Постанова

від 11.04.2024 по справі 369/18252/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 369/18252/21

номер провадження: 22-ц/824/1122/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2022 року у складі судді Дубас Т.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 25 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири , за умовами якого у строк до 30 грудня 2020 року відповідач зобов`язався передати у власність позивачки з укладенням договору купівлі-продажу (основний договір), а позивачка зобов`язалася прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 18,7 кв.м, в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,0322 га, кадастровий номер 3222486200:03:007:5588, що знаходиться по АДРЕСА_2 , який мав бути підключений до центральних комунікацій (водопостачання, водовідведения та електроенергії) у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.

Зазначала, що відповідно до пункту 3 попереднього договору сторони домовилися про такі умови основного договору: продавець зобов`язується збудувати на земельній ділянці площею 0,0322 га, кадастровий номер 3222486200:03:007:5588, що знаходиться по АДРЕСА_2 , житловий будинок до 30 грудня 2020 року, в якому буде розташовуватись вищезазначена квартира; квартира АДРЕСА_1 в житловому будинку згідно плану забудови земельної ділянки має знаходитися на четвертому поверсі і має бути передана покупцю по основному договору в наступному вигляді - у квартиру будуть заведені електропровода, будуть встановлені лічильники холодної води та електрики. Буде встановлено запорну арматуру на вводах води, буде встановлено електричний агрегат на опалення та бойлер для обігріву води. Вхідні двері в квартиру сталеві; договір купівлі-продажу квартири має бути нотаріально посвідчений не пізніше 30 грудня 2020 року; ціна продажу квартири становить 218 700 грн 00 коп., що на день укладення договору еквівалентно 9 000 доларів США, ціна за 1 кв.м квартири становить 11 688 грн 00 коп.

Указувала, що при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін позивач передав, а відповідач прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 218 600 гривень, що на день укладення договору еквівалентно 8 996 доларів США. Залишок суми у розмірі 100 гривень позивач зобов`язалась оплатити під час підписання основного договору.

Також зазначала, що сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) відповідача від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об`єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об`єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, відповідач повинен повернути позивачці одержану від нього всю суму авансового платежу протягом одного місяця.

Вказувала, що на виконання умов попереднього договору вона у день підписання цього договору, що підтверджується його змістом, передала суму коштів у розмірі 218 600 грн 00 коп., а відповідач прийняв ці кошти. Проте відповідач не виконав обов`язків за договором, які покладалися на нього, та не побудував житловий будинок. Як наслідок, відповідач не виконав також обов`язку вчасно укласти з позивачкою основний договір купівлі-продажу квартири.

З огляду на викладене, та враховуючи, що відповідачем істотно порушені договірні зобов`язання, позивачка ОСОБА_2 просила:

розірвати попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири від 25 січня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 218 600 грн 00 коп.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Розірвано попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири від 25 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 138.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений аванс у розмірі 218 600 грн 00 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки між сторонами була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу квартири і позивачка у рахунок попередньої оплати вартості зазначеного нерухомого майна передала відповідачу суму коштів у розмірі 218 600 грн 00 коп., що на день укладення договору еквівалентно 8996,00 доларів США, як авансовий платіж в рахунок сплати вартості об`єкту нерухомого майна, однак основний договір купівлі-продажу не був укладений з причин того, що відповідач не збудував житловий будинок, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання укладеного між сторонами попереднього договору та, відповідно, стягнення з відповідача на користь позивача внесеного позивачкою авансу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позовну заяву від імені позивачки ОСОБА_2 подав адвокат Бабенко С.С. Однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження повноважень представника позивачки - адвоката Бабенка С.С. на ведення справи в суді. Вказує, що адвокат Бабенко С.С. не мав права підписувати позовну заяву ОСОБА_2 , звертатися із позовною заявою до суду від її імені та здійснювати представництво позивачки у суді першої інстанції у даній справі. Тому вважає, що суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України, оскільки позовна заява від імені заінтересованої особи подана особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Також зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт ухилення (відмови) відповідача від укладання основного договору в обумовлений сторонами строк, тобто до 30 червня 2021 року, як і не доведено наявність істотного порушення умов договору.

Указує, що позивачка не запрошувала відповідача до укладання основного договору, тобто не мала волевиявлення на укладання основного договору.

Звертає увагу, що у попередньому договорі від 25 січня 2020 року сторони встановили строк виконання зобов`язання за договором, а саме, укласти основний договір до 30 грудня 2020 року. Враховуючи, що на день звернення позивачки з позовом до суду (29 грудня 2021 року) у відповідача припинилося зобов`язання перед позивачкою на укладання основного договору, а відтак вважає, що заявлена позовна вимога про розірвання договору та похідна вимога про стягнення коштів - не підлягають задоволенню.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Бабенко С.С. подав письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що до підписаної ним позовної заяви було долучено ордер на представництво інтересів позивачки у даній справі. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №9901/736/18 (провадження №989заі18) такий ордер є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Тому вважає, що твердження скаржника про те, шо позовну заяву підписано представником позивачки без належних повноважень, є безпідставними.

Указує, що у попередньому договорі, укладеному 25 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сторони обумовили, що у строк до 30 грудня 2020 року відповідач зобов`язався передати у власність позивачки квартиру з укладенням договору купівлі-продажу, а позивачка зобов`язалась прийняти і оплатити квартиру. Також сторони домовилися, що у випадку відмови (ухиленні) відповідача від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об`єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність інших підстав для визнання забудови як об`єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, відповідач повинен повернути позивачці одержану від нього всю суму авансового платежу протягом одного місяця. Адвокат Бабенко С.С. наголошує, що на дату підготовки даного позову будівництво будинку припинилося та не здійснюється. Позивачка зверталася у відділ продажу особисто з проханням про повернення оплачених коштів, але їй було відмовлено і запропоновано звернутися до суду. Після цього позивачка письмово зверталась до відповідача з вимогою про повернення коштів, однак у 30- денний строк кошти не було повернуто. З урахування наведеного, представник позивачки просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Також адвокат Бабенко С.С. вказує, що під час розгляду даної справи позивачка планує понести витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 14 000 грн 00 коп., з яких: ознайомлення з матеріалами справи у розмірі 3 000 грн 00 коп.; підготовка відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 4 000 грн 00 коп.; участь адвоката у судовому засіданні у розмірі 3 500 грн 00 коп.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у письмових поясненнях на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25 січня 2020 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири.

У пункті 1 попереднього договору сторони погодили, що за цим договором у строк до 30 грудня 2020 року продавець зобов`язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу (основний договір), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 18,7 кв.м, в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,0322 га, кадастровий номер 3222486200:03:007:5588, що знаходиться у АДРЕСА_2 .

Відповідного до пункту 3 попереднього договору сторони домовились про такі умови основного договору, зокрема, продавець зобов`язується збудувати житловий будинок до 30 грудня 2020 року, в якому буде розташована вищезазначена квартира; договір купівлі-продажу квартири має бути нотаріально посвідчений не пізніше 30 грудня 2020 року.

Згідно з пунктом 4 попереднього договору, при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передав, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 218 600 грн 00 коп., що на день укладення договору еквівалентно 8 996,00 доларів США. Залишок суми в розмірі 100 грн 00 коп., покупець зобов`язується сплатити під час підписання основного договору.

Встановлено, що ОСОБА_1 не завершив будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0322 га, кадастровий номер 3222486200:03:007:5588, що знаходиться у АДРЕСА_2 .

З цих підстав основний договір між сторонами не був укладений, ні у визначений попереднім договором строк (30 грудня 2020 року), ні на час розгляду справи.

Дана обставина сторонами не заперечується.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов попереднього договору, 30 жовтня 2021 року ОСОБА_2 надіслала на адресу ОСОБА_1 вимогу про повернення отриманого авансу в розмірі 218 600 грн 00 коп.

Однак така письмова вимога ОСОБА_2 залишена ОСОБА_1 без виконання.

Відповідно до вимог ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ста. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

У відповідності до ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до ч. 2 ст.651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, установивши, що ОСОБА_1 , всупереч умов укладеного з ОСОБА_2 попереднього договору, не завершив будівництво багатоквартирного житлового будинку, він не звертався до позивачки з пропозицією щодо переукладення договору на інший термін тощо, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ці обставини свідчать про істотність допущених відповідачем порушень попереднього договору, що у розумінні ч.2 ст.651 ЦК України є достатньою підставою для розірвання договору за рішенням суду.

Аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження №12-140гс19).

У відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З наведених вище підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою не доведено наявність істотного порушення відповідачем умов попереднього договору.

Попередній договір є одним з різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому для попереднього договору, поряд з іншими його умовами, повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.

Згідно зі ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання.

Правила ст.570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12, а також висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19, від 13 січня 2021 року у справі № 686/6823/14-ц (провадження № 61-6475св20) та від 08 квітня 2021 року у справі № 640/19696/17 (провадження № 61-2624св20).

Оскільки установлено, що між сторонами була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу квартири і позивачка у рахунок попередньої оплати вартості зазначеного нерухомого майна передала відповідачу грошову суму в розмірі 218 600 грн 00 коп., як авансовий платіж в рахунок сплати вартості об`єкту нерухомого майна, однак основний договір купівлі-продажу не був укладений, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки внесеного позивачкою авансу у розмірі 218 600 грн 00 коп.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що у даному випадку відсутність вини відповідача в неукладенні договору купівлі-продажу не має правового значення та не може бути підставою для звільнення його від обов`язку повернути сплачений за попереднім договором аванс, оскільки чинним законодавством не передбачено залишення авансу або його частини у сторони попереднього договору у випадку неукладення основного договору.

У силу положень ч.3 ст.635 ЦК України припинення зобов`язання за попереднім договором не звільняє сторін від відповідальності, зокрема, передбаченої умовами попереднього договору, за порушення, вчинене під час його дії (див. правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2021 року в справі № 551/980/19 та від 15 липня2020 року в справі № 205/5667/16-ц).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що у попередньому договорі від 25 січня 2020 року сторони встановили строк виконання зобов`язання за договором, а саме, укласти основний договір до 30 грудня 2020 року, а тому, на думку відповідача, станом на день звернення позивачки з позовом до суду (29 грудня 2021 року) у відповідача припинилося зобов`язання перед позивачкою на укладання основного договору, є маніпулятивними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Наявними у справі доказами беззаперечно установлено, що ні у встановлений попереднім договором від 25 січня 2020 року строк (до 30 грудня 2020 року), ні на даний час, ОСОБА_1 не завершив будівництво багатоквартирного житловому будинку по АДРЕСА_2 та ні добровільно, ні на письмову вимогу ОСОБА_2 від 30 жовтня 2021 року, авансовий платіж їй не повернув.

Звернувшись до суду у грудні 2021 року за даним позовом, ОСОБА_2 з дотриманням установлених законом строків позовної давності скористалась своїм конституційним правом на судовий захист.

Крім того, із наявної у матеріалах справи заяви ОСОБА_1 вбачається, що він визнав факт того, що ним не виконано умови укладеного з позивачкою ОСОБА_2 попереднього договору і він не заперечував проти її позовних вимог (а.с.55).

Доводи апеляційної скарги про те, що адвокат Бабенко С.С. не мав права підписувати та подавати позовну заяву до суду від імені ОСОБА_2 та здійснювати її представництво у суді першої інстанції, та як матеріали справи не містять доказів на підтвердження повноважень адвоката Бабенка С.С. на ведення справи в суді першої інстанції (відсутній ордер), колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Частиною 1 ст.58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Такий ордер є достатнім документом на підтвердження повноважень адвоката у цивільному процесі.

Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником (ч.2 ст.183 ЦПК України).

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (ч.7 ст.177 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву від імені та в інтересах ОСОБА_2 підписав та подав до суду через засоби поштового зв`язку адвокат Бабенко С.С.

Ця позовна заява з доданими матеріалами отримана Києво-Святошинським районним судом Київської області 29 грудня 2021 року.

При цьому, в позовній заяві адвокат Бабенко С.С. зазначив, що в додатках до неї містяться, зокрема, ордер та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Проте фактично в наявних у справі матеріалах позовної заяви міститься лише копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 005687 від 28 грудня 2015 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 , та відсутній ордер адвоката Бабенка С.С. на підтвердження його повноважень як представника ОСОБА_2 у суді першої інстанції.

У відповідності до пункту 6 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (далі - Інструкція), затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, конверти (пакети), в яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержання документів у пошкодженій упаковці, або якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт у двох примірниках, один з яких надсилається відправнику, а другий додається до вхідних документів.

Матеріали справи не містять даних про те, що відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції відповідальними особами Києво-Святошинського районного суду Київської області був складений акт у зв`язку з відсутністю ордера на підтвердження повноважень адвоката Бабенка С.С. у отриманих матеріалах позовної заяви ОСОБА_2 .

Водночас, ухвалою судді Києво-Святошинського районний суду Київської області від 29 грудня 2021 року було відкрито провадження у даній справі, в якій зазначено, що подана позовна заява ОСОБА_2 відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, відсутні.

Згідно з п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом

З метою з`ясування фактичних обставин справи щодо наявності у адвоката Бабенка С.С. повноважень як представника ОСОБА_2 у суді першої інстанції, у тому числі, щодо підписання та подання позовної заяви до суду від її імені, суд апеляційної інстанції, зберігаючи об`єктивність і неупередженість оглянув надану адвокатом Бабенком С.С. суду фотокопію ордера на надання правової допомоги серії КВ №187427 від 20 грудня 2021 року, згідно з яким адвокат Бабенко С.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5687 від 28 грудня 2015 року, посвідчення адвоката №5687 від 12 січня 2016 року) на підставі договору про надання правової допомоги від 07 грудня 2021 року №1221-3 мав повноваження на представництво інтересів ОСОБА_2 у Києво-Святошинському районному суді Київської області (а.с.130).

Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що адвокат Бабенко С.С. виконав свій процесуальний обов`язок щодо долучення до позовної заяви ордера на підтвердження своїх повноважень як представника ОСОБА_2 у суді першої інстанції, у тому числі, щодо підписання та подання до суду позовної заяви від її імені.

Фактична відсутність ордера у справі у зв`язку з неналежним формуванням матеріалів справи відповідальними особами суду першої інстанції, не може бути підставою для настання негативних наслідків для адвоката Бабенка С.С. та його довірительки ОСОБА_2 .

Крім того, матеріали справи не містять даних про те, що позивачка ОСОБА_2 ставила під сумнів повноваження адвоката Бабенка С.С. як її представника у даній справі, зокрема, у суді першої інстанції.

Колегія суддів враховує, що згідно усталеної судової практики законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29 липня 2009 року, Esertas v. Lithuania від 31 травня 2012 року зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто не потрібно скасовувати рішення суду лише заради правового пуризму.

Відповідно до ч.2 ст.2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що фактична відсутність у справі оригіналу ордера адвоката Бабенка С.С. на підтвердження його повноважень як представника позивачки у суді першої інстанції, не свідчить про те, що цей ордер був відсутній в матеріалах позовної заяви на час відкриття провадження у даній справі, а відтак не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Що стосується посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасова С.О. на те, що в нього є сумніви того, що на час подання позовної заяви адвокат Бабенко С.С. мав законний статус адвоката, то вони відхиляються апеляційним судом з таких підстав.

Так, до позовної заяви адвокатом Бабенком С.С. додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 005687 від 28 грудня 2015 року.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено повноважень суду перевіряти валідність даних чи коректність наданого адвокатам свідоцтва.

За таких обставин, у суду першої інстанції не було процесуальних перешкод для відкриття провадження у справі та розгляду даної справи за позовом ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діяв адвокат Бабенко С.С.

Інші доводи та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі також не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Що стосується заявленого представником позивачки - адвокатом Бабенком С.С. клопотання про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 17 500 грн 00 коп., то воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (ч.1 ст.29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Аналогічні положення викладені в ч.ч.1, 2 ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики).

Відповідно до ч.3 ст.28 Правил адвокатської етики, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: «Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат».

У даній справі на підтвердження свого клопотання про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правову допомогу адвокат Бабенко С.С., окрім документів, що підтверджують його статус адвоката, надав суду копію укладеного між ним (адвокат) та ОСОБА_2 (клієнт) договору про надання правничої допомоги № 1221-3 від 07 грудня 2021 року, згідно з яким адвокат на умовах платності зобов`язався надавати клієнту професійну правничу допомогу.

Також адвокат Бабенко С.С. надав апеляційному суду квитанції на загальну суму 17 500 грн 00 коп., а саме:

від 16 січня 2024 року про безготівковий переказ ОСОБА_2 особистих коштів у розмірі 7 000 грн 00 коп., ім`я отримувача не вказано;

від 11 березня 2024 року про безготівковий переказ ОСОБА_4 особистих коштів у розмірі 3500 грн 00 коп., ім`я отримувача не вказано;

від 08 квітня 2024 року про безготівковий переказ ОСОБА_4 особистих коштів у розмірі 3 500 грн 00 коп., ім`я отримувача не вказано;

від 09 квітня 2024 року про безготівковий переказ ОСОБА_4 особистих коштів у розмірі 3 500 грн 00 коп., ім`я отримувача не вказано.

Однак, ні детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, ні інших доказів із відображенням детального переліку робіт (послуг), наданих адвокатом позивачці ОСОБА_2 в межах укладеного між ними договору про надання правничої допомоги №1221-3 від 07 грудня 2021 року, адвокат Бабенко С.С. суду апеляційної інстанції не надав.

Ці обставини об`єктивно унеможливлюють суд апеляційної інстанції визначити розмір понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, а також детальну вартість кожного виду наданих адвокатом послуг з метою розподілу судових витрат на засадах розумності й справедливості, як того вимагає чинне цивільне процесуальне законодавство та усталена практика Верховного Суду.

За таких обставин, клопотання адвоката Бабенка С.С. про стягнення з відповідача на користь позивачка витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає за його недоведеністю.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 22 квітня 2024 року

Головуючий

Судді: