Рішення

від 23.12.2022 по справі 605/654/21

ПІДГАЄЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 605/654/21

РІШЕННЯ

Іменем України

"23" грудня 2022 р. Підгаєцький районний суд

Тернопільської області

в складі :

головуючого судді Горуц Р.О.

при секретарі Іванчук В.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Підгайці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, у вигляді ѕ частки земельної ділянки площею 1,3694 га, з кадастровим номером 6124883400:01:001:0010, що розташована на території Носівського старостинського округу (колишньої Лисецької сільської ради) Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області та належала його бабі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задовольнити. Крім того, додав, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , так як постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в АДРЕСА_1 .

В судове засідання відповідач повторно не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Причин своєї неявки суду не повідомила.

В судове засідання представник відповідача повторно не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Крім того ним, в черговий раз подано клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із зайнятістю в іншій справі, однак доказів поважності причин своєї неявки суду не подано.

Представником відповідача подано відзив на позов у якому з підстав викладених у ньому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , мотивуючи тим, що позивач не прийняв спадщину, оскільки не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а заяву про прийняття спадщини подав із пропуском встановленого законодавством строку. Вказує, що на час відкриття спадщини позивач перебував за межами України.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що з позивачем вони знайомі, так як він із його батьком ОСОБА_6 приблизно з 1990-1991 років є друзями. Відповідачку знає лише візуально. Він прекрасно знав бабцю позивача ОСОБА_7 , яка постійно проживала, з позивачем та його сім`єю, в АДРЕСА_1 , аж до дня своєї смерті. Йому достовірно відомо, що позивач постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за вищевказаною адресою. До батька позивача за вказаною вище адресою, він приходив декілька разів на тиждень і не бачив там ніяких сторонніх жінок, а також й відповідачки. Йому відомо, що за ОСОБА_4 доглядав ОСОБА_8 .

ОСОБА_4 померла на його очах у 2011 році, це він запам`ятав, бо три місяці перед тим помер його рідний брат. Після смерті ОСОБА_4 він ще час від часу бачив позивача аж до тих пір допоки той приблизно наприкінці жовтня 2011 року поїхав за кордон.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що вони знайомі із позивачем, так як він постійно приходив до його батька ОСОБА_10 , з яким разом вчились та товаришували. Відповідачку знає візуально. Йому відомо, що разом із позивачем та його батьками в АДРЕСА_1 , постійно проживала його бабця ОСОБА_4 з чоловіком. Позивач постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за вищевказаною адресою, а наприкінці жовтня 2011 року виїхав в ОСОБА_11 . Він пам`ятає ще з 1976 року, що ОСОБА_4 проживала за вказаною вище адресою і до дня її смерті. Бабця позивача померла в квітні 2011 року, бо ІНФОРМАЦІЯ_2 він приїхав з м. Броди, то якраз було 9 днів після її смерті. До смерті ОСОБА_4 , він приходив до її сина ОСОБА_8 , один або два рази на тиждень, при цьому під час свого перебування там, він ніколи не бачив ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . У вказаному господарстві він іноді бачив відповідачку, коли вона проходила через нього йдучи до церкви, при цьому він не бачив, щоб відповідачка провідувала ОСОБА_4 .

Йому відомо, що за ОСОБА_4 доглядав батько позивача ОСОБА_8 .

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положенням ст.1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно доч.1 ст.1225ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За змістом ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.

Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним (ч.ч.1-3 ст.1254 ЦК України).

Частинами 1,3ст.1268ЦК Українипередбачено,що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1269 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в сім`ї: батька ОСОБА_16 та матері ОСОБА_17 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09 жовтня 2012 року.

Батько позивача ОСОБА_18 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в сім`ї: батька ОСОБА_19 та матері ОСОБА_4 , що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 06 лютого 2008 року.

ОСОБА_16 змінив прізвище на ОСОБА_8 , що видно із свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 від 05 жовтня 2018 року.

Встановлено, що бабі позивача ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 1,3694 га, з кадастровим номером 6124883400:01:001:0010, що розташована на території Носівського старостинського округу (колишньої Лисецької сільської ради) Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що стверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11 січня 2021 року сформованим відділом у Підгаєцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11 січня 2021 року та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №205939 від 15 червня 2009 року.

14 травня 2008 року ОСОБА_4 у Лисецькій сільській раді Підгаєцького району Тернопільської області склала заповіт розпорядженням якого все належне їй майно заповіла відповідачці (а.с.205 т.1).

03 вересня 2010 року ОСОБА_4 у Галицькій сільській раді Підгаєцького району Тернопільської області склала заповіт розпорядженням якого все належне їй майно заповіла позивачу (а.с.206 т.1).

Із нотаріально посвідченого свідоцтва про право власності від 07 жовтня 1998 року, зареєстрованого в реєстрі за №880, вбачається, що спадкодавець ОСОБА_4 , проживала в АДРЕСА_1 (а.с.226 т.1).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що видно із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 14 квітня 2011 року.

Відповідачкою ОСОБА_16 19 вересня 2011 року було подано до Підгаєцької державної нотаріальної контори, заяву про прийняття спадщини за заповітом, після смерті її матері ОСОБА_4 , яка постійно проживала в АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, відповідачкою 28 липня 2021 року було подано до Підгаєцької державної нотаріальної контори, заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 (а.с.212-216 т.1).

Нотаріусом було відмовлено ОСОБА_16 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки такий заповіт було скасовано новим заповітом, який складений в користь іншої особи, яка прийняла спадщину. Також відповідачу було роз`яснено, що вона буде мати право на обов`язкову частку у спадковому майні (повнолітні непрацездатні діти спадкодавця), а саме на половину частки, яка належала б їй при спадкуванні за законом, якщо буде доведено, що вона являється дочкою померлої (а.с.234 т.1).

Твердження відповідача та її представника про те, що позивач на час смерті спадкодавця не проживав разом з останньою, своєчасно не подав заяви про прийняття спадщини, а отже і не прийняв спадщини після смерті ОСОБА_4 , суд оцінює критично, вважаючи його голослівним, не підтвердженим жодними належними і допустимими доказами та таким, що повністю спростоване поясненнями представника позивача, свідків та матеріалами справи.

Так, із копії будинкової книги для прописки громадян, що мешкають у будинку АДРЕСА_2 видно, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована за вказаною адресою 28 вересня 2005 року та знята з реєстрації 13 квітня 2011 року (час смерті останньої), при цьому позивач за вказаною адресою був зареєстрований 07 серпня 2004 року та знятий з реєстрації 07 серпня 2018 року (а.с.158-161 т.1)

Згідно довідки виданої начальником відділу Центр надання адміністративних послуг Підгаєцької міської ради від 14 грудня 2021 року №1163 будинковолодіння за адресою АДРЕСА_3 в даний час є будинковолодінням за адресою АДРЕСА_1 , в зв`язку із зміною назви вулиці (а.с.54 т.1).

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 14 квітня 2011 року та актового запису про смерть ОСОБА_4 за №19 від 14 квітня 2011 року, вбачається, що остання проживала та померла в АДРЕСА_1 (а.с.14, 66 т.1).

Факт постійного проживання позивача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, окрім вищевказаного, підтверджується довідкою за вих.№609 від 05 серпня 2020 року виданою виконавчим комітетом Підгаєцької міської ради про те, що за адресою АДРЕСА_1 проживала та була зареєстрована ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті з нею проживали та були зареєстровані: дружина сина ОСОБА_17 , онук ОСОБА_2 та син ОСОБА_8 .

Також вищезазначений факт, стверджується комісійним актом встановлення факту проживання від 02 червня 2021 року за №237 з якого видно, що ОСОБА_4 проживала за адресою: АДРЕСА_1 до дня її смерті. Вказане також підтверджується записом у будинковій книзі для прописки громадян, що мешкають у будинку за вказаною адресою.

Вищезазначене також повністю узгоджується із поясненнями представника позивача та свідків даних ними в судовому засіданні.

Відповідачем та її представником в судовому засіданні не підтверджено будь-якими належними та допустимими доказами того факту, що позивач не прийняв спадщину після смерті своєї баби ОСОБА_4 , шляхом постійно проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також що він на час смерті ОСОБА_4 перебував за межами України.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з наведеного, посилання представника відповідача стосовно того, що позивачем та його представником не подано доказів, які б підтверджували час виїзду позивача за кордон, суд до уваги не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах цивільного процесуального законодавства України.

В даному випадку саме відповідач та її представник, а не позивач чи його представник, мали б довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень.

За інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 14 квітня 2021 року, Головний центр не може надати наявну у базі даних інформацію про перетинання державного кордону України ОСОБА_2 за період часу 2009-2013 роки, оскільки така інформація зберігається протягом п`яти років.

Із інформації відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області від 04 червня 2021 року за №1116, яка надана на адвокатський запит представника позивача щодо реєстрації місця проживання спадкодавця, видно, що відомості про реєстрацію місця проживання осіб зберігаються в картотеці до надходження талонів зняття з реєстрації місця проживання в Україні стосовно цих осіб, після чого вилучаються і знищуються. Талони зняття з реєстрації місця проживання в Україні зберігаються в картотеці до надходження відомостей про реєстрацію місця проживання осіб за новим місцем проживання, після чого вилучаються і знищуються, а у разі смерті, то зберігаються шість років після чого знищуються. Крім того, зазначено, що з 04 квітня 2016 року повноваження у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання делеговано органам місцевого самоврядування, як органам реєстрації.

Із відповіді Підгаєцької міської ради від 16 квітня 2021 року за №475 наданої на адвокатський запит представника відповідача вбачається, що за наявними даними обліку органу реєстрації Підгаєцької міської ради, інформація про ОСОБА_7 , відсутня, що є цілком очевидним, оскільки дана особа померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Той факт, що спадкодавець ОСОБА_4 постійно до дня своєї смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 , в судовому засіданні не заперечувався також й відповідачем та її представником.

Твердження відповідача та її представника стосовно того, що позивачем із пропуском встановленого законодавством строку подано заяву про прийняття спадщини, не заслуговують на увагу і за вищевказаних обставин справи не є свідченням того, що позивач не прийняв спадщини після смерті своєї баби ОСОБА_4 .

Із відмови нотаріуса від 01 вересня 2020 року №503/01-16 вбачається, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і до дня смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , не у зв`язку із пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини, а через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Позивач за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрованийз 07серпня 2004року тазнятий зреєстрації 07серпня 2018року .

Встановлено, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , так як постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Посилання представника відповідача на те, що батько позивача у 2014 році звертався в суд до останнього з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, як на підтвердження того, що ОСОБА_2 на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) постійно не проживав із спадкодавцем, в жодному разі не може бути підтвердженням вказаних обставин, а є лише голослівними припущеннями представника відповідача.

Ухвалою Підгаєцького районного суду від 30 грудня 2014 року провадження у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням закрито, за відмовою позивача від позову (а.с.81 т.1).

За таких обставин, суд, враховуючи право відповідача на обов`язкову частку у спадковому майні, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає до задоволення.

Судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України, а саме сплачений позивачем при поданні позову до суду судовий збір в сумі 908 гривень слід стягнути на його користь із відповідача.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вказує на наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Статею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме:

- надано договір на правову допомогу,

- акт приймання-передачі наданих послуг,

- платіжні документи про оплату таких послуг,

- розрахунок таких витрат,

то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Наявність договірних відносин між адвокатом Федюшин О.М. та Рокецьким І.М. підтверджується договором на надання послуг представника в цивільній справі (в суді першої інстанції) від 16 листопада 2021 року №23 (надалі договір).

Згідно вказаного Договору (п.4), сторони погодили, що надання юридичної допомоги по справі представником в суді першої інстанції проводиться оплатно у строки і розміри по домовленості сторін із складанням акту про надання послуг із їх розрахунками. Оплата за правничу допомогу проводиться згідно квитанції.

Відповідно до акту про надання послуг від 30 листопада 2021 року, який є додатком до договору, розмір гонорару за надані послуги становить 5000 гривень.

За змістом квитанції до прибуткового касового ордера №8 від 30 листопада 2021 року, позивачем сплачено за надання правової допомоги згідно договору, кошти в сумі 5000 гривень.

Вказане також підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг) №4 від 12 липня 2022 року.

В силу ч.ч.4-6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

На підставі вищенаведеного, суд, вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, її значення для сторін, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, виходячи із критерію їх співмірності та розумності, враховуючи відсутність заперечень відповідача та вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України, вважає, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс, підлягає до задоволення, а саме шляхом стягнення із відповідача на користь позивача витрат пов`язаних з розглядом справи (на професійну правничу допомогу) в сумі 5000 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.1216-1218, 1225, 1241, 1254, 1258 ч.1, 1261, 1268-1270 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно за законом, у вигляді 3/4 частки земельної ділянки площею 1,3694 га, з кадастровим номером 6124883400:01:001:0010, що розташована на території Носівського старостинського округу (колишньої Лисецької сільської ради) Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати, а саме судовий збір в сумі 908 гривень сплачений позивачем при поданні позову до суду, стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительки АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительки АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ;

Представник позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_1 , реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителька АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Представник відповідача: ОСОБА_20 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №656 від 28 жовтня 2011 року, м. Тернопіль вул. Кн.Острозького, 15/2.

Головуючий: Р. О. Горуц