Рішення

від 06.10.2020 по справі 540/1483/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1483/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) та зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 84616,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 02.08.2013 року до 02.08.2019 року в Азово-Чорноморському регіональному управлінні Державної прикордонної служби України. Наказом начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29.07.2019 року № 223-ОС позивач виключений зі списків особового складу з 02.08.2019 р. та всіх видів забезпечення та розрахований при звільненні. Втім, відповідачем при звільненні з військової служби протиправно не проведено всіх необхідних розрахунків. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року у справі № 540/1948/19 адміністративний позов задоволено повністю. Рішення набрало законної сили 19.02.2020 р., однак виконано відповідачем лише 19.03.2020 року. Затримки розрахунку позивача при звільненні не відбулося б, якби відповідач не порушив законодавство, що регулює оплату праці. У зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом. Посилаючись на наведене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 12.06.2020 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.06.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини: ОСОБА_1 відповідно до посвідчення від 03.08.2015 року Серії НОМЕР_2 є учасником бойових дій.

11.07.2019 позивач звернувся до відповідача із рапортом про виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015-2019 рр.

24.07.2019 року листом №30/2543 "Про результати розгляду рапорту" відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. У зв`язку з цим додаткові відпустки, в тому числі й додаткова відпустка, що не надавалася учасникам бойових дій, в особливий період не вважається такою, що не використана. Оскільки відповідно до п.п. 17-19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації за них не передбачена.

Наказом начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29.07.2019 року № 223-ос прапорщик ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Остаточна дата закінчення проходження військової служби 02.08.2019 року. Вислуга років станом на 02.08.2019 року 08 років 06 місяців 00 днів. Наказом передбачена виплата компенсації за невикористаний 01 день щорічної основної відпустки за 2019 рік, 02 календарні дні невикористаної додаткової відпустки за 2013 рік та 01 календарний день невикористаної додаткової відпустки 2014 рік.

Позивач вважаючи, що невиплата компенсації за невикористані дні додаткової відпустки свідчить про протиправну бездіяльність відповідача звернувся до суду за захистом порушеного права.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року у справі № 540/1948/19, яке набрало законної сили 19.02.2020 року, визнано протиправною бездіяльність Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 03.08.2015 року по 02.08.2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.08.2019 та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 03.08.2015 року по 02.08.2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.08.2019.

19.03.2020 року відповідач виконав рішення суду № 540/1948/19 від 01.11.2019 року та сплатив 24206,28 грн., про що свідчить виписка з банківського рахунку позивача та не заперечувалось відповідачем у відзиві.

Позивач вважаючи бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні із військової служби в день виключення із списків військової частини протиправною звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства: статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюєЗакон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992(далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до вказаногоЗаконуУказом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення).

Пунктом 242 вказаного Положення передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Частиною 3статті 24 Закону № 2232-ХІІпередбачено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Втім, ніЗаконом № 2232-ХІІ, ні Положенням не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

В свою чергу слід звернути увагу на те, що непоширення нормКодексу законів про працю Українина військовослужбовців Збройних сил України стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

В той час, питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульованіКодексом законів про працю України.

Відповідно до приписів частини першоїстатті 117 КЗпПв разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналізуючи вище згадані норм матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений частиною першоюстатті 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначеністаттею 116 КЗпП, при цього визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, зазначає Верховний Суд України, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП, асаме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної

(годинної) заробітної плати, яка згідно із пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Таким чином, для визначення середньоденної заробітної плати за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 при обрахунку мають бути використанні саме календарні дні.

Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню (пункту 6Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999).

Суд не приймає до уваги розрахунок середнього заробітку зазначений в позовній заяві позивачем, так як він не відповідає дійсності.

Так, відповідно до довідки про доходи №15 від 04.06.2020 року виданої відповідачем, грошове забезпечення зачервень 2019 р. складає 10521,44 грн., за липень 2019 р. 10600,23 грн. середньоденний заробіток становить: 21121,67 поділити на 61 день (кількість календарних днів у червні-липні 2019 ) дорівнює 346,25 грн.

Середній заробіток узв`язкуіз затримкоюрозрахункупризвільненні становить: 346,25 грн. (середньоденний заробіток) помножити на 230 днів (час затримки розрахунку з 03.08.2019 р. (наступний день після звільнення) по 19.03.2020 р. (день виконання рішення суду) = 79637,50 грн.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, в зв`язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 23311274, 73003, м.Херсон, вул. В. Гошкевича, 11а) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) при звільненні із військової служби в день виключення із списків військової частини.

Зобов`язати Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 23311274, 73003, м. Херсон, вул. В. Гошкевича, 11а) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 03.08.2019 року по 19.03.2020 року у розмірі 79637,50 (сімдесят дев`ять тисяч шістсот тридцять сім грн. 50 коп.) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.К. Василяка

кат. 106030000