Постанова

від 13.12.2022 по справі 201/789/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6405/22 Справа № 201/789/22 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Ліктрави на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 06 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Страхова група Ю.БІ.АЙ-КООП, приватного акціонерного товариства Ліктрави, третя особа ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди, грошових коштів та судових витрат,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного акціонерноготовариства «Страховагрупа «Ю.БІ.АЙ-КООП»(далі ПрАТ«СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП»),приватне акціонернетовариство «Ліктрави»(далі ПрАТ «Ліктрави»),третя особа- ОСОБА_2 ,про стягненняматеріальної шкоди,завданої внаслідокскоєння дорожньо-транспортноїпригоди,грошових коштівта судовихвитрат, мотивуючи його тим, що 09 червня 2021 року близько 11 години 50 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Фольксваген поло», який на праві власності належить ПрАТ «Ліктрави», під час руху в районі будинку АДРЕСА_1 порушила правила дорожнього руху, при зміні напрямку руху не врахувала дорожню обстановку, не дотрималася безпечної дистанції і здійснила зіткнення з транспортним засобом «Міцубісі аутлендер», який належить їй на праві власності. Від цього зіткнення її автомобіль продовжив некерований рух та зіткнувся з автомобілем «Мерседес», під керуванням ОСОБА_3 .

Зазначала, що в результаті вказаної ДТП їй було завдано матеріальної шкоди. Згідно з висновком експертного дослідження №ЕД-19/104-21/19422АВ від 07 липня 2021 року вартість матеріального збитку пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу складає 297 470,69 грн. Витрати на проведення автотоварознавчого дослідження склали 1 015,20 грн. Винною у вказаній ДТП визнана водій ОСОБА_2 .

Вказувала, що цивільно-правова відповідальність ПрАТ «Ліктрави» була застрахована у ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», відповідно до полісу страхова сума становить 130 000 грн.

Посилаючись на те, що звернулась до ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» за страховим відшкодуванням, за фактом її звернення було заведено страхову справу, втім рішення про виплату страхового відшкодування не прийнято, у зв`язку з чим просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» 130 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП; стягнути з ПрАТ «Ліктрави» 168 485,89 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП та судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 06 липня 2022 року позов задоволено. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Ліктрави», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просили скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов. Звертали увагу на те, що судом безпідставно прийнято до уваги висновок, наданий позивачкою, оскільки на їх думку він є необґрунтованими, експерт не попереджений про кримінальну відповідальність, огляд автомобіля було здійснено лише через 22 дні після ДТП, в ремонтній калькуляції невірно визначено вартість матеріального збитку. Крім того, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу сторони по справі не скористались.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність таобґрунтованість рішеннясуду,колегія суддівдійшла висновку,що апеляційнаскарга підлягаєчастковому задоволеннювиходячи знаступного.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що09 червня 2021 року о 11.50 годин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Фольксваген поло», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на праві власності належить ПрАТ «Ліктрави», рухалась в районі будинку №13 по вул.Космічній в м.Дніпрі, та перед здійсненням маневру під час виїзду на проїзну частину з прилеглої території (другорядної дороги), не надала переваги в русі перед проїзною частиною транспортним засобам (що рухаються по головній дорозі) фактично зміна напрямку руху - не пересвідчився, що це буде безпечно, проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діяла таким чином, щоб не завдавати загрози життю та здоров`ю громадян, грубо порушуючи вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, не впоралась з керуванням свого автомобіля, заходів для своєчасного зниження швидкості аж до зупинки керованого нею транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди не прийняла, не врахувала дорожню обстановку, не дотрималася безпечної дистанції, продовжила рух і скоїла наїзд, зіткнення з автомобілем марки «Міцубісі аутлендер», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу, та перебував під керуванням останньої, яка слідувала по (головній дорозі) проїзній частині. Від цього зіткнення автомобіль ОСОБА_1 продовжив некерований рух та зіткнувся з автомобілем марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , скоївши ДТП.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивачки отримав ушкодження. При цьому порушення зазначених в протоколі Правил дорожнього руху України знаходилось у прямому причинному зв`язку із наслідками у вигляді завданих ушкоджень позивача та пошкодження названого автомобіля.

Стосовного винного, на думку поліцейських, в цій ДПТ водія ОСОБА_2 працівниками поліції складено протоколи і направлено їх його до суду.

Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 липня 2021 року винним у вказаній ДТП встановлено і визнано ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП через порушення нею п.10.2 Правил дорожнього руху України і вона притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 850 грн. Вказана постанова не оскаржена в апеляційному порядку і набрала законної сили.

Отже, за результатами розгляду справи, дослідженням матеріалів цивільної справи та адміністративних матеріалів, винною у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є водій ОСОБА_2 . При цьому порушення нею Правил дорожнього руху України знаходилось у прямому причинному зв`язку із наслідками у вигляді пошкодження автомобіля позивача, завданню шкоди.

Таким чином, постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 липня 2021 року відносно водія ОСОБА_2 встановлено факт вчинення цим водієм на вказаному автомобілі адміністративного правопорушення відносно позивача; даною постановою суду встановлено факт завдання діями вказаної винної особи шкоди позивачу, а також наявність причинного зв`язку між винними діями цього водія та зазначеними наслідками у вигляді шкоди позивачу і відповідно винність ОСОБА_2 в завданні шкоди, ця вина встановлена і доведена.

Вказаними протиправними діями позивачці було завдано матеріальної шкоди.

Згідно з висновком експертного дослідження №ЕД-19/104-21/19422АВ від 07 липня 2021 року вартість матеріального збитку, пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу, складає 297 470,69 грн.

Цивільно-правова відповідальність ПрАТ «Ліктрави» на момент скоєння вказаної ДТП була застрахована у ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП».

27 липня 2021 року позивачка звернулась з заявою про виплату страхового відшкодування. Вказана заява залишена без належного реагування. Страхова виплата не виплачена.

З відповіді МТСБУ України на скаргу ОСОБА_1 від 22 листопада 2021 року, стосовно неналежного виконання зобов`язання ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» вбачається, що ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» втратила статус асоційованого члена МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ та, згідно з п.52.1 ст.52 Закону, припинило членство в МТСБУ, У зв`язку з чим вони на мають правових підстав для застосування заходів пливу щодо такого страховика.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з факту доведеності спричинення їй матеріального збитку діями водія ОСОБА_2 , яка перебувала за кермом автомобіля належного на праві власності ПрАТ «Ліктрави», та правових підстав для стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт З частини другої статті 11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або не настання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8 та 9 частини другої статті 16 ЦК України).

У статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи і виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті1166ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Статтею 83 ЦПК України регулюється порядок подання доказів до суду.

Так, частинами 1-2 статті 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачкою було надано висновок експертного дослідження №ЕД-19/104-21/19422АВ від 07 липня 2021 року. З вказаного висновку вбачається, що вартість матеріального збитку, пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу, складає 297 470,69 грн.

Щодо розміру виплати страхового відшкодування, яке зобов`язаний відшкодувати страховик.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) та главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України.

Закон №1961-IV є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогамистатті 3 Закону №961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 29 Закону №1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Таким чином, у разі звернення потерпілого до страховика винної особи у ДТП, страховик має виплатити потерпілому страхові відшкодування у розмірі ліміту страхових виплат, передбачених договором, у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей.

Щодо підстав для стягнення майнової шкоди зі страховика.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ПрАТ «Ліктрави» на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП». З полісу №ЕР-201099004 вбачається, що страхова сума на одного потерпілого, за шкоду заподіяну майну, становить 130 000 грн. Розмір франшизи 0.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону №1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Позивачка звернулась до ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», у визначений законом термін, з відповідною заявою від 27 липня 2021 року про виплату страхового відшкодування. На підставі її заяви було заведено страхову справу. Втім страхове відшкодування не виплачене.

З доказів, наданих позивачкою, вбачається, що страховик обіцяв здійснити виплату з 25 жовтня 2021 року.

З відповіді МТСБУ України на скаргу ОСОБА_1 від 22 листопада 2021 року, стосовно неналежного виконання зобов`язання ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», вбачається, що ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» втратила статус асоційованого члена МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ та згідно з п.52.1 ст.52 Закону припинило членство в МТСБУ, У зв`язку з чим вони на мають правових підстав для застосування заходів пливу щодо такого страховика.

Статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №752/16797/14-ц (провадження №14-80цс19).

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» 130 000 грн. невиплаченого страхового відшкодування.

Доводи апеляційної скарги ПрАТ «Ліктрави» про відмову у задоволенні позовних вимог в частині позову до ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідач ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» рішення у частині задоволення заявленого до них позову не оскаржував.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем при зверненні до суду були подані відповідні докази.

Доводи апеляційної скарги ПрАТ «Ліктрави» в частині їх незгоди висновком експертного дослідження від 07 липня 2021 року №ЕД-19/104/21/19422АВ, за яким вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 , складає 297 470,69 грн., відхиляються, оскільки відповідач 21 березня 2022 року надав відзив на позовну заяву, в якому зазначав ті ж самі доводи в частині висновку, що і в апеляційній скарзі. Між тим до суду першої інстанції відповідного клопотання про призначення експертизи не подавав.

17 жовтня 2022 року від ПрАТ Ліктрави надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи експертного висновку. В клопотанні поставлено питання про поновлення процесуального строку долучення до матеріалів справи експертного висновку.

Ідентичне клопотання надійшло до суду і 10 листопада 2022 року.

Вказаний висновок вартості матеріального збитку від 04 жовтня 2022 року не може бути прийнятий до уваги, оскільки у пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №145/474/17 (провадження №61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі №404/251/17 (провадження №61-13405св18).

Надаючи відповідний доказ суду апеляційної інстанції без попереднього його надання для оцінки судом першої інстанції, апелянт, як на поважність причин неподання до суду першої інстанції вказаного доказу, вказує, що необхідність надання відповідного висновку була ними з`ясована тільки після отримання оскаржуваного рішення, що не приймається до уваги колегією суддів, оскільки фактично доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам приведеним у відзиві на позову заяву подану до суду першої інстанції.

Колегія суддів зауважує, що цивільне процесуальне судочинство здійснюється, зокрема, на основі принципів змагальності та диспозитивності,що знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом або витребування відповідних доказів у сторін, які в силу вимог процесуального закону повинні самостійно довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, зокрема шляхом подання відповідних доказів, в той час як суд тільки оцінює надані сторонами матеріали.

Доводи апеляційної скарги в частині виходу судом першої інстанції за межі заявлених позовних вимог приймаються до уваги.

Так з позову вбачається, що ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» 130 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП; стягнути з ПрАТ «Ліктрави» 168 485,89 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, та судові витрати у розмірі 2 984,85 грн.

Оскаржуваним рішенням, окрім вказаного, стягнуто з ПрАТ «Ліктрави» витрати на оплату послуг експерта у розмірі 1 015,20 грн.

В той час коли з тексту позовної заяви вбачається, що в суму 168 485,89 грн. позивачем вже включено 1 015,20 грн. витрат на оплату послуг експерта (сума збитку за висновком експерта 297 470,69 130 000 (сума страхового відшкодування) = 167 470,69 ; 167 470,69 + 1 015,20 = 168 485,89).

Таким чином рішення суду підлягає зміні шляхом виключення вказаної суми.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване судове рішення підлягає зміні шляхом виключення з нього висновку про стягнення з ПрАТ «Ліктрави»на користь ОСОБА_1 витрат наоплату послугексперта урозмірі 1015,20грн.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Ліктрави задовольнити частково.

Другий абзац резолютивної частини рішення Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровськавід 06липня 2022року викласти в такій редакції:

Стягнути з приватного акціонерного товариства Ліктрави на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, 168 485,89 грн. та судовий збір в розмірі 1 493 грн., а усього стягнути 169 978,89 грн.

В іншій частині рішення Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровськавід 06липня 2022року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.