Рішення

від 13.09.2022 по справі 128/114/21

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/114/21

РІШЕННЯ

Іменем України

13.09.2022 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої- судді Саєнко О.Б., при секретарі- Фольварковій Н.О. ,

за участю: представників відповідачів адвоката Якименка К.В., Чорного Р.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру «про визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування реєстрації права власності на земельні ділянки», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Українсько Подільське підприємство «Євромед»,-

ВСТАНОВИВ:

18.01.2021 позивач звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з вищевказаним позовом, через представника адвоката Сувалова В.О., який обґрунтував тим, що наказом Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 23.07.2014 № 2-2082/15-14-сг відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту відведення у власність земельної ділянки на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства площею 0,80 га.

Також, вказує, що наказом Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 13.08.2014 №2-2343/15-14сг затверджено проект відведення ОСОБА_2 у власність земельної ділянки на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства площею 0,80 га. за межами населеного пункту та надано її у власність із кадастровим номером 0520682200:05:002:0121.

01.09.2014 відповідачу ОСОБА_2 Реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції Вінницької області видано свідоцтво на нерухоме майно номер НОМЕР_1 та цього ж числа зареєстровано за ним право власності на вказану земельну ділянку.

Окрім цього вказує, що наказом Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 30.09.2015 №2-4234/2015-сг відповідачу ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту відведення у власність земельної ділянки на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства площею 0,30 га.

Наказом Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 28.12.2015 №2-7799/20-15-сг затверджено проект відведення ОСОБА_3 у власність земельної ділянки на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства площею 0,30 га. за межами населенного пункту та надано її у власність із кадастровим номером 0520682200:05:002:0123.

Зазначає, що у подальшому, відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вищезазначені земельні ділянки відчужено за договором купівлі-продажу від 19.12.2014 та 15.02.2016 відповідно на користь ТОВ УПП «Євромед», третій особі по справі.

Вважає, що надання у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вищезазначених земельних ділянок відбулось з порушенням процедури їх відведення, що призвело до порушення земельних прав позивача ОСОБА_1 та неможливості ним подальшого оформлення документів на них, оскільки позивач є власником 66/100 часток нежитлових будівель загальною площею 340,6 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1 .

Зазначає, що розпорядженням голови Вінницької ОДА від 30.11.2010 №545 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту відведення в оренду земельної ділянки площею 0,69 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області для експлуатації власних промислових будівель деревообробного цеху (за рахунок земель наданих у власність відповідачам). На виконання вказаного розпорядження позивачем замовлено в ППВП «Еководземпроект» відповідний проект, який у подальшому затверджений не був по причині його втрати управлінням Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області, тобто з причин, які не залежали від волі позивача.

Окрім того, вказує, що наразі в СВ Вінницького РВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження № 12019020100000260 в межах якого була проведена експертиза за № 33537/1-41 від 26.03.2020 з питань землеустрою, предметом якої було дослідження питання відповідності розроблених проектів відведення відповідачами у власність земельних ділянко вимогам земельного законодавства та іншим нормативно-правовим актам. За результатом проведення експертизи, булі виявлені численні порушення вимог земельного законодавства при відведенні земельних ділянок відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зокрема виявлені порушення вимог ст. ст.29 , 50 Закону України « Про землеустрій», ст.198 ЗК України, що призвело до невірного визначення меж земельних ділянок і як слідство їх площі. Також, в різних документах, які використовувалися в процесі оформлення проектів відведення спірних земельних ділянок відповідачам, містилася різна інформація щодо суміжних земельних ділянок та в матеріалах вказаних проектів відведення , були відсутні відомості про об`єкти нерухомого майна, розташовані на цих спірних земельних ділянках. Окрім , того не була додержана обов`язковість погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками.

Вказує, оскільки позивачу про порушення вищевказаних вимог земельного законодавства при відведенні відповідачам спірних земельних ділянок стало відомо з висновку експертизи за № 33537/1-41 від 26.03.2020 в рамках кримінального провадження № 12019020100000260, тому вважає що строк позовної давності на подачу даного позову до суду ним було пропущений з поважних причин , а тому просить суд його поновити.

Також просить суд:

- визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 13.08.2014 №2-2343/15-14сг, яким затверджено проект відведення ОСОБА_2 у власність земельної ділянки на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства площею 0,80 га.;

- визнати недійним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 28.12.2015 № 2-7799/20-15-сг, яким затверджено проект відведення ОСОБА_3 у власність земельної ділянки на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства площею 0,30 га.;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 26255736, видане ОСОБА_2 01.09.2014 Реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції Вінницької області;

- скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства площею 0,80 га. за межами населеного пункту із кадастровим номером 0520682200:05:002:0121, проведену 01.09.2014 Реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції Вінницької області;

- скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, розташовану на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства площею 0,30 га за межами населеного пункту із кадастровим номером 0520682200:05:002:0123, проведену 26.01.2016 Реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції у Вінницькій області.

24.05.2021 представником відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (відповідача -3) Вербицькою Н.І., на адресу суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач - 3 просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, виходячи з такого.

Вказує, що за результатами розгляду поданого клопотання гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,8000 га та площею 0, 3000 га для ведення особистого селянського господарства на території Ільківської сільської ради Вінницького району Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області видано відповідні накази про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Вказує, що Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області наказами від 13.08.2014 № 2-2343/15-14-СГ та 28.12.2015 № 2-7799/20-15-СГ, затверджено документацію із землеустрою та передано із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,8000 га кадастровий номер 0520682200:05:002:0121 та у власність гр. гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,3000 га кадастровий номер 0520682200:05:002:0123, для ведення особистого селянського господарства на території Ільківської сільської ради Вінницького району.

Зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, керуючись повноваженнями та чинними, на момент прийняття наказів, нормативно-правовими актами видало оскаржувані накази.

Крім цього, вказує, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки вичерпав свою дію фактом його виконання, результатом якого є реєстрація речового права на нерухоме майно оскільки з 01.01.2013 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Саме після реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, виникає, змінюється чи припиняється відповідне право.

Вказує, що згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та підтверджується представником позивача 19.12.2014 за ТОВ Українсько-польське підприємство «Євромед» зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520682200:05:002:0121 (номер запису про право 8148892) та 15.02.2016 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520682200:05:002:0123 (номер запису про право 13311242). Отже, фактичним власником є ТОВ Українсько-польське підприємство «Євромед», тому як наслідок, позовні вимоги щодо скасування наказу Головного управління та скасування права власності на земельну ділянку в реєстрі речових прав на нерухоме майно не тягне за собою припинення права власності на земельну ділянку ТОВ Українсько-польське підприємство «Євромед».

Також вказує, що 26.04.2016 до Головного управління надійшло клопотання гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4500 га для ведення особистого селянського господарства на території Ільківської сільської ради Вінницького району. За результатами розгляду поданого видано відповідний наказ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та наказом від 27.09.2016 №2-12284/15-16-СГ затверджено документацію із землеустрою та передано із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,4500 га кадастровий номер 0520682200:05:002:0124 для ведення особистого селянського господарства на території Ільківської сільської ради Вінницького району.

Зазначає, що позивач вводить в оману як суд, так і сторони, адже, відповідно до його ж посилань про право власності на частку нежитлових будівель на підставі рішення третейського суду м. Вінниці від 23.01.2008 позивач оформив право власності на земельну ділянку під будівлями. Тому просить відмови у задоволені позову.

14.06.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_2 (відповідача-1), в якому останній вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними, виходячи з такого.

Вказує, що твердження позивача про надання у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок відбулось з порушенням процедури їх відведення, що призвело до порушення його земельних прав та неможливості ним подальшого оформлення документів, базується тільки на посилання на висновок експерта №33537/19-41 від 26.03.2020 за результатами проведеної експертизи в межах кримінального провадження №12019020100000260, що перебуває в провадженні СВ Вінницького РВП Вінницького ВІІ ГУ НП у Вінницькій області.

При цьому ані він, ані ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12019020100000260 не є підозрюваними, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, які вчинили суспільно небезпечне діяння, не є особами, щодо яких здійснюється провадження та щодо яких може бути застосовано захід кримінально-правового характеру. Більше того, позивачем не надано жодних доказів про те, що зазначене вище кримінальне провадження, в рамках якого проведена експертиза, стосується безпосередньо відповідачів.

Окрім того, зазначає, що Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області наказом від 27.09.2016 №2-12284/15-16-СГ позивачу було затверджено документацію із землеустрою та передано із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності у його власність земельну ділянку площею 0,4500 га кадастровий номер 0520682200:05:002:0124 для ведення особистого селянського господарства на території Ільківської сільської ради Вінницького району, що знаходиться під належними йому нежитловими будівлями (66/100 часток). Отже, позивач вводить в оману як суд, так і сторони, оскільки своє право на оформлення права власності на земельну ділянку він реалізував.

Вказує, що оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 13.08.2014 №2-2343/15-14сг та від 28.12.2015 № 2-7799/20-15-сг про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельних ділянок є правовими актами індивідуальної дії, які вичерпали свою дію шляхом їх виконання, результатом якого є реєстрація речового права на нерухоме майно, а отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на факт вичерпання дії наказів внаслідок їх реалізації. Тому просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

13.09.2022 позивач ФОП ОСОБА_1 та його представник адвокат Сувалов В.О. в судове засідання не з`явилися, попередньо через канцелярію суду представником подано клопотання про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача ( Т.2 а.с.49)

Відповідач ОСОБА_3 також до судового засідання не з`явився ; при цьому в матеріалах справи міститься заява від 30.08.2021, в якій останній просить суд розгляд справи проводити у його відсутності та в задоволенні позову відмовити у повному обсязі (Т.1 а.с.223).

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ УкраїнськоПодільське підприємство «Євромед» також до судового засідання не з`явився; при цьому, попередньо на адресу суду надійшла заява, підписана генеральним директором Машорчаком В.І. та фінансовим директорами Микитюком С.І. ТОВ УПП «Євромед», в якій простять суд розгляд справи проводити у відсутності представника ТОВ УПП «Євромед»; у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (Т.1 а.с.221).

З урахуванням вищевказаних заяв , вислухавши міркування присутніх учасників справи, які не заперечували , суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності не з`явившихся осіб.

13.09.2022в судовомузасіданні представниквідповідача ОСОБА_2 -адвокат ЯкименкоК.В.заперечував протизадоволення позовнихвимог оскількивважає,що ОСОБА_2 набув правовласності увідповідності дочинного законодавства.Вважає,що оспорюванінакази Головногоуправління Держгеокадаструу Вінницькійобласті від13.08.2014№2-2343/15-14сгта від28.12.2015№ 2-7799/20-15-сгпро затвердженняпроекту землеустроюта передачуу власністьвідповідачам земельнихділянок єправовими актамиіндивідуальної дії,які вичерпалисвою діюшляхом їхвиконання,результатом якогоє реєстраціяречового правана нерухомемайно,отже,вважає ,що позовнівимоги непідлягають задоволеннюз оглядуна фактвичерпання діїнаказів внаслідокїх реалізації.Окрім того,вважає,що позивачз неповажнихпричин пропустивстрок позовноїдавності назвернення досуду зданим позовом,оскільки оспорюванінакази Головногоуправління Держгеокадаструу Вінницькійобласті видані -13.08.2014та 28.12.2015,а томувважає строкпозовної давностісплинув.Тому представник відповідача ОСОБА_4 підтримав і подані ним до суду 27.05.2022 , 23.06.2022 заяви ( аналогічні) про застосування строку позовної давності (Т .2 а.с.27 , 41).

13.09.2022 в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 також просив суд відмовити в задоволенні позову, з підстав зазначених представником відповідача ОСОБА_6 у поданому 24.05.2021 відзиві на позов, надавши аналогічні пояснення.

Вислухавши вступне слово представників відповідачів, вивчивши позов, відзиви на позов, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та такими, що підлягає відмові у задоволені, виходячи з такого.

Судом установлено, що рішенням третейського суду для вирішення конкретного спору від 23.01.2008, договір купівлі-продажу, укладеного в простій письмовій формі 05 червня 2007 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за яким ОСОБА_1 придбав у власність 66/100 частин будівлі автогаражу з прибудовою та спорудами літ. «А»: приміщення №1: з №1 по №8, загальною площею 340,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 визнано дійсним, а також визнано за ОСОБА_1 право власності на вищевказане майно (Т.1 а.с.20-21).

Згідно копії реєстраційного посвідчення ВООБТІ від 26.01.2008, за гр. ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на підставі рішення третейського суду від 23.01.2008 на 66/100 часток нежитлових будівель, за адресою АДРЕСА_1 , що складаються з будівлі автогаражу з прибудовою та спорудами літ. «А»: приміщення №1: з №1 по №8, загальною площею 340,6 кв.м та записано в реєстрову книгу за №3 за реєстровим №9 (Т.1 а.с.22).

З копії розпорядження голови Вінницької ОДА від 30.11.2010 №545, судом установлено, що фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту відведення в оренду земельної ділянки площею 0,69 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області для експлуатації власних промислових будівель деревообробного цеху (Т.1 а.с.15).

З долучених до відзиву на позовну заяву відповідача-3 копій наказів №2-7799/20-15-ст від 28.12.2015 та №2-2343/15-14-ст від 13.08.2014, судом установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність: ОСОБА_3 земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Ільківської сільської ради Вінницького району площею 0,3000 га із кадастровим номером 0520682200:05:002:0123 та ОСОБА_2 земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Ільківської сільської ради Вінницького району площею 0,8000 га із кадастровим номером 0520682200:05:002:0121, цільове призначення вищевказаних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (Т.1 а.с.189,191).

З копії договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного 19.12.2014 між ОСОБА_2 та ТОВ УПП «Євромед», судом установлено, що ОСОБА_2 передав у власність (продав), а ТОВ УПП «Євромед» прийняв у власність (купив) земельну ділянку, площею 0,8 га, у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: Ільківська сільська рада Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер якої: 0520682200:05:002:0121, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (Т.1 а.с.16-17).

Також з копії договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного 15.02.2016 між ОСОБА_3 та ТОВ УПП «Євромед», судом установлено, що ОСОБА_3 передав у власність (продав), а ТОВ УПП «Євромед» прийняв у власність (купив) земельну ділянку, площею 0,3000 га, у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: Ільківська сільська рада Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер якої: 0520682200:05:002:0123, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (Т.1 а.с.18-19).

Також , з інформації з Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 21.05.2021, судом установлено , що вищевказані земельні ділянки площею 0,8000 га з кадастровим номером 0520682200:05:002:0121 та 0,3000 га з кадастровим номером 0520682200:05:002:0123, належать на праві власності ТОВ УПП «Євромед» - третій особі по даній справі. (Т.1 а.с.201,202).

25.04.2016 позивач ОСОБА_1 звернувся із клопотання до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відновлення земельної ділянки орієнтовною площею 0,45 га на території Ільківської сільської ради у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резерву, запасу сільськогосподарського призначення, про що свідчить вказане клопотання (Т.1 а.с.194).

За результатами розгляду вищевказаного клопотання, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 0,45 га на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується копією наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №2-5034/15-16-ст від 16.05.2016 (Т.1 а.с.197).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №2-12284/15-16-ст від 27.09.2016, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та надано останньому у власність земельну ділянку із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення площею 0,4420 га, розташовану на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області із кадастровим номером 0520682200:05:002:0124 для ведення особистого селянського господарства, про що свідчить копія вищевказаного наказу (Т.1 а.с.198), що також підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0504784222016 від 18.08.2016 (Т.1 а.с.200).

Крім цього, звернувшись до суду з позовом про визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування реєстрації права власності на земельні ділянки, позивач на підтвердження позовних вимог надав суду копію висновку експерта за результатами проведення експертизи з питань землеустрою №33537/19-4 від 26.03.2020, проведеного в рамках кримінального провадження №12019020100000260 (Т.1 а.с.23-31).

Застосовую норми матеріального та процесуального право суд виходить з такого.

Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ч.ч.2,3 ст. 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У Постанові від 23 листопада 2021 року Велика Палата Верховного Суду (справа №359/3373/16-ц) відступила від власного правового висновку щодо належного способу захисту прав власника у випадку заволодіння його нерухомим майном, визначивши, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права , а також Велика Палата Верховного Суду частково відступила шляхом уточнення від власного правового висновку щодо розмежування віндикаційного та негаторного позовів, визначивши, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном. (далі по тексту Постанова ВП ВС від 23.11.2021).

Так, у п. 72 Постанови ВП ВС від 23.11.2021, зазначено, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

У пункті 73 Велика Палата Верховного Суду нагадала, що у разі коли вона відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (пункт 93), від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункт 27.3), від 30 червня 2020 року у справі №264/5957/17 (пункт 43)). Тобто відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати).

Окрім того, в п.п.146-148, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (провадження №12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження №12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (провадження №12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження N 14-125цс20, пункт 74) та інших.

В пункті 150 постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 (провадження №12-157гс19).

При чому , в п. п.151,153,154,155 постанови ВП ВС зазначила, «що визнання недійсним державного акту, також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 94).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19, пункт 10.29). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження №12-158 гс18, пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу. З огляду на викладене, під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема, у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20, пункт 76)».

Так,предмет позовуу данійсправі позаявлених позивачем позовнихвимогах стосується:визнання недійснимта скасуваннянаказів ГУДержгеокадастру уВінницькій областівід 13.08.2014№2-2343/15-14сгта від28.12.2015№ 2-7799/20-15-сг,яким затвердженопроект відведення ОСОБА_2 у власністьземельної ділянки ОСОБА_2 площею0,80га та ОСОБА_3 -площею 0,30га.;визнання недійснимсвідоцтво проправо власностіна нерухомемайно,видане ОСОБА_2 01.09.2014;скасування реєстраціїправа власності ОСОБА_2 на земельнуділянку,площею 0,80га.за межаминаселеного пунктуіз кадастровимномером 0520682200:05:002:0121,проведену 01.09.2014та реєстрації прававласності ОСОБА_3 на земельнуділянку,площею 0,30га замежами населеногопункту ізкадастровим номером0520682200:05:002:0123,проведену 26.01.2016,оскільки позивач вважає,що спірнінакази ГУДержгеокадастру уВінницькій областівинесені впорушення вимог ст.ст.29,50Закону України« Проземлеустрій»,ст.198ЗК України, щопризвело доневірного визначеннямеж земельнихділянок ,які булинадані відповідачам,і якслідство їхплощі; не додержання обов`язковість погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками, - чим порушується його право на отримання у власність відповідної частки земельної ділянки для обслуговання 66/100 часток нежитлових будівель загальною площею 340,6 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1 , які належать йому на праві власності.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки : по перше, позивач невірно зазначив коло відповідачів, оскільки спірні земельні ділянки належать на праві власності третій особі по справі ТОВ Українсько-польське підприємство «Євромед», а по друге, мав би звернутися до суду із віндикаційним позовом (стаття 387 ЦК України) , належним відповідачем за яким є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку.

Так якпозивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав , тому в задоволені позову слід відмовити повністю.

Оскільки суд відмовив позивачу в задоволені позову по суті , тому суд не вирішував заяву представника відповідача - адвоката Якименка К.В. про застосування строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, Суд-

УХВАЛИВ:

У задоволеніпозову Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти дні з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 17.10.2022.

Суддя Олена САЄНКО