Ухвала

від 30.03.2023 по справі 344/9553/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/9553/18

Провадження № 22-ц/4808/486/23

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С.О.

Суддя-доповідач Бойчук

У Х В А Л А

30 березня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Девляшевського В.А., Пнівчук О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківськогоміського судувід 29листопада 2022року підголовуванням суддіБородовського С.О.у м.Івано-Франківськуу справіза позовом ОСОБА_1 до Громадської спілки «Івано-Франківська Міська Асоціація учасників АТО» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Ухвалою судді Івано-Франківського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківськогоміського судувід 29листопада 2022рокузалишено без руху та надано термін для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме зобов`язано апелянта надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Суд надіслав апелянту 17.03.2023 копію ухвали апеляційного суду від 16.03.2023, яка отримана ним особисто 20.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_1 27.03.2023 подав до апеляційного суду: скрін з розрахунками за комунальні послуги з веб-сайту «ПриватБанк»; копію попередження про відключення електроенергії за необліковану електричну енергію від 29.11.2022; повідомлення про відключення від електропостачання квартири від 13.12.2022; відповідь на звернення ОСОБА_1 до АТ «Прикарпанняобленерго» від 12.01.2023, де вказано про наявність боргу за необліковану електричну енергію; відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 27.03.2023 за період з 2021 по 2023 роки.

З наданих суду копій документів вбачається, що заборгованість за електроенергію утворилася в результаті порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії і нарахована за необліковану споживачем електричну енергію. Надаючи скрін з розрахунками за комунальні послуги з веб-сайту «ПриватБанк» апелянт не надає відомостей про відсутність коштів на банківських рахунках у цьому банку, що не дає підстав вважати що в апелянта відсутні інші доходи.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати» судам роз`яснено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

При цьому, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18, з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також Європейський суд з прав людини у рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.

Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану або статусу за своїм внутрішнім переконанням.

Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору в зв`язку з тим, що особа має незадовільний майновий стан повинно бути належним чином оформлене, містити доводи та підтверджуватися доказами того, що майновий стан особи перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Апеляційний суд вважає, що надані копії документів не є такими, що підтверджують у повній мірі скрутне матеріальне становище апелянта та даються підстави для звільнення його від сплати судового збору.

Інших відомостей, які б характеризували його скрутне матеріальне становище апелянтом не надано.

Однією із підстав звільнення від сплати судового збору при подачі апеляційної скарги апелянт вказував на статус учасника бойових дій, однак доказів (довідку, посвідчення і т.д.), які стверджують про цей статус, суду не надав.

За змістом пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зроблений правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З огляду на зміст апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів відсутні підстави вважати, що справа, пов`язана із порушенням прав заявника як учасника бойових дій.

Апелянтом не усунуто недоліки, які були зазначені в ухвалі апеляційного суду від 16 березня 2023 року, не надано документу про оплату судового збору у визначеному судом розмірі або даних, які можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору.

Вказані обставини перешкоджають відкриттю апеляційного провадження у даній справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 357 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.

Роз`яснити, що згідно до ч.7 ст.185 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 185, 357 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківськогоміського судувід 29листопада 2022рокувважати неподаною та повернути апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач І.В. Бойчук

Судді: В.А. Девляшевський

О.В. Пнівчук