Рішення

від 06.10.2022 по справі 757/4772/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4772/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року Печерськийрайонний суд м. Києва

Судя Батрин О.В.

секретар судового засідання Габрись О.М.

справа № 757/4772/19-Ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Камелот»

третя особа: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Камелот», третя особа ОСОБА_2 про стягнення коштів за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Камелот» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором підряду, визнання недійсним договору підряду в частині зміни ціни,

представник позивача та третьої особи ОСОБА_3

представник відповідача Бондаренкто Д.Г.

В С Т А Н О В И В :

У січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Група компаній «Камелот», третя особа ОСОБА_2 про стягнення коштів. Позовні вимоги мотивовані тим, що ним у період шлюбу із ОСОБА_2 придбано будинок за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок), який є їхньою спільною сумісною власністю, але оформлений на дружину. Дружина видала довіреність з правом управляти, користуватися та розпоряджатися будинком. 04 серпня 2016 року між сторонами укладено договір підряду № 01/201608016, відповідно до якого відповідач зобов`язався виконати будівельно-монтажні роботи з облицювання фасадною плиткою будинку згідно із кошторисами, що викладені у додатках № 1, № 2 до договору підряду, а позивач зобов`язався оплатити роботи і витратні матеріали відповідно до умов договору підряду та графіку платежів, викладеному у додатку № 3 до договору підряду, що є невід`ємною частиною даного договору.

Для забезпечення будівельних робіт каменем між сторонами окремо укладений договір поставки № 01/05082016 від 05 серпня 2016 року, відповідно до якого відповідач зобов`язався поставити вироби з природного каменю у строки, щоб не порушувати хід виконання робіт на об`єкті за договором підряду, а позивач відповідно зобов`язався здійснити авансовий платіж у розмірі 70% від загальної суми поставки, а решту 30% кожної партії оплачувати по факту отримання продукції на об`єкті.

Враховуючи, що відповідач не виконав роботи у встановлений договором підряду строк та не поставив у повному обсязі оплачений позивачем камінь, 14.09.2018 р. позивач надiслав вiдповiдачу претензiю про розiрвання договору пiдряду з 14.09.2018р. у зв`язку iз простроченням виконання робiт на 315 днiв. Станом на день вiдмови позивача вiд договору пiдряду вiдповiдач не поставив позивачу камiнь, визначений у п. 1, 3, 14, 19, 21, 24, 26, 31, 38 Рахунку-фактури № 474 вiд 15.03.2017р., на загальну суму 287 964,79 грн. Тому, позивач на пiдставi ч. 1 ст. 670 ЦК України вiдмовився вiд усього каменю, за який було сплачено кошти.

З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором поставки у розмірі 1 067 258,93 грн., що складається з: сплачених за договором поставки коштів у розмірі 710 182,59 грн. та пені у розмірі 357 076,34 грн. за несвоєчасну поставку продукції за період з 06.10.2018 р. по 06.02.2019 р. відповідно до п. 5.1 договору поставки у розмірі 1% в день від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день такого порушення.

Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги (т. 1 а.с. 238-238а) та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки у розмірі 1 899 477,17 грн.

Ухвалою суду від 01 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та справу призначено у підготовче засідання на 29 березня 2019 року (т. 1 а.с. 88).

Ухвалою суду від 01 лютого 2019 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, накладено арешт на автомобіль марки Toyota, модель LandCruiserPrado 150, 2016 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Група компаній «Камелот» (т. 1 а.с. 89).

20 березня 2019 року від відповідача ТОВ «Група компаній «Камелот» надійшов відзив, відповідно до якого вимоги позову не визнав, оскільки суперечить положенням ст. 670 ЦК України. Так, враховуючи, що позивач вибрав один із альтернативних способів захисту, передбачених ст. 670 ЦК України - вимогу про поставку продукції у повному обсязі, що підтверджується доданою до позову претензією від 28.09.2018 року, а також підтверджує факт прийняття продукції у частині, що визнається позивачем, та, при цьому, позивач не вимагав повернення сплачених коштів за договором поставки до пред`явлення позову, то він не набув права на повернення коштів за продукцією. Вимог про повернення коштів від позивача не було, а були лише вимоги про поставку усієї продукції, яку, на думку позивача ,він не отримав. Крім того, вказав, що відповідачем була поставлена продукція позивачу на загальну суму 663 910 грн., що підтверджується відповідними розписками наданими позивачем, накладними та перепискою з позивачем на його електронну адресу. Також зазначив, що позивач не зупиняв прийом продукції та продовжував її оплачувати і після поставки 70% продукції акту про виявлення недостачі не складав, що підтверджує факт отримання всієї продукції відповідно до договору поставки. Крім того, позивачем не вказано, яку саме кількість товару відповідачем йому не було поставлено. Вважає, що нарахована пеня позивачем за невиконання не грошових зобов`язань на підставі ст. 549 ЦК України є необґрунтованою, оскільки вказана у п. 7.4 договору поставки фінансова санкція, передбачає нарахування 1% від вартості не грошового зобов`язання - несвоєчасно поставленої продукції за кожен день від порушеного строку поставки, який визначений у п. 5.1 договору поставки, а саме за порушення «Графіку поставок» на підставі п. 5.1 договору поставки (т. 1 а.с. 99-105).

Ухвалою суду від 22 листопада 2019 року заяву представника відповідача ОСОБА_4 про відвід судді визнано необґрунтованою та передано для вирішення її в порядку ст. 33 ч. 1 ЦПК України іншому судді. Провадження у справі зупинено до вирішення заяви про відвід (т. 1 а.с. 227).

Ухвалою суду (суддя Бусик О.Л.) від 03 грудня 2019 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_4 про відвід головуючого судді Батрин О.В. у справі відмовлено (т. 1 а.с. 231).

Ухвалою суду від 06 грудня 2019 року у справі поновлено провадження та призначено до судового розгляду (т. 1 а.с. 233).

Ухвалою суду від 18 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 1 а.с. 214).

Ухвалою суду від 18 лютого 2020 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на автомобіль марки Toyota, модель LandCruiserPrado 150, 2016 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Група компаній «Камелот», код ЄДРПОУ 39592784 ( т. 1 а.с. 246-247).

Ухвалою суду від 31 березня 2021 року зупинено провадження у справі №757/4772/19-ц до набрання законної сили судовим рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/50762/18-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Група компаній «Камелот», третя особа ОСОБА_2 про стягнення коштів, зобов`язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом ТОВ «Група компаній «Камелот» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором підряду, визнання недійсним договору підряду в частині зміни ціни (т. 2 а.с. 56).

Ухвалою суду від 25 січня 2022 року у справі поновлено провадження та призначено до судового розгляду (т. 2 а.с. 73).

У судовому засіданні представник позивача та третьої особи ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав. Згодом до удового засідання не з`явився з невідомих причин. Тому, суд розглянув справу у його відсутність, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Судом встановлено, що згідно з даними свідоцтва про одруження № НОМЕР_2 , виданого 22 листопада 2003 року, ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (третя особа) перебувають у зареєстрованому шлюбі з 22 листопада 2003 року (т. 1 а.с. 18).

Згідно з договором купівлі-продажу від 12 вересня 2012 року ОСОБА_2 придбала житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 19-22), який відповідно до положень ст. 60 Сімейного кодексу України є спільної сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 .

Довіреністю від 21 серпня 2015 року ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 управляти, користуватися та розпоряджатися всім її майном (рухомим та нерухомим, земельними ділянками, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, вчиняти від її імені всі дозволені законом правочини). Довіреність дійсна до 21 серпня 2018 року (т. 1 а.с. 23-24).

04 серпня 2016 року позивачем ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 (замовник) та відповідачем ТОВ «Група компаній «Камелот» в особі директора ОСОБА_8 (підрядник) укладено Договір підряду № 01/201608016 (т. 1 а.с. 25-30).

Відповідно до пункту 1.1 цього договору підрядник приймає на себе зобов`язання провести будівельно-монтажні роботи на об`єкти замовника - житловий будинок: АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язується сплатити роботи та витратні матеріали відповідно до умов цього договору та графіку оплати (Додаток № 3), котрий є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з умовами договору підряду відповідач зобов`язувався виконати роботи протягом 120 календарних днів з моменту передоплати за роботи, але не пізніше 150 календарних днів, згідно з графіком виконання робіт (Додаток № 4). Відповідач зобов`язувався надати ОСОБА_1 погоджений графік протягом 14 календарних днів після підписання договору.

05 серпня 2016 року між ТОВ «Група компаній «Камелот» та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки № 01/05082016, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник ТОВ «Група компаній «Камелот» зобов`язується передати у власність покупця ОСОБА_1 вироби з природного каменю « Вапняк Юрський », « Піщаник Галицький » та « Піщаник Дністровський » на загальну суму, вказану у специфікації (Додаток № 1 до цього договору), а покупець зобов`язується прийняти продукцію та сплатити за неї грошову суму, відповідно до умов цього договору (т. 1 а.с. 31-33).

Згідно з цим договором поставка продукції здійснюється згідно з «Графіку поставок», узгодженим з покупцем, який затверджується протягом 14 днів з моменту оплати авансового платежу в порядку та розмірі, передбаченому пунктом 3.4 цього договору. На кожну партію постачальник виставляє покупцю рахунок-фактуру, в якій зазначається остаточна вартість партії.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у справі №757/50762/18-ц, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 10 листопада 2021 року, рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Група компаній «Камелот», третя особа ОСОБА_2 про стягнення коштів, пені, витрат на правову допомогу та судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення яким відмовлено у задоволенні позову (т. 2 а.с. 84-93, 61-73, 35-46).

Рішення суду в частині вирішення вимог зустрічного позову ТОВ «Група компаній «Камелот» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором підряду, а також позову ТОВ «Група компаній «Камелот» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договору підряду в частині зміни ціни - змінено, виклавши мотивувальну частину рішення щодо вирішення цих вимог в редакції цієї постанови.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Група компаній «Камелот», третя особа ОСОБА_2 про стягнення коштів, пені, витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 в межах договору підряду діяв від імені ОСОБА_2 , тому внаслідок укладення договору цивільні права та обов`язки виникають не у ОСОБА_1 (представника), а у особи, яку він представляє - ОСОБА_2 . При цьому, представництво ОСОБА_1 обмежено строком дії довіреності та є припиненим 21 серпня 2018 року.

Так, у договорі підряду (який є предметом спору у справі № 757/50762/18-ц) прописані суттєві умови відносно форми об`єктів (виробів із каменю) та строків поставки продукції по договору поставки.

Крім цього, у договорі поставки від 05.08.2016 року № 01/05082016, який був укладений одночасно із договором підряду та є його одною із складових частин (регулюючих правовідносин), так як позивач згідно з умовами таких договорів мав намір не лише придбати вироби із каменю, як матеріал для облаштування фасадів, а - й отримати кінцевий результат у вигляді архітектурної експозиції, яка має бути індивідуальним особливим проектом, про що є застереження у п. 12.5 договору.

Також п. 3.3, 3.4 договору поставки передбачено, що договір поставки є за своєю правовою природою додатком до договору підряду, і визначення графіку виконання робіт та способу і строків передачі виробів із каменю у монтаж (роботу).

Отже, вказані договори є взаємозалежні.

Водночас, договір поставки є окремим договором, містить окремі умови, зобов`язання та відповідальність.

Крім того, зазначений договір поставки було укладено саме з позивачем.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої, пункту 8 та абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно з п.п. 1.1, 2.1, 3.3, 3.4 договору поставки відповідач зобов`язався поставити вироби з природного каміння у строки, щоб не порушувати хід виконання робіт на об`єкті за договором підряду. У свою чергу позивач зобов`язався здійснити авансовий платіж у розмірі 70% від загальної суми поставки, а решту 30 % кожної партії оплачувати по факту отримання продукції на об`єкті.

Відповідно до п. 2.1 договору поставки кількість, асортимент, креслення виробів, ціна продукції, що постачається постачальником покупцю, зазначаються у специфікації (додаток № 1 до договору). Усі обсяги в специфікації зазначені без врахування підрізування та можуть коригуватися за фактом виконання робіт.

Згідно зі специфікацією, оформленою додатком № 1 до договору поставки, загальна вартість продукції становить 596 678,00 грн. (т. 1 а.с. 34-50).

За положеннями ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України.

05 серпня 2016 року ОСОБА_1 на підставі розписки сплатив відповідачу в особі ОСОБА_8 570 000 грн., з яких 362 972,00 грн. у рахунок передплати за договором поставки (т. 1 а.с. 54).

Доводи відповідача щодо розбіжностей у вказаній розписці, як доказу на який позивач посилався також у справі № 757/50762/18-ц, судом не беруться до уваги, оскільки дана розписка (яка міститься в матеріалах цієї справи №757/4772/19-ц) недійсною відповідно до встановленого законом порядку не визнана.

У подальшому позивачем було сплачено в рахунок оплати за договором поставки відповідачу в особі ОСОБА_8 54 702, 00 грн. відповідно до розписки від 09.08.2016 р.

Згідно з рахунком-фактурою № 474 від 15 березня 2017 року розмір загальної вартості каменю за договором поставки було збільшено до 682 185,11 грн. (т. 1 а.с. 63).

У вказаному рахунку-фактурі зазначено, що авансовий платіж у розмірі 70% складає 477 529,57 грн., передплата замовника від 05.08.2016 р. складає 417 674 грн. 59 коп., залишок для погашення авансового платежу становить 59 854,98 грн.

За таких обставин, позивачем ОСОБА_1 в подальшому було доплачену відповідачу грошові кошти за камінь згідно з договором поставки у розмірі 292 508,00 грн., що підтверджується наступними розписками.

11 травня 2017 року відповідач в особі ОСОБА_8 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 59 900 грн. в рахунок передплати за камінь (т. 1 а.с. 56)

17 серпня 2017 року відповідач в особі ОСОБА_8 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 24 500 грн. в рахунок передплати за камінь (т. 1 а.с. 57).

28 серпня 2017 року відповідач в особі ОСОБА_8 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 61 374 грн. в рахунок передплати за камінь (т. 1 а.с. 58).

20 вересня 2017 року відповідач в особі ОСОБА_8 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 43 835 грн. в рахунок передплати за камінь (т. 1 а.с. 59).

24 листопада 2017 року відповідач в особі ОСОБА_8 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 71 895 грн. з яких 57 895 грн. в рахунок передплати за камінь, 14 000 грн. - доставка (т. 1 а.с. 58).

18 грудня 2017 року відповідач в особі ОСОБА_8 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 26 004 грн. в рахунок передплати за камінь, 5 000 грн. за доставку продукції (т. 1 а.с. 58).

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 710 182,59 грн. як передплата за камінь за договором поставки (передплата замовника від 05.08.2016 р. складає 417 674 грн. 59 коп. + доплата за камінь згідно з договором поставки у розмірі 292 508,00 грн.).

Відповідно до п. 4 договору поставки від 5.08.22016 року вартість доставки не враховується у вартість продукції.

Таким чином, за поставку каменю відповідач отримав грошові кошти у загальному розмірі 682 181 грн. 59 коп. (710 182,59 грн. -14 000 грн. за доставку (т. 1 а.с. 58) - 5 000 грн. за доставку продукції (т. 1 а.с. 58) - 9 000 грн. за доставку (т. 1 а.с. 58).

Пунктом 3.1. договору поставки передбачено, що поставка продукції здійснюється відповідно до «Графіку поставок», який погоджується протягом 14 календарних днів з моменту сплати авансового платежу в порядку, передбаченому п. 3.4 даного договору. За кожну партію постачальник виставляє покупцю рахунок-фактуру, в якому зазначається остаточна вартість партії продукції.

З додатку № 2 до договору поставки «Графік поставки партій продукції» вбачається, що поставка продукції здійснюється відповідно до графіку виконання робіт за договором підряду.

Так, позивач вказував на те, що відповідачем в порушення вимог п. 3.1 так і не було розроблено «Графіку поставки», що також не заперечується і самим відповідачем відповідно до наданого ним відзиву (т. 1 а.с. 103).

Посилання відповідача на те, що поставка каменю відбувалася з огляду на дотримання п. 3.3, відповідно до якого постачальник зобов`язався здійснювати поставку таким чином, щоб не порушувати хід виконання робіт на об`єкті покупця відповідно до графіку виконання робіт за договором підряду, суд вважає необґрунтованими, оскільки договором поставки чітко були передбачені умови розроблення графіку поставки.

Правовідносини за договором поставки регулюються положеннями статті 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

28 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 надіслав відповідачу претензію за договором поставки з вимогою поставити оплачений ним камінь за договором поставки у строк до 05 жовтня 2018 року.

Відповідно до п. 8.2 договору поставки фактом отримання продукції є підписання накладної в момент передачі продукції перевізником покупцю (один екземпляр залишається у покупця), згідно з діючим законодавством України.

Згідно з доводами відповідача, отримання каменю за договором поставки, зокрема, підтверджується відповідними накладними, а саме: накладною № 3 від 15.08.2017 р., накладною № 1 від 11.10.2016 р., накладною № 4 від 22.08.2017 р., накладною № 5 від 18.09.2017 р., накладною № 9 від 05.10. 2018 р., накладною № 8 від 15.12.2017 р. накладною № 7 від 21.11.2017 р., накладною № 6 від 18.09.2017 року, накладною № 2 від 14.06.2017 р. (т. 1 а.с. 119-129).

Суд вважає, що надані докази відповідачем є неналежними, оскільки вони не містять підпису позивача ОСОБА_1 , що не відповідає умовам договору поставки (п. 8.2).

Оскільки відповідачем не було виконано вимог претензії позивача від 28.09.2018 р., то позивач, посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 670 ЦК України, просив стягнути з відповідача усю суму сплачених коштів за камінь за договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Крім того, рішеннями судів у справі № 757/50762/18-ц було встановлено, що відповідно до даних висновку експерта № 120/18, складеного 30 листопада 2018 року, виконаного за результатами будівельно-технічного дослідження за заявою ОСОБА_1 , на об`єкті будинку за адресою: АДРЕСА_1 виконано будівельних робіт по оздобленню елементів фасаду будівлі виробами з пиляного декоративного каменю від передбаченого кошторисом обсягу становить 14%, загальний відсоток виконаних робіт по оздобленню та утепленню фасаду від передбаченого за договором підряду № 01/201608016 від 4 серпня 2016 року становить 31% (т. 2 а.с. 92)

За таких обставин, суд дійшов висновку, що частина каміння за договором поставки була вже використана позивачем, а саме на 14% від загальної кількості передбаченої кошторисом, що становить 95 505,91 грн. (682 185,11 грн. (загальна вартість каменю за договором поставки) х 14% / 100%).

При цьому, у позовній заяві вказано, що станом на день відмови позивачем від договору підряду (14.09.2018 р.) відповідачем не було поставлено камінь зазначений у п. 1, 3, 14, 19, 21,24, 26, 31, 38 рахунку-фактурі № 474 від 15.03.2017 р. на загальну суму 287 964, 79 грн. та докази щодо зворотнього відсутні.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Зазначені вимоги чинного законодавства не були виконані відповідачем, незважаючи на здійснення позивачем оплати продукції.

Згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження факту отримання в повному обсязі каменю за договором поставки позивачем і матеріали справи не містять доказів повернення невикористаного каменю, який було отримано позивачем на суму 287 964,79 грн., що не заперечується самим позивачем у позовній заяві, частина поставленого каменю була використана на оздобленні будинку, то суд дійшов висновку, що доцільним способом захисту прав позивача буде стягнення грошових коштів у розмірі 287 964,79 грн. у відшкодування недопоставленого каменю.

При цьому, суд вважає посилання відповідача як на докази, що містяться у електронній переписці між сторонами, щодо сплати позивачем загального розміру за камінь у сумі 663 910,59 грн. та наявності боргу за позивачем у сумі 18 274,31 грн., неналежними, оскільки у наданих позивачем розписках міститься підпис директора ТОВ «Група компаній «Камелот» ОСОБА_8 та чітко зазначено за який товар та послуги останнім було отримано кошти від позивача.

Що стосується вимог позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, у тому числі: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 5.1 договору поставки, поставка усієї продукції покупцю здійснюється партіями відповідно до «Графіка поставок».

Пунктами 7.4., 7.5 договору поставки передбачено, що постачальник несе відповідальність у відповідності із діючим законодавством. За порушення строків поставки продукції, указаних у п. 5.1. даного договору, постачальник виплачує покупцю пеню у розмірі 1% від вартості несвоєчасно поставленої продукції, за кожен день такого порушення.

Оскільки, судом встановлено, що в порушення умов договору поставки відповідачем не було розроблено «Графіка поставок», датою з якої необхідно обчислювати порушення строку поставки продукції відповідачем є 06.10.2018 р., з урахуванням направленої претензії позивачем та встановленого строку виконання відповідних вимог щодо поставки продукції у повному обсязі до 05.10.2018 р.

При цьому, доводи відповідача щодо неможливості застосування п. 5.1 договору поставки у зв`язку із не існування відповідного «Графіка поставок» є необґрунтованими, оскільки до вказаних правовідносин застосовано ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Розмір пені, нарахованої позивачем за період з 06 жовтня 2018 року по 22 листопада 2019 року, становить 1 189 294,58 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) (т. 1 а.с. 79, 238а), яка розрахована із суми заборгованості 287 964 грн. 79 коп.

Водночас, розмір вказаної пені, розрахований позивачем перевищує строк позовної давності, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України (про застосування якого сторони не зазначили), а також перевищує розмір вартості непоставленого каменю.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за обґрунтованим клопотанням сторони, так і з власної ініціативи. Проте, вирішуючи питання про можливість зменшення розміру неустойки, необхідно, перш за все, враховувати, що неустойка не повинна перетворюватися в джерело збагачення, оскільки в цьому випадку вона втрачає свою стимулюючу функцію.

Законодавець не наводить переліку «інших обставин», які мають істотне значення. Це питання вирішується із врахуванням конкретної ситуації. Такими обставинами можуть бути: відповідність порушення розміру неустойки; традиційний розмір неустойки, який зустрічається в практиці ділового обігу; співвідношення розміру неустойки із сумою основного зобов`язання; наявність збитків і їх розмір; негативні наслідки, які настали або можуть настати для кредитора у зв`язку з неналежним виконанням боржником зобов`язання; форма і ступінь вини боржника; ступінь виконання зобов`язання боржником перед кредитором і контрагентами перед боржником; ділова репутація боржника, ступінь поширеності такого порушення в діловому обігу; рівень інфляції протягом часу, коли зобов`язання повинно було бути виконано, і до його фактичного виконання чи до моменту прийняття судового рішення; середня банківська ставка за користування кредитом тощо.

Застосоване у нормі ч. 3 ст. 551 ЦК України поняття «значно» є оціночними і має конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

При цьому слід враховувати, що правила норми ч. 3 ст. 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні боржником своїх зобов`язань.

Серед обставин, які у розумінні частини третьої ст. 551 ЦК України є підставою для зменшення судом розміру нарахованої відповідачу неустойки, суд виділяє поширеність в діловому обігу неповернення і несвоєчасного повернення боржниками позичених коштів, а також неспівмірність неустойки розміру основного боргу, у зв`язку з чим доходить висновку про необхідність зменшення належної до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 неустойки до розміру 287 964 грн. 79 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 575 929 грн. 58 коп. (287 964 грн. 79 коп. + 287 964 грн. 79 коп.)

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову судовий збір за подання позову, від сплати якого був звільнений позивач на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі пропорційно задоволеним вимогам, тобто у сумі 5 759 грн. 29 коп.

Керуючись ст. 530, 549, 551, 610, 611, 612, 624, 638, 691, 712 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», ст.12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Камелот», третя особа ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Камелот» на користь ОСОБА_1 грошові кошти суму 575 929 грн. 58 коп., з яких: 287 964 грн. 79 коп. у відшкодування боргу за каміння та 287 964 грн. 79 коп. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Камелот» на користь держави судовий збір в розмірі 5 759 грн. 29 коп.

У задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обліковоїкарткиплатникаподатків2713708590

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Камелот»: 08135, Київська обл., с. Чайки, вул. Антонова, 6А, код ЄДРПОУ 39592784

третя особа: ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя О.В.Батрин