Рішення

від 27.12.2022 по справі 910/852/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2022 р. м. Київ Справа №910/852/22

Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №910/852/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарі Україна» (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альба Боат» (08170, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Юрівка (з), вул. Набережна, 3-А)

про стягнення 177131,56 грн

без повідомлення (виклику) сторін

обставини справи:

У січні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Амарі Україна» (далі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альба Боат» (далі відповідач) про стягнення 177131,56 грн, з яких 160000,00 грн основного боргу, 7191,71 грн пені, 7448,65 грн 18% річних та 2491,20 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем як продавцем та відповідачем як покупцем укладено договір №АК-000413 від 04.01.2021. За цим договором позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 191400 грн відповідно до видаткової накладної №АК-00006375 від 07.10.2021, але відповідач оплатив товар лише частково в сумі 31400 грн, і таким чином основна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 160000 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2022 у справі №910/852/22 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

В установлений строк позивач надав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, якою усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.05.2022 відкрито провадження у справі №910/852/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв`язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та ін.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 24.05.2022 про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 09.09.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103281769689.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 24.05.2022 строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вищеперелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амарі Україна» (далі продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альба Боат» (далі покупець) укладено договір від 04.01.2021 №АК-000413 (далі договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати, відвантажити та завантажити товар, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і здійснити оплату за товар на умовах, викладених у цьому договорі (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору асортимент, кількість і ціна товару, визначається на підставі заявки покупця і вказується або в накладній та рахунку-фактурі, які виписуються уповноваженими особами продавця, або у специфікації, підписаній сторонами. Вказані документи є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно з п.2.6 договору датою поставки вважається дата передачі партії товару перевізнику, визначеного покупцем, що засвідчується підписанням перевізником товарно-транспортної накладної.

Право власності на партію товару та ризики його випадкового знищення, чи випадкової загибелі та випадкового пошкодження переходять до покупця з моменту передачі товару перевізнику. Відповідальність за збереження та цілісність продукції у перевізника несе покупець (п.2.7 договору).

Відповідно до п.3.1 договору загальна сума даного договору складається із суми всіх накладних, відповідно до яких було поставлено товар.

Згідно з п.3.2 договору якщо сторони підписують специфікацію на поставку партії товару, строк поставки і оплати може обумовлюватись ними додатково у специфікації. Якщо інші умови поставки не передбачені сторонами у специфікації, сторони керуються умовами цього договору.

Відповідно до п.3.3. договору ціна товару визначається, виходячи із вартості євро на день виставлення рахунку-фактури або на день підписання специфікації (у випадку якщо сторонами підписувалась специфікація) за курсом НБУ.

Покупець зобов`язаний оплатити продавцю 100% вартості продукції протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару перевізником (п.3.5 договору).

Відповідно до п.3.6 договору розрахунки між сторонами провадяться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця, зазначений у даному договорі.

Відповідно до п.6.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством.

Згідно з п.6.2 договору порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до п.6.7 договору сплата штрафних санкцій в повному обсязі не звільняє винну сторону від виконання зобов`язань згідно з договором.

Даний договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року. Договір вважається дійсним ще на один рік, якщо жодна із сторін не прийняла рішення про розірвання цього договору (п.10.1 договору).

На виконання умов даного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 191400,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 07.10.2021 №АК-00006375, яка підписана з боку позивача, відповідача та скріплена їх печатками, а її належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи.

Для оплати вартості поставленого позивачем відповідачу товару, позивач сформував рахунок на оплату від 07.10.2021 №АК-00011068 на суму 191400,00 грн.

Враховуючи те, що відповідач за поставлений за вищезазначеною видатковою накладною товар не розрахувався, позивач звернувся до нього з претензією від 10.12.2021 №104, якою вимагав протягом десяти днів з моменту отримання даної претензії, здійснити оплату вартості поставленого товару у сумі 191400,00 грн. Надіслання зазначеної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується накладною «Укрпошта» від 10.12.2021 №0212113834428 та фіскальним чеком «Укрпошта» від 10.12.2021.

14.12.2021 відповідачем здійснено часткову сплату вартості поставленого товару у сумі 31400,00 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача у АТ «Прокредит Банк».

Проте відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та задоволення в частині здійснення повної оплати вартості товару, залишок вартості поставленого товару у заявленому до стягнення розмірі суми осново боргу позивачу не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона-постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст.712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати переданого йому товару, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов`язання за укладеним договором своєчасно не виконав, заявлена до стягнення сума відповідачем не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно звернувся до суду з заявленими вимогами про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 160000,00 грн, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, як такі, що є обґрунтованими, доведеними, відповідачем належним чином не спростованими.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за укладеним договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7191,71 грн пені за загальний період прострочки з 22.10.2021 по 14.01.2022 відповідно до наданого до позовної заяви та заяви про усунення недоліків позовної заяви розрахунку.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.4 договору за прострочення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення. Нарахування пені починається від дня, коли покупець повинен був виконати зобов`язання з оплати отриманої партії товару та припиняється в момент остаточного здійснення розрахунку покупцем. Якщо остаточного розрахунку покупцем не проведено, нарахування пені припиняється в день подання продавцем позовної заяви до суду про стягнення з покупця заборгованості.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.6.5 договору за прострочення строків оплати товару покупець сплачує продавцю 18 відсотків річних від простроченої суми за користування чужими грошовими коштами, що нараховується незалежно від сплати покупцем пені за порушення виконання зобов`язання.

Також, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 7448,65 грн 18% річних за загальний період прострочки з 22.10.2021 по 14.01.2022 та 2491,20 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з 22.10.2021 по 14.01.2022.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок 18% річних та інфляційних втрат відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 160000,00 грн основного боргу, 7191,71 грн пені, 7448,65 грн 18% річних та 2491,20 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарі Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альба Боат» про стягнення 160000,00 грн основного боргу, 7191,71 грн пені, 7448,65 грн 18% річних та 2491,20 грн інфляційних втрат задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альба Боат» (08170, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Юрівка (з), вул. Набережна, 3-А, ідентифікаційний код 43819831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарі Україна» (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34, ідентифікаційний код 35138752) 160000 (сто шістдесят тисяч) грн 00 коп основного боргу, 7191 (сім тисяч сто дев`яносто одну) грн 71 коп пені, 7448 (сім тисяч чотириста сорок вісім) грн 65 коп 18% річних, 2491 (дві тисячі чотириста дев`яносто одну) грн 20 коп інфляційних втрат та 2656 (дві тисячі шістсот п`ятдесят шість) грн 97 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2022.

Суддя О.О. Третьякова