Рішення

від 25.11.2022 по справі 522/22352/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/22352/20

Провадження № 2/522/2679/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Лукашкіні О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , діючої від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Ювелірного магазину B2B Jewelry, ОСОБА_3 про стягнення грошей по зобов`язанням та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

14 грудня 2020 року позивачка звернулась до суду з позовом, який був уточнений та з урахуванням уточнень просила суд:

- стягнути з відповідача ОСОБА_3 суму грошей по зобов`язанням від 04.03.2020 р. за № 1037989; 13.03.2020 р. за № 1220082; 15.03.2020 р. за № 1252786, № 1256539, № 1256545, № 1256529 в розмірі 28189,06 доларів США на її користь;

- стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь 28189,06 доларів США в рахунок відшкодування подвійного розміру від вкладеної суми;

- стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь відсотки по зобов`язанням від 04.03.2020 р. за № 1037989; 13.03.2020 р. за № 1220082; 15.03.2020 р. за № 1252786, № 1256539, № 1256545, № 1256529 в розмірі 154 248,55 доларів США від вкладеної суми 28189,06 доларів США;

- стягнути з відповідача ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 гривень на її користь;

- стягнути з відповідача ювелірний магазин B2B Jewelry, в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 гривень на її користь.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що у березні 2020 року вона від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 придбала сертифікати на суму 28189 доларів США в ювелірному магазині B2B Jewelry, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З інформації продавців їй стало відомо, що керівником B2B Jewelry є ОСОБА_3 .

Позивачка вказує, що вона повинна була отримувати раз у тиждень грошові кошті відповідно до процентної ставки, але ні нарахувань ні виплат не має.

На підставі наведеного позивачка вважає, що були порушені договорні відношення, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року по справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

30 червня 2021 року представник відповідача ОСОБА_3 подала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що повністю заперечує проти позову та вважає заявлені позовні вимоги немотивованими, необґрунтованими та такими, що не підтверджуються жодними доказами.

В судовому засіданні 24.11.2022 року позивачка підтримала вимоги позову, уточнила позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_4 суму грошей по зобов`язанням у розмірі 1 136 019,12 грн., подвійний розмірі від вкладеної суми у розмірі 1 136 019,12 грн., проценти в розмірі 6 216 216, 56 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., з Ювелірного магазину B2B Jewelry 20 000 грн. моральної шкоди.

Інші сторони у судове засіданні не з`явились

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наданні докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом об`єктивно встановлено, що ОСОБА_1 , діючої від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Ювелірного магазину B2B Jewelry, ОСОБА_3 про стягнення грошей по зобов`язанням та відшкодування моральної шкоди.

Як на підставу позовних вимог позивачка посилається на те, що між нею та відповідачами була укладена угода, а сертифікати та інформаційні листи про покупку - свого роду є підтвердженням двосторонньої угоди, згідно зобов`язань якої відповідач (боржник) зобов`язався вчинити на користь позивача (кредитора) певні дії, а саме сплатити гроші, що передбачено ст. 509 ЦК України.

Гарантоване ст. 55 Конституції України і конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Так, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В ст. 202 ЦК України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

З наданих позивачкою доказів, а саме «інформації про покупку» номер покупки № 1037989 від 04.03.2020 р., номер покупки 1220082 від 13.03.2020 р., номер покупки 1252786 від 15.03.2020 р., номер покупки 1256539 від 15.03.2020 р., номер покупки 1256529 від 15.03.2020 р., номер покупки 1256545 від 15.03.2020 р. не можливо встановити будь-яких зобов`язань або укладання угод (договорів) між нею та відповідачами (а.с. 5-7).

У статті 15 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, за клопотанням позивачки були витребувані копії договір суборенди (а.с.114-186.) згідно яких вбачається, що:

- 04.06.2019 року між ТОВ «Кадор - Трейд» та ФОП ОСОБА_3 укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 137, розташованого на другому поверсі Торгово-офісного центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення в ньому роздрібної торгівлі ювелірними виробами, золотом сріблом, діамантами під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;

- 12.06.2020 року між ТОВ «Кадор - Трейд» та ФОП ОСОБА_3 укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 137, розташованого на другому поверсі Торгово-офісного центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення в ньому роздрібної торгівлі ювелірними виробами, золотом сріблом, діамантами під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;

- 19.08.2020 року між ТОВ «Кадор - Трейд» та ТОВ «Вінголдмікс» укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 137, розташованого на другому поверсі Торгово-офісного центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення в ньому роздрібної торгівлі ювелірними виробами, золотом сріблом, діамантами під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;

- 30.11.2020 року між ТОВ «Кадор - Трейд» та ТОВ «Вінголдмікс» укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 152, розташованого на другому поверсі Торгово-офісного центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення в ньому роздрібної торгівлі ювелірними виробами, золотом сріблом, діамантами під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;

- 18.01.2021 року між ТОВ «Кадор - Трейд» та ТОВ «Вінголдмікс» укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 152, розташованого на другому поверсі Торгово-офісного центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення в ньому роздрібної торгівлі ювелірними виробами, золотом сріблом, діамантами під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Позивачка вказує, що саме ці договори свідчать про те, що ОСОБА_3 є керівником Ювелірного магазину B2B Jewelry.

Але, суд вважає, що з вказаних договорів не можливо встановити, що ОСОБА_3 був керівником Ювелірного магазину B2B Jewelry. Крім того, договори суборенди були укладені як з ФОП ОСОБА_3 так і з ТОВ «Вінголдмікс». Будь якого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо власників або керуючих Ювелірного магазину B2B Jewelry позивачкою не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, із наданих позивачкою доказів та документів суд не може встановити особу, якій, з її слів, вона передала грошові кошти, а тому, із наявних у справі доказів неможливо встановити належного відповідача у даній справі.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 гривень, з кожного відповідача, то суд вважає, що вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з нижче наведеного.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховується вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.01 р. (п.3) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п.5 цієї Постанови відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У частині вимог про стягнення з відповідачів завданої моральної шкоди, позивачем не було належним чином обґрунтовано, тому у цій частині вимог суд має йому відмовити.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На підставі наведеного суд вважає, що позовна заява у частині стягнення моральної шкоди, також є недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Приписами ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14, рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Рішення є законним тоді, коли виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. З, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , діючої від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Ювелірного магазину B2B Jewelry, ОСОБА_3 про стягнення грошей по зобов`язанням та відшкодування моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 05 грудня 2022 року.

Суддя

25.11.2022