Рішення

від 12.08.2010 по справі 9/66-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.08.10

          Справа № 9/66-10.

за позовом:        ОСОБА_1, м. Суми      

до відповідача:          Приватного підприємства «ГОЛЬФСТРІМ», м. Суми

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача,  1)ОСОБА_2, м. Суми

2) Виконавчого комітету Сумської міської ради,   м.Суми

про визнання недійсним рішення та визнання недійсними змін до статуту, скасування державної реєстрації змін до установчих документів

                                        Суддя  КОВАЛЕНКО О.В.

          Представники:

Від позивача          ОСОБА_3, довіреність від 27.04.2010 р.

Від відповідача:     не з‘явився.

Від третіх осіб:      1)ОСОБА_4, довіреність від 06.05.2010 р.

                               2) не з‘явився

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить визнати недійсним рішення власника приватного підприємства «ГОЛЬФСТРІМ» №1 від 31.10.2007 р. з моменту його прийняття; визнати недійсними зміни до Статуту приватного підприємства «ГОЛЬФСТРІМ», зареєстровані 01.11.2007 р. на підставі рішення власника №1 від 31.10.2007 р.; скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів приватного підприємства «ГОЛЬФСТРІМ» від 01.11.2007 року, № запису 16321050005001210.

Представник відповідача в судове засідання не з‘явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. В письмових поясненнях від 04.05.2010 р. зазначив, що визнає мотивацію позову та позовні вимоги в повному обсязі, вважає, що положення нової редакції Статуту ПП «Гольфстрім» (в частинах, що стосуються прав засновників, статутного капіталу та управління підприємством) дійсно не відповідають жодній визначеній Законом формі управління юридичною особою. Більш того, протиріччя між п. 2.14. Статуту та п. 5.7. Статуту взагалі роблять «умовним» існування виконавчого органу юридичної особи.

Представник третьої особи - ОСОБА_2 в письмових поясненнях від 10.06.2010 р. проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані акти не порушують його прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Представник третьої особи – виконавчого комітету Сумської міської ради в судове засідання не з‘явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав суду письмовий відзив; 487/07-02/12 від 04.08.2010 р., в якому зазначив, що даний судовий спір є внутрішньою справою приватного підприємства «Гольфстрім», а тому у вирішенні даного спору покладається на розсуд суду, просив розгляд справи здійснювати у його відсутність, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Крім того на адресу суду надійшли письмові пояснення державного реєстратора №251/16.02-08 від 14.07.2010 р., який повідомив, що діяв у відповідності з вимогами Закону і вважає свої дії правомірними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача і третьої особи, суд встановив:

Рішенням №1 від 21.12.2001 р. «Про заснування приватного підприємства «Гольфстрім» ОСОБА_1 створив приватне підприємство «Гольфстрім», затвердив Статут підприємства та встановив, що функції директора буде виконувати особисто.

27 грудня 2001 року Відділом державної реєстрації суб‘єктів підприємницької діяльності Сумської міської ради був зареєстрований Статут ПП «Гольфстрім» (далі за текстом - «Статут»), відповідно до п. 1.1. якого  Приватне підприємство «Гольфстрім» засноване на праві приватної власності громадянина України, затверджене рішенням Засновника №1 від 21.12.2001 р. і здійснює свою діяльність згідно з Конституцією і Законами України «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», діючих нормативних актів і цього Статуту.     

Згідно п. 3.1. Статуту управління підприємством здійснюється згідно із Статутом. Засновник самостійно визначає структуру управління, установлює штати. Засновник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо.

Пунктом 3.2. Статуту встановлено, що призначення керівника є правом засновника і реалізується безпосередньо.

Відповідно до п. 3.4. Статуту  повноваження директора підприємства виконує засновник, який діє на підставі цього Статуту. Засновник – директор підприємства вирішує самостійно всі питання діяльності підприємства.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що починаючи з 01.01.2004 р. з набранням чинності Господарським кодексом України приватне підприємство – це вид підприємства, який може існувати виключно в таких формах господарського товариства як повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство.  

Проте, з матеріалів справи вбачається, що рішенням №1 Приватного підприємства «Гольфстрім» від 31 жовтня 2007 року введено до складу засновників приватного підприємства «Гольфстрім» ОСОБА_2, для забезпечення діяльності підприємства за рахунок внесків засновників створено Статутний капітал у розмірі 1 000 грн. 00 коп.; між засновниками приватного підприємства розподілено частки в статутному капіталі наступним чином: ОСОБА_1 – 600 грн. 00 коп.,  що становить 60% статутного капіталу, ОСОБА_2 – 400 грн. 00 коп., що становить 40% статутного капіталу. Крім того, прийнято рішення щодо внесення змін до статуту ПП «Гольфстрім» з викладенням статуту у новій редакції та його затвердженням.

01 листопада 2007 року була проведена реєстрація змін до установчих документів і Статут ПП «Гольфстрім» був викладений в новій редакції.

Згідно п. 1.1. Статуту в новій редакції приватне підприємство «Гольфстрім» засноване на приватній власності громадян України і здійснює свою діяльність згідно з Конституцією України, Господарським та Цивільним кодексами України, діючих нормативних актів і цього Статуту.

Відповідно до п. 2.5. Статуту в новій редакції для забезпечення діяльності підприємства за рахунок внесків Засновників утворюється Статутний капітал у розмірі 1 000 грн. 00 коп.

Пунктом 2.8. Статуту в новій редакції статутний капітал поділений між Засновниками на частки у наступних розмірах: ОСОБА_1 – 600 грн. 00 коп., що становить 60%  статутного капіталу, ОСОБА_2 – 400 грн. 00 коп., що становить 40% статутного капіталу.

Таким чином, позивач вважає, що позбавлений права здійснювати управління товариством в межах законодавчо встановленого порядку для конкретної організаційно-правової форми підприємства. Крім того, порушення порядку зміни організаційно-правової форми призвело до незаконної реєстрації змін у складі учасників підприємства.

Відповідно до вимог ст. 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб‘єкта господарювання - юридичної особи.

Як вбачається з визначення, засновниками приватного підприємства можуть бути: одна фізична особа; декілька фізичних осіб; одна юридична особа.

Крім того, само по собі створення статутного капіталу в приватному підприємстві, а також визначення розмірів вкладів кожного із засновників підприємства не суперечить нормам чинного законодавства.  

Таким чином, судом встановлено, що діюче законодавство не заперечує існування такого виду підприємства як приватне підприємство, яке засноване на власності кількох громадян, а також не забороняє створення статутного капіталу приватного підприємства та розподіл його на частки між засновниками.

Відповідно до ст. 1 ГПК України особа має право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з власної волі прийняв рішення №1 від 31 жовтня 2007 року, яким було введено до складу засновників приватного підприємства «Гольфстрім» ОСОБА_2, тому суд дійшов до висновку про те, що дане рішення не порушило прав або законних інтересів позивача - ОСОБА_1.

Враховуючи викладене вище суд дійшов до висновку про те, що позивач н подав суду доказів на підтвердження своєї позиції по справі, тому позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити.

    Суддя