Рішення

від 07.12.2022 по справі 607/14139/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.12.2022 Справа №607/14139/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участі секретаря судового засідання Кужель К.С., представника позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи яка заявляє самостійні вимог ОСОБА_2 , представників відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та Тернопільської міської ради про визнання недійсними та скасування рішень Тернопільської міської ради, скасування державної реєстрації права власності та позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_7 до Тернопільської міської ради, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення, та скасування державної реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина.

1.1. Зміст вимог та заперечень учасників справи.

ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6 та Тернопільської міської ради, просить:

- визнати недійсним та скасувати рішення Тернопільської міської ради Тернопільської області №7/35/193 від 06.06.2019 про надання дозволу на розроблення землеустрою, відведення земельної ділянки площею 0,0701 га за адресою: АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_6 ;

- визнати недійсним та скасувати рішення Тернопільської міської ради №7/42/84 від 20.12.2019, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0701 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 і передано гр. ОСОБА_6 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2079497461101, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, Кадастровий номер: 6110100000:01:009:0087, опис об`єкта: площа (га): 0.0701, належний на праві власності ОСОБА_6 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу), індексний номер: 2209422 від 13.05.2020.

Позов мотивовано тим, що її сім`я була власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , за яким була закріплена земельна ділянка, загальним розміром 0,25 га. В 1998 році співвласники будинку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 погодили розподіл земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_8 перейшла земельна ділянка розміром 0,1279 га. За життя ОСОБА_8 не встигнувши оформити право власності на земельну ділянку, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_7 успадкували Ѕ частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_8 . Однак, коли позивачка звернулася до землевпорядників для приватизації земельної ділянки, виявилося, що частину земельної ділянки, яка закріплена за будинком оскаржуваним рішенням Тернопільської міської ради було передано ОСОБА_6 .

ОСОБА_7 вступила у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, звернулася із позовом до Тернопільської міської ради, ОСОБА_6 , просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Тернопільської міської ради Тернопільської області № 7/42/84 від 20.12.2019, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:01:009:0087 площею 0,0701 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 і передано гр. ОСОБА_6 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майн: 2079497461101), об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка із кадастровим номером 6110100000:01:009:0087 площею 0,0701 га, що належить на праві власності ОСОБА_6 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 52209422 від 13.05.2020 p.).

Позов мотивувала тим, що вона є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 та після його смерті стала співвласником частки її чоловіка 11/20 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Власником 9/20 - була ОСОБА_9 , яка отримала свою частку будинку в дар від ОСОБА_11 (бабці). Згідно рішення Тернопільської міської ради народних депутатів від 14.11.1995 року, ОСОБА_9 отримала дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,1 га в постійне користування за адресою АДРЕСА_1 за рахунок вилучення з території будинковолодіння ОСОБА_12 . Тобто інша частина земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 залишалась у володінні ОСОБА_12 до дня її смерті. Після смерті перейшла до сина ОСОБА_8 та її чоловіка, а тоді до неї та її дітей (інших спадкоємців). ОСОБА_11 ( ОСОБА_13 ) отримала у власність та стала власником житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 згідно Свідоцтва про право на спадщину по закону після смерті батька ОСОБА_14 , який був власником домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності, виданого Тернопільським міським відділом комунального господарства 20 липня 1960 року, зареєстрованого в Тернопільському міжміському бюро технічної інвентаризації 28 липня 1960 року № 1359. За ОСОБА_14 , згідно рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів № 359 від 28 червня 1960 року, згідно матеріалів Тернопільського міжміського бюро технічної інвентаризації та Інструкції Міністерства юстиції та Міністерства комунального господарства УРСР від 22-25 грудня 1947 року з доповненнями та змінами «Про реєстрацію домобудівель в містах і селах міського типу Української PCP», було встановлено факт приналежності на праві власності цілого будинковолодіння по АДРЕСА_1 (тепер АДРЕСА_2 ). Батьки ОСОБА_14 - проживали у будинковолодінні (колишні АДРЕСА_7 ) з 1936 року. Важко в архівах вишукувати документи, оскільки мав місце перехід с. Кутківці з Козлівської районної ради до м. Тернополя. Тобто будинковолодіння було у володінні та користуванні родини померлого чоловіка, починаючи з 1936 року, та передавалось по спадковості. Відповідно, земельна ділянка, на якій розташоване будинковолодіння була у користуванні сім`ї ще з 1936 року, та передавалась по спадку. Зазначає, що згідно рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1219 від 11.11.1998 року, за заявою ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , присвоєно частині будинку, що належить ОСОБА_8 - адресу АДРЕСА_3 , а ОСОБА_9 - адресу АДРЕСА_4 . З цього моменту і почався розподіл земельної ділянки між ними. ОСОБА_9 закінчила розподіл, а її чоловік у зв`язку з хворобою призупинив процес. Тобто, Тернопільська міська рада не вилучала із володіння ОСОБА_12 , ОСОБА_8 - іншої частини земельної ділянки, яка в подальшому перейшла у їх користування та володіння. Згідно генерального плану за будинковолодінням у 1998 року числилась земельна ділянка: 2990 м.кв., з них - за ОСОБА_8 1279 м.кв.(0,1279 га). В 1999 році між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було проведено розподіл земельної ділянки по долях. Проект розподілу земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 виготовляло Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро при Управлінні містобудування та архітектури Тернопільського міськвиконкому (затверджував Руцький Я.А. - начальник Тернопільського міського відділу земельних ресурсів) виконавець - ІІришляк Г., перевірив - Похудай І . Порушення свого права вважає в тому, що земельна ділянка, якою її родина користувались роками (з 1936 року), яку обробляли, за яку оплачували податок - вибула із їх користування без їх згоди і відома. Вважає, що без вилучення земельної ділянки, іншій особі надати земельну ділянку неможливо. Рішення міської ради про вилучення земельної ділянки та віднесення її до земель запасу - відсутнє. Наполягає, що коли Тернопільська міська рада затверджувала проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 , не було враховано того, що дана земельна ділянка не вилучалась із володіння та користування спадкоємців ОСОБА_8 та межі земельної ділянки з ними не погоджувались. Просить звернути увагу, що вона сплачувала податок за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , загальною площею 1051 кв.м. Також, звертає увагу, що геодезичну роботи та погодження меж без суміжних користувачів, враховуючи те, що зроблено огорожу, насаджені дерева та інше - невідомо. Більш того, в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вказані неправдиві відомості щодо існування житлового будинку на земельній ділянці, яка відводилась ОСОБА_6 .

Відповідач ОСОБА_6 у своїх заявах по суті просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Покликається на те, що він у встановленому законом порядку набув у власність спірну земельну ділянку на підставі рішення Тернопільської міської ради. Позивачі не набули у встановленому законом порядку прав на землю по АДРЕСА_4, а тому, вказане рішення, їх прав не порушує. Зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою не спадкується та припиняється у зв`язку із смертю. Звертає увагу суду, що позивачі не надали суду доказів порушення їх прав. Також зазначає, що сам факт тривалого користування спірною земельною ділянкою не свідчить про правомірність користування.

Відповідач Тернопільська міська рада у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Покликається на те, що земельна ділянка ОСОБА_6 була передана за рахунок земель запасу Тернопільської міської ради, позивачі не набули прав на спірну земельну ділянку, не отримали будь-яких правовстановлюючих документів.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали з підстав, викладених в ньому. Позивачка пояснила, що будинок належав її бабусі ОСОБА_18 , яка його поділила між її батьком та тіткою. За будинком була закріплена земельна ділянка розміром 29 сотих, якими користувалася її сім`я. Вони декілька років зверталися до міської ради щодо оформлення земельної ділянки, однак завжди їм давали відмову. Згоди на вилучення земельної ділянки вони не надавали, не погоджували меж. Земельна ділянка огороджена сіткою, яка стоїть на бетоні.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 підтримала позов з підстав, викладених у ньому, пояснила, що її довірителька платила земельний податок, постійно користувалася земельною ділянкою, що також підтверджується технічним паспортом.

Представники відповідачів в судовому засіданні позов заперечили з підстав, викладених у заявах по суті.

1.2. Рух справи в суді.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 серпня 2020 року вжито заходів забезпечення позову, а саме заборонено відчуження земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:01:009:0087, площею 0,0701 га, за адресою: АДРЕСА_1 заборонено ОСОБА_6 виконання будь-яких будівельних робіт, в тому числі знесення огорожі на земельній ділянці, кадастровий номер 6110100000:01:009:0087, площею 0,0701 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 серпня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Позняка В.М. від 08.11.2021 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справу між суддями, справу прийнято до свого провадження та призначено судовий розгляд.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.12.2021 року із занесенням до протоколу судового засідання суд постановив прийняти до спільного розгляду з первісною позовну заяву ОСОБА_7 , повернутися до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2022 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

ІІ. Мотивувальна частина.

2.1. Досліджені докази та фактичні обставини встановлені судом.

З по господарських книг за 1950-1952 виконавчого комітету Кутківецької сільської ради депутатів трудящих Козловського району вбачається, що господарство ОСОБА_14 володіє будинком 1936 року побудови, за господарством ззкріплено 0,25 га присадибної земельної ділянки, в тому числі під будівлями 0,01 та під двором 0,01, під городом 0,23.

З по господарських книг за 1953,1954, 1955, 1956, 1957 роки виконавчого комітету Кутківецької сільської ради депутатів трудящих Козловського району вбачається, що господарство ОСОБА_14 володіє будинком 1936 року побудови, за господарством закріплено 0,02 (0,020) га присадибної земельної ділянки, в тому числі під будівлями 0,01 та під двором 0,01.

Рішенням Тернопільської ради депутатів трудящих від 28 червня 1960 року міська рада вирішила встановити належність на праві особистої власності цілого будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_14 .

Як видно із свідоцтва про право на спадщину по закону від 02 січня 1968 року ОСОБА_11 успадкувала від свого батька ОСОБА_14 житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі свідоцтва про право власності на будинковолодіння виданим 20 липня 1960 року.

На підставі договору дарування від 05 вересня 1996 року ОСОБА_11 подарувала ОСОБА_9 9/20 житлового будинку по АДРЕСА_2 . На земельній ділянці розташований глинобитний будинок з цегляною прибудовою, загальною площею 81,7 кв.м., цегляний хлів, цегляна вбиральня, огорожа та відмостка.

Інші 11/20 части житлового будинку успадкував ОСОБА_8 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом та заповітом від 30.12.1997 року виданим Першою тернопільською держнотконторою (т.1. а.с. 29).

З генерального плану (схеми) міського бюро технічної інвентаризації від 28.06.1995 року (т.1 а.с. 22, 222) видно, що будинок по АДРЕСА_2 знаходиться на земельній ділянці розміром 2990 метрів квадратних, в тому числі огород, сад та двір. Під будівлями - 172 кв.м., 120 м. кв. - під жилими та 52 м.кв. під нежилими, 454 м. кв. - під двором, 1484 м. кв. під огородами та 880 м. кв. під садом.

Як вбачається з проекту розподілу земельної ділянки будинковолодіння по АДРЕСА_2 , розробленим в 1998 році Госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро при управлінні містобудування та архітектури Тернопільського міськвиконкому, начальником Тернопільського міського відділу земельних ресурсів затверджено план розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_2 , який погоджено співвласниками ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Внаслідок виконання робіт встановлено, що загальна площа земельної ділянки на час виконання робіт становить 2990 метрів. Кінцеві площі та часткові співвідношення визначаються згідно з результатами інвентаризації меж земельних ділянок внатурі, без змін меж проекту розподілу між будинками. ОСОБА_8 виділяється земельна ділянка 1279 кв.м., ОСОБА_9 виділяється земельна ділянка розміром 1711 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 11.11.1998 присвоєно частині житлового будинку, який належить ОСОБА_8 адресу - АДРЕСА_3 , а частині будинку, яка належить ОСОБА_9 адресу АДРЕСА_4 .

Рішенням Тернопільської міської ради від 24.05.1999 №463, ОСОБА_9 передано у власність земельну ділянку по АДРЕСА_4 площею 1711 кв.м., в тому числі 1000 присадибна ділянка та 711 кв.м. для підсобного господарства. 20.07.2009 ОСОБА_9 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1711 га (т.3 а.с. 129).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, що видно із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 25 жовтня 2006 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 29 жовтня 2007 року, яке видане Першою тернопільською державною нотаріальною конторою, спадкоємцями 11/20 житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 є ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 . На земельній ділянці розташовано житловий будинок з прибудовою, цегла - глина, сарай, вбиральня, огорожа, металева сітка, штахетник, вимощення, асфальт.(т.1 а.с.50).

Як видно із технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 в місті Тернополі, виготовлений ТзОВ «МБТІ» 31.07.2019 (а.с.220-223) він знаходиться на земельній ділянці площею 1279 кв.м., в тому числі під будинком та допоміжними будівлями 175 кв.м., під двором 158 кв.м., під садом 680 кв.м. та під городом 266 кв.м.

З інформації головного управління ДПС у Тернопільській області від 20.11.2019 та 09.03.2021 (т.3 а.с. 130,131), ОСОБА_7 здійснює сплату земельного податку за користування земельною ділянкою у АДРЕСА_2 площею 1051 м. кв. Протягом 2018-2020 років нарахування земельного податку не проводилося. Станом на 09.03.2021 року заборгованість по платі за землю не має.

Рішенням Тернопільської міської ради від 06 червня 2019 року №7/35/193 надано дозвіл ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянкою площею до 0,0701 га безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 .

11.06.2019 року ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 звернулися до міського голови із зверненням, в якому повідомили, що земельна ділянка, по АДРЕСА_2 знаходиться в користуванні їх родини з 1950-их років, просили зупинити дію рішення Тернопільської міської ради від 06 червня 2019 року.

ФОП ОСОБА_22 на замовлення ОСОБА_6 від 09.09.2019 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Вказаний проект отримав погодження експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області (т.2 а.с. 6-45, т.2. а.с.84-122, т.2 а.с. 163-219).

Рішенням Тернопільської міської ради від 20.12.2019 №7/42/84 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0701 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд за адресою - АДРЕСА_2 та передано йому у власність вказану земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:01:009:0087.

Як видно із інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.08.2020 (т.1. а.с.69) право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6110100000:01:009:0087 площею 0,0701 га 08.05.2020 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі рішення Тернопільської міської ради від 20.12.2019.

Допитана як свідок ОСОБА_23 показала, що вона є сусідом позивачів навпроти, дружить із ОСОБА_24 більше як з 90-років 19 століття. Знає, що земельною ділянка, якою користується сім`я ОСОБА_25 , завжди огороджена. В тому числі сіткою, використовувалася сім`єю ОСОБА_25 . Чоловік позивачки в 2012-2013 роках зняв сітку, навіз землі і облагородив земельну ділянку, вирівняв її, і потім знову встановили сітку, яка стоїть на бетоні. На ній вони садили картоплю. ОСОБА_6 вона не знає і ніколи не бачила.

Аналогічні покази дав ОСОБА_26 .

Допитана як свідок ОСОБА_9 показала, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 була закріплена за бабусею ОСОБА_27 . Бабуся частину будинку подарувала їй, а іншу частину успадкував батько позивачки. Вони поділили між собою земельну ділянку і такий поділ затвердила міська рада.

Допитана як свідок ОСОБА_28 показала, що вона більше 50 років є сусідом сім`ї позивачів, знайома ще з бабусею ОСОБА_18 . Земля біля будинку була завжди огороджена, є фундамент, ростуть дерева. Город обробляє ОСОБА_24 весь час.

2.2. Застосовані норми права, та мотиви, з яких виходить суд при їх застосуванні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 Цивільного Кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно зі статтею 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно вимог частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 успадкувала від свого батька ОСОБА_14 житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , згідно по господарської книги, за двором рахувалася земельна ділянка різних розмірів.

На час набуття ОСОБА_29 житлового будинку у власність діяли норми Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970.

Відповідно до статті 13 вказаного Кодексу громадянам земля надається у користування.

Землекористування може бути безстроковим або тимчасовим. ОСОБА_30 (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку (стаття 15 Кодексу).

Згідно статті 20 Земельного кодексу УРСР право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та по господарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад депутатів трудящих.

За приписами статті 90 вищевказаного Кодексу на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. Якщо попередній власник будівлі одержав земельну ділянку на пільгових умовах за нормами, що перевищують діючі, за новим власником будинку може бути закріплена в користування земельна ділянка, виходячи з норм, встановлених статтею 88 цього Кодексу.

Відповідно до статті 88 Земельного кодексу УРСР розміри земельних ділянок для об`єктів цивільного і житлового будівництва визначаються виконавчими комітетами міських Рад народних депутатів у відповідності з будівельними нормами і правилами. В містах, де допускається індивідуальне житлове будівництво, виконавчими комітетами міських Рад народних депутатів можуть надаватися громадянам для цієї мети земельні ділянки в розмірах від 0,03 до 0,06 гектара, з врахуванням місцевих умов, незалежно від кількості членів сім`ї.

Отже, ОСОБА_29 у зв`язку із успадкуванням будинку, могла набути для мети об`єктів цивільного і житлового будівництва земельну ділянку до 0,06 га, які були закріплені за будинком та якими користувався її батько.

Постановою Верховної Ради УРСР "Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР" від 18.12.1990 року №562-12 пункт 3 визначено, що Земельний кодекс застосовується до правовідносин після введення його в дію, тобто з 15.03.1991 року, а пункт 5 даної постанови встановив, що громадяни, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу зберігають свої права на користування ними до оформлення у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Відповідне положення про збереження прав на землекористування відображене в пункті 7 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, діючого в цей час.

ОСОБА_31 померла. Після її смерті, частину житлового будинку 11/20 успадкував ОСОБА_8 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом та заповітом від 30.12.1997 року.

З генерального плану (схеми) міського бюро технічної інвентаризації від 28.06.1995 року (т.1 а.с. 22, 222) видно, що цілий будинок по АДРЕСА_2 знаходиться на земельній ділянці розміром 2990 метрів квадратних, з них під будівлями - 172 кв.м., 120 м.кв. - під жилими та 52 м.кв. під нежилими, 454 м.кв. - під двором, 1484 м.кв. під огородами та 880 м.кв. під садом.

На час набуття ОСОБА_8 права власності на частину будинку діяв Земельний кодекс Української РСР 1991 року, стаття 30, 42 якого передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу. Громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду. Угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов`язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі.

Як видно з проекту розподілу земельної ділянки будинковолодіння по АДРЕСА_2 , співвласники ОСОБА_8 та ОСОБА_32 досягли згоди щодо користування земельної ділянки, яка закріплена за будинком, а саме, ОСОБА_8 виділяється земельна ділянка 1279 кв.м., ОСОБА_9 виділяється земельна ділянка розміром 1711 кв.м.

Після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , його частку 11/20 будинковолодіння по АДРЕСА_2 успадкували ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_33 . На земельній ділянці розташовано житловий будинок з прибудовою, цегла - глина, сарай, вбиральня, огорожа, металева сітка, штахетник, вимощення, асфальт.(т.1 а.с.50).

Згідно зі статтею 1225 ЦК України в редакції, чинній на час прийняття спадщини, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 24.10.2006), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно статті 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на 24.10.2006) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній. Така позиція міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження №12-143 гс 18) та у Постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 127/10011/18 (провадження № 61-13977св19).

Власник нерухомості має інтерес на оформлення у власність земельної ділянки під цим нерухомим майном, а не претендувати на усю спірну земельну ділянку (подібний правовий висновок викладений у постанові ВС від 23 листопада 2022 року у справі № 320/243/19).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 зробила висновок, що оскільки сторони не обумовили розмір земельної ділянки, яка переходить у власність позивачки, під час нового розгляду справи необхідно з`ясувати дійсні наміри сторін щодо такого розміру. Для цього необхідно встановити, який розмір земельної ділянки, призначений для розміщення і обслуговування будинку, є нормативно визначеним у місцевості, де він знаходиться, а також для визначення тієї частини земельної, яка необхідна для обслуговування будинку позивачки, слід з`ясувати, чи використовує відповідач відповідну земельну ділянку, яку саме її частину та для якої мети.

Відповідно до абзацу 2 пункту 18-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 за N7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотання сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо." Вказане положення підтримано у постановах Верхового Суду від 09 лютого 2018 року у справі 910/4528/15-г та від 01 липня 2020 року у справі № 910/9028/19.

Позивачі із клопотанням про проведення такої експертизи не зверталися.

Як видно із технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 в місті Тернополі, виготовлений ТзОВ «МБТІ» 31.07.2019 року (а.с.220-223) будинок знаходиться на земельній ділянці площею 1279 кв.м., в тому числі під будинком та допоміжними будівлями 175 кв.м., під двором 158 кв.м., решту - під садом 680 кв.м. та під городом 266 кв.м.

Інших доказів, який розмір земельної ділянки знаходиться під частиною будинку позивачів та потрібний для його обслуговування сторонами не надано.

Не підтверджено в судовому засіданні належними доказами наявності огорожі на земельній ділянці, яка надана відповідачу, та яка належить позивачам. При цьому, суд зауважує, що огородження земельної ділянки, яка не була в правомірному користуванні, само пособі не призводить до виникнення прав на цю земельну ділянку.

Із змісту статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, при переході права власності на будинок та споруду, може переходити право власності та користування земельною ділянкою, яка необхідна для обслуговування та житлового будинку, а не для селянського господарства, городництва чи садівництва, тобто, до позивача могло перейти право користування земельною ділянкою розміром 175 кв.м. (під будівлями) +158 кв.м. (під двором).

При цьому, як стверджує позивач у позовній заяві, земельна ділянка, яка надана ОСОБА_6 повністю налягає на їх земельну ділянку, яка призначена для ведення селянського підсобного господарства, а не для обслуговування будинку (т.1 а.с. 2, зворот).

Крім того, судом установлено, що на момент набуття позивачами права власності на частину будинку, земельна ділянка, як об`єкт права власності сформована не була.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 та у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 № 911/3665/16 зроблено висновок, що за відсутності в попереднього власника належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення статей 120 ЗК України, 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положення процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Позивачі не надали належних та допустимих доказів про те, що вони оформили у визначений законом спосіб право власності чи користування спірною земельною ділянкою, яка надана відповідачу ОСОБА_6 , чи що на ній розміщено їх частина житлового будинку чи споруд, чи спірна земельна ділянка необхідна для обслуговування частини будинку позивачів. Крім того, не надано доказів, що позивачі зверталися в міську ради із заявами про надання земельної ділянки у власність шляхом приватизації.

Суд відхиляє доводи позивачів, що технічний паспорт із планом (схема) забудови земельної ділянки, а також факт сплати земельного податку підтверджує правомірність користування земельною ділянкою, оскільки вказані документи не є правовстановлюючими документами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду 15 червня 2022 року у справі № 607/1028/20 та від 14 листопада 2019 року у справі 477/2394/14-ц, які погодилися з відповідними висновками судів попередніх інстанцій).

Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Статтею 12 ЗК України у редакції на час прийняття оскаржуваного рішення, визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, серед іншого, належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

На замовлення відповідача проектантами був виготовлений проект землеустрою, були дотримані вимоги нормативних актів, що регулювали його діяльність, на земельні ділянку, яка фактично перебувала комунальній власності, ділянки із земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) категорія яких землі житлової та громадської забудови, вид використання - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а не земельні ділянки, які знаходились в користуванні позивачів на відповідних правових підставах.

Проект землеустрою був затверджений рішенням міської ради, що відповідає вищезазначеним нормам законів та належить до компетенції ради.

Суд відхиляє покликання позивачів на порушення під час виготовлення проекту, оскільки проект отримав погодження експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

Непогодження акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Таким чином суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 правомірно набув право власності на земельну ділянку, порушення прав позивачів при цьому не встановлено.

ІІІ. Висновки за результатами розгляду справи.

Всебічно, повно об`єктивно та безпосередньо дослідивши докази по справі, надавши їм оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд доходить переконання, що в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та Тернопільської міської ради про визнання недійсними та скасування рішень Тернопільської міської ради; скасування державної реєстрації права власності та позову ОСОБА_7 до Тернопільської міської ради, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення, та скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.

Так як в задоволенні позову відмовлено, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову у справі, які встановлені ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 серпня 2020 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 263 - 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та Тернопільської міської ради про визнання недійсними та скасування рішень Тернопільської міської ради та скасування державної реєстрації права власності - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_7 до Тернопільської міської ради, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення, та скасування державної реєстрації права власності - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову у справі, які встановлені ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 серпня 2020 року, а саме заборонено відчуження земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:01:009:0087, площею 0,0701 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено ОСОБА_6 виконання будь-яких будівельних робіт, в тому числі знесення огорожі на земельній ділянці, кадастровий номер 6110100000:01:009:0087, площею 0,0701 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 .

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_7 , АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_3 .

Відповідачі:

Тернопільська міська рада, ЄДРПОУ 34334305, 46001, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5, електронна пошта: presamr@gmail.com;

ОСОБА_6 , АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_4 .

Повне рішення складено 13.12.2022.

Головуючий суддяВ. М. Позняк