Ухвала

від 22.12.2022 по справі 903/258/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 903/258/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.- головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватної фірми «Ельбе» на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 (колегія суддів: Петухов М. Г., Маціщук А. В., Олексюк Г. Є.) у справі

за позовом Приватної фірми «Ельбе» до Лищенської сільської ради та Підгайцівської сільської ради про стягнення 18 422 987 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Приватна фірма «Ельбе» як орендар земельної ділянки площею 2,4 га, який здійснив поліпшення соціально-культурної зони відпочинку з обслуговуючими спорудами урочища "Крупа" у с. Лище Луцького району у вигляді газифікації, звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Лищенської сільської ради та Підгайцівської сільської ради про стягнення з них солідарно витрат у розмірі 18 422 987 грн.

04.08.2022 Господарський суд Волинської області ухвалив рішення про задоволення позову та присудив до стягнення на користь позивача заявленого розміру коштів з Підгайцівської сільської ради, тоді як у позові про стягнення грошових коштів з Лищенської сільської ради відмовив.

26.10.2022 Північно-Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову, повний текст якої складений 28.10.2022, якою скасував рішення місцевого господарського суду у частині задоволення позову до Підгайцівської сільської ради та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову в позові, а в решті це судове рішення залишив без змін.

15.11.2022 Приватна фірма «Ельбе» звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати цю постанову суду апеляційної інстанції повністю, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2022 її передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.

24.11.2022 Верховний Суд постановив ухвалу, яка вручена скаржнику 05.12.2022, про залишення без руху вищевказаної касаційної скарги з метою сплати Приватною фірмою «Ельбе» судового збору у визначеному судом розмірі 550 189,61 грн.

15.12.2022 Приватна фірма «Ельбе» подала до Верховного Суду заяву про відстрочення сплати судового збору, мотивувавши перебуванням її у скрутному фінансовому становищі.

Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цієї заяви з огляду на таке.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує п`яти відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті зазначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 цього Закону вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує п`ять відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 вказаного Закону, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, у той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із аналізу змісту норм цієї статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18).

Тому суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки позивачем у справі є юридична особа, а предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Близька за змістом правова позиція щодо застосування положень частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» викладена в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20 та в ухвалах Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 906/979/20, від 21.12.2021 у справі № 913/104/21.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статті 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З урахуванням невиконання скаржником згаданої ухвали суду касаційної інстанції від 24.11.2022 про залишення без руху його касаційної скарги, зокрема щодо надання доказів сплати судового збору у сумі 550 189,61 грн, колегія суддів дійшла висновку про повернення касаційної скарги Приватної фірми «Ельбе» на підставі статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватної фірми «Ельбе» на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у справі № 903/258/21 повернути скаржнику з доданими до неї матеріалами.

2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич