Рішення

від 12.12.2022 по справі 904/2965/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2022м. ДніпроСправа № 904/2965/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф., розглянув спір

за позовом Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго - Імпекс", м. Дніпро

до Приватного підприємства "ЛСД і К", м. Дніпро

про відшкодування завданих збитків у сумі 10 477,00 грн.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне багатопрофільне підприємство "Енерго - Імпекс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 10 477,00 грн., що складають суму завданих збитків.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.07.2022 шматками шиферу з сусідньої автостоянки, яка належить Приватному підприємству "ЛСД і К", було пошкоджено майно Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго - Імпекс", а саме дах на автостоянці та автотранспортні засоби, які в той момент було припарковано на критій ділянці автостоянки.

Таким чином, посилаючись на статті 22, 1166 Цивільного кодексу України, а також на статті 224, 255 Господарського кодексу України, позивач вказує про те, що саме бездіяльність відповідача спричинила настання вказаної події, внаслідок якої останньому завдано збитки на суму 10 477,00 грн.

У відзиві на позов відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та зазначає про те, що ті обставини, які позивач описує в позовній заяві, мали місце по відношенню до майна відповідача, а саме до критих навісів на автостоянці Приватного підприємства "ЛСД і К", які зазнали пошкоджень під час події 20.07.2022.

21.07.2022 відповідач звернувся до Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології з запитом про погодні умови у місті Дніпро 20.07.2022.

У відповіді № 994-03/20/1017 від 22.07.2022 на запит відповідача, Дніпропетровський РЦГМ зазначив про виникнення шквалів зі швидкістю 25 м/с, що згідно настанови з метрологічного прогнозування відноситься до небезпечних метеорологічних явищ І рівня небезпеки.

Крім того, відповідач вказує про те, що згідно цієї відповіді, до стихійних метеорологічних явищ відноситься сильний вітер (шквал) швидкістю 25-34 м/с, що можливо мало і місце в даному випадку, що також опосередковано підтверджується Дніпропетровським РЦГМ у зазначеній відповіді.

Також відповідач зазначає про те, що позивачем не доведено факт приналежності йому права власності на майно, яке на його думку було пошкоджено діями або бездіяльністю відповідача.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що навіть існування самого рішення Дніпропетровської міської ради про надання Приватному багатопрофільному підприємству "Енерго - Імпекс" земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:090:0056 в оренду, витяг якого було додано позивачем до позовної заяви, є під питанням, оскільки відповідач не знайшов його на офіційному веб-сайті Дніпровської міської ради, а сам витяг з цього рішення не містить ані дати його прийняття ані номеру, який йому було присвоєно, ані підписів посадових осіб Дніпровської міської ради на ньому.

Відповідач зазначає про те, що самі по собі товарні чеки на закупівлю будівельних матеріалів, що були додатні позивачем до позовної заяви не містять ніякої інформації про те, хто їх оплачував, в який спосіб, на підставі чого, крім того, товарний чек на суму 3 961,00 грн. взагалі не містить дати, коли він був складений. Більш того, позивачем також не доведено той факт, що ці товарні чеки мають відношення до нього, а не видані якійсь іншій особі.

Таким чином, на думку відповідача, надані позивачем докази не відповідають вимогами ГПК України та не можуть бути прийняті судом до уваги.

Щодо показань свідків, то відповідач вказує про те, що позивачем в порушення вимог ст. 88 ГПК України, були додані до позовної заяви показання свідків, підписи яких не були нотаріально посвідченні та не зазначено про те, що особи які підписали показання обізнані про кримінальну відповідальність за надання неправильних показань.

Також відповідав вказує про те, що з відеозаписом, долученим позивачем до матеріалів справи, ознайомлений не був.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що в його діях відсутні три з чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, вини та причинного зв`язку, що вказує на безпідставність стягнення збитків.

Крім того, у відзиві відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на подачу відзиві на позов.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач вказує про те, що ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області останній отримав 11.11.2022, а ознайомитися зі справою представнику відповідача вдалося тільки 18.11.2022.

Останній день на подачу відзиву на позов є 25.11.2022, проте відповідач просить суд врахувати обставини, що склалися у дати з 21.11.2022 по 25.11.2022, а саме: ракетний обстріл території України та відключення по всій території України електропостачання, мобільного зв`язку, та Інтернету.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд враховує таке.

Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Викладені у відзиві на позов обставини, що стали причиною пропуску строку для його подачі, господарський суд вважає можливим визнати поважними, що є підставою для поновлення пропущеного строку.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2022 відкрито провадження у справі № 904/2965/22, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на викладене та згідно з частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є наявність/відсутність підстав щодо стягнення збитків завданих бездіяльністю Приватного підприємства "ЛСД і К".

Як зазначає позивач, 20.07.2022 сталася подія (сильний вітер), в результаті якої шматками шиферу з сусідньої автостоянки, яка належить Приватному підприємству "ЛСД і К", було пошкоджено майно Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго - Імпекс", а саме дах на автостоянці та автотранспортні засоби, які в той момент було припарковано на критій ділянці автостоянки.

На підтвердження викладеного факту до матеріалів справи залучено копії відеозаписів, посилаючись на які, позивач стверджує, що із них (відеозаписів) чітко вбачається, що шматки шиферу були знесенні вітром із даху критої частини сусідньої автостоянки через їх погане закріплення.

В підтвердження зазначених вище обставин позивач також посилається на покази свідків.

Крім того, позивач зазначає про те, що додатково факт події підтверджується Талоном-повідомлення єдиного обліку № 8370 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, виданий відділенням поліції № 4.

Позивач вказує про те, що через недбалість та неналежне утримання даху автостоянки відповідачем, останній був змушений закуповувати будівельні матеріали та наймати бригаду робочих, аби відремонтувати завданні пошкодження.

Таким чином, посилаючись на статті 22, 1166 Цивільного кодексу України, а також на статті 224, 255 Господарського кодексу України, позивач вказує про те, що саме бездіяльність відповідача спричинила настання вказаної події, внаслідок якої останньому завдано збитки на суму 10 477,00 грн., з яких 4 477,00 грн. - вартість будівельних матеріалів, 6 000,00 грн. вартість робіт.

Також, позивачем на адресу відповідача надсилалася претензія № 256 від 05.09.2022 про відшкодування завданих збитків у сумі 10 477,00 грн., яка залишилась без відповіді останнього.

Вказані обставини і стали причиною для звернення позивача з даним позовом до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 2статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 18.03.2015 у справі №3-18гс15.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги посиланням на те, що через недбалість та неналежне утримання даху автостоянки відповідачем, майно позивача було пошкоджене у зв`язку з чим останньому завдано збитки на суму 10 477,00 грн., з яких 4 477,00 грн. - вартість будівельних матеріалів, 6 000,00 грн. вартість робіт.

Проте, як вбачається з аналізу норм матеріального права збитки застосовуються як цивільно-правова відповідальність, у випадку порушення господарського зобов`язання другою стороною.

Водночас, за змістом положень статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З наведеної правової норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин.

Отже, суд вважає, що правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі, пов`язані з відшкодуванням шкоди.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом (постанова Верховного Суду України від 12.02.2014р. у справі № 6-168цс13).

Частиною 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Залучені до матеріалів справи копії записів з камер відеоспостереження, не можуть бути прийняті в якості належних доказів, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

Так, із наданої копії відеозапису не можливо встановити чи стосується цей запис подій, які сталися саме на автостоянці позивача; що саме сталося в результаті поривів вітру; яким саме предметом було завдано пошкодження, та їх характер; не можливо встановити із вказаного відеозапису і приналежність предмету, яким завдано пошкодження будь-якій особі, в тім числі і відповідачу.

Не заслуговують на увагу і посилання позивача на показання свідків, з огляду на таке.

Відповідно до статті 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Згідно зі статтею 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Надані позивачем заяви свідків, господарським судом до уваги не приймаються, оскільки останні оформленні з порушенням вимог статті 88 Господарського процесуального кодексу України, а саме: на вказаних заявах підписи свідків не посвідченні нотаріусом, а також відсутнє підтвердження свідків про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Будь-яких інших належних доказів, які б свідчили про те, що майно позивача було пошкоджено з вини відповідача, останнім до матеріалів справи залучено не було.

Відповідно до пункту 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено того, що саме через бездіяльність відповідача відбулося пошкодження майна на автостоянці, що належить Приватному багатопрофільному підприємствуа «Енерго Імпекс», як не доведено останнім і того, що пошкоджене майно належить саме позивачеві.

При викладених обставинах, у суду відсутні підстави для задоволення заявлених вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що доводи сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог за позовом Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго - Імпекс" до Приватного підприємства "ЛСД і К" про відшкодування завданих збитків у сумі 10 477,00 грн. відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 12.12.2022.

Суддя І.Ф. Мельниченко