Ухвала

від 19.12.2022 по справі 274/1515/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

19 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 274/1515/19-ц

провадження № 61-12200 ск 22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. розглянув касаційну скаргу Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради на постанову Житомирського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської області про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області

від 17 грудня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області

від 17 грудня 2021 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з виховної роботи та гуманітарних питань комунального вищого навчального закладу «Бердичівський медичний коледж» Житомирської обласної ради з 1 вересня 2018 року.

Зобов`язано «Бердичівський медичний коледж» Житомирської обласної ради виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (незаконного звільнення) з 1 вересня 2018 року по день постановлення рішення 29 червня 2022 року включно.

У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

01 грудня 2022 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку Бердичівським медичним фаховим коледжем Житомирської обласної ради подано касаційну скаргу (передано 07 грудня 2022 року), у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову задоволенні позову.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

1. Касаційна скарга Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради надійшла до Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі заявником порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, з посиланням на те, що строк пропущено з поважним причин, оскільки уже двічі зверталися до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на зазначене судове рішення. Проте ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від: 02 вересня 2022 року (провадження № 61-8144ск22), 29 вересня 2022 року (провадження № 61-9249ск22) їхня касаційна скарга була визнана неподаною та повернута заявникові, а тому вони на підставі статті 393 ЦПК України повторно звертаються до суду касаційної інстанції із зазначеною касаційною скаргою.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку

на касаційне оскарження.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Вищезазначені доводи Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради щодо причин пропуску строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, так як ухвалами суду касаційної інстанції від: 02 вересня 2022 року та 29 вересня 2022 року їх касаційну скаргу було повернуто, у зв`язку із невиконанням вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо надання доказів на підтвердження повноважень Корягіна І. С. підписувати та подавати в інтересах Бердичівського медичного фахового коледжу процесуальні документи. Невиконання вимог ЦПК України не є безумовною поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов`язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи, а не лише для позивача, який не виконав вказівки Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення такого строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

2. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду,

в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте

не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради необхідно надіслати до суду касаційної інстанції уточнену редакцію касаційної скарги та її копію відповідно до кількості учасників справи, із зазначенням обов`язкових підстав для такого оскарження.

3. Також подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки, як убачається із тексту касаційної скарги, заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нову постанову про відмову

у задоволенні позову. Проте, не ставить питання щодо рішення суду першої інстанції, яке було скасовано постановою суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, Бердичівському медичному фаховому коледжу Житомирської обласної ради необхідно уточнити вимоги їхньої касаційної скарги відповідно до норм статті 409 ЦПК України та надіслати її копію для всіх осіб, які беруть участь у справі.

4. Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір»

судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року,

в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 921 грн.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі), яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і

не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви

в розмірі оспорюваної суми.

Ураховуючи характер спору та клопотання у скарзі,заявникові необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги за вимоги немайнового характеру у розмірі 1 536 грн 80 коп. (768 грн 40 коп.*200%) та за вимоги майнового характеру у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір», яку заявник мав визначити й довести, оскільки матеріали касаційного переведення таких обставин не містять.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК

у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати докази про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про

що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Визнати наведені Бердичівським медичним фаховим коледжем Житомирської обласної ради підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 29 червня 2022 року неповажними.

Касаційну скаргу Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради на постанову Житомирського апеляційного суду від 29 червня 2022 року залишити без руху.

Надати Бердичівському медичному фаховому коледжу Житомирської обласної ради для усунення недоліків касаційної скарги строк тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Б. І. Гулько