Ухвала

від 03.11.2022 по справі 2-132/10

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-132/10

Провадження №6/369/15/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

за участю представника заявника: Рухадзе Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа для виконання, боржник ОСОБА_2 ,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить суд: визнати втраченим виконавчий лист Києво-Святошинським районного суду Київської області від 26.01.2009 № 2-132/2010 та видати його дублікат, а також поновити строк для пред`явлення цього виконавчого листа до виконання.

Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтував тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.12.2009 в межах цивільної справи № 2-1929/2009 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу було задоволено позовні вимоги у повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 78120,00 доларів США та судові витрати 707,00 гривень державного мита, 30,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На підставі цього рішення було видано виконавчий лист за № 2-132/2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 78120,00 доларів США та судових витрат 707,00 гривень державного мита, 30,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

02.11.2010 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Бойко С.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 22309562.

11.12.2020, зі слів заявника, державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Заявник зазначає, що на сьогоднішній день він не отримував виконавчий документ за адресою своєї реєстрації. Заявник також зазначає, що його адвокатом було направлено на адресу Генеральної дирекції Укрпошта адвокатський запит про надання інформації про направлення на його адресу від Києво-Святошинського районного відділу ДВС ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) будь-якої поштової кореспонденції в період з 11.12.2020 по 25.01.2021, проте, з його слів, жодної відповіді на цей адвокатський запит не надходило.

Представник заявника в судове засідання з`явилась, заяву підтримала, просила її задовольнити.

Заінтересована особа та її представник в судове засідання не з`явились.

Суд, вислухавши пояснення представника заявника, розглянувши заяву, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Зі змісту пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України вбачається, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №419/310/12, від 21.12.2021 у справі № 2-491/11, від 27.01.2022 у справі №346/2252/13-ц та від 27.01.2022 у справі № 0519/4518/2012.

Частиною 1 ст. 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зазначила, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

При цьому, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент видачі судом виконавчого листа були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 21 Закону № 606-XIV виконавчий лист може бути пред`явлений до виконання протягом трьох років.

Аналогічний строк встановлено і Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, який набрав чинності з 05.10.2016.

Строки, зазначені у вказаних правових нормах, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.

Згідно з вимогами п. а) частини 1 ст. 22 Закону № 606-XIV у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ч. 2 ст. 22 Закону № 606-XIV).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (ч. 3 ст. 22 Закону № 606-XIV).

Аналогічні приписи містяться у частинах четвертій, п`ятій статті 12 Закону № 1404-VIII.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 419/310/12.

З урахуванням викладеного слід врахувати наступне.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень та автоматизованої системи Києво-Святошинського районного суду Київської області вбачається, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.12.2009 у справі № 2-132/2010 було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 78120,00 доларів США та судові витрати 707,00гривень державного мита, 30,00гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Проте, з наданих матеріалів суд не може встановити точні дані, коли це судове рішення набрало законної сили, з урахуванням того, що воно було ухвалено без участі відповідача, тобто не можливо встановити дату, після якої суд міг видати виконавчий документ.

Також суд не може встановити, чи взагалі було видано виконавчий документ для примусового виконання зазначеного судового рішення і чи було його пред`явлено до виконання.

Поруч з вказаним, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень та автоматизованої системи Києво-Святошинського районного суду Київської області вбачається, що 14.08.2018 ОСОБА_1 звертався до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про видачу дубліката виконавчого документу.

Проаналізувавши зміст такої заяви суддя Дубас Т.В. зазначила, що до заяви не було додано її копії для інших сторін виконавчого провадження, а також не додано жодних доказів, які б підтверджували втрату виконавчого листа, з огляду на що ухвалою суду від 20.08.2018 у справі № 2-132/10 ця заява була залишена без руху, а заявнику було надано 10 днів з моменту отримання ухвали суду для усунення недоліків такої заяви. Вказані недоліки заявником усунуті не були, у зв?язку з чим ухвалою суду від 11.09.2018 вказана заява про видачу дубліката виконавчого листа була повернута заявнику.

З листа Києво-Святошинського РВДВС ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.01.2021 вбачається, що 02.11.2010 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Бойко С.В., було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 22309562 з примусового виконання виконавчого листа № 2-132/2010, виданого Києво-Святошинського районного суду Київської області 26.01.2009, тобто ще до ухвалення судового рішення у справі № 2-132/2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 78120,00доларів США та судові витрати 707,00гривень державного мита, 30,00гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

11.12.2020 державним виконавцем у ВП № 22309562 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Тобто, відповідь виконавчої служби явно не відповідає обставинам цієї справи, більш того, з неї не вбачається, що виконавчий документ було взагалі направлено стягувачу.

При цьому,заявник,який якстягувач маєправо знайомитисьз матеріаламицивільної справита виконавчогопровадження,не надаєкопій ніз матеріалівцивільної справи№ 2-132/2010,ні зматеріалівВП № 22309562, з яких би можна було встановити заявлені ним обставини, в тому числі й те, чи було видано судом виконавчий лист, коли і який його строк для виконання, чи було відкрито ВП № 22309562 державним виконавцем саме для виконання такого виконавчого документу, чи було направлено цей виконавчий документ стягувачу після прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, якщо так, коли і яким чином, на яку адресу стягувача це було зроблено.

Разом з тим, на припущеннях суд не може будувати свою позицію, а повинен робити висновки лише на належних, допустимих, достатніх та достовірних доказах, яких заявником не надано.

Крім того, як вбачається із самої прохальної частини заяви ОСОБА_1 не можливо встановити, дублікат якого саме виконавчого листа і в якій справі він просить видати, а також поновити строк на пред`явлення його до виконання, а у суду в цивільному судочинстві відсутні повноваження з власної ініціативи збирати докази та формувати вимоги замість заявника.

Відтак, заява ОСОБА_1 про видачу замість втраченого оригіналу виконавчого листа його дублікату та поновлення строку на його пред`явлення до виконання не може бути задоволена.

На підставі викладеного та керуючись ст.255, 256, 258-261, 431,п.17.4розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа для виконання, боржник ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: А. Я. Волчко