Постанова

від 29.11.2022 по справі 914/3791/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2022 р. Справа №914/3791/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМарко Р.І.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянувшиапеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Самбірський керамзитовий завод б/н від 24.08.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/2109/22 від 25.08.2022)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 26.07.2022 (суддя Юркевич М.В., повний текст підписано 04.08.2022)

у справі № 914/3791/21

за первісним позовом: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз (надалі АТ Львівгаз), м. Львів

до відповідача:Приватного акціонерного товариства Самбірський керамзитовий завод (надалі ПрАТ Самбірський керамзитовий завод), с. Викоти, Самбірський район, Львівська область

простягнення 352 027,03 грн заборгованості

та

за зустрічним позовом: ПрАТ Самбірський керамзитовий завод, с. Викоти, Самбірський район, Львівська область

до відповідача:АТ Львівгаз, м. Львів

простягнення 225 997,80 грн

за участю учасників справи:

від позивача (за первісним позовом): Бандирський А.С. адвокат

від відповідача (за первісним позовом): Заремба В.В. адвокат

ВСТАНОВИВ:

13.12.2021 АТ «Львівгаз» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» про стягнення 352 027,03 грн., з яких: 338 411,74 грн. заборгованість за розподіл природного газу, 3 045,71 грн. інфляційні втрати, 1 585,44 грн. 3 % річних та 8 984,14 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу, укладеного між сторонами, шляхом підписання заяви-приєднання №42ЕР790-28564-19 від 22.11.2019 в частині оплати послуг з розподілу природного газу за вересень 2021 року в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 338 411,74 грн. За порушення строків виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати, 3 % річних та пеню. Позивач зазначив, що припинення газопостачання відповідачу, яке було здійснено позивачем 01.09.2021, не звільняє відповідача від зобов`язання оплатити вартість послуг за договором розподілу природного газу. Зауважив, що з припиненням газопостачання між сторонами не було розірвано договору про розподіл природного газу. Станом на 30.09.2021 відповідач не звертався до позивача із заявою про розірвання договору розподілу природного газу, а тому, виконання сторонами вказаного договору, в частині сплати щомісячних фіксованих платежів, розмір яких визначений у договорі, є обов`язковим.

ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» звернулось до Господарського суду Львівської області з зустрічною позовною заявою до АТ "Львівгаз" про стягнення 225 997,80 грн., з яких: 215 810,37 грн. основний борг, 5 356,83 грн. відсотки за безпідставне користування чужими коштами, 1 809,26 грн. 3 % річних та 3 021,34 грн. інфляційні втрати.

Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що з 02.09.2021 ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» відключено від газорозподільної системи. АТ «Львівгаз» не здійснював розподілу (переміщення) природного газу своєю газорозподільною системою до межі балансової належності об`єкта позивача (за зустрічним позовом), а отже послуга з розподілу природного газу АТ «Львівгаз» не надавалась. Водночас, позивач за зустрічним позовом вважає, що припинення щодо нього постачання та розподілу природного газу з 02.09.2021 відбулося зі сторони Оператора безпідставно. Вказує, що АТ «Львівгаз» не повернуто ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» кошти в сумі 215 810,37 грн. авансової переплати вартості фактично наданих послуг з розподілу природного газу у 2021 році, враховуючи при цьому акт звірки взаєморозрахунків від 30.09.2021.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.07.2022 року у справі №914/3791/21 первісні позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» - 338 411,74 грн. заборгованості, 3 045,71 грн. інфляційних втрат, 1 585,44 грн. 3% річних, 8984,14 грн. пені та 5 280,41 грн. судового збору. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено (т. 2, а.с. 15-23).

При прийнятті рішення суд виходив з того, що припинення газопостачання відповідача за первісним позовом через неоплату послуг не звільняє Споживача приєднаного до системи газопостачання від оплати послуг за забезпечення доступу до газорозподільної системи з можливістю споживання природного газу. Відповідач (за первісним позовом) від послуг газопостачання не відмовлявся та про розірвання договору з розподілу природного газу до Оператора ГРМ не звертався. Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про стягнення з ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» 338 411,74 грн. заборгованості за розподіл природного газу за вересень 2021 року. Крім того, суд першої інстанції констатував правильність здійснених позивачем (за первісним позовом) розрахунків інфляційних втрат, 3% річних та пені нарахованих позивачем за спірний період.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд зазначив, що на підтвердження факту наявності заборгованості відповідача (за зустрічним позовом) за фактично спожитий газ у 2021 році, позивач (за зустрічним позовом) надав акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що станом на 30.09.2021 заборгованість становить 215 810,37 грн. Водночас, відображена у даному акті звірки сума боргу не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо. Суд наголосив на тому, що, враховуючи первісну позовну вимогу про стягнення заборгованості з розподілу природного газу, зустрічний позов про стягнення заборгованості мав би стосуватися саме розподілу газу, і саме авансу чи передоплати ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод». Однак, з даного акта та за відсутності будь-яких інших первинних бухгалтерських документів встановити, що пред`явлена за зустрічним позовом сума стосується саме розподілу природного газу і має чи може бути зарахована в рахунок погашення заборгованості за вересень місяць 2021 року, є неможливим. Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» заборгованості в сумі 225 997,80 грн.

ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2022 року у справі №914/3791/21, в якій вважає оскаржуване рішення незаконним, прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісних позовних вимог відмовити, а зустрічні позовні вимоги задоволити. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції в першу чергу зобов`язаний був дослідити чи була надана позивачем послуга з розподілу природного газу, за яку останній згідно з актом від 30.09.2021 вимагав у відповідача (за первісним позовом) оплату в сумі 342 245,74 грн. Скаржник наголошує, що АТ «Львівгаз» фізично не мав можливості здійснити доставку газу до межі балансової належності, як точки приймання-передачі газу, оскільки з 01.09.2021 об`єкт Споживача був відключений від газорозподільної системи Оператора ГРМ. Отже, жоден акт приймання-передачі в т.ч. не підписаний відповідачем (за первісним позовом) акт № ЛВЯ81107247 від 30.09.2021 наданих послуг з розподілу природного газу (потужність) на суму 342 245,74 грн. не може бути доказом наявності заборгованості та підставою для задоволення позову. Також апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків про те, що припинення газопостачання відповідача (за первісним позовом) мало місце через неоплату послуг, оскільки дане питання місцевим господарським судом не досліджувалось взагалі. Матеріали даної справи не містять жодних належних доказів, як несвоєчасної так і неповної оплати послуг зі сторони Споживача станом на 01.09.2021. Окрім того, про відсутність у відповідача (за первісним позовом) боргу перед позивачем (за первісним позовом) станом на 01.09.2021 свідчать розрахунки, надані АТ «Львівгаз». Скаржник наголошує, що згідно з даними АТ «Львівгаз» станом на 01.09.2021 у ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» існувала переплата за постачання газу. Скаржник вважає, що встановлення факту наявності переплати Споживачем за попередній розрахунковий період (незалежно від суми такої переплати) буде однозначно свідчити про протиправність дій АТ «Львівгаз» в момент припинення ним газопостачання об`єкта відповідача (за первісним позовом). Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2021, в якому відображена загальна сума коштів в розмірі 2 865 000,00 грн., що була перерахована впродовж дії договору Заводом на рахунки АТ «Львівгаз». Вказазна сума коштів збігається з даними позивача (за первісним позовом) щодо перерахування йому такої ж суми коштів, що відображено в доданих до первісного позову документах. Відтак, в розумінні ст. 75 ГПК України, дана обставина є визнаною позивачем (за первісним позовом). Таким чином, на переконання скаржника борг АТ «Львівгаз» перед ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» в сумі 215 810,37 грн. був фактично визнаний позивачем (за первісним позовом).

ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод», звертаючись з вказаною апеляційною скаргою, просить долучити до матеріалів справи Протокол №39 від 18.08.2022 проведення вимірювання діаметрів газопровідних труб Державного підприємства «Львівський науково виробничий центр стандартизації, метрології та стандартизації» та відповідь Бисковецької сільської ради Самбірського району Львівської області №683/02-08 від 22.08.2022 на запит ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод». В обґрунтування вищевказаного клопотання, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги жодних доказів відповідача стосовно того, що припинення газопостачання було здійснено не на межі розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, а в іншому місці, яке розташовано приблизно на відстані 1,5 км цієї межі, а отже, що послуга з доставки газу не могла бути надана фізично. Відтак, апелянтом було проведено додаткові дослідження на підтвердження своєї позиції..

Відповідно до ч. 1, 2 3,4 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною восьмою статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Положеннями частин 1,2 статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною третьою статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що Протокол №39 від 18.08.2022 та відповідь Бисковецької сільської №683/02-08 від 22.08.2022 долучає до матеріалів справи в якості інформації.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022 справу № 914/3791/21 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Марко Р.І. та Плотніцький Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» на рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2022 у справі № 914/3791/2121, розгляд справи призначено на 04.10.2022.

В судовому засіданні 04.10.2022 оголошено перерву у розгляді справи до 08.11.2022.

В судовому засіданні 08.11.2022 оголошено перерву у розгляді справи до 29.11.2022.

В судових засіданнях представник ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» доводи апеляційної скарги підтримував в повному обсязі.

Представник АТ «Львівгаз» в судових засіданнях проти доводів апеляційної скарги заперечував з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

АТ «Львівгаз» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним, прийнятим при повному та всебічному з`ясуванні обставин, належно досліджених та оцінених доказів у відповідності до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Зазначає, що припинення газопостачання (розподілу природного газу) відповідачу не звільняє останнього від зобов`язання оплати вартості послуг за договором. Зобов`язання відповідача щодо оплати вартості послуг припиняється виключно у випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору та вилучення об`єкта споживача. Однак, станом на 30.09.2021 відповідач не звертався до позивача із заявою про розірвання договору або внесення змін до заяви-приєднання та вилучення об`єкта споживача. Відтак, у відповідача відсутні підстави не здійснювати оплату вартості послуг за договором розподілу природного газу за вересень 2021 року в сумі 338 411,74 грн.

Також стверджує, що АТ «Львівгаз» було правомірно припинено газопостачання відповідачу у зв`язку з несвоєчасною та неповною оплатою послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу. Акт звірки взаєморозрахунків за період з січня по вересень 2021 року підписаний начальником Самбірського відділення AT "Львівгаз" Онищенком 0.0. помилково. Позивач (за первісним позовом) не підтверджував в акті звірки взаєморозрахунків інформацію про наявність заборгованості на користь відповідача (за первісним позовом). Інформація про наявність заборгованості у АТ «Львівгаз» станом на 30.09.2021 року перед відповідачем (за первісним позовом) в сумі 215 810,37 грн. є недостовірною та не відповідає дійсності.

Позивач звертає увагу на те, що до зустрічної позовної заяви відповідач (за первісним позовом) долучив акт встановлення пломби на ввідному газопроводі від 07.09.2021, складений працівниками відповідача. Наголошує на тому, що допустимим доказом, який підтверджує встановлення пломб є виключно акт, підписаний працівниками Оператора ГРМ.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

22.11.2019 ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» (Споживач) звернулось до АТ «Львівгаз» (Оператор ГРМ) із заявою-приєднання № 42ЕР790-28564-19 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), на умовах типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 (т. 1, а.с.7).

Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. (п.1.1 типового договору). (т. 1, а.с. 8-13).

Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 (п.1.2 типового договору).

Відповідно до п. 2.1 типового договору за цим договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Обов`язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність Споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

Згідно з п. 6.6 типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги.

У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2 типового договору).

Позивач (за первісним позовом) зазначає, що він свої зобов`язання згідно з умовами договору розподілу природного газу виконав, що підтверджується актом №ЛВЯ81107247 наданих послуг на суму 342 245,74 грн. за вересень 2021 року та актом приймання-передачі природного газу №ЛВ00254983 від 30.09.2021. Дані акти підписано лише АТ «Львівгаз» (т. 1, а.с. 14, 15).

26.10.2021 АТ «Львівгаз» надіслано на адресу ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» повідомлення з проханням підписати та повернути акт наданих послуг №ЛВЯ81107247 та акт приймання передачі природного газу № ЛВ00254983. Дане повідомлення відповідач (за первісним позовом) отримав 28.10.2021, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» про отримання (т. 1, а.с. 16-19).

01.09.2021 АТ «Львівгаз», у зв`язку з несвоєчасною оплатою послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу було припинено газопостачання на об`єкт відповідача (за первісним позовом), що знаходиться в с. Викоти Самбірського району Львівської області шляхом закриття та опломбування пломбою №R32695078 крана (засувки) Ду150 на вводі, що підтверджується актом №3 на припинення газопостачання та пломбування запірних пристроїв (т. 1, а.с. 111).

21.01.2022 року АТ «Львівгаз» складено акт №156 на (включення/виключення) газу, в якому зазначено, що знято пломбу №R32695078 на вхідній засувці перед дублюючою запірною дільницею на фланцевих з`єднаннях засувки, встановлено блінду з двома вушками та повторно опломбовано пломбою №R34672137 (т. 1, а.с. 112).

В матеріалах даної господарської справи міститься копія акта встановлення пломби на вхідному газопроводі від 07.09.2021, складеного працівниками ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод». У вказаному акті зазначено, що на газопроводі, який подає газ до ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» на відстані близько 1,5 км від границі розподілу на засувці АТ «Львівгаз» встановлено бленду, припинено подачу газу шляхом перекривання засувки і встановлено пломбу R43672137LvMETR 02.09.2021 (т. 1, а.с. 74).

Також, наявна копія акта перевірки встановлення бленди і збереження пломби на вхідному газопроводі АТ «Львівгаз» від 26.01.2022 складеного працівниками ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод». В акті зазначено, що на даний час пломба не порушена, засувка і бленда знаходяться в закритому стані, газ в подаючому газопроводі до межі розмежування ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» відсутній (т. 1, а.с. 75).

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків, за даними ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод», станом на 30.09.2021 заборгованість за фактично спожитий газ у 2021 році (за період січень-вересень 2021 року) на користь ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» становить 215 810,37 грн. Акт підписаний начальником Самбірського відділення АТ «Львівгаз» Онищенком О.О. (т. 1, а.с. 80).

У супровідному листі вих. № 92 від 15.10.2021 відповідач (за первісним позовом) просив АТ «Львівгаз» переплату за розподіл природного газу в розмірі 215 810,37 грн. повернути на розрахунковий рахунок ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» (т. 1, а.с. 73).

В подальшому, листом за вих. № 93 від 02.11.2021 ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» (вручений начальнику Самбірського відділення АТ «Львівгаз» 05.11.2021) нагадувало, що з 01.09.2021 АТ «Львівгаз» опломбував і припинив подачу газу для ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод», що призвело до припинення споживання газу і діяльності Заводу. Відтак, Самбірське відділення АТ «Львівгаз» не може надавати послуги по розподілу природного газу і вимагати за це оплату. Листом від 21.12.2021 вих. № 95 (вручено АТ «Львівгаз» 30.12.2021) просило повністю припинити дію договору з 01.09.2021 (т. 1, а.с. 81, 82).

АТ «Львівгаз», розглянувши лист ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» від 02.11.2021 № 93, надіслав лист-відповідь № 790-СЛ-21568-1121 від 23.11.2021, в якій позивач (за первісним позовом) зокрема, зазначив, що пломбування запірних пристроїв ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод», яке відбулося згідно п. 9.1 розділу ІХ договору по причині заборгованості за послугу розподілу газу, не може бути умовою для несплати послуги з розподілу природного газу. (т. 1, а.с. 76).

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 22.11.2019 року між АТ "Львівгаз" (Опертор ГРМ) та ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» (Споживач) укладено типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 42ЕР790-28564-19, за умовами якого Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494, типовим договором, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем - договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Згідно із пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу Газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

З наведених норм Кодексу вбачається, що доступ споживача до газорозподільної системи полягає в тому, що споживач має право користуватися потужністю об`єкта газорозподільної системи та здійснює оплату послуги з розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності свого об`єкта (об`єктів), а Оператор ГРМ протягом строку дії договору розподілу природного газу зобов`язаний забезпечити потужність об`єкта (об`єктів) споживача і лише в разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП. Тобто поки договір розподілу природного газу із споживачем не розірваний або об`єкт споживача не вилучений із заяви-приєднання, Оператор ГРМ забезпечує потужність об`єкта споживача, а споживач зобов`язаний оплачувати Оператору ГРМ послуги з розподілу природного газу.

Відповідно до абз. десятого п. 1.4. Договору: послуга з розподілу природною газу - послуга Оператора ГРМ. яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належност і об`єкта споживача.

Відповідно до п. 4. гл. 1 розділу І Кодексу ГРМ межа балансової належності - точка розмежування газових мереж між суміжними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування, на якій відбувається приймання-передача природного газу.

Відтак, з наведеного вбачається, що у даних правовідносинах необхідно встановити чи була позивачем надана послуга з розподілу природного газу, тобто чи фізично був доставлений газ до межі балансової належності та об`єкта споживача.

Зокрема, приписи закону, які регулюють відносини з надання послуг, пов`язують обов`язок замовника оплатити послуги із фактом їх надання виконавцем, а не з фактом передачі послуг на підставі акту. Тобто, оплаті піддягає лише реально надана послуга, що була замовлена згідно з умовами договору, а сам по собі акт наданих послуг не підтверджує факту її надання.

На підтвердження надання послуг з розподілу природного газу позивач (за первісним позовом) покликається на акт №ЛВЯ81107247 наданих послуг на суму 342 245,74 грн. за вересень 2021 року та акт приймання-передачі природного газу №ЛВ00254983 від 30.09.2021. Дані акти підписано лише АТ «Львівгаз».

В матеріалах справи також містяться докази направлення АТ «Львівгаз» ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» акта наданих послуг №ЛВЯ81107247 та акта приймання передачі природного газу № ЛВ00254983.

Зокрема, АТ «Львівгаз» зазначає, що припинення надання послуг з розподілу (постачання) газу було здійснено 01.09.2021, у зв`язку з несвоєчасною оплатою послуг згідно з умовами договору. В підтвердження наведеного, позивач за первісним позовом долучив акт №3 від 01.09.2021 та акт №156 від 21.01.2022.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до приписів абз.1. 2 пункту; 2 та п.п.4.; 6 глави 5, розділу X Кодексу ГРС Оператор ГРМ має право встановлювати власні охоронні, пломби, розпломбовувати та перепломбовувати елементи та складові комерційного ВОГ. Отже, позивач мав право встановлювати свої пломби на належній йому газотранспортній трубі та запірних пристроях.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом не було досліджено, де є місцезнаходження запірного крана (засувки), який був перекритий шляхом встановлення відповідної бленди та опечатаний працівниками АТ «Львівгаз».

Якщо припинення газопостачання споживача оператором ГРМ (незалежно від підстав) було здійснено не на межі розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, то відповідно й послуга з розподілу природного газу в повному обсязі не могла бути надана такому споживачу.

Оцінюючи надані сторонами спору докази, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що з акту №3 вбачається, що припинення постачання газу на об`єкт споживача було здійснено саме на межі розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін шляхом закриття та опломбування пломбою № R32695078 крана (заcувки) Ду150 на вводі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з актом №1 розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін від 01.01.2021, що є додатком та невід`ємною частиною заявки-приєднання, вбачається, що на межі встановлена єдина засувка діаметром 100мм. З акту №3 від 01.09.2021 вбачається, що перекрито та опломбовано засувку пломбою R 32695078 діаметром 150 мм. Окрім того, з акту №156 вбачається, що в одному і тому самому місці 21.01.2022 було знято пломбу R 32695078 та встановлено нову пломбу R 32695078.

Окрім того, в матеріалах справи міститься копія акта встановлення пломби на вхідному газопроводі від 07.09.2021, складеного працівниками ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод». У вказаному акті зазначено, що на газопроводі, який подає газ до ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» на відстані близько 1,5 км від границі розподілу на засувці АТ «Львівгаз» встановлено бленду, припинено подачу газу шляхом перекривання засувки і встановлено пломбу R43672137LvMETR 02.09.2021. Також, наявна копія акта перевірки встановлення бленди і збереження пломби на вхідному газопроводі АТ «Львівгаз» від 26.01.2022 складеного працівниками ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод». В акті зазначено, що на даний час пломба не порушена, засувка і бленда знаходяться в закритому стані, газ в подаючому газопроводі до межі розмежування ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» відсутній.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в підтвердження того, що припинення газопостачання було здійснено не на межі розмежування балансоваої належності та експлуатаційної відповідальності сторін, а в іншому місці, яке розташоване приблизно на відстані 1,5 км скаржником було долучено: Протокол №39 від 18.08.2022 проведення вимірювання діаметрів газопровідних труб Державного підприємства «Львівський науково виробничий центр стандартизації, метрології та стандартизації» та лист Бисковецької сільської ради Самбірського району Львівської області №683/02-08 від 22.08.2022.

З Протоколу №39 від 18.08.2022 вбачається, що фахівцями (інженерами-метрологами) проведено вимірювання діаметрів газопровідної труби на межі розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності між АТ «Львівгаз» та ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» згідно схеми Акту №1 від 01.01.2021 та на запірній ділянці, яка знаходиться на відстані близько 1,5 км від границі розмежування балансової належності сторін. За результатними встановлено, що на межі розмежування балансової належності сторін перед засувкою DN100PN16 № 11009162 зовнішній діаметр груби становить 108,82 мм, внутрішній діаметр 99,78 мм; на запірній дільниці, яка знаходиться на відстані близько 1,5 км від границі розмежування балансової належності сторін перед засувкою DN150 зовнішній діаметр груби становить 158,21 мм, внутрішній діаметр 148,49 мм. Вимірювання проводились за допомогою засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) належним чином повірених та сертифікованих.

Бисковецька сільська рада Самбірського району Львівської області у листі №683/02-08 від 22.08.2022 (на запит ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод») підтвердила, що на території Бісковицької територіальної громади, а саме у с. Викоти Самбірського району Львівської області знаходиться ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод». Крім того, на території Бісковицької територіальної громади в с. Викоти по вул. Хмельницького розташований замірний газовий об`єкт АТ «Львівгаз». До відповіді додано Витяг з Генплану с. Викоти з позначенням місця розташування як ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» так й газорозподільного пункту АТ «Львівгаз».

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" і викладено її у новій редакції, фактично, впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, 23.10.2019 у справі №917/1307/18, 18.11.2019 у справі №902/761/18, 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід також узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" суд наголосив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту. Скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

З урахуванням наведеного, оцінюючи надані сторонами докази, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, поряд зі ст. 79 ГПК України, застосовувати стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце.

Відтак, господарський апеляційний суд прийшов до висновку, що природній газ не був фізично доставлений АТ «Львівгаз» до межі розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод», що встановлена згідно з Актом № 1 розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін від 01.01.2021, як невід`ємним додатком до Договору та Заяви-приєднання, оскільки АТ «Львівгаз» фізично не мало можливості здійснити доставку газу до межі балансової належності, як точки приймання-передачі газу, оскільки з 01.09.2021 об`єкт споживача, був відключений від газорозподільної системи Оператора ГРМ.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що Акт № ЛВЯ81107247 від 30.09.2021 наданих послуг з розподілу природного газу (потужність) на суму 342 245,74 грн. не може бути доказом наявності заборгованості та підставою для задоволення позову.

Відтак, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення первісного позову, місцевий господарський суд не повно дослідив матеріали справи, дав невірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке не відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Стосовно зустрічних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження факту наявності заборгованості відповідача за зустрічним позовом за фактично спожитий газ у 2021 році, позивач за зустрічним позовом надав акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого вбачається, що станом на 30.09.2021 заборгованість становить 215 810,37 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Водночас, акт звірки розрахунків не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та належним доказом для підтвердження проведеної тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов`язків; не може підтверджувати наявність чи відсутність будь-яких зобов`язань сторін. Тому акт звірки взаємних розрахунків може оцінюватись судом як письмовий доказ лише в сукупності з первинними документами, що беззаперечно підтверджують зазначені в акті наданих послуг.

Акт звірки є документом, за яким звіряють бухгалтерський облік операцій, він не є за своєю правовою природою первинним документом та сам по собі не породжує будь-яких прав та обов`язків сторін (така позиція викладена зокрема, у постановах КГС у складі ВС від 27.08.2018 у справі №916/43/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 та від 21.12.2020 у справі №916/499/20).

Враховуючи первісну позовну вимогу про стягнення заборгованості з розподілу природного газу, зустрічний позов про стягнення заборгованості мав би стосуватися саме розподілу газу, а саме авансу чи передоплати ПрАТ Самбірський керамзитовий завод. Однак, з даного акту та за відсутності будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, встановити, що пред`явлена за зустрічним позовом сума стосується саме розподілу природного газу і має чи може бути зарахована в рахунок погашення заборгованості за вересень місяць 2021р., є неможливим.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності належних первинних бухгалтерських документів, посилання позивача за зустрічним позовом на вищезазначений акт звірки взаєморозрахунків не можуть бути прийняті до уваги судом, як належний та допустимий доказ в підтвердження наявності фінансового зобов`язання АТ Львівгаз перед ПрАТ Самбірський керамзитовий завод у спірних правовідносинах щодо розподілу природного газу за вересень місяць 2021 року.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних про стягнення з АТ Оператор газорозподільної системи Львівгаз заборгованості в сумі 225 997,80 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи відповідно до пунтку 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення місцевого господарського суду в частині задоволення первісного позову скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 ГПК осподарського процесуального кодексу України,Західний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Самбірський керамзитовий завод на рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2022 у справі № 914/3791/21 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2022 у справі № 914/3791/21 в частині задоволення первісного позову про стягнення з ПрАТ Самбірський керамзитовий завод на користь АТ Львівгаз 338 411,74 грн. заборгованості, 3 045,71 грн. інфляційних втрат, 1 585,44 грн. 3% річних, 8984,14 грн. пені та 5 280,41 грн. судового збору скасувати.

3.Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити.

4.В решті рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2022 у справі № 914/3791/21 залишити без змін.

5.Стягнути з АТ Львівгаз (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) на користь ПрАТ Самбірський керамзитовий завод (81454, Львівська область, Самбірський район, с. Викоти, код ЄДРПОУ 03585024) 7920,61 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

7.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддяН.М. Кравчук

Судді Р.І. Марко

Б.Д. Плотніцький