Постанова

від 07.03.2023 по справі 910/14109/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/14109/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;

за участю представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - Бондарчук Я.М. (адвокат),

відповідача за первісним позовом - Шевчук О.М. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Ає Фекторі"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Полякова К.В.)

від 19.05.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Алданова С.О., судді - Сулім В.В., Зубець Л.П.)

від 14.11.2022

у справі за первісним позовом Приватного підприємства "Ає Фекторі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"

про стягнення 143 490,40 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"

до Приватного підприємства "Ає Фекторі"

про стягнення 2 145 599,68 грн,

Короткий зміст позовних вимог та зустрічного позову

1. У серпні 2021 року Приватне підприємство "Ає Фекторі" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (далі - Товариство) про стягнення 143 490, 40 грн за поставлені за період з квітня 2019 року по квітень 2021 року зарядні пристрої для електромобілів.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство не в повному обсязі виконало зобов`язання з оплати поставленого товару.

3. У листопаді Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Підприємства про стягнення 2 145 599,68 грн попередньої оплати.

4. Зустрічний позов мотивовано тим, що Підприємство виконало своє зобов`язання з поставки товару лише частково. Підприємство не поставило товар на суму 2 145 599, 68 грн, яка була перерахована Товариством, як попередня оплата. Тому вказана сума підлягає стягненню.

Фактичні обставини справи, установлені судами

5. Підприємство та Товариство укладали договори поставки у спрощений спосіб, за якими Підприємство поставляло Товариству зарядні пристрої для електромобілів на умовах повної або часткової передоплати.

6. Підприємство виставило Товариству рахунки від 23.10.2019 № 221 на суму 14 932, 82 грн, № 227 на суму 14 932, 82 грн, № 229 на суму 14 932, 82 грн, від 27.11.2019 № 331 на суму 14 428, 13 грн, № 337 на суму 14 428, 13 грн, № 333 на суму 14 428, 13 грн, № 332 на суму 14 428, 13 грн, № 336 на суму 14 428, 13 грн, № 342 на суму 14 428, 13 грн, № 330 на суму 14 428, 13 грн, від 21.11.2019 № 312 на суму 14 546, 88 грн, № 311 на суму 14 546, 88 грн, № 308 на суму 14 546, 88 грн, № 306 на суму 14 546, 88 грн, № 307 на суму 14 546, 88 грн, № 313 на суму 14 546, 88 грн, № 314 на суму 14 546, 88 грн, № 315 на суму 14 546, 88 грн, від 10.12.2019 №392 на суму 18 000 грн, від 16.03.2020 № 142 на суму 300 000 грн, від 21.01.2021 № 12 на суму 123 717, 19 грн.

7. Підприємство стверджувало, що за Товариством утворилася заборгованість у сумі 143 490, 40 грн за відвантажений товар за вказаними рахунками, що підтверджується даними управлінського обліку.

8. Товариство у повному обсязі сплатило вказані рахунки, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.11.2019 № 151, 157, від 24.12.2019 № 200, 199, 205, 202, 201, 204, від 27.12.2019 № 229, від 10.01.2020 №242, від 29.01.2020 № 278, 277, 274, 272, 273, від 31.10.2020 № 280, від 03.02.2020 № 290, 289, від 08.04.2020 № 354, д 18.03.2020 № 336, від 12.08.2020 № 602, від 22.01.2021 № 1707.

9. Із долучених сторонами видаткових накладних за період з жовтня 2019 року по березень 2021 року та платіжних доручень щодо передоплати та оплати за товар за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року Товариство перерахувало Підприємству 2 145 599, 68 грн, на які відсутні докази поставки товару.

10. Товариство направило Підприємству вимогу про поставку оплачених товарів від 01.09.2021 №01-09/2021-01, а потім вимогу про повернення грошових коштів від 22.09.2021 №22-09/2021-01.

11. На підтвердження здійснення поставки товару Підприємство долучило податкові накладні, зареєстровані ним в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічні позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 2 145 599,68 грн попередньої оплати та 32 184, 00 грн витрат зі сплати судового збору.

13. Рішення судів обґрунтовано таким:

- у разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару;

- податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним;

- Підприємство не довело належними та допустимими доказами наявність заборгованості Товариства за поставлений товар у розмірі 143 490, 40 грн, оскільки останнє повністю оплатило виставлені рахунки, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень;

- Товариство перерахувало Підприємству 2 145 599, 68 грн, на які відсутні докази поставки, що підтверджується видатковими накладними за спірний період з жовтня 2019 року по березень 2021 року та платіжними дорученнями щодо передоплати та оплати за товар за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року;

- заявлена Товариством до стягнення з Підприємства сума заборгованості крім платіжних доручень підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за січень 2019 - вересень 2021.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу. Рух справи у суді касаційної інстанції.

12.12.2022 Підприємство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічного позову.Скаржник визначає підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

В обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій:

- не застосували норми статті 1212 ЦК України, оскільки не надали оцінку доводам скаржника, що рахунки № 226, 222, 223, 339, 334, 341, 309, 310 сплачені Товариством двічі, і у разі доведення обґрунтованості стягнення таких коштів підставою стягнення має бути зазначена норма, та не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.08.2021 у справі № 913/371/20, що виключенням застосування статті 1212 ЦК України є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином);

- порушили норми статті 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 26.05.2022 у справі № 910/17717/20, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується;

- неправильно застосували норми пункту 44.1 статті 44, пункту 192.1 статті 192, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 1, частини першої та другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах, а саме:

· від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 (що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару);

· від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати, що фактичне здійснення господарської операції повинно підтверджуватися в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Для з`ясування реальності господарської операції суди мають встановити, чи має місце відображення операції з отримання товару в податковій звітності;

· від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, що якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Також підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, у зв`язку з таким:

- допущення процесуальних порушень статей 73 - 80, 86, 236-238, 269 ГПК України, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а саме: рахунок № 392 від 10.12.2019, платіжне доручення № 354 від 08.04.2020, рахунок № 18 від 29.01.2020, платіжне доручення № 1764 від 01.02.2021, платіжні доручення №№ 226, 1745, 1748, 1746, 1747, 1795, 1771 (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК);

- надмірний формалізм, оскільки суд апеляційної інстанції залишив клопотання про призначення судової економічної експертизи без розгляду чим порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України);

- судові рішення не містять будь-яких розрахунків, з яких можливо встановити обґрунтованість задоволення зустрічних позовних вимог; у платіжних дорученнях зазначені номери договорів і Товариство на підтвердження обґрунтованості своїх вимог мало надати такі договори суду (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України);

- суд першої інстанції порушив норми частин другої, четвертої, дев`ятої статті 120 та статті 242 ГПК України, оскільки розглянув справу за відсутності скаржника, належним чином не повідомленого про дату час та місце судового засідання, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 ГРК України є обов`язковою підставою для скасування рішення і передачі справи повністю чи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції безпідставно розглянув справу без участі відповідача.

14. 25.01.2023 Товариство подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти вимог касаційної скарги.

15. Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:

- доводи Підприємства про неналежне повідомлення у суді першої інстанції та безпідставну відмову у відкладенні розгляду справи є необґрунтованими, оскільки суд виконав свій обов`язок щодо належного повідомлення учасника справи, надіславши копію ухвали на повідомлену Підприємством адресу (поштову і електронну). Клопотання Підприємства про відкладення розгляду справи свідчать про затягування її розгляду, доказів неможливості подання заперечень та відзиву на зустрічний позов стороною не надано. Також Підприємство не було обмежено в праві залучити представника для участі в судовому засіданні;

- у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту поставки товару в частині первісних позовних вимог;

- податкові накладні можуть оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факти постачання товару. Товариство не здійснювало відображення податкового кредиту. Зареєстровані Підприємством і погоджені Товариством податкові накладні були сформовані виключно за розміром здійсненої попередньої оплати (підпункт а) пункту 187.1 статті 187 ПК України);

- суд апеляційної інстанції правильно залишив клопотання Підприємства про призначення експертизи без розгляду, оскільки його було подано з пропуском строку. Крім того, відсутні правові підстави для призначення експертизи;

- доказів надсилання товару за допомогою Нової пошти (експрес-накладні) Підприємством не надано. Об`єктивних обставин, які перешкоджали поданню відповідних доказів у суді першої та апеляційної інстанції, Підприємство не навело;

- рахунок на оплату № 392 від 10.12.2019 на загальну суму 318 000, 00 грн оплачений Товариством в сумі 18 000, 00 грн згідно з платіжним дорученням № 354 від 08.04.2020 і саме у відповідному розмірі заявлено стягнення за зустрічним позовом за таким рахунком і платіжним дорученням;

- у рахунку на оплату № 18 від 29.01.2021 на суму 58 395, 00 грн вказано два види товарів (доопрацювання зарядного пристрою - 41 220, 00 грн і витрати на транспортування - 17 175, 00 грн). Товариство здійснило часткову оплату в розмірі 41 220, 00 грн, яка і включена до зустрічних позовних вимог;

- рахунки № 226, 222, 223, 339, 334, 341, 309, 310 були виставлені Товариством для їх оплати двома платежами - по 50 % вартості (0, 5 шт.) Товариство здійснило 100 % попередню оплату по таким рахункам двома окремим платежами по кожному з рахунків, чим і пояснюється подвійна оплата по одному рахунку;

- доводи Підприємства зводяться до необхідності повторного дослідження доказів, здійснення їхньої переоцінки, що виходить за межі касаційного перегляду.

16. 06.03.2022 Підприємство подало заяву про врахування наведених у ній обставин, яка фактично є доповненням підстав касаційного оскарження.

17. 07.03.2023 Товариство подало письмові пояснення, в яких заперечило проти вимог касаційної скарги.

18. Верховний Суд ухвалою від 07.03.2023 залишив заяву Підприємства без розгляду на підставі статтей 118, 298 ГПК України, у зв`язку з пропуском строку для подання такої заяви, встановленого статтею 288 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

19. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні з огляду на таке.

20. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Однак, допускається укладення господарських договорів і у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша 1 статті 181 ГК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

21. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

22. Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

23. Суди попередніх інстанцій встановили, що сторони укладали договори поставки у спрощений спосіб. При цьому доказів поставки товару на суму 2 145 599, 68 грн Підприємство не надало, а факт поставки підтверджувало податковими накладними, які були зареєстровані самим Підприємством.

24. Відповідно до пункту 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

25. При цьому згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

26. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (пункт 9.10. постанови Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, на яку посилається скаржник).

27. Водночас Підприємство не надало жодних первинних документів на підтвердження факту поставки товару (видаткові накладні не підписані Товариством). Тому суди попередніх інстанцій правильно врахували вказаний висновок та вказали, що первинні документи на підтвердження поставки товару на суму 2 145 599, 68 грн Підприємством не надано. Відповідно посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, є необґрунтованим.

28. Верховний Суд у пункті 4.20. постанови від 05.12.2018 у справі №915/878/16 зробив висновок, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати, фактичне здійснення господарської операції, яке повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі.

29. Обставини виробництва товару, який мав бути переданий за виставленими Підприємством рахунками, або його попередньої купівлі суди не встановили і такі обставини не доводились скаржником.

30. Верховний Суд у справі № 915/878/16 зазначив, що судами попередніх інстанцій для з`ясування реальності господарської операції не встановлювалося, чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності.

31. Суди попередніх інстанцій у справі, яка переглядається, встановили, що Підприємство відображало господарській операції з поставки товару Товариству у податковій звітності, реєструючи податкові накладні.

32. У цьому контексті Верховний Суд враховує висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зроблений в постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 (на яку також посилається скаржник).

33. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 9.2. постанови від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 конкретизувала висновок колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладений у пункті 44 постанови від 28.08.2020 зі справи №922/2081/19 таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

34. Товариство заперечує факт поставки йому товару. Обставин реєстрації Товариством податкових накладних (у разі наступного продажу товару) чи сформувало податкового кредиту (у разі власного використання) в межах розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій не встановлено. Відповідна обставина не доводилася скаржником. Підприємство, яке не заперечує факту поставки, надало власні податкові накладні, які не можуть свідчити про вчинення Товариством юридично значимих дій з визнання господарської операції.

35. Крім того, відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

36. Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

37. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2. статті 198 ПК України).

38. Тобто право платника (Товариства, покупця) на віднесення сум податку до податкового кредиту виникло у нього з моменту перерахування ним коштів (у цьому випадку попередньої оплати) постачальнику (Підприємству). Лише такі дії, за відсутності інших доказів у справі, зокрема, первинних бухгалтерських документів, не можуть підтверджувати реальності господарської операції з отримання товару.

39. При цьому обставин віднесення Товариством сум податку до податкового кредиту за здійсненою попередньою оплатою (згідно з платіжними дорученнями) суди попередніх інстанцій не встановили. Факт реєстрації податкових накладних на товар, у разі якщо такий продавався третім особам, суди теж не встановили. Відповідні обставини не доводилися скаржником, а тому доводи Підприємства про неврахування судами попередніх інстанцій податкової звітності самого Підприємства Верховний Суд відхиляє, як необґрунтовані.

40. Посилання скаржника на незастосування статті 1212 ЦК України також визнаються необґрунтованими з огляду на те, що суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами виникли договірні правовідносини у спрощений спосіб, Товариство здійснювало оплату в межах цих відносин (наведені платіжні доручення містять вказівку на виставлені Підприємством рахунки).

41. Підприємство не обґрунтовувало свої доводи у суді першої та апеляційної інстанцій невірною кваліфікацією правовідносин у зв`язку тим, що рахунки № 226, 222, 223, 339, 334, 341, 309, 310 сплачені Товариством двічі і вони не розглядалися судами. При цьому, за поясненнями Товариства, подвійна оплата вказаних рахунків була здійснена у зв`язку з вчиненням двох платежів по 50 % вартості товару, зазначеного в рахунках, тобто в межах договірних правовідносин.

42. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на порушення норми статті 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України та не врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 26.05.2022 у справі № 910/17717/20 щодо правильності розрахунку заявленої до стягнення заборгованості.

43. Суди попередніх інстанцій дослідили видаткові накладні за період з жовтня 2019 року по березень 2021 року та платіжні доручення щодо передоплати та оплати за товар за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року та встановили, що Товариство перерахувало Підприємству 2 145 599, 68 грн, на які відсутні докази поставки товару. Указана сума складається виключно з перерахованих Товариством Підприємству коштів, вимоги про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних Товариство не заявляло, тобто не містять складних розрахунків заборгованості. Підприємство не надало свого контррозрахунку.

44. Вказані аргументи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони спростовуються викладеними обставинами та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. Посилання скаржника на помилкове зазначення судами попередніх інстанцій, що рахунок № 392 від 10.12.2019 було виставлено на 18 000, 00 грн, у той час як насправді на 318 000, 00 грн не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки розмір зустрічних позовних вимог визначався відповідно до платіжних доручень, які підтверджують перерахування коштів, а не на підставі виставлених рахунків. Тому необґрунтованого задоволення позовних вимог у розмірі більшому, ніж було перераховано коштів, не відбулося. З наведених підстав суд відхиляє посилання скаржника на рахунок № 18 від 29.01.2020. Платіжні доручення № 354 від 08.04.2020 та № 1764 від 01.02.2021 були предметом дослідження судів.

46. Щодо доводів скаржника про необґрунтоване залишення клопотання про призначення експертизи без розгляду, Верховний Суд виходить з такого.

47. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені клопотання особи, яка подала скаргу.

48. Підприємство, звертаючись з апеляційною скаргою, не заявило клопотання про призначення експертизи у справі.

49. Північний апеляційний господарський суд, відкриваючи апеляційне провадження у справі, в ухвалі від 12.10.2022 запропонував учасникам судового процесу подати заяви та клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали та повідомив про наслідки їх неподання (залишення заяв без розгляду) (пункти 5, 6 резолютивної частини ухвали).

50. Копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 представник Підприємства отримав в особистий кабінет системи «Електронний суд» 14.10.2022.

51. Клопотання про призначення експертизи Підприємство подало до суду апеляційної інстанції 14.11.2022, тобто з пропуском строку, встановленого законом та судом без клопотання про його поновлення.

52. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 118 ГПК України). Поновлення процесуального строку можливе за заявою сторони (частина перша статті 119 ГПК України).

53. Тому суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що стороною не було заявлено клопотання про поновлення строку для подачі клопотання про призначення експертизи, правомірно залишив подане клопотання без розгляду на підставі частини другої статті 118 ГПК України.

54. Доводи скаржника про порушення норми частин другої, четвертої, дев`ятої статті 120 та статті 242 ГПК України судом першої інстанції були розглянуті судом апеляційної інстанції та встановлено таке.

55. Про дату, час та місце проведення судового засідання 19.05.2022 представник Підприємства повідомлявся належним чином поштовим зв`язком та на електронну адресу 40709169@mail.gov.ua, на яку згідно з довідкою про доставку електронного листа повідомлення доставлено 04.04.2022. Однак у судове засідання не з`явився.

56. Електронну адресу 40709169@mail.gov.ua Підприємство вказало в заяві від 01.10.2021 та просило надсилати на неї процесуальні документи.

57. Відповідно до частини восьмої статті 120 ГПК України якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

58. Доказів того, що Підприємство зверталося до суду першої інстанції із заявою про зміну електронної адреси або неможливістю отримувати судову кореспонденцію на електронну адресу 40709169@mail.gov.ua, скаржник не надав. Факту обізнаності про судове провадження Підприємство не заперечує.

59. Тому висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності доказів порушення судом першої інстанції положень частин другої, четвертої, дев`ятої статті 120 та статті 242 ГПК України є правильним.

60. Крім того, доводи скаржника щодо участі у судовому засіданні зводяться до того, що він не зміг надати документи на підтвердження своїх заперечень стосовно зустрічного позову, у зв`язку із активними військовими діями у місті Харкові та запровадженим воєнним станом. Строк подачі доказів учасниками справи встановлено статтею 80 ГПК України, згідно з частиною другою якої позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

61. Водночас суд першої інстанції відкрив провадження у справі 20.09.2021. Зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою суду від 08.11.2021. Указану копію ухвали скаржник отримав 30.11.2021.

62. Однак, скаржник не зазначає, які обставини з 30.11.2021 до 24.02.2022 (повномасштабного вторгнення військ російської федерації), тобто більше ніж два з половиною місяці, перешкоджали йому надати необхідні докази на підтвердження своїх заперечень або заявити відповідні клопотання щодо витребування доказів або призначення експертизи.

63. Доводи скаржника зводяться насамперед до намагання переоцінити докази, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій у справі, без урахування меж розгляду справи касаційним судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

65. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

66. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

67. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ає Фекторі" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14109/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко