Постанова

від 06.12.2022 по справі 342/49/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 342/49/17

Провадження № 22-ц/4808/827/22

Головуючий у 1 інстанції Федів Л.М.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.

суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д.,

секретаря Шандалович В.В.

за участю представника апелянта адвоката Буждигана О.В., відповідача ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 , представника позивача адвоката Паньківа В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2022 року, ухвалене у складі судді Федів Л.М. у м. Городенка, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , правонаступниками якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи - Михальчівська сільська рада, Городенківська міська рада Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_4 , правонаступниками якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Михальчівської сільської ради, Городенківської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - ОСОБА_6 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Михальчівська сільська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником земельної ділянки, площею 0,1264 га на АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства. По сусідству з ним у житловому будинку АДРЕСА_2 , проживає відповідачка, яка відповідно є також суміжним власником земельної ділянки. Під час підготовки до приватизації належної йому земельної ділянки, а саме в процесі обміру земельної ділянки та встановленні меж в натурі, представниками сільської ради та землевпорядником було виявлено, що відповідачка незаконно захопила частину його земельної ділянки, площею 65,54 кв.м. та встановила на ній металеву огорожу. Факт незаконного захоплення частини земельної ділянки підтверджується планом-схемою обмірів земельної ділянки, яку провів сертифікований інженер-землевпорядник, приватний підприємець ОСОБА_7 . На даній схемі чітко вказано межу захоплення ОСОБА_4 частини його земельної ділянки. Відповідачка добровільно повертати захоплену частину земельної ділянки відмовилася та обгородила її огорожею, у зв`язку з чим він змушений був звертатися за захистом своїх прав до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Однак, відповідачка жодним чином не реагувала на численні попередження контролюючих органів, водночас, Михальчівська сільська рада не вжила достатніх заходів реагування щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка захоплена відповідачкою та належить йому на праві приватної власності.

Враховуючи викладене, позивач просив зобов`язати ОСОБА_4 усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , частина площі (65,54 кв.м.), з якої захоплена відповідачем, шляхом знесення металевої огорожі; стягнути з відповідачки судовий збір (а.с. 1-3, том 1).

У червні 2017 року ОСОБА_4 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_2 , Михальчівської сільської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 обманним шляхом захопив частину її земельної ділянки і незаконно її привласнив. Технічну документацію на земельну ділянку ОСОБА_2 виготовило ТзОВ «Геоземкадсервіс» без її погодження як суміжного землекористувача та без врахування її державного акта на право приватної власності на землю. Відповідач скористався її похилим віком і погоджував межу не з нею, а з її дочкою ОСОБА_8 , якій вона не давала таких повноважень. Вказувала також на те, що технічна документація відповідача виготовлена без врахування визначених меж її земельної ділянки між кутами 1- 12 -11 та 10. Лінія між цими кутами не є рівною, а ломаною. Відповідно до кадастрового плану та схеми розташування земельної ділянки відповідача розміром 0,1264 га лінія проходження межі від точки А до точки Б є рівною, хоча така лінія проходження межі між цими точками також повинна бути ломаною. Зазначене свідчить, що частина її земельної ділянки незаконно ввійшла до земельної ділянки відповідача, що в свою черго призвело до порушення її права на земельну ділянку в належному розмірі.

Вважає, що не правильно визначений фактичний розмір земельної ділянки відповідача свідчить про незаконність видачі останньому свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

На підставі викладеного, ОСОБА_4 просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05 жовтня 2015 року, видане відповідачу на земельну ділянку площею 0,1264 га, кадастровий номер земельної ділянки - 2621682201:01:002:0058, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , яке зареєстроване в реєстраційній службі Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області (а.с. 103-105, том 1).

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 29 червня 2017 року об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Михальчівської сільської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно зі справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа - Михальчівська сільська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (а.с. 121, том 1).

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2017 року зупинено провадження у даній справі до притягнення до участі у справі правонаступників померлої ОСОБА_4 (а.с. 149-150, том 1).

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2018 року залучено до участі в справі правонаступників померлої ОСОБА_4 : ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 (а.с. 172-174, том 1).

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2018 року провадження в справі зупинено до 14 березня 2019 року, до притягнення до участі в справі правонаступника померлої ОСОБА_4 , на земельну ділянку по АДРЕСА_2 за державними актами на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ № 029377 та серії ІІІ-ІФ № 014483.

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2019 року поновлено провадження у справі (а.с. 230, том 1).

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області 16 вересня 2019 року до участі у справі залучено ОСОБА_6 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів за зустрічним позовом (а.с. 12-13, том 2).

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2020 року призначено по справі будівельно-технічну експертизу. На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

1. Чи порушує межі та чи накладається земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до право встановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки? За наслідками проведених експертних досліджень встановити площу накладення (захоплення) земельної ділянки.

2. Чи накладається земельна ділянка ОСОБА_2 розміром 0,1264 га по АДРЕСА_1 на земельну ділянку ОСОБА_4 розміром 0,85 га по АДРЕСА_3 за державним актом на право приватної власності на землю від 30 травня 1997 і плану встановлених меж.

Проведення експертизи доручено судовому експерту Максимчину А.Д.

Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено до отримання висновку експерта (а.с. 88-91, том 2).

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2021 року поновлено провадження у справі (а.с. 107-109, том 2).

11 лютого 2021 року на електронну пошту Городенківського районного суду Івано-Франківської області надійшла заява представника ОСОБА_2 - Паньківа В.Я. про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив доповнити позовну заяву наступною позовною вимогою: стягнути з відповідачів судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: 12200 грн - витрати на залучення спеціаліста, судового експерта та проведення судової експертизи; 10000 грн - попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 112-113, том 2).

Аналогічного змісту заява була подана представником ОСОБА_2 - Паньківим В.Я. безпосередньо до Городенківського районного суду Івано-Франківської області (а.с. 138-140, том 2).

23 березня 2021 року ОСОБА_2 подав до суду остаточну заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив доповнити позовну заяву наступними позовними вимогами: стягнути з відповідачів судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: 13000,00 грн витрати на залучення спеціалістів, судового експерта та проведення судової експертизи; 10000,00 грн попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс та понесе в процесі розгляду даної справи; стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь моральну шкоду в розмірі 50000 грн, у зв`язку з самовільним захопленням відповідачами частини його земельної ділянки (а.с. 150-153, том 2).

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2021 року залучено до участі в даній справі як третю особу (по первісному позову) та як співвідповідача (по зустрічному позову) - Городенківську міську раду Івано-Франківської області (а.с. 195-199, том 2).

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 - Буждигана О.В. про призначення повторної судово-технічної експертизи (а.с. 4-8, том 3).

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , правонаступниками якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи - Михальчівська сільська рада, Городенківська міська рада Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 його земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , шляхом знесення металевої огорожі.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплаченого судового збору по 213 грн 33 коп з кожної.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на залучення спеціалістів, судового експерта та проведення судової експертизи по 3666 грн 67 коп з кожної.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу по 5000 грн з кожної.

В решті позову ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 у солідарному порядку моральної шкоди в розмірі 50 000 грн та стягнення витрат на залучення спеціалістів на суму 2000 грн - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 , правонаступниками якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Михальчівської сільської ради, Городенківської міської ради Івано-Франківської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_6 - відмовлено (а.с. 52-73, том 3).

Не погодившись із рішенням суду в частині задоволених вимог, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на його необґрунтованість, неповне з`ясування судом всіх фактичних обставин справи, не належну оцінку доказів.

Зокрема, апелянтка не погоджується із висновком експертизи, який суд взяв до уваги, ухвалюючи оскаржуване рішення, вважає, що експертиза була проведена не професійно, на низькому експертному рівні, висновки експертизи є сумнівними. Вказує на те, що експертом не враховано, що межу між спірними земельними ділянками встановлено ще в 1997 році. Ця межа підтверджується планом встановлення межі та державним актом на право приватної власності на землю, виданим ОСОБА_4 . Експерт зазначені документи не врахував, а взяв до уваги лише технічну документацію на земельну ділянку ОСОБА_2 за 2015 рік, що свідчить про сумнівність висновку експерта, а тому нею було заявлено клопотання про призначення повторної експертизи в суді першої інстанції. Однак, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи.

Крім того, апелянтка зазначає про те, що земельна ділянка після смерті ОСОБА_4 не спадкувалась, бо державний акт на право приватної власності на землю не має кадастрового номера і державної реєстрації, а тому нотаріус не має можливості оформити її право та право інших спадкоємців ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку. У той же час, із позовом до суду про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, вони не зверталися. Тому, відповідачі за первісним позовом не є власниками земельної ділянки, їм ця земельна ділянка у встановленому законодавством порядку не передавалася, а тому суд безпідставно зобов`язав їх вчинити дії по усуненню перешкод в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2 і знести огорожу.

Також апелянтка вважає, що суд неправомірно стягнув із неї, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані зі залученням спеціалістів в сумі 5000 грн. Враховуючи, що спеціаліст судом не залучався, суд не мав права стягувати із них вказані витрати.

На підставі викладеного, враховуючи заяву про уточнення вимог апеляційної скарги, ОСОБА_3 просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 (а.с. 88-91, 99, том 3).

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вказує на те, що твердження апелянтки, що ним не узгоджувалися під час приватизації земельної ділянки межі земельної ділянки є неправдивими, оскільки він особисто звертався до ОСОБА_4 за погодженням меж. Остання не заперечувала проти цього та надала свою згоду на погодження меж земельної ділянки для подальшої її приватизації, про що свідчить її підпис на плані встановлення меж. А тому, під час проведення дій щодо виготовлення документів на земельну ділянку ним дотримано вимоги статей 116, 118 ЗК України.

Крім того, позивач за первісним позовом вважає необґрунтованими доводи апелянтки про те, що вона не є власником чи співвласником спірної земельної ділянки, так як не успадкувала її. Так, згідно вимог статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна або його частку переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на який розміщений такий об`єкт. Водночас, у відповідності до статті 95 ЗК України, землекористувачі зобов`язані, у тому числі, не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. З огляду на це, суд першої інстанції правомірно зобов`язав відповідачів за первісним позовом усунути йому перешкоди у користуванні земельної ділянки, шляхом знесення металевої огорожі.

Також ОСОБА_2 зазначає, що суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи та взяв до уваги висновок експерта, який міститься у матеріалах справи, оскільки вибір експерта та питання, які ставилися перед експертом, погоджувалися двома сторонами у справі.

Позивач за первісним позовом погоджується також із рішенням суду в частині стягнення із відповідачів на його користь судових витрат, оскільки такі ним справді було понесено, доводи апелянтки про зменшення розміру вказаних витрат вважає цинічними та нахабними, так як розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався більше п`яти років (а.с. 104-109, том 3).

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

ОСОБА_1 подала заяву, в якій зазначила, що підтримує апеляційну скаргу ОСОБА_3 в повному обсязі.

У судовому засіданні представник апелянтки - адвокат Буждиган О.В. доводи апеляційної скарги підтримав, просив таку задоволити.

Позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Паньків В.Я. у судовому засіданні заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду в оскаржуваній частині залишити змін.

Відповідачка ОСОБА_1 просила задоволити апеляційну скаргу ОСОБА_3 .

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, повідомлялися судом про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 , правонаступниками якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , Михальчівської сільської ради, Городенківської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - ОСОБА_6 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно не оскаржується, а тому, відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Отже, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , правонаступниками якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи - Михальчівська сільська рада, Городенківська міська рада Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи,дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням тридцять третьої сесії шостого демократичного скликання Михальчівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області від 21 вересня 2015 року № 218-33/2015 вирішено передати безоплатно у власність ОСОБА_2 земельні ділянки із кадастровими номерами 2621682201:01:002:0057 площею 0,2500 га, для обслуговування житлового будинку, з кадастровим номером 2621682201:01:002:0058 площею 0,1264 га, для ведення особистого селянського господарства (а.с. 51, том 1).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,1264 га, що за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером - 2621682201:01:002:0058, цільове призначення якої- для ведення особистого селянського господарства (а.с. 4, том 1).

Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 5, том 1).

Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Михальчівської сільської ради на підставі рішення Городенківської р/ради 7 сесії 3-го демократичного скликання від 14.05.1999, зареєстрованого Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації за реєстровим №108 від 04.09.2000, житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_3 в цілому на праві спільної сумісної власності належить: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_3 в рівних частинах кожному (а.с. 45, том 1).

Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,8500 га, яка на підставі рішення Михальчівської сільської Ради народних депутатів 11 сесії 2-го скликання від 28 травня 1997 року передана у приватну власність ОСОБА_4 , що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ІФ № 029377.

Відповідно до зазначеного державного акта, земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_4 межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 (а.с. 49, том 1).

ОСОБА_2 погоджено межі земельної ділянки ОСОБА_4 (а.с. 50, том 1).

Згідно із листом Михальчівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області від 13.05.2016 №94 встановлено, що комісією сільської ради було попереджено ОСОБА_4 і її сім`ю про те, що вони захопили земельну ділянку ОСОБА_2 згідно його технічної документації. У вказаному листі також вказано, що ОСОБА_4 і її сім`я цей факт захоплення не підтверджують так як вони встановили огорожу згідно свого Державного акта (а.с. 7, том 1).

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Михальчівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області (а.с. 157, том 1).

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 154-155, том 1).

ОСОБА_1 відмовилася від одержання обов`язкової частки у спадщині після смерті матері ОСОБА_4 (а.с. 156, том 1).

Згідно із висновком судової будівельно - технічної експертизи №073/12-20, складеним судовим експертом 14.12.2020, за наслідками проведених експертних досліджень встановлено межі та накладення (захоплення) земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до право встановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки, розмірами 0,41 м.п., 1,68 м.п., 53,87 м.п., 1,89 м.п., 2,97 м.п., 19,14 м.п., 16,74 м.п., 16,74 м.п. та площею 0,0058 га.

Крім того, у висновку експерта вказано, що у наданих на дослідження матеріалах цивільної справи наявні копії Державного акту на право приватної власності на землю від 30.05.1997, який видано ОСОБА_4 , межа земельної ділянки площею 0,8500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства, та межа земельної ділянки площею 0,8855 га, яка вказана на плані встановлених меж ділянки АДРЕСА_4 мають невідповідність - по межі від А до Б відсутня сторона з довжиною 26,45 м.п., яка позначена на плані встановлених меж ділянки № 1 між точками 4 та 5. Беручи до уваги вищевказані факти, а також невідповідність на 0,0344 га площ фактичного користування 0,9189 га та площі 0,8855 га, вказаної на плані встановлених меж ділянки № НОМЕР_2 (0,9189 га - 0,8855 га = 0,0344 га), можливість встановлення чи накладається земельна ділянка ОСОБА_2 розміром 0,1264 га по АДРЕСА_1 на земельну ділянку ОСОБА_4 , розміром 0,85 га по АДРЕСА_3 за Державним актом на право приватної власності на землю від 30.05.1997 і планом встановлених меж - є неможлива (а.с. 99-105, том 2).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Тому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів,дотримуватися правил добросусідства.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Частиною третьою статті 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 вказував на те, що ОСОБА_4 незаконно захопила частину його земельної ділянки, площею 65.54 кв.м. та встановила на ній металеву огорожу, яку відмовляється добровільно забрати з його земельної ділянки, а тому просив суд усунути перешкоди в користуванні його земельною ділянкою шляхом знесення металевої огорожі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, ОСОБА_2 посилався на план - схему користування земельною ділянкою, відповідно до якої частина його земельної ділянки загороджена парканом суміжного землекористувача, яким є ОСОБА_4 та на лист Михальчівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області від 13.05.2016 № 94 відповідно до якого комісією сільської ради було попереджено ОСОБА_4 і її сім`ю про те, що вони захопили земельну ділянку ОСОБА_2 згідно його технічної документації.

Колегія суддів вважає, що вказані докази не підтверджують обґрунтованість та підставність позовних вимог ОСОБА_2 , що у свою чергу свідчить про неправильність висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

По-перше, звертаючись до суду з позовом, останній вказував на нестачу земельної ділянки площею 65.54 кв.м. під час приватизації. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно рішення сільської ради отримав у приватну власність площу, яку просив, а саме 0,1264 га. Даних про нестачу площі внаслідок захоплення під час приватизації зокрема і площею 65,54 кв.м., матеріали справи не містять. Визначена план-схемою підприємця ОСОБА_7 , площа захоплення 65,54 кв.м., не підтверджується жодним наявним у справі доказом.

У засіданні апеляційного суду на запитання суду, з чим пов`язана нестача 65,54 кв.м., та чому слід усунути перешкоди саме знесенням огорожі, якщо нестачі за наслідком приватизації не встановлено, позивач пояснив, що при проведенні технічної інвентаризації межі його земельної ділянки вказувалися безпосередньо ним згідно землекористування, відповідно, визначені у технічній документації та у план-схемі ОСОБА_7 параметри щодо меж його земельної ділянки, визначені зі слів замовника.

На підставі розробленої технічної документації в таких же межах, що не заперечив позивач, йому і була надана земельна ділянка 21.09.2015 рішенням органу місцевого самоврядування. При цьому, до площі 0,1264 га зі слів позивача, було включено спірну площу, яку він вважав своєю, тому і виявилося, що паркан відповідачки за такої обставини розміщений на приватизованій земельній ділянці ОСОБА_2 .

Дані технічної документації позивача не відображають накладення земельної ділянки відповідачів, як і будь кого іншого на ділянку позивача. В плані меж зон і обмежень (а.с.176, том 2) вказано тільки обмеження, де діє охоронна зона ЛЕП 0,4 кВ. З огляду на це, план-схема визначена ОСОБА_7 не є належним доказом обґрунтованості вимог позивача, оскільки складена зі слів замовника та не ґрунтується на будь-яких первинних документах щодо землекористування позивача.

По-друге, щодо листа Михальчівської сільської ради від 13.05.2016 № 94, то висновок, що ОСОБА_4 захоплено частину земельної ділянки ОСОБА_2 зроблено лише на підставі технічної документації останнього. При цьому, в листі одночасно зазначається, що сторона ОСОБА_4 , заперечує захоплення і посилається на свій державний акт. Інших дані, які би відображали встановлення такого факту органом місцевого самоврядування у встановлений законом спосіб у цьому листі немає.

Будь-які інші докази, які підтверджують позовні вимоги позивача у матеріалах справи відсутні.

Зокрема, як вбачається з копії рішення Михальчівської сільської ради від 21.09.2015 за № 218-33/2015 позивачу було надано у приватну власність дві земельні ділянки площею 0,1264 га та 0,25 га.

Тоді як згідно даних архівної довідки від 22.10.13 за № Р-41/01-13 (а.с.64, том 2) за позивачем обліковувалися дві земельні ділянки площею 0,25 га та 0,35 га.

Проте документальні докази щодо того, чому приватизована ділянка площею 0,1264 га, та чи є вона однією з ділянок, які були у користуванні позивача, в матеріалах справи відсутні. При цьому, копія рішення сільської ради від 28.05.97 та довідка № 452 від 19.11.14 (а.с. 65, 66, том 2) не містять таких даних. Тому доводи позивача щодо захоплення земельної ділянки не знаходять свого підтвердження.

При цьому, задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у відповідачів наявні документи, що підтверджують право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, що межує з позивачем. ОСОБА_4 своє право на приватизацію земельної ділянки реалізувала значно раніше ніж позивач, у 1997 році. Позивачем було погоджено межі земельної ділянки, що підтверджується його підписом на плані встановлених меж (а.с. 50, том 1). Докази того, що ОСОБА_4 після погодження їй позивачем меж земельної ділянки зміщено огорожу на частину його земельної ділянки, у матеріалах справи відсутні.

Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги висновок експертизи, сформований експертом ОСОБА_12 , оскільки таким не встановлено обставин, що досліджуються у даному спорі, а висновки є неповними.

По-перше, предметом дослідження для експерта, судом було визначено тільки наявність накладення земельних ділянок позивача та відповідача, тоді як предметом спору є усунення перешкод в користуванні шляхом знесення огорожі. Відповіді на питання, де знаходиться спірна огорожа, чи проходить вона по межі однієї з ділянок, чи знаходиться на ділянці, яка належить позивачу експертиза не дала.

Викликаний до апеляційного суду для пояснення висновку експерт ОСОБА_12 надати відповіді на наведені питання не зміг.

Крім того, судовим експертом зокрема по першому питанню встановлено факт накладення (захоплення) земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до право встановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки, розмірами 0,41 м.п., 1,68 м.п., 53,87 м.п., 1,89 м.п., 2,97 м.п., 19,14 м.п., 16,74 м.п., 16,74 м.п. та площею 0,0058 га.

Однак,ним не надано відповіді на друге питання експертизи, хоча вихідні дані для встановлення накладення в зворотньому порядку ймовірного накладення земельної ділянки позивача на ділянку відповідача, ті самі. Експерт не зміг встановити таке накладення, так як згідно із його висновком існує невідповідність площ фактичного користування земельними ділянками. Даних про те чим зумовлена така невідповідність матеріали справи не містять. Відповісти на запитання про причини не встановлення накладення експерт також не зміг. Суду пояснив, що причиною відсутності відповіді на друге питання було не проведення оплати за експертизу іншою стороною.

Суд не мав достатніх підстав для врахування даного висновку при вирішенні спору ще і з тих підстав, що за змістом останнього, експертом було взято за основу фактичну площу (0,9189 га) земельної ділянки, якою користуються ОСОБА_3 та ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 , однак зазначена фактична площа не відповідає площі, зазначеній у державному акті, який посвідчує право власності ОСОБА_4 на її земельну ділянку, що вказує на те, що експертом не було враховано правовстановлюючі документи останньої.

Звідси випливає, що експертом встановлено накладення площею 0,0058 га не на підставі правовстановлюючих документів обох сторін і взагалі не встановлено, які існуючі межові знаки бралися за основу при встановленні конфігурацій земельних ділянок, яким чином повинна проходити межа між земельними ділянками сторін та на підставі чого ним було встановлено факт накладення земельної ділянки.

Також сама по собі площа накладення визначена експертизою не дає відповіді на питання, чи знаходиться спірна огорожа на земельній ділянці позивача.

Крім того, слід звернути увагу на те, що згідно із висновком експерта площа накладення становить 0,0058 га, водночас у план-схемі, доданій позивачем до позовної заяви площа накладення становить 65.54 кв.м. (0,0065 га), причини такої розбіжності не випливають з матеріалів експертизи.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо неналежності експертного висновку як доказу у справі.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тому під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції, стороні позивача роз`яснювалося право заявити клопотання про призначення додаткової чи повторної судової експертизи, однак, таким правом сторона не скористалися.

Отже,розпоряджаючись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач не представив суду належні, допустимі та достатні докази, які би підтверджували обґрунтованість та підставність його позовних вимог, а тому колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неналежний суб`єктний склад у даній справі, оскільки, як правильно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_13 та ОСОБА_5 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , якій належала спірна земельна ділянка, а тому вони є належними відповідачами за вимогами ОСОБА_2 . Відсутність кадастрового номера не є перешкодою для спадкування прав на земельну ділянку, а відсутність свідоцтва про права на спадщину не спростовує факт прийняття спадщини, яка належить спадкоємцям з моменту відкриття. Крім того, відповідачі є співвласниками житлового будинку, який розташований на спірній земельній ділянці.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно задоволити, а оскаржуване рішення в частині вимог ОСОБА_2 - скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2022 року в частині вимог ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , правонаступниками якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи - Михальчівська сільська рада, Городенківська міська рада Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення огорожі відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 грудня 2022 року.

Суддя-доповідач Л.В. Василишин

Судді: В.Д. Фединяк

І.О. Максюта