Ухвала

від 16.03.2023 по справі 344/9553/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/9553/18

Провадження № 22-ц/4808/486/23

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С.О.

Суддя-доповідач Бойчук

У Х В А Л А

16 березня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківськийапеляційний суду складісудді БойчукаІ.В., ознайомившись із апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Івано-Франківськогоміського судувід 29листопада 2022року підголовуванням суддіБородовського С.О.у м.Івано-Франківськуу справіза позовом ОСОБА_1 до Громадської спілки «Івано-Франківська Міська Асоціація учасників АТО» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Рішення Івано-Франківськогоміського судувід 29листопада 2022року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам п. 3 ч.4 ст. 356 ЦПК України, апелянтом не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучив клопотання про звільнення від сплати судового збору. У клопотанні зазначає про скрутне матеріальне становище, яке пов`язане з тимчасовою втратою працездатності та надає документи які на думку апелянта підтверджують його скрутне матеріальне становище.

Однак суд вважає, що підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору відсутні з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1, 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у поряду, визначеному законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Незадовільний матеріальний стан особи залежить і від відсутності у неї нерухомості, депозитів, акцій, активів у фінансових установах, документів про відсутність доходів членів сім`ї, відсутність чи наявність виплат соціальної допомоги, тощо.

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що на цій стадії вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору є передчасним з огляду на таке.

Апелянтом на момент подачі апеляційної скарги не надано суду достатніх доказів, які були б підставою для висновку про неможливість сплати ним судового збору відповідно до вищевказаних вимог та доказів існування обставин, за яких ОСОБА_1 може бути звільнений від сплати судового збору, оскільки апелянтом не надано відповідних документів, що стверджують його незадовільний чи скрутний матеріальний стан.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 5 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання позову, за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704,80 грн), позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 судове рішення оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 000 грн (1,5 відсотка від 400 000 грн становить 6 000 грн).

Згідно зп/п6п.1ч.2ст.4Закону України«Про судовийзбір» (зізмінами тадоповненнями)розмір ставкисудового зборуза поданняапеляційної скаргина рішеннясуду становить150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 10057,20 грн (704,80*150%+6000*150%), який апелянту необхідно сплатити на:

Номер рахунку (IBAN) UA418999980313131206080009612;

Отримувач коштів ГУК в Iв.-Фр.об./ТГ Ів.-Фр./ 22030101;

Код отримувача(кодза ЄДРПОУ) 37951998;

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП);

Код банку отримувача (МФО) 899998

Код класифікації доходів бюджету 22030101;

Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), Івано-Франківський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа)

Оригінал платіжного документу направити в Івано-Франківський апеляційний суд.

За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати апелянту строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Керуючись ст. 185, 356, 357 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківськогоміського судувід 29листопада 2022рокузалишити без руху та надати апелянту термін протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених недоліків.

У випадку невиконання у встановлений строк даних вимог апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута апелянту.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Бойчук