Постанова

від 03.12.2024 по справі 522/22352/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1026/24

Справа № 522/22352/20

Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Сєвєрової Є.С.,

за участю:

секретаря Чеботар А.Г.,

представників ОСОБА_1 - адвоката Кучеренко О.В.,

адвоката Войченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , діючої від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2022 року, ухваленого під головуванням судді Шенцевої О.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , діючої від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Ювелірного магазину B2B Jewelry, ОСОБА_1 про стягнення грошей по зобов`язанням та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

14.12.2020 року ОСОБА_2 , діюча від свого імені та від імені неповнолітнього на той час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з позовом до Ювелірного магазину B2B Jewelry, ОСОБА_1 про стягнення грошей по зобов`язанням та відшкодування моральної шкоди, а саме:

- стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь суму грошей по зобов`язанням від 04.03.2020 року за №1037989; від 13.03.2020 року за № 1220082; від 15.03.2020 року за № 1252786, № 1256539, №1256545, № 1256529 в розмірі 28 189,06 доларів США;

- стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь 28 189,06 доларів США в рахунок відшкодування подвійного розміру від вкладеної суми;

- стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь відсотки по зобов`язанням від 04.03.2020 року за № 1037989; 13.03.2020 року за № 1220082; 15.03.2020 року за № 1252786, № 1256539, № 1256545, № 1256529 в розмірі 154 248,55 доларів США від вкладеної суми 28 189,06 доларів США;

- стягнути з відповідача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.;

- стягнути з відповідача ювелірний магазин B2B Jewelry в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що у березні 2020 року ОСОБА_2 від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , придбала сертифікати на суму 28 189,00 доларів США в ювелірному магазині B2B Jewelry, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З інформації продавців позивачу стало відомо, що керівником B2B Jewelry є ОСОБА_1

Позивачка вказала, що вона повинна була отримувати раз у тиждень грошові кошті відповідно до процентної ставки, але ні нарахувань ні виплат не здійснювалось.

На підставі наведеного позивачка вважала, що були порушені договірні відносини, що і змусило її звернутись до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.11.2022 року у задоволенні позову ОСОБА_2 , діючої від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відмовлено (т.3, а.с.210-215).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , діюча від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.11.2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.3, а.с.219-221).

У відзиві на апеляційну скаргу представники ОСОБА_1 - адвокати Войченко С.В. та Кучеренко О.В. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (т.4, а.с.81-86,89-91).

Віршуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представників ОСОБА_1 - адвоката Кучеренко О.В., адвоката Войченка С.В., колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомленні про день та час слухання справи (т.4, а.с.81-87, 89-91).

При цьому колегія суддів виходить із того, що позивач ОСОБА_2 отримала СМС-повідомлення про час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції (т.4, а.с. 84), крім того, на її адресу, яку вона зазначила в своїй апеляційній скарзі (.3, а.с.219), була направлена почтова кореспонденція, яка повернулась до суду апеляційної інстанції з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.4, а.с.90), що у відповідності до ч. 1 ст. 131 ЦПК України є її належним повідомленням.

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, які не з`явились до суду, та за участю з`явившихся учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив і заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача (т.3, а.с.210-215).

Колегія суддів погоджується з такими висновками, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , діючи від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з позовом до Ювелірного магазину B2B Jewelry, ОСОБА_1 про стягнення грошей по зобов`язанням та відшкодування моральної шкоди.

На підтвердження своїх доводів позивачкою були надані наступні докази - ксерокопії інформацій про покупки, а саме: № 1037989 від 04.03.2020 р., №1220082 від 13.03.2020 р., №1252786 від 15.03.2020 р., № 1256539 від 15.03.2020 р., № 1256529 від 15.03.2020 р., №1256545 від 15.03.2020 р. (а.с. 5-7).

Разом з тим, зазначені інформації не містить відомостей про договірні зобов`язання або про укладання угод (договорів) між ОСОБА_2 та відповідачами.

Крім того, судом першої інстанції за клопотанням ОСОБА_2 було витребувано наступні докази:

- 04 червня 2019 року між ТОВ «Кадор - Трейд» та ФОП ОСОБА_1 , укладений договір № 04/06-1 ЕС суборенди нежитлового приміщення № НОМЕР_1, розташованого на другому поверсі Торгово-офісного центру «Kadorr», за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення в ньому роздрібної торгівлі ювелірними виробами, золотом сріблом, діамантами під назвою «В2В» (т.3, а.с. 114-123).

Вказане приміщення було повернуто власнику, про що свідчить Акт повернення приміщення від 12 червня 2020 року (т.3, а,с.126).

- 12 червня 2020 року між ТОВ «Кадор - Трейд» та ФОП ОСОБА_1 , укладений договір суборенди нежитлового приміщення № НОМЕР_1, розташованого на другому поверсі Торгово-офісного центру «Kadorr», за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення в ньому роздрібної торгівлі ювелірними виробами, золотом сріблом, діамантами під назвою «В2В» (т.3, а.с.127-135).

Вказане приміщення було повернуто власнику, про що свідчить Акт повернення приміщення від 31 серпня 2020 року (т.3, а,с.138).

- 19 серпня 2020 року між ТОВ «Кадор - Трейд» та ТОВ «Вінголдмікс», укладений договір № 38 ЕС суборенди нежитлового приміщення № НОМЕР_1, розташованого на другому поверсі Торгово-офісного центру «Kadorr», за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення в ньому роздрібної торгівлі ювелірними виробами, золотом сріблом, діамантами під назвою «В2В» (т.3, а.с.139-147).

Вказане приміщення було повернуто власнику, про що свідчить Акт повернення приміщення від 30 листопада 2020 року (т.3, а.с.НОМЕР_2).

- 30 листопада 2020 року між ТОВ «Кадор - Трейд» та ТОВ «Вінголдмікс», укладений договір № 48 ЕС суборенди нежитлового приміщення № НОМЕР_2, розташованого на другому поверсі Торгово-офісного центру «Kadorr», за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення в ньому роздрібної торгівлі ювелірними виробами, золотом сріблом, діамантами під назвою «В2В» (т.3, а.с.153-161).

- 18 січня 2021 року між ТОВ «Кадор - Трейд» та ТОВ «Вінголдмікс», укладений договір суборенди нежитлового приміщення № НОМЕР_2, розташованого на другому поверсі Торгово-офісного центру «Kadorr», за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення в ньому роздрібної торгівлі ювелірними виробами, золотом сріблом, діамантами під назвою «В2В» (т.3, а.с.175-185).

Тобто вищезазначені договори не свідчать про те, що ОСОБА_1 був керівником Ювелірного магазину B2B Jewelry, тим паче, укладав із позивачкою договірні зобов`язання у період з 04.03.2020 року по 20.03.2020 року.

Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що слідчими органами під час проведення кримінального провадження було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 володіє правами торгівельної марки Ювелірного магазину B2B Jewelry не заслуговують на увагу, оскільки також не підтверджують факту, що відповідач ОСОБА_1 є стороною у спірних договірних зобов`язаннях.

При цьому представники ОСОБА_1 як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції стверджували, що Ювелірного магазину B2B Jewelry не існує і зазначена ними інформація не спростована.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом ч. 2 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч. 2 ст. 51).

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Таких правових позицій дотримується Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Таким чином, враховуючи, що позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача (відповідачів), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові.

Що стосується позовних вимог, в частині відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховується вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи, що позовні вимоги, в частині стягнення грошових коштів за договірними зобов`язаннями задоволенню не підлягають, підстав для задоволення вимог, в частині відшкодування моральної шкоди, також немає.

Згідно ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенція зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , діючої від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.12.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Є.С. Сєвєрова