Постанова

від 01.12.2022 по справі 2-36/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-36/11 Головуючий у суді І інстанції Оладько С.І.

Провадження № 22-ц/824/9501/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 грудня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської областівід 10 січня 2020 року у справі за заявою акціонерного товариства «Універсал Банк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа, заінтересована особа - боржник ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з вказаною вище заявою, обґрунтовуючи її тим, що 17 січня 2011 року Ірпінським міським судом Київської області ухвалено рішення у справі № 2-36/11 про стягнення солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитним договором № 084-2008-1018 у розмірі 514 705,01 грн та за кредитним договором № 084-200-1019 у розмірі 432 756,83 грн, а всього - 947 461,84 грн.

На підставі цього рішення суду 6 березня 2012 року видано виконавчий лист № 2-36 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 947 461,84 грн, який пред`явлений стягувачем до примусового виконання у ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві. 10 квітня 2012 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 32091083.

Заявник вказав, що його представником було здійснено виїзд до Печерського РВ ДВС з метою отримання інформації щодо зазначеного виконавчого провадження, на що у відділі повідомили, що виконавче провадження № 32091083 закінчене 5 грудня 2014 року та виконавчий документ направлений до ВДВС Обухівського МУЮ у Київській області. Однак матеріали виконавчого провадження № 32091083 наразі відсутні, оскільки матеріали виконавчого провадження знищуються після 3 років їх зберігання.

В свою чергу стягувач отримав ідентифікатор доступу, завдяки якому мав можливість отримати та ознайомитись із постановами державного виконавця, що містяться у Автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП), згідно якої 5 грудня 2014 року державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Пишним А.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 32091083 та передачу виконавчого документу до Обухівського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області. Проте, виконавчий лист до цього відділу не надійшов, про що свідчить довідка від 24 липня 2019 року № 12620.

За наведених обставин, місцезнаходження вищевказаного виконавчого документа № 2-36 щодо боржника ОСОБА_2 стягувачу невідоме, тобто виконавчий лист втрачений і стягувач позбавлений можливості стягнути з боржника заборгованість, яка залишається непогашеною. Крім того, оскільки невідомо коли саме повертався оригінал виконавчого листа, у банку не було підстав вважати, що виконавче провадження не перебуває на примусовому виконанні, тоді як боржником зобов`язання за кредитним договором не виконані як і рішення суду, що є поважною причиною пропуску строку для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання та його поновлення. При цьому доведення обставин втрати виконавчого листа у даній справі органом ДВС чи установою Укрпошти не може бути покладено на стягувача, як і покладення вини на внаслідок такої втрати.

На підставі викладеного заявник просив суд видати дублікат та поновити строк пред`явлення виконавчого листа № 2-36 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 947 461,84 грн.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської областівід 10 січня 2020 року заяву задоволено.

Видано АТ «Універсал Банк» дублікат виконавчого листа та поновлено строк пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі № 2-36/2011 про стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором № 084-2008-1018 в розмірі 514 705,01 грн і за кредитним договором № 084-2008-1019 в розмірі 432 756,83 грн, всього стягнути 947 461,84 грн, а також стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» судових витрат по 910 грн із кожного. У рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 0,1500, кадастровий номер 3210945900:01:058:0099, з цільовим призначенням для обслуговування будинку і господарських споруд, яка належить ОСОБА_1 на праві власності згідно державного акту серії ЯД №796665, виданого 19 лютого 2008 року. Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки - земельної ділянки шляхом надання ПАТ «Універсал Банк» права продажу земельної ділянки від свого імені за ціною відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» 2013 року у розмірі 47 110,0 грн та судові витрати у розмірі 471,10 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавчий лист було втрачено, у зв`язку із чим заявник був позбавлений можливості стягнути кошти з боржника на свою користь, а тому з метою захисту прав стягувача заяву слід задовольнити.

В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Яковенко К.С. просить вищевказане судове рішення скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-36/11 від 6 березня 2012 року сплинув 5 грудня 2015 року, що у відповідності до пункту 17.4. Перехідних положень ЦПК України є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа. Задовольняючи заяву АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції не взяв до уваги факт недоведеності поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання за весь прострочений період, оскільки протягом тривалого часу, а саме більше ніж п'ять років після закінчення виконавчого провадження заявником, який зобов`язаний сумлінно користуватися своїми правами, не вчинялися дії з метою з`ясування стану відомого йому виконавчого провадження. Рішення суду набуло законної сили у 2012 році і з того часу сплинуло більше семи років, однак за увесь цей час банк звернувся до виконавчої служби лише у липні 2019 року, до суду - у грудні 2019 року, а доказів звернення до ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві взагалі не надано. Крім того, сама заява АТ «Універсал Банк» подана і підписана представником за довіреністю - Марачем В.В., який не є представником у розумінні статей 60, 62 ЦПК України, оскільки до вказаної заяви не додано підтверджень того, що громадянин Марач В.В. є діючим адвокатом України. Відтак, суд першої інстанції був зобов`язаний застосувати імперативну норму частини четвертої статті 183 ЦПК України, яка вказує на те, що суд після встановлення факту відсутності повноважень у представника повинен повернути заяву без розгляду.

Відзиви стягувача та іншого боржника на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 січня 2011 року у справі № 2-36/11 позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 084-2008-1018 у розмірі 514 705,01 грн і за кредитним договором № 084-2008-1019 у розмірі 432 756,83 грн, а всього стягнуто 947 461,84 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» судові витрати по 910,00 грн з кожного.

У рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно відповідача ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 0,1500, кадастровий номер 3210945900:01:058:0099, з цільовим призначенням для обслуговування будинку і господарських споруд, яка належить ОСОБА_1 на праві власності згідно державного акту серії ЯД № 796665, виданого 19 лютого 2008 року. Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки - земельної ділянки шляхом надання позивачу ПАТ «Універсал Банк» права продажу земельної ділянки від свого імені за ціною відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» (а.с. 78-80).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської областівід 29 вересня 2011 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено (а.с. 110).

6 березня 2012 року представник ПАТ «Універсал Банк» отримав п'ять виконавчих листів у справі № 2-36/11 (а.с. 113).

Постановою державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Пишного А.В. від 5 грудня 2014 року виконавче провадження № 32091083 з примусового виконання виконавчого листа № 2-36, виданого 6 березня 2012 року Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 947 461,84 грн закінчено, а виконавчий документ підлягав направленню до ВДВС Обухівського МУЮ у Київській області за належністю для виконання за місцезнаходженням майна боржника (а.с. 121).

Згідно із довідкою Обухівського МР ВДВС ГТУЮ у Киїській області від 24 липня 2019 року № 12620 виконавчий лист Ірпінського міського суду Київської області № 2-36 від 6 березня 2012 року, де боржником значиться ОСОБА_2 , а стягувачем - ПАТ «Універсал Банк», на примусове виконання до відділу не надходив (а.с. 122).

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист було втрачено, у зв`язку із чим заявник був позбавлений можливості стягнути кошти з боржника на свою користь, а тому з метою захисту прав стягувача наявні підстави для задоволення заяви щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

Проте колегія суддів не може в повній мірі погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2004 року в справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

В частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

На час видачі виконавчого листа у справі № 2-36/11(березень 2012 року) діяв Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), у частині першій статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною другою статті 22 Закону № 606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Отже, за загальним правилом, встановленим Законом № 606-XIV, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 23 Закону № 606-XIV у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (частина друга статті 23 Закону № 606-XIV).

5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України № 1404-VIII від 2 червня 2016 року «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).

Як свідчать матеріали справи, виконавчий лист № 2-36/11 щодо боржника ОСОБА_2 на виконання заочного рішення суду від 17 січня 2011 року про солідарнестягнення заборгованості за кредитними договорами був виданий місцевим судом 6 березня 2012 року, на його примусове виконання ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 32091083, яке завершене 5 грудня 2014 року на підставі постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у відповідності до пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV з підстав того, що за боржником зареєстровано об`єкт нерухомості, що територіально відноситься до Обухівського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області.

Як указано в підпункті 17.4 пункту 17 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виданий він може бути лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Отже, дублікат виконавчого листа може видаватись у випадках втрати його оригіналу в межах строку пред`явлення його до виконання.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені статтею 120 ЦПК України.

Згідно зі статтею 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 1522/12531/12 (провадження № 61-18649св21) у подібних правовідносинах.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення його до виконання АТ «Універсал Банк» в особі представника за довіреністю - Марача В.В. звернулося лише 17 грудня 2019 року, тобто з пропуском трирічного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як на підставу вимог про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, банк посилався на те, що вказаний строк був пропущений з поважних причин, а саме внаслідок того, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та виконавчий лист на адресу Обухівського МВ ДВС ГТУЮ у Київській областіне надходили, а тому банк був позбавлений можливості стягнути з боржника заборгованість, яка залишається непогашеною, шляхом повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання в межах вказаного строку з урахуванням його переривання.

У частині шостій статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Аналіз змісту даних норм дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий документ до примусового виконання.

Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.

Слід також зазначити, що поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Задовольняючи заяву АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції безпідставно виходив із доведеності факту поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання за весь прострочений період, оскільки протягом тривалого часу, а саме більше ніж п`ять років після закінчення виконавчого провадження, заявником, який зобов`язаний сумлінно користуватися своїми правами, не вчинялися дії з метою з`ясування стану відомого йому виконавчого провадження.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що стягувач з моменту направлення виконавчого листа за належністю до іншого органу ДВС у грудні 2015 року, про хід його виконання цікавився лише один раз - у липні 2019 року.

Пред`являючи у ВДВС Печерського РУЮ у м. Києвівиконавчий лист до примусового виконання та маючи при цьому численний штат представників, стягувач знав про відкриття виконавчого провадження та проведення певних виконавчих дій, мав можливість та повинен був контролювати стан виконання рішення суду.

При цьому заявник у заяві визнає факт того, що мав у своєму розпорядженні ідентифікатор доступу, завдяки якому мав можливість отримувати необхідну йому інформацію по виконавчому провадженню та ознайомитись із постановами державного виконавця, що містяться у АСВП.

Проте, лише у липні 2019 року стягувач звернувся до районного відділу державної виконавчої служби з метою отримання інформації та, внаслідок свого зволікання, втратив можливість отримати необхідні йому матеріали виконавчого провадження.

Тобто, стягувач з метою оперативного з`ясування інформації про стан виконавчого провадження не скористався у розумний інтервал часу передбаченим законом правом ознайомитись з його матеріалами та/або інформаційною базою «Автоматизована система виконавчого провадження», а обставин, що об`єктивно цьому перешкоджали не встановлено, відтак така поведінка сторони стягувача свідчить про незабезпечення належного контролю за вказаним виконавчим провадженням, свідоме зволікання у захисті своїх прав та інтересів і неналежну зацікавленість у реальному виконанні рішення суду, яке набрало законної сили.

Більше того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що факт звернення до відділу ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві з метою встановлення місцезнаходження виконавчого провадження та виконавчого листа взагалі мав місце.

У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи стягувача про те, що строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущено з поважних причин, а саме виключно через не направлення даного виконавчого документа відділом ДВС, який здійснював його примусове виконання, оскільки відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення процесуального строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервала часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У постановах Верховного Суду від 8 жовтня 2020 року та від 12 жовтня 2021 року у справі № 918/333/13-г зазначено, що «стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримавши у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи».

У даному випадку заявник як юридична особа, яка багато років здійснює банківську діяльність в Україні і має значний досвід участі у судових процесах (як свідчать дані Єдиного державного реєстру судових рішень), міг усвідомлювати порушення своїх прав як стягувача та передбачити відповідні процесуальні обмеження в подальшому.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з аргументами апеляційної скарги про те, що заявником не зазначено достатніх підстав та не надано належних доказів, які заважали йому, як стягувачу, при належній турботливості і обачності звернутися до державної виконавчої служби потягом тривалого часу із заявою з приводу стану відомого йому виконавчого провадження та пред`явити до виконання виконавчий документ у встановлений законом строк, а також не наведено поважні обставини, що не залежали від його волевиявлення і внаслідок яких він пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Колегія суддів відмічає, що наявність норм Конституції України, положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про обов`язковість виконання судового рішення та рішень Європейського суду з прав людини з цього приводу не можуть бути єдиною достатньою підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і стягувача на стадії виконання судового рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про доведеність АТ «Універсал Банк»поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, які б свідчили про об`єктивні та непереборні для стягувача обставини пропуску вказаного строку, а тому помилково задовольнив заяву про поновлення пропущеного банком строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

Щодо доводів боржника про відсутність повноважень у представника банку на звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення його до виконання, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення установлені в статті 183 ЦПК України.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа підписана і подана до суду першої інстанції представником АТ «Універсал Банк» - Марачем В.В., який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 18 жовтня 2019 року (а.с. 123, 124).

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України № 1401-VIII від 2 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Відповідно до частини третьої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

У підпункті 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закріплено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1, та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Згідно зі статтею 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до підпункту 18 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України, положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України.

Отже, з 1 січня 2019 року представництво у судах першої інстанції в справах, провадження у яких розпочате після 30 вересня 2016 року, має здійснюватися адвокатами.

Якщо провадження розпочате до 30 вересня 2016 року, то представництво у судах першої інстанції може здійснюватися представниками, які не мають статусу адвоката, оскільки такі правила були закріплені у статтях 40-42 ЦПК України 2004 року і діяли до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов`язків цивільного характеру» пов`язується з поданням цивільного позову (зокрема, REDKA v. UKRAINE, № 19164/04, § 32, ЄСПЛ, від 21 червня 2007 року; VASILCHUK v. UKRAINE, № 31387/05, § 49, ЄСПЛ, від 10 грудня 2009 року). Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (LITVINYUK v. UKRAINE, № 55109/08, § 19, ЄСПЛ, від 01 березня 2018 року).

Тлумачення підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини до визначення початку «вирішення спору», свідчить, що цей підпункт повинен застосовуватися як до тих проваджень в яких постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі по суті спору.

Як свідчать матеріали справи, провадження у цивільній справі № 2-36/11 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованостібуло розпочате 8 грудня 2010 року (а.с. 62).

Таким чином питання видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення його до виконаннявирішене судом першої інстанції у справі № 2-36/11, провадження в якій було відкрито ще 8 грудня 2010 року відповідно до ухвали Ірпінського міського суду Київської областіпро відкриття провадження у справі, тобто до 30 вересня 2016 року, дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», а заява подана на завершальній стадії судового процесу і примусового виконання судового рішення, тому представництво інтересів у цій справі може здійснювати не лише адвокат, але й інший представник за довіреністю відповідно до вимог процесуального закону.

Подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 рокуу справі № 345/1075/13-ц (провадження № 61-13659св18), від 4 вересня 2019 року у справі № 405/5236/18 (провадження № 61-1886св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 208/5133/16-ц(провадження № 61-46663св18), від 29 січня 2020 року у справі № 175/2838/15-ц (провадження № 61-47136св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 172/1129/15-ц(провадження № 61-48048св18) та багато інших.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги в частині підписання (подання) заяви неуповноваженою особою - представником АТ «Універсал Банк» ґрунтується на неправильному тлумаченні представником боржника підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, тому відхиляються колегією суддів як необгрунтовані.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухваласуду першої інстанції не відповідає обставинам справи та вимогам статей 260, 263 ЦПК України, вона постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи,порушенням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до вимог статті 376 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви АТ «Універсал Банк» поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

Оскільки ухвала суду першої інстанції скасовується повністю з ухваленням нового судового рішення по суті заявлених вимог, то відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України із заявника стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені боржником ОСОБА_1 у межах даної справи (судового провадження), а саме 496,20 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської областівід 10 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви акціонерного товариства «Універсал Банк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 496,20 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду в частині вирішених вимог про видачу дубліката виконавчого документа відповідно до пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

В частині вирішених вимог про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: М.В. Мережко

С.І. Савченко