курсу перерахунку, до 09.12.2017р. включно (п.5.1.1. Договору);

- 75% від загальної вартості Товару, що становить гривневий еквівалент 28 875,00 Євро, що підлягають сплаті по Курсу перерахунку, до 20.03.2018р. включно (п.5.1.2. Договору).

Як зазначено в п.9.1. Договору, останній набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами умов дійсного Договору.

03.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛС ВЕСТ" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фермерського господарства "ЛЮБОМИР-МГ" про стягнення 632 469,91 грн суми основного боргу, 247 617,37 грн штрафу, 185 580,74 грн 25 відсотків річних та 71 240,08 грн інфляційних втрат (справа №914/1054/19).

В процесі розгляду вказаної справи судом встановлено, що ТОВ "АЛС ВЕСТ" на виконання умов укладеного Договору передано, а ФГ "Любомир-МГ" прийнято плуг Mirco E/F S.V j 8+0 D105 4WN (HMA5A0217); 8432100000 у кількості одна штука, вартістю 1238086,85 грн, що підтверджується Видатковою накладною від 29.12.2017р. №375/015860.

В свою чергу ФГ "Любомир-МГ" взятих на себе договірних зобов`язань з оплати поставленого за Договором Товару не виконано, сплачено на користь ТОВ "АЛС ВЕСТ" 609521,71 грн (18832,50 Євро), а відтак сума боргу з оплати поставленого за Договором Товару складає 19667,50 Євро, що з врахуванням визначеної Сторонами у Договорі процедури обчислення її гривневого еквіваленту вкладає 632 469,43 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.09.2019 у справі №914/1054/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛС ВЕСТ" до Фермерського господарства "Любомир-МГ" задоволено в частині стягнення 632 469,43 грн суми основного боргу, 247 617,37 грн штрафу, 185 580,74 грн 25% річних та 15985,01 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі №914/1054/19 в задоволенні вимог апеляційної скарги Фермерського господарства "ЛЮБОМИР-МГ" відмовлено, рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2019 у справі №914/1054/19 залишено без змін.

- 01.10.2020 Фермерське господарство "Любомир-МГ" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛС ВЕСТ" повідомлення №02-1 від 30.09.2020, у якому повідомило про відмову від Договору №52/015860 від 05.12.2017 та вимагало повернення 1 241 991,14 грн сплачених за товар з істотним порушенням вимог щодо якості товару, а саме плуг Gaspardo Mirco E/F S.V j 8+0 D105 4WN (HMA5A0217).

- В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛС ВЕСТ" листом №1309 від 21.10.2020 повідомило позивача, що його доводи викладені в повідомленні про відмову від договору є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а вимогу про повернення коштів в сумі 1 241 991,14 грн вважає безпідставною та такою, що не підлягає виконанню.

- У грудні 2020 року Фермерське господарство "Любомир-МГ" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛС ВЕСТ" про стягнення 1 241 991,14 грн (справа №921/765/20).

В процесі розгляду даної справи судом встановлено, що Покупець (ФГ "Любомир-МГ") за поставлений плуг розрахувався у повному обсязі: частково - добровільно, а частково - у примусовому порядку на виконання вказаного вище Рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2019 року у справі №914/1054/19 та сплатив штрафні санкції. Факт часткової добровільної сплати Покупцем на користь Продавця в сумі 609 521,71 грн. встановлено наведеними судовими рішеннями, а також підтверджується платіжними дорученнями: від 09.02.2018 №114 на суму 100000 грн., від 26.04.2018 №56 на суму 50000 грн., від 27.06.2018 №408 на суму 100000 грн., від 03.08.2018 №528 на суму 59521,71 грн., від 07.12.2018 №1022 на суму 50000 грн., від 21.12.2018 №1099 на суму 50000 грн., від 13.02.2019 №113 на суму 100000 грн., від 12.03.2019 №230 на суму 100000 грн.

Стягнення з Покупця на користь Продавця у примусовому порядку 632 469,43 грн, визначених вказаними судовими рішеннями як решта суми основного боргу за поставлений плуг, підтверджується випискою по банківському рахунку Покупця у AT "Райффайзен Банк Аваль" за 17 липня 2020 року, в якій вказано списання коштів приватним виконавцем Білим А.М. на виконання наказу №914/1054/19 від 16 жовтня 2019 року в сумі 1 045 200,00 грн. (вказана сума включає не лише суму основного боргу, але і штрафні санкції та інші платежі щодо яких було прийнято судове рішення), а також Постановою про закриття виконавчого провадження від 20 липня 2020 року приватним виконавцем Білим А.М. у виконавчому провадженні №60633492 на виконання наказу Господарського суду Львівської області № 914/1054/19 від 16 жовтня 2019 року. Таким чином, сума, яка була сплачена Покупцем на користь Продавця за плуг становить 1 241 991,14 грн.

Таким чином, обґрунтований розрахунок суми, що стягується є таким: 609 521,71 грн. (сума, сплачена Покупцем Продавцю добровільно) + 632 469,43 грн. (сума, стягнута з Покупця на користь Продавця на примусове виконання Господарського суду Львівської області № 914/1054/19 від 16 жовтня 2019 року) = 1 241 991,14 грн (заявлена Покупцем сума до стягнення з Продавця).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2021 у справі №921/765/20 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛС ВЕСТ" на користь Фермерського господарства "Любомир-МГ" - 1 241 991,14 грн, сплаченої за товар грошової суми та 18 629,87 грн судового збору.

Слід зазначити, що у змісті рішення містяться посилання як на ч.2 ст.678 ЦК України, так і на положення ст.269 ГК України. Поряд з цим, задовольняючи позов, судом констатовано: враховуючи, що відповідачем (постачальником, ТОВ "АЛС ВЕСТ") не доведено того, що дефект товару виник внаслідок порушення саме покупцем (споживачем, позивачем, ФГ "Любомир-МГ") правил експлуатації або зберігання виробу, суд прийшов до висновку, що покупець у відповідності до вимог ч.2 ст.678 ЦК України має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар неналежної якості грошової суми.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2021 у справі №921/765/20 залишене без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 та постановою Верховного Суду від 26.01.2022.

В силу приписів ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

- В подальшому, 27.10.2021 між Фермерським господарством "ЛЮБОМИР-МГ" (як Первісним кредитором) та Фермерським господарством "ФРУКТОВО-ТРЕЙД" (Новий кредитор) підписано Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого (п.2) Первісний кредитор відступає за плату Новому кредитору право вимоги, вказане в п.3 Договору, а Новий кредитор приймає зазначене право вимоги та зобов`язується сплатити на користь Первісного кредитора грошові кошти за відступлене право вимоги.

Відповідно до п.п.1, 3 Договору, право вимоги, що відступається за цим Договором про відступлення права вимоги, є правом вимоги Первісного кредитора до ТОВ "АЛС ВЕСТ" на стягнення грошових коштів за Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11 червня 2021 року у справі №921/765/20, у розмірі 1 241 991,14 грн сплаченої за товар грошової суми та 18629,87 грн судового збору, що разом складає 1 260 621,01 грн.

Також, 27.10.2021 сторонами підписано Акт приймання-передачі права вимоги на виконання Договору про відступлення права вимоги від 27.10.2021.

В п.3 Акту зазначено також про те, що ФГ "ЛЮБОМИР-МГ" передало, а ФГ "ФРУКТОВО-ТРЕЙД" прийняло документи, які за визнанням Сторін в повному обсязі підтверджують право вимоги, яке відступлене.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що, в силу положень ч.2 ст.678 ЦК України, якою передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару, у відповідача виникло зобов`язання перед ФГ "ЛЮБОМИР-МГ" з повернення 1 241 991,14 грн сплаченої за товар грошової суми.

Наявність вказаного зобов`язання також підтверджується рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2021 у справі №921/765/20, яке набрало законної сили.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про те, що кошти згідно з вказаним рішенням суду були стягнуті фактично як штраф на підставі ст.269 ГК України, а не за наслідками застосування ч.2 ст.678 ЦК України, суд вважає необґрунтованими, оскільки в рішенні про стягнення штрафних санкцій у відповідному розмірі (передбаченому статтею 231 ГК України чи іншому розмірі, передбаченому законом або договором) не йшлося. Натомість, як у мотивувальній, так і в резолютивній частинах рішення, чітко зазначено про стягнення 1 241 991,14 грн саме як сплаченої за товар грошової суми.

Згідно зі ст.526 ЦК України, яка кореспондуються із ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач 01.10.2020 звернувся до відповідача із повідомленням №02-1 від 30.09.2020 про відмову від Договору №52/015860 від 05.12.2017 та вимагав повернути 1 241 991,14 грн сплачених за товар з істотним порушенням вимог щодо якості товару, а саме плуг Gaspardo Mirco E/F S.V j 8+0 D105 4WN (HMA5A0217).

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛС ВЕСТ" листом №1309 від 21.10.2020 повідомило позивача, що його доводи викладені в повідомленні про відмову від договору є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а вимогу про повернення коштів в сумі 1 241 991,14 грн вважає безпідставною та такою, що не підлягає виконанню.

Фактично такі кошти відповідачем (ТОВ "АЛС ВЕСТ") були сплачені 05.11.2021 на користь ФГ "ФРУКТОВО-ТРЕЙД" (якому з 27.10.2021 відступлено право вимоги за рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2021 у справі №921/765/20), у зв`язку з чим вказує, що протягом проміжку часу з 21.10.2020 до 26.10.2021 мало місце прострочення виконання зобов`язання щодо сплати 1 241 991,14 грн на користь позивача.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" Книги 5 ЦК України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскільки відповідач порушив грошове зобов`язання щодо сплати (повернення) коштів в сумі 1 241 991,14 грн на користь позивача (у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги), у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Позивачем на підставі ст.625 ЦК України заявлено до стягнення 135 265,26 грн інфляційних втрат (нарахованих за період листопад 2020 року жовтень 2021 року) та 37852,14 грн 3% річних (нарахованих за період з 21.10.2020 по 26.10.2021 на суму заборгованості 1 241 991,14 грн).

Колегія суддів перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, вважає правомірним нарахування відповідачу за вказаний період 135 265,26 грн інфляційних втрат та 37852,14 грн 3% річних.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 8, 126, 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АЛС ВЕСТ вих.№121 від 19.07.2022 (вх. № 01-05/1807/22 від 25.07.2022) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.06.2022 у справі №921/175/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддяПлотніцький Б.Д.

СуддіКордюк Г.Т.

Матущак О.І.