Ухвала

від 14.12.2022 по справі 540/1483/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа №540/1483/20

Головуючий І інстанції Василяка Д.К.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі матеріали справи за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року (м.Херсон, дата складання повного тексту судового рішення - 07.10.2020р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

09.06.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку у сумі - 84616,13 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання рішення суду від 01.11.2019р. у справі № 540/1948/19, йому було виплачено грошове забезпечення у загальному розмірі - 24206,28 грн. Разом із тим, відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини уповноваженого органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у ст.116 цього ж Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, як стверджує позивач, він має право на отримання від відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати коштів (до дня фактичного розрахунку). Втім, відповідач зазначеної виплати не здійснив, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні із військової служби в день виключення із списків Військової частини. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 03.08.2019р. по 19.03.2020р., у розмірі - 79637,5 грн. У задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, відповідач 23.11.2020р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07.10.2020р. та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

09.12.2020р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

18.03.2020р. заступником голови Ліквідаційної комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 подано заяву про зупинення провадження у справі у зв`язку з ліквідацією суб`єкта власних повноважень - до встановлення правонаступника.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021р. заяву відповідача про зупинення провадження у справі - задоволено, а апеляційне провадження зупинено на підставі п.1 ч.1 ст.236 КАС України - до встановлення правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022р. провадження у даній справі було поновлено, а справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи).

Так, в ході апеляційного розгляду даної адміністративної справи судова колегія встановила, що діяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно була «припинена» згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2020р. №43.

Як вбачається зі змісту п.1 вказаної Постанови КМУ, вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Адміністрації Державної прикордонної служби за переліком згідно з додатком, серед яких є ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Але, при цьому, Адміністрацію Державної прикордонної служби зобов`язано забезпечити здійснення функцій та повноважень територіальних органів, що ліквідуються (п.2 Постанови №43).

Отже, враховуючи вказані положення, Постановою КМУ №43 чітко було визначено передачу Адміністрації Державної прикордонної служби функцій та повноважень територіальних органів, що ліквідуються, зокрема, і ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За правилами ст.52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи 3-ї особи у відносинах, стосовно яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони або третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Отже, з огляду на зміст наведеної норми, процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що «публічне правонаступництво» органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід відносно переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право цілком відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, однак за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 13.03.2019р. у справі №524/4478/17 та від 20.02.2019р. у справі №826/16659/15.

Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Наведені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 12.06.2018р. у справі № 2а-23895/09/1270.

У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Разом із тим, необхідно виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичним (компетенційним) адміністративним (публічним) правонаступництвом - є врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок: ліквідації органу або ж посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальним адміністративним (публічним) правонаступництвом - є унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді 1-ї, апеляційної та касаційної інстанції (окрім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити у судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено те, що орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суду слід залучити до участі у справі їх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач залучається інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого передані (або належать) функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Тобто, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого із публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

З огляду на вищевикладене, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

У даному випадку, колегія суддів наголошує на тому, що регіональне управління, як то ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вищим органом управління по відношенню до прикордонного загону, який, у свою чергу, є оперативно службовою ланкою Державної прикордонної служби України, а територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, є саме Адміністрація Державної прикордонної служби України.

Такої ж правової позиції дотримується, зокрема, і П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 13.09.2022р. у справі №420/5936/22.

Враховуючи встановлені обставини та викладені правові норми колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави, передбачені ст.52 КАС України, для заміни відповідача на його правонаступника.

Керуючись ст.ст.237,291,311,321,325 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Замінити відповідача у справі №540/1483/20 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) - на його «правонаступника» - Адміністрацію Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ: 00034039).

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Судді Осіпов Ю.В. Косцова І.П. Скрипченко В.О.