Постанова

від 14.12.2022 по справі 1027/4747/12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 1027/4747/12

провадження № 61-9543св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «Лівадія Груп»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 ухвалу Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Нежури В. А.,

Вербової І. М., Невідомої Т. О., від 31 серпня 2022 року.

Суть спору

У провадженні Фастівського міськрайонного суду Київської областізнаходилася цивільна справа за позовом ТОВ «Лівадія Груп» до

ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лівадія Груп» про стягнення коштів.

Зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області

від 15 листопада 2012 року у задоволенні позову ТОВ «Лівадія Груп» до ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомості, нежитловий будинок, загальною площею 1 443, 5 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2021 року відновлено втрачене судове провадження № 2/1027/1836/2012 у справі № 1027/4747/12, встановлено зміст відновленого рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2012 року у зазначеній цивільній справі.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області

від 15 листопада 2012 року в апеляційному порядку оскаржила особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_4 .

Основний зміст та мотиви ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_3 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2012 року закрито.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2012 року у розмірі 6 535, 50 грн.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що під час шлюбу з апелянтом, ОСОБА_5 став одноосібним учасником ТОВ «Лівадія Груп» на підставі відповідних юридичних процедур (судових рішень, реєстраційних дій), але не за рахунок спільного майна подружжя, а на безоплатній основі, а тому відсутні правові підстави для виникнення права спільної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на корпоративні права, пов`язані з участю останнього у ТОВ «Лівадія Груп». Ототожнення ОСОБА_3 права власності ТОВ «Лівадія Груп» на спірне майно з правом спільної власності подружжя на нього визнано помилковим та таким, що не відповідає нормам діючого законодавства. Вона не може вважатись співвласником спірного майна як дружина учасника ТОВ «Лівадія Груп» ОСОБА_5 , оскільки вказане майно не перебувало у власності її чоловіка, а належало товариству, було створено на замовлення та за кошти останнього на підставі договору підряду, стороною якого виступало саме ТОВ «Лівадія Груп», а не його учасник ОСОБА_5 чи дружина останнього - ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції вказав на відсутність правових підстав для визнання права спільної сумісної власності на спірне майно. Також апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягненняз ОСОБА_3 у дохід держави різниці суми судового збору у розмірі 6 535, 50 грн, який не було сплачено останньою у повному обсязі при поданні апеляційної скарги.

Узагальнені доводи касаційної скарги та її рух у суді касаційної інстанції

29 вересня 2022 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада

2012 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог

ТОВ «Лівадія Груп» та відмову у задоволенні зустрічного позову

ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2012 року відмовлено.

Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року.

Підставою касаційного оскарження Київського апеляційного суду

від 31 серпня 2022 рокузаявниця зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що нежитлове приміщення по

АДРЕСА_1 у відповідності до свідоцтва про державну реєстрацію права власності № НОМЕР_1 було оформлено у власність ТОВ «Лівадія Груп» 28 грудня 2011 року, тобто у період перебування у шлюбі (з 2010 року) ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який був одноосібним власником ТОВ «Лівадія Груп», створеного у 2006 році (100 % статутного капіталу), а відтак є спільною сумісною власністю подружжя. Заявниця вказує на те, що про той факт, що спірне майно не належить більше ТОВ «Лівадія Груп» їй стало відомо 26 березня 2021 року, коли вона звернулася до адвоката для отримання юридичної консультації з приводу поділу майна подружжя.

Заявниця вказує, що при розгляді цієї справи у суді першої інстанції не було враховано її інтереси, як співвласниці спільної сумісної власності - нежитлового приміщення загальною площею 1 443, 5 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1 , що є суттєвим порушення її законних прав. Суд не залучив її до участі у справі та вирішив спір, який стосується її прав та обов`язків. При цьому вона жодних дозволів на відчуження майна не надавала.

ОСОБА_3 зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам щодо порушення її прав оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої

статті 362 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року справу № 1027/4747/12 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі, а доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують. Відсутні будь-які правові підстави для визнання за заявницею права спільної власності на майно, а відтак, висновок апеляційного суду про недоведеність порушення рішенням суду першої інстанції прав та інтересів заявниці є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2021 року відновлено втрачене судове провадження у справі № 1027/4747/12, провадження № 2/1027/1836/2012, встановлено зміст відновленого рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2012 року у зазначеній цивільній справі.

ОСОБА_5 набув право на частку у розмірі 33 % статутного капіталу

ТОВ «Лівадія Груп» до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , а саме від моменту створення у 2006 році товариства, у той час, як шлюб між ними зареєстровано 09 квітня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

03 серпня 2010 року між ТОВ «Лівадія Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність ТОВ «Лівадія Груп» грошові кошти у розмірі 350 000, 00 грн для розвитку суб`єкта господарювання шляхом збільшення його активів за рахунок купівлі додаткового обладнання, а ТОВ «Лівадія Груп» зобов`язалося повернути ОСОБА_1 таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити проценти у строк до 01 червня 2012 року. Сума позики та процентів за договором становила 541 588, 22 грн.

Зазначені кошти ОСОБА_1 надав під заклад об`єкту рухомого майна, який за угодою сторін залишено у ТОВ «Лівадія Груп», а саме: групу малих архітектурних форм з металоконструкцій площею 1 443, 5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , оціночна вартість яких, на момент укладення договору, складала 250 000, 00 грн, про що свідчить договір закладу № 12з від 03 серпня 2010 року.

Директором ТОВ «Лівадія Груп» був ОСОБА_6 .

Пунктом 5.2.1 статуту ТОВ «Лівадія Груп» визначено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить формування основних напрямків діяльності підприємства. Згідно з пункту 5.11.1 статуту директор товариства є виконавчим органом та керує поточною діяльністю, а тому має право укладати будь-які цивільно-правові договори, жодних обмежень щодо їх укладення (сума, предмет тощо) статут товариства не містить.

У 2011 році ТОВ «Лівадія Груп» здійснило комплексну реконструкцію рухомого майна по АДРЕСА_1 .

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області

від 15 листопада 2012 року у задоволенні позову ТОВ «Лівадія Груп» до ОСОБА_1 відмовлено. Керуючись положеннями статті 19 Закону України «Про заставу», пункту 3.2 договору закладу, суд першої інстанції задовольнив зустрічний позов ОСОБА_1 . За ОСОБА_1 визнано право власності на об`єкт нерухомості, нежитловий будинок, загальною площею 1 443, 5 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 квітня

2011 року по справі № 2-3064/11 було встановлено, що ТОВ «Лівадія Груп» набуло право власності на рухоме майно у вигляді торгівельних палаток з металоконструкцій у кількості восьми одиниць, розташованих на земельних ділянках на перетині вулиць Братиславської та Шолом-Алейхема у м. Києві, на підставі договору підряду № 17/06/08 від 17 червня 2008 року з

ПП «Михсер», яке виготовило та передало зазначені об`єкти ТОВ «Лівадія Груп» за актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень

2008 року.

Спірне майно на підставі рішення Господарського суду міста Києва

від 16 грудня 2011 року по справі № 62/191 та свідоцтва про державну реєстрацію права власності № НОМЕР_1 від 28 грудня 2011 року належало на праві власності саме ТОВ «Лівадія Груп», а не особисто ОСОБА_5 .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2012 року у справі № 62/191, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26 червня 2012 року, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2011 року у вказаній справі, яким визнано право власності на спірне нерухоме майно за

ТОВ «Лівадія Груп».

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 грудня 2019 року спірний об`єкт нерухомості - нежитловий будинок площею 1 443, 5 кв. м по АДРЕСА_1 зареєстровано з 02 червня 2014 року за ТОВ «Тайтрейдхолдін».

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом

на 21 грудня 2019 року засновником ТОВ «Лівадія Груп» з кодом ЄДРПОУ 34635147, створеного 19 жовтня 2006 року, є ОСОБА_5 .

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Предметом спору у цій справі за первісним позовом є визнання недійсним договору позики № 23п від 03 серпня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Лівадія Груп» на суму 350 000, 00 грн, та за зустрічним позовом - стягнення з ТОВ «Лівадія Груп» заборгованості та звернення стягнення на предмет застави.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада

2012 року, заявниця посилалася на те, що її чоловік з 2006 року був одноосібним власником ТОВ «Лівадія Груп», а право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за ТОВ «Лівадія Груп» 28 грудня

2011 року, у період перебування її у зареєстрованому шлюбі із власником ТОВ «Лівадія Груп», а тому оскаржене рішення суду порушує її права.

У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом статті 113 ЦК України, статті 1 Закону України «Про господарські товариства», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Згідно з частиною першою статті 115 ЦК України, частиною першою

статті 12 Закону України «Про господарські товариства» господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці (частина друга статті 115 ЦК України, частини перша, друга статті 13 Закону України «Про господарські товариства»).

За змістом статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону України «Про господарські товариства» власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство.

На праві спільної сумісної власності подружжю може належати частка у статутному капіталі товариства.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, до статутного капіталу цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску (частини майна товариства на дату вимоги), частини отриманого доходу від діяльності підприємства. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 набув право на частку у розмірі 33 % статутного капіталу ТОВ «Лівадія Груп» до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , а саме від моменту створення товариства у 2006 році, у той час, як шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було зареєстровано 09 квітня 2010 року.

У апеляційний скарзі заявниця стверджувала, що ОСОБА_5 з 2006 року був одноосібним власником ТОВ «Лівадія Груп» (100 % статутного капіталу

товариства).

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій станом на 20 червня 2022 року засновником ТОВ «Лівадія Груп» із статутним внеском 26 400 грн (50%) є ОСОБА_5 , а іншим засновником із статутним внеском 26 400 грн (50%) є ОСОБА_7 .

Звертаючись із апеляційною скаргою, заявниця не надала доказів, які б підтверджували той факт, що після 09 квітня 2010 року частка в статутному капіталі ТОВ «Лівадія Груп», власником якої є її чоловік, збільшилася за рахунок спільних коштів подружжя, окрім того стверджувала, що її чоловік був одноосібним власником (100 %) ТОВ «Лівадія Груп» з 2006 року.

Металоконструкції, розташовані на перетині АДРЕСА_1 були створені за замовленням та за рахунок коштів ТОВ «Лівадія Груп» на підставі договору підряду № 17/06/08 від 17 червня 2008 року, укладеного з

ПП «Михсер».

Таким чином слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що заявниця не довела, що має право спільної сумісної власності на вказане вище майно.

Відповідно до пункту 3 частини статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження у справі, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

У частині третій статті 61 СК України зазначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з правилами сімейного законодавства умовою визначення належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя до об`єктів спільної сумісної власності подружжя, є згадана законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Ухвалюючи рішення про закриття апеляційного провадження, апеляційний суд дійшов правильних висновків про те, що заявниця не довела порушення її прав оскарженим рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2012 року.

Апеляційним судом також враховано встановлені обставини у справі № 62/191, у якій постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2012 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26 червня 2012 року, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2011 року, яким визнано право власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «Лівадія Груп».

Право власності на спірний об`єкт нерухомості зареєстровано за ТОВ «Тайтрейдхолдін».

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження набуття спірного майна в інтересах сім`ї. ОСОБА_3 , звернувшись до суду з апеляційною скаргою, не навела достатніх та обґрунтованих доводів, підтверджених належними та допустимими доказами, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів.

Апеляційний суд на виконання вимог процесуального закону відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, належно дослідив доводи апеляційної скарги та встановив, що місцевим судом питання про права, інтереси, свободи та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, не вирішувалися.

Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Апеляційний суд обґрунтовано закрив апеляційне провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.

Статтею 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович