Постанова

від 27.11.2006 по справі 17/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        м. Полтава                                                                             Справа № 17/187

Дата прийняття постанови: 27.11.2006

Час прийняття постанови: 14 год. 35 хв.

Суддя  Ю.О.Коршенко

Секретар судового засідання  М.С. Пістряк

за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Валері", м. Комсомольськ  

до  Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції  

про  визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 25.07.2006р.№ 0000212301/0/1830

Представники :

від позивача:        Кириченко Г.В., дов. від 21.09.06р.

від відповідача:    Печовал С.М., дов. № 24795/10 від 23.11.2005р.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява  Приватної виробничо-комерційної фірми «ВАЛЕРІ» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000212301/0/1830 від 25.07.2006р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 25 208, 00 грн., у т.ч. за основним платежем – 16 805, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 8 403,00 грн.

Позивач та його повноважний представник на задоволенні заявлених позовних вимог наполягають з мотивів, викладених у позовній заяві, письмових та усних поясненнях, наданих під час судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (від 20.09.2006 р. вих. б/н – у матеріалах справи), письмових поясненнях (від 31.10.2006 р. вих. б/н – у матеріалах справи). Представники Відповідача підтримують заперечення, наполягають на правомірності спірного податкового повідомлення – рішення та просять суд відмовити Позивачу у задоволенні заявленого позову.

У справі оголошувалася перерва з 21.09.2006р. до 02.11.2006р., з 02.11.2006р. до 09.11.2006р., з 09.11.2006р. до 22.11.2006р. та з 22.11.2006р. до 27.11.2006р. для надання можливостей сторонам надати додаткові докази для залучення до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд в с т а н о в и в:

З 07.07.2006 р. по 10.07.2006 р. Відповідачем були здійснена додаткова позапланова комплексна документальна перевірка Позивача, за результатами якої складено акт від 13 липня 2006 р. №  391\23-120\30031829 (копія акту – в матеріалах справи) «Про результати проведення додаткової позапланової комплексної документальної перевірки Приватної виробничо-комерційної фірми «Валері» (код 30031829) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 р. по 28.04.2006 р. на підставі Наказу начальника КОДПІ № 847 від 07.07.2006 р. та заяви про зняття з обліку (реорганізація) від 02.03.2006 р. № 8/29-128».

В ході перевірки було виявлено, зокрема, порушення Позивачем » п. 1.3 ст. 1, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97, в результаті чого занижена сума ПДВ до сплати в бюджет на загальну суму 16 805, 00 грн., у тому числі:

листопад 2003 р. – 3 139, 00 грн.

грудень 2003 р. – 4 554, 00 грн.

разом за 2003 рік: 7 693, 00 грн.

січень 2004 р. – 2 522, 00 грн.

лютий 2004 р. – 2 308, 00 грн.

квітень 2004 р. – 1 073, 00 грн.

травень 2004 р. – 3 209, 00 грн.

разом за 2004 рік: 9 112, 00 грн.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення – рішення, яке є предметом судового розгляду у даній справі.

Як встановлено (п. 2.14 акту перевірки) перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість мало місце завищення Позивачем суми податкового кредиту з ПДВ у листопаді, грудні 2003 р., січні, лютому, квітні і травні 2004 р. в сумі 16 805, 00 грн.

Так, перевіркою виявлено взаємовідносини Позивача з суб'єктом господарювання ТОВ «Агей Торг» (код 32425222). Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2005 р. визнано недійсними установчі документи, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з дня реєстрації. Тому суми ПДВ, отримані Позивачем від вказаного постачальника, Відповідач вважає необґрунтованим віднесеннясум ПДВ в звітних періодах, посилаючись на несплату ТОВ «Агей Торг» податку на додану вартість до бюджету. Сума неправомірно віднесеного Позивачем до податкового кредиту сум ПДВ становить 16 805, 00 грн., у тому числі:

листопад 2003 р. – 3 139, 00 грн. (п/н № 681 від 04,11,2003 р.)

грудень 2003 р. – 4 554, 00 грн. (п/н № 1561 від 18.12.2003 р. та № 781 від 03.12.2003 р.)

разом за 2003 рік: 7 693, 00 грн.

січень 2004 р. – 2 522, 00 грн. (п/н № 2121 від 14.01.2004 р.)

лютий 2004 р. – 2 308, 00 грн. (п/н № 2421 від 14.02.2004 р.)

квітень 2004 р. – 1 073, 00 грн. (п/н № 3621 від 30.04.2004 р.)

травень 2004 р. – 3 209, 00 грн. (п/н № 3823 від 14.05.2004 р.)

разом за 2004 рік: 9 112, 00 грн.

В обґрунтування правомірності результатів перевірки, її висновків та правомірності спірного податкового повідомлення – рішення, представник Відповідача посилається на п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Одночасно представник Відповідача зазначив, що на підставі п.п.7.2.1 п.7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» можна зробити висновок про те, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як: здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість. У той же час наведена норма пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з ПДВ, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом.

Тобто, стверджує представник Відповідача, законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції – формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону «Про податок на додану вартість» зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Посилаючись на системний аналіз наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість», представник Відповідача стверджує, що вищезгаданим Законом України встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. При цьому, за твердженням представника Відповідача, зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Представник Позивача в обґрунтування позовних вимог посилався в судовому засіданні на те, що  суми податку

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору поставки продукції від 03.11.2003 р. ТОВ «Агей Торг» зобов'язалося поставити Позивачеві трикотажне полотно та матеріали.

На виконання договору ТОВ «Агей Торг» за накладними № 681 від 04.11.2003 р., № 1261 від 03.12.2003 р., № 1561 від 18.12.2003 р. поставив Позивачеві товар на загальну суму 46 158, 90 грн.

На кожну поставку товару ТОВ «Агей Торг» були виписані відповідні податкові накладні № 681 від 04.11.2003 р., № 1261 від 03.12.2003 р., № 1561 від 18.12.2003 р. на загальну суму 7 693, 15 грн.

Грошові кошти в оплату поставленої ТОВ «Агей Торг» (в тому числі суми податку на додану вартість) були повністю перераховані Позивачем постачальнику у безготівковому порядку (копії платіжних доручень – у матеріалах справи) в 2003 році.

Суми податку за цими податковими накладними були враховані ПВКФ «ВАЛЕРІ» у наданих до КО ДПІ податкових деклараціях по ПДВ у листопаді, грудні 2003 р. в задекларованих сумах податкового кредиту.

Відповідно до договору поставки продукції від 05.01.2004 р. ТОВ «Агей Торг» зобов'язалося поставити Позивачеві трикотажне полотно та матеріали.

На виконання договору ТОВ «Агей Торг» за накладними № 2121 від 14.01.2004 р., № 2421 від 14.02.2004 р., № 3621 від 30.04.2004 р., № 3823 від 14.05.2004 р. поставив Позивачеві товар на загальну суму 54 670, 30 грн.

На кожну поставку товару ТОВ «Агей Торг» були виписані відповідні податкові накладні № 2121 від 14.01.2004 р., № 2421 від 14.02.2004 р., № 3621 від 30.04.2004 р., № 3823 від 14.05.2004 р. на загальну суму 9 111, 72грн.

Грошові кошти в оплату поставленої ТОВ «Агей Торг» (в тому числі суми податку на додану вартість) були повністю перераховані у безготівковому порядку Позивачем постачальнику (копії платіжних доручень – у матеріалах справи) в 2004 році.

Суми податку за цими податковими накладними були враховані ПВКФ «ВАЛЕРІ» у наданих до КО ДПІ податкових деклараціях по ПДВ у січні, лютому, квітні, травні 2004 р. в задекларованих сумах податкового кредиту.

З рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2005 р., наданої Відповідачем, вбачається, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю «Агей Торг» та свідоцтво № 36362353 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Агей Торг», видане 30.05.2003 р., визнані недійсними з 16.05.2003р..

Як вбачається з копії акту № 47 від 15.02.2005 р. свідоцтво № 36362353 про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане 30.05.2003 р. ДПІ у Святошинському районі м. Києва ТОВ «Агей Торг», анульоване 12.05.2005 р.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції до 25 березня 2005 р.) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи матеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. Закону «Про податок на додану вартість», будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція Закону України «Про податок на додану вартість» до 25 березня 2005 р.).

Судом встановлено, що Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у листопаді, грудні 2003 р., січні, лютому, квітні, травні 2004 р. були надані податкові накладні (п/н № 681 від 04.11.2003 р., п/н № 1561 від 18.12.2003 р., № 781 від 03.12.2003 р., п/н № 2121 від 14.01.2004 р., п/н № 2421 від 14.02.2004 р., п/н № 3621 від 30.04.2004 р., п/н № 3823 від 14.05.2004 р.), які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством.

Не ґрунтується на чинному законодавстві висновок Відповідача про непідтвердження Позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2005 р. недійсними установчих документів ТОВ «Агей Торг» вже після здійснення господарських операцій, за якими цим підприємством були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету ТОВ «Агей Торг».

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

На момент здійснення господарських операцій (2003-2004 рр.) ТОВ «Агей Торг» було в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Копії свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Агей Торг» та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість були надані продавцем (ТОВ «Агей Торг») Позивачеві при укладенні угод.

За таких обставин Покупець (Позивач) не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону0.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку – особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. «а», «в», «г», «д» п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

За таких обставин позовні вимоги ПВКФ «ВАЛЕРІ» про визнання нечинним повідомлення – рішення № 0000212301/0/1830 від 25.07.2006 р., прийнятого Кременчуцькою ОДПІ є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів та керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення – рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000212301/0/1830 від 25.07.2006 р.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь приватної виробничо-комерційної фірми «ВАЛЕРІ» ( 39 800, м. Комсомольськ, Полтавська область, вул.. Строни, 1) відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 3, 40 грн.

Видати виконавчий документ на виконання п. 3 резолютивної частини постанови в порядку, передбаченому статтею 258 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя                                                            Ю.О.Коршенко