Рішення

від 06.12.2022 по справі 759/10178/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/10178/22

пр. № 2/759/4158/22

06 грудня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бабич Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Стеблецького В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірдіс"</a>, третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

22.08.2022 р. до суду надійшов вказаний позов про стягнення з ТОВ "Ірдіс" на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди в розмірі 10395,00 грн, моральної 10395,00 грн., з ТОВ "Ірдіс" на користь ОСОБА_2 майнової шкоди в розмірі 415000,00 грн., а також просив вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги позивачі обгрунтовують тим, що 11.09.2021 р. о 12:00 год. на Кільцевій дорозі, 5-А/3 в м. Києві ОСОБА_3 , працюючи водієм в ТОВ "Ірдіс" та керуючи транспортним засобом-автомобілем "МАН", д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним, і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив аварійну ситуацію водію мотоцикла "Харлі-Девідсон", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в попутньому напрямку, внаслідок чого останні впав, та здійснив зіткнення з автомобілем "Хюндай", д.н.з. НОМЕР_3 , водій - ОСОБА_4 . Внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 21.10.2021 року у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення.

Оскільки, ОСОБА_3 , виконуючи свої трудові (службові) обов`язки, керуючи транспортним засобом, що належить його роботодавцю - ТОВ "Ірдіс" допустив порушення Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої позивачам завдано матеріальну шкоду, пов`язану з пошкодженням автомобілів та тілесних ушкоджень, у відповідності до частини 1 статті 1172 ЦК України, обов`язок з відшкодування завданої шкоди покладено на ТОВ "Ірдіс".

На підставі викладеного позивачі просили позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 25.08.2022 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 60).

23.09.2022 р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив, стягнути з ТОВ "Ірдіс" на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 10395,00 грн, моральної шкоди 10395,00 грн., з ТОВ "Ірдіс" на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 415 000,00 грн. а також просили вирішити питання судових витрат (а.с.73).

Ухвалою суду від 13.10.2022 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду (а.с. 125).

В судове засідання 06 грудня 2022 року позивачі не з`явились, представник позивачів подав до клопотання про розгляд справи за його відсутності, на вимогах позову наполягав, проти постановлення заочного рішення не заперечував (а.с. 135).

Представник відповідача - ТОВ "Ірдіс" у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до ст. 130 ЦПК України, причини своєї неявки суду не повідомив, у встановлений судом строк не подав відзив на позов, тому суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи без участі відповідача на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Третя особа та/або представник третьої особи в судове засідання не з`явились, причини неявки не відомі. Письмових пояснень на позов до суд не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, згідно п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, в порядку заочного розгляду справи. Відповідно до ч. 4 вказаної статті, заочний розгляд справи проводиться у разі, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, розглянувши справу, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість ухвалення по справі заочного рішення про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Судом встановлено, що 11.09.2021 р. о 12:00 год. на Кільцевій дорозі, 5-А/3 в м. Києві, ОСОБА_3 , виконуючи обов`язки водія та працюючи в ТОВ "Ірдіс, керуючи транспортним засобом-автомобілем "МАН", д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним, і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив аварійну ситуацію водію мотоцикла "Харлі-Девідсон", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в попутньому напрямку, внаслідок чого останні впав, та здійснив зіткнення з автомобілем "Хюндай", д.н.з. НОМЕР_3 , водій - ОСОБА_4 . Внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП (а.с. 19).

З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу мотоцикла "Харлі-Девідсон", д.н.з. НОМЕР_2 , вбачається, що останній належить ОСОБА_2 на праві власності (а.с21).

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від21.10.2021 року у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення (а.с. 20).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Проте, що транспортний засіб "МАН", д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований за договором ОСЦПВ, суду не надано.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

ОСОБА_3 під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди виконував свої службові обов`язки як працівник ТОВ "Ірдіс". Доказів на спростування суду не надано.

Частиною 1 ст. 1172 передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків здійснює юридична або фізична особа.

Статтею 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України).

Відомостей про те, що пошкоджений транспортний засіб було відновлено, матеріали справи не містять.

Згідно з висновком експерта №417 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 19.09.2022 матеріальний збиток завданий власникові мотоцикла "Харлі-Девідсон", д.н.з. НОМЕР_2 , становить 413 129,25 грн., ринкова вартість мотоцикла в пошкодженому стані становить 46427,36 грн. (а.с. 82-84).

Водій мотоцикла "Харлі-Девідсон", д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , під час ДТП зазнав тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком лікаря від 11.09.2021 р. та актом огляду ортопеда-траматолога від 11.09.2021 р. (а.с. 32-34).

Відповідно до акту огляду ортопеда-траматолога від 11.09.2021 р. ОСОБА_1 , було призначено лікування у вигляді прийому медикаментів та повторних профілактичних оглядів візитів до лікаря (а.с. 33-34).

Розмір понесених витрат внаслідок лікування травм српричинених ДТП, становить 10395,00 грн., що підтверджується наданими до суду копіями документів (а.с. 33-45). Поряд з тим, вартість робіт по здійсненню оцінки наведеного транспортного засобу становить 5500,00 грн. (а.с. 46, 47).

Разом з тим позивачами вказана сума витрат в розмірі 5500,00 грн. до стягнення з відповідача не заявлялась.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди в повному обсязі з відповідача на корить позивача ОСОБА_1 в розмірі 10 395,00 грн, на користь позивача ОСОБА_5 - 413 129,25 грн., оскільки вимоги позивача грунтуються на вимогах закону.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Згідно ч.2, ч.5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Положення ст.ст. 1172, 1187 ЦК України є спеціальними щодо положень ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, у зв`язку з цим перевага у застосуванні має надаватись спеціальним нормам. Зазначений підхід узгоджується з усталеною судовою практикою, такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі 6-108цс13.

Отже, відповідно до положень ЦК України за шкоду, заподіяну працівником власника джерела підвищеної небезпеки, має відповідати юридична або фізична особа, якій належить транспортний засіб (постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 404/6420/13-к).

Також, судом приймається до уваги, що відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено в постанові від 05.09.2018 у справі №534/872/16-ц, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Виходячи з вищезазначених приписів законодавства суд зазначає, що позиває має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, а цивільно-правова відповідальність за завдану позивачу шкоду лежить на відповідачеві по справі - ТОВ "Ірдіс", як володільця джерела підвищеної небезпеки, внаслідок дії якого було завдано шкоду позивачам, незалежно від наявності його вини у скоєні ДТП.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись вимогами розумності та справедливості, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн., які слід стягнути з відповідача ТОВ "Ірдіс" на користь позивача ОСОБА_1 .

Щодо стягнення з відповідачів судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, оплатою правової допомоги суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3ст. 137 Цивільного процесуального кодексу Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістомстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність`договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачами16.09.2021 року укладено договори про надання проіесійної правової допомоги № 81/2021 та № 82/2021 відповідно, згідно умов якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання йому правової допомоги та інші фактичні витрати, що необхідні для виконання данного договору (а.с.10-17).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, виходячи з критерію реальності та фактичного надання адвокатських послуг, встановлення їхньої дійсності та необхідності під час розгляду даної справи, виходячи з конкретних обставин даної справи, суд вважає, що підлягають до стягнення витрати позивача на правову допомогу в повному обсязі, з врахуванням часу, необхідного на підготовку до даної справи та фактичне складання процесуальних документів в такій категорії справ, обсягу наданих послуг, участі у судових засіданнях, суд вважає, що сума на відшкодування витрат на правову допомогу в загальному розмірі 10 000,00 грн. є розумною та не завищеною.

Питання судових витрат понесених по сплаті судового збору, вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 22, 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірдіс"</a>, третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди,- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірдіс"</a> на користь ОСОБА_1 , матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 10395,00 грн., моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1984,00 грн., та витрати за надання правової допомоги в розмірі 3000,00 грн., а всього разом 17 379 (сімнадцять тисяч триста сімдесят дев`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірдіс"</a> на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 413 129, 25 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 131,00 грн., та витрати за надання правової допомоги в розмірі 7000,00 грн., а всього разом 424 260 (чотириста двадцять чотири тисячі двісті шістдесят) грн. 25 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Зазначити дані позивачів:

1) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Зазначити дані відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірдіс"</a>,, місцезнаходження: м. Київ, вул. Пироговського, 4-А, код ЄДРПОУ 41104401;

Зазначити дані третьої особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - в матеріалах справи відсутній, місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: Бабич Н.Д.