Рішення

від 12.12.2022 по справі 904/2856/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2022м. ДніпроСправа № 904/2856/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім.Прядка", с. Перемога, Ніжинський район, Чернігівська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Агро Груп", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором купівлі-постачання нафтопродуктів у розмірі 987 561, 77 грн.

Представники:

Від позивача: Олексюк Є.А., ордер серії СВ № 1037211 від 26.09.2022, адвокат

Від відповідача: Лаврентьєв М.М., ордер серії АЕ № 1164443 від 18.11.2022, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ім.Прядка" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Агро Груп" про стягнення заборгованості за договором купівлі-постачання нафтопродуктів від16.05.2022 у розмірі 987 561, 77 грн., яка складається з:

- 945 000, 00 грн. - основного боргу;

- 36 115, 06 грн. - інфляційних збитків;

- 6 446, 71 грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 08.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено судове засідання на 03.10.2022.

27.09.2022 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 29.09.2022 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім.Прядка" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

03.10.2022 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Ухвалою від 03.10.2022 відкладено підготовче засідання на 31.10.2022.

31.10.2022 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Ухвалою від 31.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті 21.11.2022.

21.11.2022 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.

Суд заслухав вступне слово позивача.

Відповідач надав клопотання про відкладення судового засідання та надання матеріалів справи для ознайомлення у зв`язку із неотриманням позовної заяви з додатками та ухвал суду по справі.

Суд не прийняв посилання відповідача на необізнаність його про наявність справи в суді, оскільки судом ухвали про відкриття провадження у справі про відкладення підготовчого засідання та про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті направлялись відповідачу на електронні адреси, в казані в позовній заяві, про що свідчать довідки про доставку електронного лист (а.с. 55, 64, 71, 76).

При цьому, зважаючи на те, що відповідач договір з адвокатом уклав лише 17.11.2022, для надання відповідачу можливості надати свої пояснення по суті спору, суд оголосив перерву перерву в судовому засіданні до 12.12.2022.

12.12.2022 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач підтримав позицію, викладену в письмових поясненнях.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

12.12.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-постачання нафтопродуктів від 16.05.2022 в частині повної та своєчасної поставки товару, внаслідок чого непоставлено товар на суму 945 000,00 грн.

Враховуючи прострочення поставки товару, позивач нарахував та просить стягнути інфляційні втрати за період прострочення червень 2022 липень 2022 в розмірі 36 115,06 грн. та 3 % річних за період прострочення з 10.06.2022 по 29.08.2022 у розмірі 6 446,71 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що з початком воєнної агресії Російської Федерації проти України більшість вітчизняних нафтопереробних підприємств було пошкоджено, виробництво нафтопродуктів в Україні не здійснюється.

Зважаючи, що потреби України у поставці нафтопродуктів є значним, європейські постачальники не завжди мають можливість задовольнити попит вітчизняного ринку, що ускладнюється логістичними проблемами, пов`язаними воєнними діями на території Україні.

Наведені обставини й зумовили затримку поставки дизельного пального, яке підлягало передачі позивачу за договором від 16.05.2022.

У відповідь на вимогу позивача про поставку товару або повернення коштів відповідач у листі від 23.06.2022 повідомив, що через затримку поставки палива на його адресу відвантаження товару позивачу або повернення йому коштів буде здійснено до 01.07.2022.

Повернення коштів позивачу у випадку ненадходження на адресу відповідача товару в указаний термін планувалось за рахунок надходження виторгу від реалізації товару за договорами з іншими покупцями.

Проте, належне відповідачу паливо, яке мало бути реалізовано іншим покупцям, а кошти від його реалізації мали надійти позивачу, разом із транспортними засобами, в якому перевозилось, було вилучено в рамках кримінального провадження № 12022250350000366 (яке перебуває у провадженні слідчого відділу ВП №2 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області), поміщено на зберігання на територію ПрАТ "Смілянський машинобудівний завод", злито в резервуари та передано на зберігання ОСОБА_1 . На пальне накладено арешт ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05.07.2022.

У подальшому, ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09.09.2022 за клопотанням відповідача було скасовано арешт, безпідставно накладений на належне відповідачу паливо, однак, по приїзду представників останнього на місце зберігання палива було виявлено його відсутність. Цим паливом шляхом обману заволодів директор ТОВ «Українська паливна компанія 2022», чим завдав відповідачу збитків в особливо великих розмірах.

Відповідач зазначив, що був позбавлений можливості поставити паливо за укладеними договорами, отримати за нього оплату та спрямувати її на виконання зобов`язань перед позивачем.

Таким чином, порушення зобов`язань за укладеним із позивачем договором відбулось не з вини відповідача, а внаслідок обставин непереборної сили та вчиненого злочину.

Факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), пов`язаних із військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022, засвідчено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/2.0-7.1, який розміщено на її офіційному сайті.

У питанні покладення на відповідача відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат просимо суд взяти до уваги також таке.

З огляду на те, що порушення зобов`язання не є результатом безпосередньо винних дій відповідача, а сталося внаслідок обставин непереборної сили та вчиненого злочину, яким відповідачу завдано збитків в особливо великих розмірах, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення виконання зобов`язань відповідачем, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін й справедливості, просимо суд зменшити розмір інфляційних втрат на 50% та 3% річних на 100%..

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору, природа договору, строк поставки товару, факт поставки товару, строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Обставини укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ім.Прядка" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Агро Груп"

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ін-Агро Груп" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ім.Прядка" (далі - покупець) укладено договір купівлі-постачання нафтопродуктів від 16.05.2022 (далі - договір).

Предмет договору. Постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом товар ,найменування, кількість, ціна яких вказується в заявках або накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст.. 266 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину цього договору. (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Ціна договору. Загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках- фактурах або видаткових накладних. (п.3.2. договору).

Строк. Цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 31.12.2022, а вчастині розрахунків до їх повного проведення. У разі відсутності письмової заяви жодної із сторін про припинення дії цього договору, поданої до моменту припинення дії договору, останній вважається продовженим на один календарний рік. Кількість разів продовження дії цього договору є необмеженою. (п. 6.1 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Природа договору.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк оплати. Наявність оплати.

Згідно пункту 3.2. договору покупець зобов`язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображений в рахунках-фактурах, у строк, визначений у відповідних рахунках-фактурах або додатках до договору, та в будь-якому випадку до моменту поставки товару.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника (позивача) своєчасно поставити товар в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов`язок покупця своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору оплачувати вартість товару.

Так, позивач зазначає, що отримав від відповідача рахунок № 206 від 16.05.2022 на оплату вартості товару на суму 945 000,00 грн.

На виконання умов договору позивач оплатив виставлений рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 1071 від 16.05.2022 на суму 945 000,00 грн. (а.с. 16).

Строк поставки товару. Факт поставки товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця та постачання тої чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо вона була надіслана письмово або (факсом/електронною поштою). Постачання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі), які підписані представниками обох сторін.(п.2.1. договору).

Позивач зазначає, що відповідач обумовлений сторонами товар не поставив.

Позивач звертався до відповідача з листами № 135 від 02.06.2022 та №140 від 16.06.2022 з проханням поставити оплачений товар або повернути суму попередньої оплати в розмірі 945 000,00 грн.

В якості доказів направлення листа № 135 від 02.06.2022 позивач надав роздруківку з електронної пошти (а.с. 20), листа №140 від 16.06.2022 опис вкладення до цінного листа, фіскальний чек та накладну поштового відділення (а.с. 22).

Доказів поставки товару матеріали справи не містять.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення попередньої оплати в розмірі 945 000,00 грн.

Правомірність нарахування 3% річних.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 6 446,71 грн. 3 % річних за період прострочення з 10.06.2022 по 29.08.2022.

Щодо початку нарахування 3% річних, суд зазначає наступне.

В якості доказів направлення листа № 135 від 02.06.2022 позивач надав роздруківку з електронної пошти (а.с. 20), листа №140 від 16.06.2022 опис вкладення до цінного листа, фіскальний чек та накладну поштового відділення (а.с. 22).

Щодо доказів направлення листа № 135 від 02.06.2022, суд зазначає, що із доданої роздруківки з електронної пошти не можна визначити, який саме лист направлено, а також дату його направлення.

Натомість, із докази направлення листа №140 від 16.06.2022 опис вкладення до цінного листа, фіскальний чек та накладна поштового відділення датовані 21.06.2022.

Враховуючи викладене, датою початку нарахування 3% річних є 29.06.2022.

Таким чином дана вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 4 815,62 грн.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 1 631,09 грн.

Правомірність нарахування інфляційних втрат.

Пунктом. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач заявив вимогу про стягнення 36 115,06 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 10.06.2022 по 31.08.2022.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд виявив помилку, тому задоволенню підлягають інфляційні втрати у розмірі 6 615,00 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 29 500,06 грн. слід відмовити.

Суд не приймає заперечення відповідача як такі, що не підтверджені належними доказами, з огляду на таке.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Сторони звільняються відповідальності за невиконання або неналежне виконання будь-якого з положень цього Договору у випадку, якщо це невиконання стало наслідком причин, які виникли незалежно від волі сторін після укладення договору і настання або дію яких, а також наслідки, не можна було передбачити або попередити розумними методами, які знаходились поза сферою контролю сторони, що не виконує зобов`язання, через настання випадку дії непереборної сили, стихійні лиха, громадські безпорядки, страйки, закриття портів, залізничних доріг, ембарго, втручання з сторони влади, в тому числі видання актів державними органами, війни і військові дії, повстання, мобілізації, епідемії (епізоотії), пожежі, обрив електросіток, вибухів, дорожніх та природних катастроф, а також їх наслідків і інших подій, які повинні бути підтверджені висновками Торгово-промислової палати України регіону або іншим компетентним державним органом у відповідності та в порядку передбаченому законодавством України про дії обставин непереборної сили. При цьому термін виконання зобов`язань по договору переноситься на період, протягом якого діяли такі обставини. Якщо ці обставини будуть продовжуватись більше 3-х місяців, то кожна із сторін має право відмовитись від подальшого виконання зобов`язань по договору і в цьому випадку взаємні розрахунки будуть проведені по факту і сторони не будуть мати права на відшкодування іншою стороною можливих збитків.

Сторона, яка не має можливості виконувати зобов`язання по договору, повинна про настання або закінчення форс-мажорних обставин негайно, але не пізніше 10 днів, повідомити другу сторону. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення форс-мажорних обставин позбавляє сторону права на них посилатись.

Достатнім доказом дій форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово- промисловою палатою України. (п.п. 5.1-5.3 договору).

Доказів повідомлення позивача про настання таких обставин відповідачем не надано.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім.Прядка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Агро Груп" про стягнення заборгованості за договором купівлі-постачання нафтопродуктів у розмірі 987 561, 77 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Агро Груп" (49087, м. Дніпро, вул. Василя Макуха, буд 1, ідентифікаційний код 43489649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім.Прядка" (16665, Чернігівська область, Ніжинський район, с. Перемога, вул. Шевченка, буд. 8, ідентифікаційний код 38744445) суму попередньої оплати в розмірі 945 000,00 грн., 3% річних у розмірі 4 815,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 6 615,00 грн., судовий збір у розмірі 14 346,82 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко