Постанова

від 19.12.2022 по справі 150/160/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 150/160/22

Провадження № 22-ц/801/1962/2022

Категорія: 40

Головуючий у суді 1-ї інстанції Цимбалюк Л. П.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 рокуСправа № 150/160/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Копаничук С.Г.

Суддів: Медвецького С.К., Денишенко Т.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Чернівецький відділ Державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниці апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 07.09.2022 року повний текст якого складений 09.09.2022 року, постановленого у приміщенні того ж суду під головуванням судді Цимбалюк Л.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Чернівецького відділу Державної виконавчої служби у Могилів - Подільському районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про визнання виконавчого напису таким нотаріуса, що не підлягає виконанню,

В с т а н о в и в :

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») за участю третіх осіб на стороні відповідача приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Чернівецького відділу ДВС у Могилів - Подільському районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Вказав, що зазначений виконавчий напис нотаріуса було вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та підпункту 3.1 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, оскільки сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі, не відповідає фактичній заборгованості позивача за кредитним договором та вчинення виконавчого напису поза межами строку встановленого ст.88 Закону України «Про нотаріат» та підпункту 3.4 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Враховуючи вищевикладене, просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 03.10.2019 року, яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 . Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» 992,40 грн. судового збору та 8136,20 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просило рішення суду в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу скасувати, через неповне з`ясування судом всіх обставин справи, порушення норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. Вказало, що суд не взяв до уваги правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, від 05.02.2019 року у справі № 906/194/18, від 11.06.2020 року у справі №821/227/17, від 09.06.2020 року у справі №466/9758/16-ц, від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц, відповідно до яких склад та розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі, а зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8136,20 грн., то ці витрати повинні бути зменшені або залишені за позивачем. Суд не надав належної правової оцінки тому, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не співвмірний з об`ємом проведеної адвокатом Заболотною Г.В. роботи та складністю справи. Вказав, що в додатках до позовної заяви відсутні такі докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу, як акт приймання-передачі наданих послуг, квитанція про оплату послуг адвоката, детальний опис робіт (наданих послуг). Крім того, заявлений у позовній заяві розмір попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу не відповідає фактично понесеним позивачем витратам.

Рішення суду ухвалене по суті позовних вимог, в апеляційному порядку не оскаржувалось ,а тому апеляційним судом не переглядається.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Заболотна Г.В. вважає рішення суду в оскаржуваній частині законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8136,20 грн., колегією суддів вирішено розглядати дану справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає.

Постановляючи рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись ст. ст. 141, 137 ЦПК України, виходив з того, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8136,20 грн. є співвмірним із складністю справи та відповідає обсягу наданих адвокатом Заболотною Г.В. послуг та виконаних нею робіт, їх розмір є обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, докази про їх неспівмірність у матеріалах справи відсутні.

Апеляційний суд погоджується з останнім висновком суду, виходячи з наступного.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст.141 ЦПК України.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки оскаржуваним рішенням суду позовні вимоги задоволені у повному обсязі, колегія суддів вважає, що висновок суду про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача, є правильним.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, від 05.02.2019 року у справі № 906/194/18, від 11.06.2020 року у справі №821/227/17, від 09.06.2020 року у справі №466/9758/16-ц, від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц, відповідно до яких витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, а доказів понесення ним таких витрат позивач суду не надав, не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За змістом ч. 1 ст. 77, ст. 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України)

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України)

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.(ч.6 ).

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі позивач надав суду: договір про надання правничої допомоги від 14.02.2022 року, укладений між позивачем і адвокатом Заболотною Г.В. (а.с. 182), розрахунок часу, витраченого адвокатом Заболотною Г.В. на надання правничої допомоги (детальний опис робіт та наданих послуг) (а.с. 181), акт приймання-передачі наданих послуг від 05.09.2022 (а.с.181 - зворотній бік), квитанцію до прибуткового касового ордеру №05/09 від 05.09.2022 року (а.с. 180).

Суд оцінивши зазначені докази, визнав їх належними, допустимими та достатніми доказами, що підтверджують понесені ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Заболотної Г.В. при розгляді даної цивільної справи, у розмірі 8136,20 грн.

Таким чином, оскільки позивачем надані документально підтверджені докази, що підтверджують документально понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що висновок суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8136,20 грн., є правильним.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної правової оцінки тому, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не співвмірний з об`ємом проведеної адвокатом Заболотною Г.В. роботи та складністю справи, не заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ч .ч.4,5 ст.137 ЦПК, у разі неспівмірності розміру витрат із складністю справи , часом, витраченим на виконання робіт і їх обсягом ,ціною позову, суд може за клопотанням сторони зменшити розмір відшкодування таких витрат.

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, зменшення судових витрат судом можливо лише за клопотанням іншої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Заболотної Г.В., відповідач до суду першої інстанції не заявляв, а відтак у суду були відсутні підстави зменшувати розмір таких витрат.

Крім того, відповідно до ч. 8 с. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила, або має сплатити у зв`язку з розглядом справи на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що докази витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав суду 05.09.2022 року, тобто протягом строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Таким чином, оскільки нормами ЦПК України не передбачено обов`язок позивача долучати до матеріалів позовної заяви докази витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а передбачено надавати ці докази до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробить про це відповідну заяву, доводи апеляційної скарги про відсутність в додатках до позовної заяви акту приймання-передачі наданих послуг, квитанції про оплату та детального опису робіт та наданих адвокатом послуг, є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги також правильні висновки суду не спростовують і не впливають на законність прийнятого судом рішення в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відтак, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині - залишенню без змін.

Згідно ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарги підлягає залишенню без задоволення, судові рішення в оскаржуваній частині залишенню без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України,-

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 07.09.2022 року, в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий : Копаничук С.Г.

Судді: Медвецький С.К.

Денишенко Т.О.