Рішення

від 22.11.2022 по справі 287/623/16-ц

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/623/16-ц

2/287/68/22

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Кононихіної Н.Ю.,

при секретарі Корнєйчук О.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління економічногорозвитку,інфраструктури,містобудування таз питаньцивільного захистуОлевської районноїдержавної адміністраціїЖитомирської області; Відділ в Олевському районі головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, «про усунення перешкод користування земельною ділянкою, визнання недійсним та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно з виключенням запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності»,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 05.12.2016 звернувся до Олевського районного суду Житомирської області з позовом по справі №287/623/16-ц до ОСОБА_2 «про усунення перешкод користування земельною ділянкою».

В обгрунтування вказаного позову зазначив, що він є власником домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Вказане домоволодіння він отримав успадок від своєї матеріОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на яке оформлено свідоцтво про право на спадщину за законом від 21.08.1996 року.

10 липня 1998 року він отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії ЖТ 20-25-85, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 85, згідно якого йому було передано у приватну власність земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,0745 гектара.

В червні 2014 року позивач звернувся до ТОВ «Геозвягель+» з заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, на місцевості, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Представниками ТОВ «Геозвягель+» на місцевості були встановлені межі, земельної ділянки, які фактично відповідали державному акту.

Після виготовлення технічної документації відділом Держземагенства в Олевському районі Житомирської області до Державного земельного кадастру були внесені відповідні відомості, і його земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 1824455100:02:038:0031.

Порядіз його домоволодінням проживає сусід ОСОБА_2 (надалі відповідач).

Наприкінці 2014 року та в 2015 році ОСОБА_2 зніс забор, який розмежовував їхні земельні ділянки, та побудував без відповідних дозволів та погоджень із державними органами сарай з прибудовами.

Даний сарай знаходиться поза межею земельних ділянок, на земельній ділянці позивача, що порушує вимоги п.3.25* ДБН 360-92 (Державні будівельні норми України) «Планування і забудова міських і сільських поселень».

Відповідно до вказаного нормативно-правового акту для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Самозахоплення його земельної ділянки підтверджується актом обстеження щодо визначення меж земельних ділянок від 12.05.2016 року, складеного комісією Олевської міської ради, та викопіюванням до акту.

Крім вказаних порушень має місце також затінення земельної ділянки позивача, оскільки сарай знаходиться на території його домоволодіння.

Відповідачем було виготовлено стічні труби для атмосферних опадів даху таким чином, що вода із них потрапляє прямо на земельну ділянку позивача, що в свою чергу призводить до значних незручностей в користуванні земельною ділянкою.

Має місце також пошкодження власного паркану позивача при самозахопленні його земельної ділянки та будівництві сараю.

Тому позивач просить суд зобов`язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить позивачу на праві приватної власності шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення його прав, через знесення самочинно збудованого сараю та встановлення на місце знесеного відповідачем паркану, стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору.

Також, позивач ОСОБА_1 02.07.2018 звернувся до Олевського районного суду Житомирської області з позовом по справі №287/201/18-ц до ОСОБА_2 , треті особи: Управління економічного розвитку, інфраструктури і торгівлі Олевської районної державної адміністрації, Відділ в Олевському районі головного управління Держгеокадастру у Житомирській області «про визнання недійсним та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно з виключенням запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності» .

30.07.2018 року до суду по даній справі позивач надав уточнюючу позовну заяву, в обгрунтування вказаного позову зазначив, що є власником домоволодіння яке розташоване по АДРЕСА_1 .

Вказане домоволодіння він отримав у спадок від своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на яке оформлено свідоцтво про право на спадщину за законом від 21.08.1996 року.

В червні 1998 року було виготовлено технічний звіт по встановленню зовнішніх меж і виготовлення державного акту на право приватної власності на землю.

В ході виготовлення технічного звіту було складено акт погодження меж земельної ділянки, який підписали власники (користувачі) суміжних земельних ділянок (сусіди) ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

10 липня 1998 року позивач отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії ЖТ 20-25-85, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 85, згідно якого йому було передано у приватну власність земельна ділянка, яка розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,0745 гектара.

В червні 2014 року він звернувся до ТОВ «Геозвягель+» з заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, на місцевості, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Представниками ТОВ «Геозвягель+» на місцевості були встановлені межі земельної ділянки, які фактично відповідали державному акту.

23.07.2014 року, після виготовлення технічної документації, відділом Держземагенства в Олевському районі Житомирської області до Державного земельного кадастру були внесені відповідні відомості, і його земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 1824455100:02:038:0031.

Поряд із його домоволодінням проживає сусід ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), який в 2016 році зніс паркан, який розмежовував їхні земельні ділянки, побудував сарай з прибудовами на межі, та поставив новий паркан, за межами суміжних земельних ділянок, на земельній ділянці позивача.

В лютому 2018 року позивачу стало відомо, що 12 квітня 2017 року Управлінням економічного розвитку, інфраструктури і торгівлі Олевської районної державної адміністрації Житомирської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер -1824455100:02:038:0039, площею 0,0731 га., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, під номером - 19946912.

Дана реєстрація права власності на думку позивача проведена з порушеннями Земельного кодексу України, «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686, «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року.

Так, в порушення вимог п.2.8 «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» (далі Інструкція), затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686, яким передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: пояснювальну записку,…, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, та п.3.12 Інструкції, яким передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою, в ході виготовлення ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою, ні самим ОСОБА_2 ні проектною земельною організацією закріплення межових знаків меж земельної ділянки ОСОБА_2 в присутності позивача не проводилось.

Крім того, державний кадастровий реєстратор відділу Держземагенства в Олевському районі Житомирської області (відділ в Олевському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області) в порушення вимог п.111 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року, яким передбачено, що державний кадастровий реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, знаючи, що в межах земельної ділянки, яку було передбачено зареєструвати за ОСОБА_2 , знаходиться земельна ділянка, яка зареєстрована за мною, і це видно з «Публічної кадастрової карти України», вніс відомості до Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки за ОСОБА_2 .

На думку позивача, склалася така ситуація, що він позбавлений можливості користуватися та розпоряджатися своїм майном, а саме - земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1 , оскільки земельна ділянка ОСОБА_2 має накладення на його земельну ділянку, і позивач позбавлений права повноцінно використовувати своє майно, а саме права розпорядження своєю власністю.

Тому позивач просить суд визнати недійсним та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно земельну ділянку під кадастровим номером - 1824455100:02:038:0039, площею 0,0731 га., з виключенням запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під номером 19946912, стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору.

Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 21.12.2018 року цивільну справу №287/623/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усуненняперешкодкористуванняземельною ділянкою об`єднано в одне провадження з цивільною справою №287/201/18-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області; Відділ в Олевському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання недійсним та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно з виключенням запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, присвоївши їм номер №287/623/16-ц.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти позовних вимог заперечує.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи,що відповідачне з`явивсяв судовезасідання,не подаввідзив,а позивачне заперечувавпроти вирішеннясправи напідставі наявниху нійданих чидоказів ізпостановленням заочногорішення,суд приходитьдо переконання,що відсутніпідстави длявідкладення розглядусправи,та проможливість вирішеннясправи напідставі наявниху нійданих тадоказів звинесенням заочногорішення у відповідності до положень ст. 280-282 ЦПК України.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні докази у справі, з`ясувавши обставини, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до змістуст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79,80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до частини третьоїстатті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

Статтею 14Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідност. 6 ЗК України(в редакції від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ) громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі одержання їх у спадщину.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.08.1996 року, зареєстрованого в реєстрі за №3136 державним нотаріусом Олевської державної нотаріальної контори О.І.Лугіною, спадкоємцем майна гр. ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 , який проживає у АДРЕСА_1 . Спадкове майно на яке видано дане свідоцтво, складається з незакінченого будівництва жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , належного померлій ОСОБА_3 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва жилого будинку, посвідченого Олевською державною нотаріальною конторою 17.10.1969 рок, реєстр 1245, та на підставі довідки за №2679, виданої Коростенським БТІ (а.с. 8 т.1).

25.06.1998 року у м. Олевськ складено акт погодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 спеціалістом-землевпорядником госпрозрахункової групи ОСОБА_7 , разом із землевпорядником Олевської с\ради народних депутатів ОСОБА_8 , відповідно до якого погоджені межі земельної ділянки, які визначені внатурі, претензії відсутні: від. А до Б землі ОСОБА_9 ; від. Б до В землі ОСОБА_5 ; від В до Г землі селищної ради загального користування; від Г до А землі ОСОБА_6 (а.с. 9 т.1).

Відповідно до Державного акту на право власності на землю серія ЖТ 20-25-85, виданого гр. ОСОБА_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 , у тому, що на підставі рішення Олевської селищної ради народних депутатів, свідоцтво про право на спадщину №3136 від 21.08.1996 року, йому передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,0745 гектарів у межах згідно з планом, для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №85 (а.с. 10 т.1).

У акті про передачу на зберігання власнику земельної ділянки межових знаків тривалого збереження встановленого зразка від 20.06.2014 року, складеного у присутності представника ТОВ «Геозвягель+» Талько Р.К., власника земельної ділянки ОСОБА_1 , зазначено, що при встановленні меж земельної ділянки встановлено, що фактичні межі даної земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідають державному акту і збігаються з лінійними спорудами (дерев`яний забор), тому закладка межових знаків довготривалого зберігання не проводилась (а.с. 13 т.1).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1801148542014 від 23.07.2014, земельна ділянка кадастровий номер 1824455100:02:038:0031, місце розташування АДРЕСА_1 , має площу 0,0745 гектарів, має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, і знаходиться у приватній власності; зареєстрував дану земельну ділянку Відділ Держземагенства в Олевському районі Житомирської області 23.07.2014 (а.с.14 т.1). Кадастровий план земельної ділянки кадастровий номер 1824455100:02:038:0031 відображено в матеріалах справи і який є додатком до вищевказаного витягу (а.с.15-16 т.1).

З акту обстеження щодо визначення меж земельних ділянок по АДРЕСА_1 , від 12.05.2016 року, вбачається, що комісією Олевської міської ради проведено встановлення на місцевості та погодження межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , у ході якого встановили, що власник земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , самовільно зайняв частину земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , викопіювання додається (а.с.17-18 т.1).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №104010440 від 16.11.2017, сформованого Олевською міською радою Житомирської області, земельна ділянка кадастровий номер 1824455100:02:038:0031 площею 0,0745 га належить на праві приватної власності у частці 1/1 ОСОБА_1 , дата державної реєстрації реєстрації 13.11.2017 (а.с.122 т.1).

Також з матеріалів справи вбачається, щона підставі договору довічного утримання від 22.09.2008 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Олевського районного нотаріального округу Житомирської області в реєстрі за №4478, укладеного між ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , будинок з усіма надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , передано у власність ОСОБА_2 (а.с.95-96 т.1).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 06.11.2009 ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.97 т.1).

Відповідно до акту встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки від 28.09.2016 року, складеного інженером-землевпорядником ОСОБА_11 в присутності землекористувача земельної ділянки ОСОБА_2 та суміжних власників-землекористувачів, в якому зазначено, що кути повороту зовнішньої межі землекористування на місцевості прийнято по фактичному їх положенню; з боку суміжних власників і землекористувачів з приводу проходження меж земельної ділянки ніяких заперечень не надійшло, однак серед них відсутній запис про суміжного землекористувача позивача ОСОБА_1 , та його особистий підпис, що позбавляє суд можливості впевнитись у тому, що останній на момент складення даного акту не заперечував проти встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки землекористувача ОСОБА_2 (а.с. 98 т.1).

Рішенням ХІІ сесії Олевської міської ради Житомирської області №180 від 04.08.2016 року відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 , орієнтовною площею 0,0731 га (а.с.94 т.1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №84907128 від 12.04.2017, сформованого Управлінням економічного розвитку, інфраструктури і торгівлі Олевської районної державної реєстрації Житомирської області, земельна ділянка кадастровий номер 1824455100:02:038:0039 площею 0,0731 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , розмір частки 1/1, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , дата державної реєстрації 10.04.2017, на підставі рішення органу місцевого самоврядування Олевської міської ради, №69 від 14.03.2017 року (а.с. 90 т.1).

Крім того у матеріалах справи на вказану земельну ділянку загальною площею 0,0731 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , виконана ФОП ОСОБА_11 на ім`я відповідача - ОСОБА_2 технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 2016 року (а.с.91-104).

Відповідно до висновку експерта Горкуші М.Д. за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 03.07.2018 року №801/06.18 порушенняземлекористування, зокрема порушення межта накладанняземельних ділянок,розташованих за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_3 , відповідно доданих технічноїдокументаціїіз землеустрою на ці земельні ділянки, наявне (а.с. 155-173 т.1);

площа накладання складає 23 кв.м. Розмір земельної ділянки кад. 1824455100:02:038:0031 по АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ) зменшено за рахунок земельної ділянки кад. 1824455100:02:038:0039 по АДРЕСА_3 (власник ОСОБА_2 ) порівняно зданими технічноїдокументаціїіз землеустрою на ці земельні ділянки;

відповідно до даних тех.документаціїіз землеустрою на земельну ділянку кад. 1824455100:02:038:0031 (власник ОСОБА_1 ) та земельну ділянку кад. 1824455100:02:038:0039 (власник ОСОБА_2 ), межі земельної ділянки гр. ОСОБА_2 накладаються наземельну ділянкугр. ОСОБА_1 :відточки 1-на 0,80м,від точки3-на 0,86м,від точки 7 - на 0,44 м, від точки 6 - на 1,54 м, від точки 4 - на 1,08 м;

відповідно до даних витягу із тех.документаціїіз землеустрою на земельну ділянку кад. 1824455100:02:038:0031 (власник ОСОБА_1 ) та відповідно до існуючих (фактичних)межцієї ж земельної ділянки, межі земельної ділянки гр. ОСОБА_2 фактично накладаютьсяна земельнуділянку гр. ОСОБА_1 :від точки 1 - на 1,03 м, від точки 7 - на 0,81 м, від точки 6 - на 1,90 м, від точки 4 - на 1,17 м;

розмір земельної ділянки кад. 1824455100:02.038:0031 по АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ) зменшеноза рахунок земельної ділянки кад. 1824455100:02:038:0039 по АДРЕСА_3 (власник ОСОБА_2 ) та за рахунок земельної ділянки ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , на загальну площу 57 кв.м; збільшеноза рахунок земель загального користування ( АДРЕСА_3 ) та за рахунок земельної ділянки ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ) порівняно з даними тех. документації із землеустрою на ці земельні ділянки на загальну площу 67 кв.м.;

межі земельної ділянки, яку фактично займає ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідаютьмежам земельної ділянки, наданої йому у власність.

Згідно з ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 4ст. 13 Конституції Українидержава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Нормист.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Нормист. 125 ЗК Українипередбачають, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналізуючи надані докази, суд встановив, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №104010440 від 16.11.2017, сформованого Олевською міською радою Житомирської області, земельна ділянка кадастровий номер 1824455100:02:038:0031 площею 0,0745 га належить на праві приватної власності у частці 1/1 ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 13.11.2017, яка була здійснена на підставі Державного акту на право власності на землю серія ЖТ 20-25-85, виданого 10.07.1998 року Олевською селищною радою народних депутатів; а також на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1801148542014 від 23.07.2014, земельна ділянка кадастровий номер 1824455100:02:038:0031.

Натомість, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №84907128 від 12.04.2017, сформованого Управлінням економічного розвитку, інфраструктури і торгівлі Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, земельна ділянка кадастровий номер 1824455100:02:038:0039 площею 0,0731 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , розмір частки 1/1, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , дата державної реєстрації 10.04.2017, на підставі рішення органу місцевого самоврядування Олевської міської ради, №69 від 14.03.2017 року.

А тому суд прийшов до висновку, що позивач первісно отримав на праві приватної власності частину тієї земельної ділянки, на яку відповідно до судової земельно-технічної експертизи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 1824455100:02:038:0039, що належить відповідачу ОСОБА_2 , таким чином, порушивши права ОСОБА_1 як власника земельної ділянки з кадастровим номером 1824455100:02:038:0031.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст.96ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Статтею 103 ЗК Українипередбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст.152ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У п. 7 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами земельногозаконодавства прирозгляді цивільнихсправ» від16квітня 2004року №7 роз`яснено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Норми ст.158 ЗК Українивказують що, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно зі статтею 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Межі земельних ділянок в натурі закріплюються межовим знаками. Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (зареєстровано в Мінюсті України 16 червня 2010 року № 391/17686; в редакції на дату виникнення спірних правовідносин). Тобто, встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодження, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (п.4.1 Інструкції).

Суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що дана реєстрація права власності проведена з порушеннями Земельного кодексу України, «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 року (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686, «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Оскільки, в порушення вимог п.2.8 «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» (далі Інструкція), затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686 (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема: пояснювальну записку, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, та п.3.12 Інструкції, яким передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою, однак, в ході виготовлення ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою, ні самим ОСОБА_2 ні проектною земельною організацією закріплення межових знаків меж земельної ділянки ОСОБА_2 в присутності позивача ОСОБА_1 не проводилось.

Крім того, державний кадастровий реєстратор відділу Держземагенства в Олевському районі Житомирської області (відділ в Олевському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області) в порушення вимог п.111 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, що державний кадастровий реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, знаючи, що в межах земельної ділянки, яку було передбачено зареєструвати за ОСОБА_2 , знаходиться земельна ділянка, яка зареєстрована за позивачем, внісши відомості до Державного земельного кадастру про реєстрацію права власності земельної ділянки кадастровий номер 1824455100:02:038:0039 площею 0,0731 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за відповідачем - ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в чинній редакції відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, враховуючи висновки судової будівельно-технічної експертизи та інші письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, а саме - земельну ділянку під кадастровим номером - 1824455100:02:038:0039, площею 0,0731 га., з виключенням запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під номером 19946912, - підлягають задоволенню.

Щодо іншихпозовних вимог суд зазначає, що головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

За змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За положеннями ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду також мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 4 ст. 376 та ст. 391 цього Кодексу). Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Виходячи звищезазначеного,суд приймаєдо увагидоводи позивачапро те,щонаприкінці 2014 року та в 2015 році ОСОБА_2 зніс паркан, який розмежовував їхні земельні ділянки, та побудував без відповідних дозволів та погоджень із державними органами сарай з прибудовами.

Даний сарай знаходиться поза межею земельних ділянок, на земельній ділянці позивача, що порушує вимоги п.3.25* ДБН 360-92 (Державні будівельні норми України) «Планування і забудова міських і сільських поселень» (чинні на момент виявлення вказаних порушень). Відповідно до вказаного нормативно-правового акту для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Крім вказаних порушень має місце також затінення земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки сарай знаходиться на території домоволодіння позивача.

Відповідачем було виготовлено стічні труби для атмосферних опадів даху таким чином, що вода із них потрапляє прямо на його земельну ділянку, що в свою чергу призводить до значних незручностей в користуванні земельною ділянкою, має місце також пошкодження власного паркану позивача при самозахопленні його земельної ділянки та будівництві сараю.

Тобто склалася така ситуація, що позивач позбавлений можливості користуватися та розпоряджатися своїм майном, а саме земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1 , оскільки земельна ділянка ОСОБА_2 має накладення на його земельну ділянку.

На підставі викладеного, враховуючи висновки судової будівельно-технічної експертизи та інші письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить позивачу на праві приватної власності шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення його прав через знесення самочинно збудованого сараю та встановлення на місце знесеного відповідачем паркану, підлягають задоволенню.

При цьому суд зауважує, що відповідачем ОСОБА_2 суду також не було надано будь-яких інших належних та допустимих в сенсі ст. ст. 77, 78 ЦПК України доказів на спростування позовних вимог ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ст. 89 ЦПК України слідує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства та беручи до уваги саме обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог тазаперечень, суд розглядає справу по наявних у ній доказах.

Проаналізувавши все в сукупності, суд прийшов до остаточного висновку про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 у повному обсязі, беручи до уваги вищенаведене, оскільки дійсно судом встановлено порушення прав останнього на вільне та безперешкодне користування земельною ділянкою, яка перебуває в його приватній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі, яка складає 1256,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1,16,21,316-317,319,321,376,393 ЦК України, ст.ст. 78,96,103,125, 152,158 ЗК України, ст.ст. 2, 5, 12, 81, 83, 141, 209, 247, 258, 259, 263, 264, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області; Відділ в Олевському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, «про усунення перешкод користування земельною ділянкою, визнання недійсним та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно з виключенням запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності» - задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - земельну ділянку під кадастровим номером - 1824455100:02:038:0039, площею 0,0731 га., з виключенням запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під номером 19946912.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкодиу користуванні земельноюділянкою,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_2 ,якналежить ОСОБА_1 на правіприватної власності, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав ОСОБА_1 , через знесення самочинно збудованого сараю та встановлення на місце знесеного відповідачем паркану.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1256,00 грн. сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленомуЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 , адреса: АДРЕСА_7 .

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_8 .

третя особа: Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, ЄДРПОУ 02740882, адреса: 11001, м. Олевськ, вул. Свято-Миколаївська, 4, Коростенського району, Житомирської області.

третя особа: Відділ в Олевському районі головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ЄДРПОУ невідомий, адреса: 11001, м. Олевськ, вул. Свято-Миколаївська, 3, Коростенського району, Житомирської області.

Суддя: Н. Ю. Кононихіна