Рішення

від 26.12.2022 по справі 369/18252/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/18252/21

Провадження № 2/369/3220/22

РІШЕННЯ

Іменем України

26.12.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В.

при секретарі судових засідань Житар А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 25 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири (далі - «Попередній договір»).

За умовами зазначеного вище договору у строк до 30 грудня 2020 року Відповідач зобов`язався передати у власність Позивача з укладенням договору купівлі-продажу, (далі - «Основний договір»), а Позивач зобов`язався прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , по АДРЕСА_3 та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання, водовідведения та електроенергії) у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та Основним договором.

Позивач та Відповідач, відповідно до п. 3 Попереднього договору, домовилися про такі умови Основного договору:

- Продавець зобов`язався збудувати на земельній ділянці площею 0,0322 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:007:5588, що знаходиться в АДРЕСА_3 житловий будинок до 30 грудня 2020 року, в якому буде розташовуватись вищезазначена квартира.

- квартира АДРЕСА_4 в житловому будинку згідно плану забудови земельної ділянки має знаходитися на четвертому поверсі і має бути передана Покупцю по Основному договору в наступному вигляді:

- у квартиру будуть заведені електропровода, будуть встановлені лічильники холодної води та електрики. Буде встановлено запорну арматуру на вводах води, буде встановлено електричний агрегат на опалення та бойлер для обігріву води. Вхідні двері в квартиру сталеві.

- договір купівлі-продажу квартири має бути нотаріально посвідчений не пізніше 30 грудня 2020 року.

- ціна продажу Квартири становить 218 700 гривень 00 копійок, що на день укладення договору еквівалентно 9000 (дев`ять тисяч) доларів США, ціна за 1 кв.м квартири становить 11688 гривень.

При укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін Позивач передав, а Відповідач прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 218 600 гривень, що на день укладення договору еквівалентно 8996 доларів США. Залишок суми у розмірі 100 гривень Позивач зобов`язався оплатити під час підписання основного договору.

Сторони також домовилися, що у випадку відмови (ухилення) Відповідача від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об`єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об`єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести ного в експлуатацію, Відповідач повинен повернути Позивачу одержану від нього всю суму авансового платежу протягом одного місяця.

На виконання умов попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу квартири, Позивач у день підписання цього договору, що підтверджується його змістом, передала суму коштів у розмірі 218 600 гривень, а Відповідач прийняв ці кошти. Однак, Відповідач не виконав обов`язків за договором, які покладалися на нього та не здійснив побудови житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0322 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:007:5588, що знаходиться в АДРЕСА_3 . Як наслідок, Відповідач не виконав також і обов`язку вчасно укласти з Позивачем Основний договір купівлі-продажу квартири.

З огляду на вищевикладене позивач просила суд:

розірвати попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири від 25 січня 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 218 600 гривень.

стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані зі зверненням до суду, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та суму сплаченого судового збору.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.12.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче провадження.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.01.2022 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 05.12.2022 учасники справи не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду невідомі.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ста. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

У відповідності до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1)в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2)зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3)виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4)із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18).

Так, як жодних пропозицій з боку відповідача не надходило щодо переукладення договору на інший термін, повернення коштів за невиконання зобов`язань, позивач вважає, що договір необхідно розірвати.

Враховуючи вище зазначене, суд вважає позовні вимоги про розірвання попереднього договору про укладення договору купівлі продажу квартири, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно із ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У п.1 попереднього договору сторони погодили, що за цим договором у строк до 30 грудня 2020 року Продавець зобов`язується передати у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу (основний договір), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 18,7 кв.м в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельну ділянці площею 0,0322га, кадастровий номер якої 3222486200:03:007:5588, що знаходиться в АДРЕСА_3 .

За умовами договору: Продавець зобов`язувався збудувати житловий будинок до 30 грудня 2020 року, та договір купівлі-продажу квартири мав бути нотаріально посвідчений не пізніше 30 грудня 2020 року (п.3 попереднього договору).

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Встановлено, що основний договір між сторонами не був укладений, будинок не збудований. Суд приймає до уваги, що за іншими попередніми договорами, що наявні в матеріалах справи, основні договори також не були укладені, оскільки вони стосуються одного житлового будинку. Дана обставина також підтверджена і наявними фото з місця будівництва, з яких вбачається повне зупинення будівництва, відсутність як будівельників, так і будівельної техніки.

П.4 попереднього договору передбачено, що при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв предоплату у вигляді авансу в розмірі 218600,00 грн., що на день укладення договору еквівалентно 8996,00 дол.США. Залишок суми в розмірі 100,00 грн., Покупець зобов`язується сплатити під час підписання основного договору.

Так, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд встановив, що між сторонами була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу квартир, позивач у рахунок попередньої оплати вартості зазначеного нерухомого майна передав відповідачу грошову суму в розмірі 218600,00 грн., що на день укладення договору еквівалентно 8996,00 дол.США, як авансовий платіж в рахунок сплати вартості об`єкту нерухомого майна, однак основний договір купівлі-продажу не був укладений, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача внесеного позивачем авансу.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 13 лютого 2013 року в справі № 6-176цс12, від 25 вересня 2012 року в справі № 6-82цс13 та підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 травня 2020 року в справі № 757/76875/17-ц, від 30 жовтня 2019 року в справі № 523/15764/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 461/5297/16-ц, від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18, від 13 січня 2021 року у справі № 686/6823/14.

При цьому, відсутність вини у неукладенні договору купівлі-продажу правового значення не мають та не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку повернути сплачений за попереднім договором аванс, оскільки чинним законодавством не передбачено залишення авансу або його частини у сторони попереднього договору у випадку неукладення основного договору.

В силу положень частини третьої статті 635 ЦК України припиняються зобов`язання сторін укласти основний договір, що унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення у набувача права власності на майно. Проте припинення зобов`язання за попереднім договором не звільняє сторін від відповідальності, зокрема, передбаченої умовами попереднього договору, за порушення, вчинене під час його дії.

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2021 року в справі № 551/980/19 та від 15 липня2020 року в справі № 205/5667/16-ц.

Враховуючи наведене суд вважає, що сума, яка названа в попередньому договорі є авансом, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу на виконання якого передано кошти, а тому, порушене право позивача на повернення коштів (авансу) за будь-яких умов підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на його користь переданих/отриманих грошових коштів в тому розмірі та сумі, в яких вони передавалися, а саме в розмірі 8996,00 дол.США, що складає 218600,00 грн..

Вказане також узгоджується із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 7 липня 2020 року в справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).

Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів - задовольнити.

Розірвати попередній договір про укладення договору купівлі продажу квартири від 25 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Києво Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. 25 січня 2020 року, за реєстровим № 138.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений аванс в розмірі 218600,00 грн. (двісті вісімнадцять тисяч шістсот грн.00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування сплаченого судового збору 2186,00 грн. (дві тисячі сто вісімдесят шість грн..00 коп.).

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 .

Суддя Т.В. Дубас