Ухвала

від 19.12.2022 по справі 389/1879/22

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.12.2022 Провадження № 2-з/389/55/22

ЄУН 389/1879/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року місто Знам`янка

Суддя Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області Берднікова Галина Володимирівна, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області знаходиться об`єднана в одне провадження справа ЄУН 389/1879/2022 (№2/389/518/22) за позоною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Знам`янської міської ради, виконавчий комітет Знам`янської міської ради, служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації. про визначення місця проживання дитини, та за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження, наразі призначено підготовче засідання на 17 січня 2023 року.

13 грудня 2022 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить: зобов`язати ОСОБА_2 повернути доньку ОСОБА_3 для проведення судово-психологічної експертизи та проживання у місто Знам`янка Кіровогрдської області в квартиру місця його реєстрації і проживання по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви вказав, що 12 вересня 2022 року звернувся до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання їх дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним. Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2022 року його справу за вказаним позовом об`єднали в одне провадження з позовом ОСОБА_2 до нього про визначення місця проживання ОСОБА_5 разом з нею.

Після викрадення у нього дитини відповідач з 18 березня 2022 року по 01 листопада 2022 року не повідомляла ні йому, ні суду про місце проживання доньки, перешкоджала йому в спілкуванні з дитиною та її вихованні. Така поведінка останньої є особливо не припустимою під час війни і є порушенням його прав як батька відповідно до Сімейного кодексу України. Створювані одним з батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв`язків із сім`єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини. Також ним подано до суду клопотання про проведення судово-психологічної експертизи у відношенні дочки ОСОБА_5 .

Так як матір дитини вісім місяців не повідомляє ні йому, ні суду про місце проживання дочки, перешкоджає йому у спілкуванні і вихованні дитини, то для вирішення позову про визначення місця проживання дитини доцільно буде повернути дитину до нього - батька, для проведення всебічної експертизи її психоемоціонального стану, як важливого доказу при розгляді справи.

Зазначені ним обставини про насильне утримання дитини матір`ю без наявних на те підстав, численні докази цього факту та спір, який виник між ними із сімейних правовідносин, а саме позовна заява про визначення місця проживання дитини разом з ним, ставить за необхідність зобов`язати відповідача ОСОБА_2 повернути дочку ОСОБА_5 для проведення судово-психологічної експертизи та для проведення у місто Знам`янку Кірвоградської області в квартиру його місця реєстрації і проживання по АДРЕСА_1 , з метою запобігання батьківському відчуженню. Забезпечення позову спрямоване перш за все проти несумлінних дій відповідача, яка протягом розгляду справи може продовжувати вчиняти перешкоди для оцінення судовим експертом психоемоційного стану дитини.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.3 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 (батько дитини) просить зобов`язати матір дитини - ОСОБА_2 повернути йому дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проведення судово-психологічної експертизи та проживання у місто Знам`янку Кіровогрдської області в квартиру місця його реєстрації і проживання по АДРЕСА_1 .

При цьому, як вбачається зі змісту позовних заяв як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 , спір між ними виник з приводу місця проживання їх малолітньої дочки ОСОБА_6 .

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно з ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод.

У відповідності до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначена норма закону містить пряму заборону суду вживати заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

Тобто, такий вид забезпечення позову ініційований позивачем фактично є вирішенням позовних вимог поза межами судового засідання без встановлення обставин та ухвалення рішення по справі, а також суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Забезпечення позову шляхом зобов`язання матері дитини ОСОБА_2 повернути дочку ОСОБА_5 батькові дитини ОСОБА_1 , про яке просить останній, по суті надасть перевагу позиції останнього, ще до моменту вирішення справи по суті.

Окрім того, посилання ОСОБА_1 на необхідність забезпечення позову у визначений ним спосіб з метою проведення судово-психологічної експертизи дитини, є безпідставними, оскільки така експертиза у справі не призначалася.

За вказаного, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє сторону на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258- 260, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Дата складення ухвали - 19 грудня 2022 року.

Суддя Г.В. Берднікова