Рішення

від 29.11.2022 по справі 344/9553/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/9553/18

Провадження № 2/344/224/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря судового засідання Герлан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Громадської спілки «Івано-Франківська Міська Асоціація учасників АТО» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що відповідач та члени його правління є особами з негативною соціальною орієнтацією: хапуги, корупціонери, зрадники, наклепники, земельні і квартирні злодії, цинічно та неетично здійснюють свою діяльність; розмістили в фейсбуці негативну інформацію про позивача; наведений в позові перелік фізичних осіб не є вичерпним і визначається позивачем; відповідача створено для особистої наживи і незаконного захоплення земельних ділянок і квартир; натомість позивач єдиний з усіх, хто вболівав за інтерес; ОСОБА_2 розмістив публікацію щодо критики позивача про відвідування ним окремих позицій в зоні АТО, на яких позивач розказує бойові історії, представляється військовослужбовцем різних підрозділів, робить фотознімки; секретар правління відповідача ОСОБА_3 продублював відповідну публікацію. В публікації викрито персональні дані позивача. Тому позивач просив суд про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Відповідач подав суду відзив на позов, в якому заперечив позов з тих підстав, що члени громадської організації не є громадською організацією як юридичною особою та ототожнені позивачем неправомірно; висловлення думок членів відповідача не є вчиненням дії громадською організацією; позивач критикував членів громадської організації, а вони висловили свою думку щодо його дій і особи; позивач не отримав від громадської організації визнання учасником АТО і тому виніс спір з організацією на публічне обговорення, тому висловлення відповідача є оціночними судженнями щодо спору і реакція відповідача на попередню критику та образи членів громадської організації; рішення комісії є колегіальними, ухваленими голосуванням на основі волевиявлення членів комісії, тому нею не може бути прийнято висновку за бажанням оцінки позивача; громадська організація відокремлена від комісії, а тому претензії позивача до комісії не мають будь-якого стосунку до громадської організації; критика судового рішення і розміщеної інформації про обставини, які заперечуються не заборонена законом, але і не складають підставу для позову; доказу заподіяння моральної шкоди, її елементів та розрахунку позивачем не доведено; інформація про критику позивача не може бути спростована, оскільки вона є судженням про особу позивача і його критикою, що не підлягає визнанню недостовірним; реакція позивача щодо критики його моральних характеристик може бути здійснена у формі висловлення своєї іншої думки позивача, але не у зобов`язанні відповідача приймати лише судження позивача і висновки; право здійснювати морально-етичну оцінку позивача гарантовано відповідачу на основі ст. 30 Закону України «Про інформацію».

Позивач неодноразово просив суд про оголошення перерви в судовому розгляді, однак протягом усього судового розгляду не виконав його обов`язку щодо визначення належного кола осіб, до яких він пред`являє претензії, будь-якої заяви про висунення претензій за позовом до будь-яких фізичних осіб суду не подав, самостійних вимог до будь-яких фізичних осіб у формі письмової позовної заяви до суду не подав, про відкриття провадження до будь-яких фізичних осіб суд, у формі та у спосіб, що встановлені процесуальним законом, не просив.

Позивач неодноразово знайомився з матеріалами справи.

В судовому засіданні представник відповідача категорично заперечив позов.

Позивач подав суду клопотання про залучення свідків, однак не виконав його обов`язки із зазначення спірних обставин, які кожен зі свідків може повідомити і, яким чином ці обставини стосуються предмету спору. Отже клопотання позивача не обґрунтоване, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідач подав суду клопотання про залучення свідків, однак не виконав його обов`язки із зазначення спірних обставин, які кожен зі свідків може повідомити і, яким чином ці обставини стосуються предмету спору. Отже клопотання позивача не обґрунтоване, а тому задоволенню не підлягає.

В якості відповідача в позові особисто позивачем вказано лише Громадську спілку «Івано-Франківська Міська Асоціація учасників АТО».

Відповідно до ст. 277 ЦК України встановлено форми захисту прав у разі поширення недостовірної інформації. Так в ч. 1 ст. 277 ЦК України вказано, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Отже формами захисту прав є право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Таким чином не належить до способів захисту встановлення факту недостовірності інформації, оскільки доведення обставини недостовірності інформації є методом реалізації обов`язку позивача у доведення правових підстав позову. Виконання обов`язку з доведення правових підстав позову за змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України покладено безпосередньо на позивача, а не розміщується позивачем в якості матеріально-правової вимоги до відповідача.

Відповідно до ст. 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Ідентифікація фізичних осіб здійснюється за елементами імені, що вказані в ст. 28 ЦК України.

Таким чином зазначення імені фізичної особи не належить до дій щодо поширення персональних даних позивача.

Відповідачу гарантовано право на критику позивача із зазначенням його імені.

Позивачем безпосередньо в позові вказано, що між позивачем та відповідачем виник конфлікт щодо реалізації права на оформлення участі в АТО. Отже критика сторонами одна одну є висловленням їх суджень щодо обставин їх спору та морально-етичних якостей сторін, заснована на оціночних судженнях.

Крім цього саме позивач розмістив критику діяльності відповідача, про що ним особисто вказано в позові. В такий спосіб саме позивач переніс приватний спір з відповідачем в публічну площину.

Отже позивач як ініціатор спору повинен бути очікувати можливість критики його позиції та його особи, оскільки звернувся до думки громадськості.

Таким чином позиції сторін публічного спору, оцінка своїх претензій та критика претензій іншої сторони спору належать виключно до їх особистих думок, до оціночних суджень.

Так само позов позивача засновано на критиці відповідача, що безпосередньо належить до оціночних суджень позивача. Частина із використаних в позові епітетів є образливими та вказані без доведення обставин, на яких засновано таку оцінку.

В позовній заяві позивача вказано, що він звернувся до широкої громадської уваги його з відповідачем спору задля саме привернення уваги до конфлікту сторін. З часу публічного розголосу спору інформація за відповідним спором стала доступною широкому загалу та отримала значення публічно важливої інформації. В публікації позивача здійснено критику громадської організації, яка представляє значну кількість осіб, що належать до відповідної соціальної категорії, яка постійно обговорюється в засобах масової інформації та на засіданнях органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Отже критика особи позивача в його спорі, який ним особисто перенесено в публічну площину, на основі викладення власної точки зору іншими учасниками спору належить саме до оціночних суджень.

Однак і відповідні оціночні судження не викладені відповідачем.

При цьому позивачем не доведено, що думки членів громадської організації є висловленням точки зору самої організації.

Безпосередньо в позові вказано, що позивачем самостійно поширено інформацію про стан його здоров`я при відвідуванні відповідача невизначеному колу осіб. Однак позивач не надав суду доказів того, що інформацію про стан його здоров`я він поширив невизначеному колу осіб під їх зобов`язання не поширювати таку інформацію.

Таким чином позивачем не доведено, що відповідачі умисно і незаконно збирали інформацію про позивача, оскільки він сам її поширив невизначеному колу осіб.

Так само в позові вказано, що відповідачі зібрали та поширили інформацію про особу відповідача, але в позові не вказано, ким безпосередньо це було здійснено. При цьому єдиним відповідачем, який зазначений позивачем в позові і щодо розгляду претензій позивача до відповідача, було відкрито провадження є Громадська спілка «Івано-Франківська Міська Асоціація учасників АТО».

Доказу оброблення відповідачем будь-яких біометричних або генетичних даних позивача, інформації про його судимості суду не надано.

Взаємно суперечливими є пояснення позивача про те, що він самостійно поширював про себе інформацію про відвідування зони АТО та участь в бойових діях, про належність до військових підрозділів та одночасно з цим, що відповідач поширив про позивача відповідну інформацію.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже процесуальним законом прямо заборонено засновувати доказування на основі будь-яких припущень. Таким чином законом прямо заборонено розміщувати в позові будь-які припущення.

Так само в позові вказано, що дії відповідача належать до кримінальних правопорушень, за якими повинні бути порушені кримінальні справи. Однак суду не надано доказу того, що позивач звернувся до уповноважених органів що за змістом закону здійснюють встановлення та оцінку обставин вчинення злочинів, в порядку, що визначений законом.

Крім цього в порядку розгляду цивільних спорів не здійснюється розслідування злочинів, про які вказано в позові.

Таким чином процесуальним законом не гарантовано позивачу право на встановлення обставин вчинення злочинів в порядку вирішення цивільних спорів.

Частина претензій позивача за змістом описової частини позову висловлено щодо дій фізичних осіб, які критикували позивача та поширювали про нього інформацію. Однак у відповідній частині позовної заяви, в якій позивач зобов`язаний вказати на перелік осіб, які ним визначено в якості відповідачів, відсутня будь-яка інформація про зазначення переліку відповідних відповідачів.

Разом з цим ототожнення позивачем громадської організації з її членами не засновано на положеннях національного законодавства.

В прохальній частині позову розміщено прохання про спростування інформації відповідачем, яким за змістом позовної заяви позивача є Громадська спілка «Івано-Франківська Міська Асоціація учасників АТО». Однак позивачем не доведено вчинення безпосередньо зазначеним ним відповідачем оспорюваних дій.

Крім цього в прохальній частині позову не вказано безпосередньо, які саме факти позивач просив визнати такими, що порушують його права.

Не може бути зобов`язано відповідача - Громадську спілку «Івано-Франківська Міська Асоціація учасників АТО» видалити матеріал, спрямований проти позивача, оскільки позивачем не доведено, що така особа розмістила відповідну інформацію на сторінках її членів. Крім цього в позові не вказано, яку саме інформацію і за яким саме розміщенням позивача просив видалити.

Відповідно дост. 129 Конституції Україниоднією із загальних засад правосуддя є обов`язковість виконання судових рішень.

Однак не може бути виконано рішення про зобов`язання абстрактної, невизначеної особи здійснити абстрактну дію, що задумана позивачем, але не вказана ним в прохальній частині позовної заяви.

По-друге, за змістом практики Верховного Суду неефективність способу захисту, що вказаний в позові є самостійною підставою для відмови в позові.

Так само не може бути за результатом судового розгляду зобов`язано здійснити дію осіб, які не визначені позивачем в якості відповідачів.

Крім цього не може бути зобов`язано абстрактних осіб, яких позивачем поіменовано в якості «симпатиків» здійснити бажану позивачем дію.

Також не може бути подано позов про визнання висновку недостовірним, оскільки висновок є формою викладу оціночного судження та не є розпорядчим актом, який може бути оскаржено.

Додатково важливо відзначити, що механізм отримання статусу учасника бойових дій визначений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (із змінами) «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення».

Тому у разі не задоволення із вирішенням питання визнання участі позивача в АТО він зобов`язаний виконувати свої обов`язки за змістом Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413, а не у формі зобов`зання відповідача відкликати висновок чи визнати оціночні судження за висновком поширенням недостовірної інформації.

Так само позивачем не доведено правових підстав для зобов`язання відповідача прийняти оціночні судження позивача та саме на основі оцінки позивача скласти висновок про перебування в зоні АТО позивача.

Крім цього саме в позові вказано особисто позивачем, що ним вже було здійснено звернення до суду щодо визнання обставин його участі. Отже спір у відповідній частині надуманий позивачем та стосується саме непогодження із оціночними судженнями за висновком відповідача.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`їчи близькихродичів; 3)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуіз знищеннямчи пошкодженнямїї майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Позивачем не доведено вчиненням відповідачем - Громадською спілкою «Івано-Франківська Міська Асоціація учасників АТО» будь-яких дій, які б завдали позивачу моральної шкоди.

Будь-якого розрахунку моральної шкоди та матеріального збитку в позові не розміщено. Не зазначення позивачем в його позові розрахунку моральної шкоди та матеріального збитку і шкоди унеможливлює встановлення такої обставини та перевірку здійснення позивачем розрахунку.

До компетенції суду за змістом ЦПК України не належить призначення перевірок діяльності будь-яких осіб, в тому числі невизначеної позивачем діяльності членів відповідача.

У постанові від 21 березня 2019 року по справі№ 368/655/17Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглядав справу про захист честі, гідності та ділової репутації та зробив такий висновок.

Відповідно достатті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або санкцій, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського спокою, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

При цьому, свобода преси дає громадськості одну з найкращих можливостей дізнатися про ідеї та позиції політичних лідерів і сформувати свій погляд на них. У більш загальному плані свобода політичних дискусій лежить в самій основі концепції демократичного суспільства, якою пройнята вся Конвенція. Відповідно, межі допустимої критики є ширшими, коли вона стосується власне політика, а не приватної особи. На відміну від останньої, перший неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналістів, так і громадського загалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості.

Оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

На думку ЄСПЛ, слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (рішення ЄСПЛ від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Отже за обставин апелювання позивача до широкого кола громадськості в питанні критики громадської асоціації учасників АТО позивачем винесено його спір в публічну площину, а тому саме позивачем вирішено апелювати до довіри громадськості, він погодився в такий спосіб «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, тому він підлягає ретельному громадському контролю і потенційно може зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як він виконував або виконує свої функції. При цьому за висновком Європейського суду з прав людини зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

В ч. 4 ст. 77 ЦПК України вказано, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Отже суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов`язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідачів.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч.5 ст.81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч.7 ст.81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов`язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов`язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові ОСОБА_1 до Громадської спілки «Івано-Франківська Міська Асоціація учасників АТО» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя Бородовський С.О.