Ухвала

від 22.12.2022 по справі 367/6690/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 грудня 2022 року

місто Київ

справа № 367/6690/20

провадження № 61-12129ск22

Верховний Суд, який діє у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВІАМОНТ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02 грудня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 серпня 2021 року залишити в силі.

Заявник подала касаційну скаргу без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення з нею.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

І. Щодо визначення підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Заявник, яка переконана, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначила те, що:

- (1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених, зокрема у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, відповідно до яких майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, при його розподілі ділиться в рівних частках між ними, якщо шлюбним договором або домовленістю не визначено іншого;

- (2) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правового висновку, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, щодо обов`язковості отримання згоди другого із подружжя на розпорядження спільним майном;

- (3) суд апеляційної інстанції не дослідив докази у справі.

Аналіз змісту поданої касаційної скарги не дає Верховному Судові можливості встановити чи належним чином обґрунтовані підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених

пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).

Верховний Суд констатував,що ОСОБА_1 у касаційній скарзі справді навела певні підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, проте Верховний Суд позбавлений можливості здійснити перевірку їх релевантності правовим відносинам, яким надавалася оцінка у справі, яка переглядається. Це викликано тим, що на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень Верховний Суд не виявив текст постанови Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року.

Оскільки на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень не оприлюднена постанова Київського апеляційного суду із зазначеною ОСОБА_1 датою її ухвалення, копію такої постанови заявник до касаційної скарги не додала, Верховний Суд визначає обов`язок ОСОБА_1 надати копію оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року з метою з`ясування процесуального питання викладення у касаційній скарзі належних підстав касаційного оскарження такого рішення.

Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Суд роз`яснює, що якщо позивач (тут - заявник) не усуне недоліки позовної заяви (касаційної скарги) у строк, встановлений судом, заява (скарга) вважається неподаною і повертається позивачеві (заявникові) (частина третя статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВІАМОНТ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, залишити без руху.

Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в двадцять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.

У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний