Постанова

від 16.10.2007 по справі 23/260

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

23/260

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.10.2007                                                                                           № 23/260

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Кондес  Л.О.

 суддів:              

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача - Киселевич Ю.А. (за дов.), Сидорченко М.О. (за дов.),

 від відповідача - Волошин О.М. (за дов.), Парко З.І. (керівник),

від третьої особи - не з"явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Садівницького товариства (далі - СТ) "Квітникар"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.06.2007

 у справі № 23/260  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) Агрофірма "Теплиці України"

 до                                                   СТ "Квітникар"

 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору, на стороні позивача                     Київська міська рада

 про                                                  зобов"язання вчинення дій та заборону вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 20.06.2007 у справі №23/260 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Агрофірма “Теплиці України” до Садівницького товариства “Квітникар”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київська міська рада, позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано Садівницьке товариство “Квітникар” звільнити земельну ділянку площею 63 660 кв.м. по вул. Стеценка у м.Києві, кадастровий №8000000000:75:300:0001, надану в користування Відкритому акціонерному товариству “Агрофірма “Теплиці України”.

Зобов'язано Садівницьке товариство “Квітникар” відновити стан земельної ділянки площею 63 660 кв.м. по вул. Стеценка у м. Києві, кадастровий №№8000000000:75:300:0001, наданої у користування Відкритого акціонерного товариства “Агрофірма “Теплиці України”, який існував до порушення прав шляхом знесення встановленої Садівницьким товариством “Квітникар” огорожі та ліквідації городів на земельній ділянці площею 63 660 кв.м. по вул. Стеценка у м.Києві, кадастровий №8000000000:75:300:0001, протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Заборонено Садівницькому товариству “Квітникар” будь-яким способом користуватися земельною ділянкою площею 63 660 кв.м. по вул. Стеценка у м.Києві, кадастровий №8000000000:75:300:0001, наданою у користування Відкритого акціонерного товариства “Агрофірма “Теплиці України”.

Заборонити Садівницькому товариству “Квітникар” вчиняти будь-які дії, що можуть порушити право землекористування Відкритого акціонерного товариства “Агрофірма “Теплиці України” земельною ділянкою площею 63 660 кв.м. по вул. Стеценка у м.Києві, кадастровий №8000000000:75:300:0001.

Стягнуто із Садівницького товариства “Квітникар” на користь Відкритого акціонерного товариства “Агрофірма “Теплиці України” 340 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду м.Києва від 11.06.2007 у справі № 23/260.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду першої інстанції. Відповідачем подано клопотання, в якому він просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва по справі №23/260.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду прийнято з неправильним застосуванням норм процесуального права та має бути скасовано, оскільки Садівницьке товариство “Квітникар” не було належним чином повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заперечення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство „Агрофірма „Теплиці України" звернулося до Господарського суду м.Києва з позовом, у якому просило суд:

1) Зобов'язати Садівницьке товариство „Квітникар" звільнити земельну ділянку площею 63 660 м2 по вул. Стеценка у м. Києві, кадастровий № 8000000000:75:300:0001, надану в користування Відкритому акціонерному товариству „Агрофірма „Теплиці України";

2) Зобов'язати Садівницьке товариство „Квітникар" відновити стан земельної ділянки по вул. Стеценка у м. Києві, кадастровий № 8000000000:75:300:0001, наданої в користування Відкритому акціонерному товариству „Агрофірма „Теплиці України", який існував до порушення прав шляхом знесення встановленої Садівницьким товариством „Квітникар" огорожі та городів на земельній ділянці по вул. Стеценка у м. Києві, кадастровий № 8000000000:75:300:0001, протягом 10-ти днів з дня набрання рішенням суду законної сили;

3) Заборонити Садівницькому товариству „Квітникар" будь-яким способом користуватися земельною ділянкою площею 63 660 м2 по вул. Стеценка у м. Києві, кадастровий № 8000000000:75:300:0001, надану в користування Відкритому акціонерному товариству „Агрофірма „Теплиці України";

4) Заборонити Садівницькому товариству „Квітникар" вчиняти будь-які дії, що можуть порушити право землекористування Відкритого акціонерного товариства „Агрофірма „Теплиці України" земельною ділянкою площею 63 660 м2 по вул. Стеценка у м. Києві, кадастровий № 8000000000:75:300:0001.

У позовній заяві позивач посилається на самовільне зайняття та використання відповідачем земельної ділянки, кадастровий №8000000000:75:300:0001, розташованої по вул. Стеценка в Святошинському районі м. Києва, що надана позивачу в оренду. Самовільне зайняття та використання зазначеної земельної ділянки виражається у тому, що відповідач встановив огорожу по межі земельної ділянки та роздробив її на городи для своїх членів.

Рішенням Київської міської ради від 27 січня 2005 року № 73/2649 “Про передачу відкритому акціонерному товариству агрофірмі “Теплиці України” земельних ділянок для іншого сільськогосподарського призначення та експлуатації й обслуговування адміністративно-виробничих, господарських будівель і споруд на вул. Берковецькій, 6 та на вул. Стеценка у Святошинському районі м. Києва позивачу було передано в користування на умовах оренди земельні ділянки загальною площею 90,09 га (площею 4,50 га в межах червоних ліній) для іншого сільськогосподарського призначення та експлуатації й обслуговування адміністративно-виробничих, господарських будівель і споруд на вул. Берковецькій, 6 та на вул. Стеценка у Святошинському районі м. Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.07.2006 у справі № 30/439 (надалі - Рішення) договір оренди земельної ділянки площею 63 660 кв.м., кадастровий номер 8000000000:75:300:0001, що знаходиться по вул. Стеценка у Святошинському районі м. Києва (надалі - Земельна ділянка) між позивачем (Орендар) та третьою особою - Київською міською радою (Орендодавець) визнано укладеним з дня набрання Рішенням законної сили, у редакції, викладеній у Рішенні.

Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення земельна ділянка вважається переданою в оренду з моменту набрання Рішенням законної сили. Рішення вступило в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Договір оренди земельної ділянки зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07 серпня 2006 р. за № 75-6-00298 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Позивачем складений акт від 23.05.2007 про те, що під час виходу для проведення робіт на Земельній ділянці було встановлено, що відповідач самовільно зайняв Земельну ділянку та зводить навколо неї огорожу.

Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно частини 2 статті 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України “Про оренду землі”, право оренди земельної ділянки (оренда землі) - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

На підставі рішення Київської міської ради від 27.01.2005 №73/2649 та Договору оренди Земельну ділянку було передано у оренду позивачу. Відповідно до витягу з бази даних Державного земельного кадастру, станом на 20.11.2006 року землекористувачем Земельної ділянки зазначений позивач.

Частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України встановлено, що Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Таким чином, доказами по справі підтверджується той факт, що належним користувачем (орендарем) Земельної ділянки є позивач, і право позивача на оренду Земельної ділянки посвідчено зареєстрованим у встановленому порядку Договором оренди.

Листом №195-а від 25.05.2007 позивач звертався до Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київської області щодо самовільного використання відповідачем Земельної ділянки та застосування до нього відповідних заходів впливу за порушення земельного законодавства.

Державним інспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області Держземінспекції відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” за результатами перевірки з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки на вул. Стеценка у Святошинському районі м.Києва було складено акт А 786/46 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15 червня 2007 року. Зазначеним актом встановлено, що станом на 15 червня 2007 року частина Земельної ділянки площею близько 4,95 га використовується відповідачем. Будь-які документи, що посвідчують право власності чи користування, у тому числі на умовах оренди, передбачені ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, у відповідача відсутні.

15.06.2007 з метою усунення відповідачем порушення земельного законодавства на підставі ст.ст. 6, 10 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” державним інспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області Держземінспекції було видано відповідачу припис № П786/46 про усунення порушення земельного законодавства.

Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідач не має будь-яких законних підстав для володіння та користування Земельною ділянкою або її частиною.

Позивачем були надані письмові пояснення по справі та документи щодо відсутності на Земельній ділянці будь-яких об'єктів нерухомого майна (будинків, будівель, споруд тощо).

Відповідно до пункту 3.8 Наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 „Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно після прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав на правовстановлювальних документах робиться відмітка (штамп) про реєстрацію відповідних прав, видається витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа та містить відомості про адресу (місцезнаходження) нерухомого майна.

Згідно з п. 3.1. Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 „Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна” технічній інвентаризації підлягають об'єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди.

Об'єкти нерухомості, які зазначені в цільовому призначенні земельних ділянок по вул. Берковецька, 6 та Стеценка в м.Києві згідно рішення Київської міської ради від 27.01.2005 №73/2649 „Про передачу відкритому акціонерному товариству агрофірмі „Теплиці України” земельних ділянок для іншого сільськогосподарського призначення та експлуатації й обслуговування адміністративно-виробничих, господарських будівель і споруд на вул. Берковецькій, 6 та на вул. Стеценка у Святошинському районі м.Києва” знаходяться на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6 (поштова адреса об'єктів нерухомого майна), що підтверджується Свідоцтвами на право власності на майновий комплекс серії МК № 010002443 та серії МК № 010002141.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дії відповідача щодо безпідставного використання Земельної ділянки, позбавляють позивача права розпоряджатись та використовувати Земельну ділянку за цільовим призначенням. Позбавлення права на розпорядження та використання Земельної ділянки призводить до виникнення у позивача ризику втрати Земельної ділянки на підставі статті 141 Земельного кодексу України.

Згідно статті 27 Закону України “Про оренду землі” орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Частинами 2 та 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, згідно частиною 2 статті 212 Земельного кодексу України, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Відповідно до частини З статті 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про захист його порушеного права шляхом зобов'язання припинення дій, які порушують таке право, є законними та обґрунтованими, а позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заперечень по суті спору, а також документів, які б спростовували позовні вимоги, відповідачем надано не було.

Рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.2007 у справі № 23/260 оскаржується апелянтом з мотивів порушення Господарським судом м.Києва норм процесуального права щодо повідомлення відповідача про час і місце засідання суду.

Колегія суддів не приймає до уваги заперечення апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо порушення його права брати участь у судовому засіданні з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

У пункті 11 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/366 „Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України зазначено, що стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, що є порушенням припису пункту 2 частини третьої статті 104 ГПК, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК.

Згідно позовної заяви від 05.06.2007 адресою відповідача зазначено 04128, м.Київ, вул. Берковецька, 6.

В матеріалах справи міститься довідка від 04.06.2007 Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві Державного комітету статистики у м.Києві №21-10/3427, згідно якої Садівницьке товариство “Квітникар” (ідентифікаційний код 25594259) розташовано за адресою: 04128, м.Київ. вул. Берковецька, 6, а також копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи – Садівницького товариства “Квітникар” (ідентифікаційний код 25594259), дата реєстрації 15.04.1998, дата внесення до Єдиного державного реєстру підприємств 23.04.1998, місцезнаходженням якого зазначено м. Київ, вул. Берковецька, 6.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 08.06.2007 порушено провадження у справі за № 23/260 та призначено розгляд справи на 15.06.2007.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 15.06.2007 розгляд справи відкладено на 20.06.2007.

Відповідач посилається на те, що 12.06.2007 ним було внесено зміни щодо місцезнаходження юридичної особи, на підтвердження чого надав копію свідоцтва Серія А01 № 246262 про державну реєстрацію юридичної особи – Садівницького товариства “Квітникар” (ідентифікаційний код 25594259).

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118 (із змінами та доповненнями, далі – Постанова) „Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України” єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами. Реєстр ведеться з метою забезпечення єдиного державного обліку та ідентифікації суб'єктів (пункт 3 Постанови). Інформаційний фонд Реєстру, зокрема, містить такі дані: ідентифікаційні - ідентифікаційний код та найменування суб'єкта; класифікаційні - види економічної діяльності, територіальна належність, форма власності, організаційно-правова форма господарювання, інституційний сектор економіки, найменування органу, до сфери управління якого належить суб'єкт, тощо; довідкові - місцезнаходження, телефон, телефакс, прізвище керівника, засновників тощо; реєстраційні - відомості про створення, припинення суб'єктів та вчинення інших реєстраційних дій щодо них (пункт 4 Постанови).

Згідно пункту 12 Постанови підставою для внесення до Реєстру або виключення з нього даних щодо суб'єктів, а також внесення змін до Реєстру є надходження від державного реєстратора до органу державної статистики інформації про вчинення реєстраційних дій, передбачених Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

Відповідно до пункту 1 статті 4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно пункту 6 статті 9 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” заміна свідоцтва про державну реєстрацію проводиться у разі внесення змін до відомостей про юридичну особу, якщо ці зміни пов'язані із зміною місцезнаходження юридичної особи.

Згідно пункту 3 статті 4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Частина 5 статті 89 Цивільного кодексу України встановлює, що зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни.

Як вбачається з довідки Головного управління статистики у м.Києві №5632 дані про внесення змін щодо місцезнаходження відповідача внесено до Єдиного державного реєстру 27.07.2007.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2007 по справі № 16/36 обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Садівницького товариства “Квітникар” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м.Києва від 20.06.2007 у справі № 23/260 – без змін.

Матеріали справи № 23/260 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в місячний термін до Вищого господарського суду України.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 30.10.07 (відправлено)