Ухвала

від 22.12.2022 по справі 910/14109/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/14109/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Ає Фекторі"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Полякова К.В.)

від 19.05.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Алданова С.О., судді - Сулім В.В., Зубець Л.П.)

від 14.11.2022

у справі за первісним позовом Приватного підприємства "Ає Фекторі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"

про стягнення 143 490,40 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"

до Приватного підприємства "Ає Фекторі"

про стягнення 2 145 599,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Приватне підприємство "Ає Фекторі" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (далі - Товариство) про стягнення 143 490,40 грн за поставлені за період з квітня 2019 року по квітень 2021 року зарядні пристрої для електромобілів.

2. Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Підприємства про стягнення 2 145 599,68 грн, з огляду на не поставку оплаченого товару.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Позовні вимоги зустрічного позову задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 2 145 599,68 грн попередньої оплати та 32 184,00 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Суди виходили з того, що Підприємство не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості Товариства за поставлений товар у розмірі 143 490,40 грн, оскільки останній повністю оплатило виставлені рахунки, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень. Натомість із долучених сторонами до матеріалів справи видаткових накладних за спірний період з жовтня 2019 року по березень 2021 року та платіжних доручень щодо передоплати та оплати за товар за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року слідує, що Товариство перерахувало Підприємству 2 145 599,68 грн, на які відсутні докази поставки товару.

5. 12.12.2022 Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

6. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2022 № 29.3-02/2038, у зв`язку з відпусткою судді Вронської Г.О., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/14109/21.

7. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2022 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Кондратова І.Д. - доповідач (головуючий), Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.

8. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій:

- не застосували норми статті 1212 ЦК України, оскільки не надали оцінку доводам скаржника, що рахунки № 226, 222, 223, 339, 334, 341, 309, 310 сплачені Товариством двічі, і у разі доведення обґрунтованості стягнення таких коштів підставою стягнення має бути зазначена норма, та не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.08.2021 у справі № 913/371/20, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України, але виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином);

- порушили норми статті 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 26.05.2022 у справі № 910/17717/20, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок;

- неправильно застосували норми пункту 44.1 статті 44, пункту 192.1 статті 192, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 1, частини першої та другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах, а саме:

від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару;

від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати, що фактичне здійснення господарської операції, повинно підтверджуватися в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Для з`ясування реальності господарської операції суди мають встановити чи має місце відображення операції з отримання товару в податковій звітності;

від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, що якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

9. Також підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, у зв`язку з допущеними процесуальними порушеннями - статей 73-80, 86, 236-238, 269 ГПК України, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а саме: рахунок № 392 від 10.12.2019, платіжне доручення № 354 від 08.04.2020, рахунок № 18 від 29.01.2020, платіжне доручення № 1764 від 01.02.2021, платіжні доручення №№ 226, 1745, 1748, 1746, 1747, 1795, 1771 (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК).

Суд апеляційної інстанції допустив надмірний формалізм та залишив клопотання про призначення судової економічної експертизи без розгляду чим порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

Судові рішення не містять будь-яких розрахунків, з яких можливо встановити обґрунтованість задоволення зустрічних позовних вимог, у платіжних дорученнях зазначені номери договорів, і Товариство на підтвердження обґрунтованості своїх вимог мало надати такі договори суду (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

Суд першої інстанції порушив норми частин другої, четвертої, дев`ятої статті 120 та статті 242 ГПК України, оскільки розглянув справу за відсутності скаржника, належним чином не повідомленого про дату час та місце судового засідання, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 ГРК України є обов`язковою підставою для скасування рішення і передачі справи повністю чи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції безпідставно погодився про можливість розгляду справи без участі відповідача.

10. Верховний Суд перевірив матеріали касаційної скарги та дійшов висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, оскільки зміст касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідає вимогам параграфу 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

11. Також скаржник заявив клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. В обґрунтування зазначає, що наказ Господарського суду міста Києва, виданий на виконання оскаржуваного рішення, перебуває на примусовому виконанні у Київському відділі ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Товариством вживаються всі можливі дії для перешкоджання господарській діяльності скаржника, оскільки подальше виконання рішення до завершення його перегляду судом касаційної інстанції може призвести до невідворотних наслідків, зокрема до повного припинення господарської діяльності Підприємства.

12. Верховний Суд розглянув клопотання про зупинення виконання судових рішень та дійшов висновку, що підстави для його задоволення відсутні з таких мотивів.

13. Відповідно до статті 1, частин першої та другої статті 8 Конституції України Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі і повинні відповідати їй.

14. Органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6 та 19 Конституції України).

15. Частиною першою статті 332 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

16. Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 294 ГПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.

17. Отже, законодавець не обмежив дискреційні повноваження суду касаційної інстанції щодо підстав для зупинення виконання оскарженого рішення суду або зупинення його дії (якщо рішення не передбачає примусового виконання). Водночас, Верховний Суд виходить з того, що особливістю таких ухвал суду касаційної інстанції є те, що вони приймаються лише на стадіях виконання судового рішення, тобто, після ухвалення судового рішення у справі, що набрало законної сили. Оскільки однією з основних засад судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України), свобода судового розсуду у такому випадку не є необмеженою. Суд має право вчинити відповідні дії, але лише у виняткових випадках, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди.

18. Сторона, яка звертається з заявою про зупинення виконання рішень, має обґрунтувати її належним чином і переконливо довести, що не зупинення його виконання може мати незворотні наслідки. Сама по собі незгода учасника судового процесу із мотивами ухваленого у справі судового рішення не є достатньою підставою для зупинення його виконання, оскільки правильність застосування судами норм права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення, а питання про зупинення виконання рішення суду вирішує лише у разі необхідності.

19. Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.

20. При цьому застосування відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави вагомими та доведеними, оскільки у такому випадку інша сторона у справі (учасники справи), на користь якої таке рішення постановлене, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.

21. Разом з тим, набуття судовими рішеннями чинності і, як наслідок, їх виконання, є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу, а тому таке виконання саме по собі не є безумовною підставою, з якою закон пов`язує можливість (необхідність) зупинення виконання або зупинення дії оскаржених рішень.

22. Зважаючи на те, що скаржник не навів обґрунтування та не надав доказів того, що відмова у задоволенні клопотання призведе до неможливості здійснення повороту виконання рішення суду, Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Керуючись нормами статей 234, 288, 290, 294, 332, частини четвертої статті 197, пунктами 1, 4 частини другої статті 287, частини третьої статті 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відкрити касаційне провадження у справі № 910/14109/21 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Ає Фекторі" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022.

2. Призначити до розгляду касаційну скаргу Приватного підприємства "Ає Фекторі" у справі № 910/14109/21 на 14 лютого 2023 року о 10:20 год у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 2 (кабінет № 209).

3. Відмовити у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Ає Фекторі" про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі № 910/14109/21.

4. Явка учасників справи в судове засідання не є обов`язковою.

5. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Іоніті" строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 23 січня 2023 року.

6. Роз`яснити учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в тому числі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

7. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Іоніті", що з 05 жовтня 2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим, відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

8. Витребувати з Господарського суду міста Києва або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/14109/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко

До уваги учасників судового процесу!

Суди продовжують працювати. Проте в умовах воєнного стану проведення відкритих судових засідань з викликом сторін має певні особливості щодо належного повідомлення учасників процесу про час та місце судових засідань, явки до суду та забезпечення безпеки відвідувачів. Неявка представників будь-якої із сторін з невідомих причин може завадити своєчасному розгляду справи, навіть, за умови явки представників інших сторін.

Просимо дотримуватися процесуальних норм та ставитися при цьому з повагою до інших учасників справи:

- максимально реалізувати право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України;

- за відсутності нагальної потреби в участі в судовому засіданні в приміщенні Касаційного господарського суду подати клопотання про розгляд справи без участі учасників справи;

- за наявності потреби в участі в судовому засіданні в приміщенні Касаційного господарського суду повідомити про це суд.

Про свій вибір просимо завчасно повідомити суд поштою чи в електронному вигляді на електронну адресу суду (kgs@supreme.court.gov.ua) із застосуванням електронного цифрового підпису, або використати для цього підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд".

Касаційний господарський суд