Постанова

від 04.10.2007 по справі 5/143-д

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002,

м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "04" жовтня 2007 р.                                                          

Справа № 5/143-Д

Житомирський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                       

Пасічник С.С.

Щепанської Г.А.

при секретарі                                                            Жарській

І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Гурнович І.В. - представника за

довіреністю № 03/4 від 09.01.2007р.,

від відповідача:

- Закритого акціонерного товариства

"Житичі": Ренцо Маркезіна - представника за довіреністю від

01.10.2007р.,

- Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській

області, м. Житомир

на рішення господарського суду

Житомирської області

від "14" червня 2007 р. у

справі № 5/143-Д (суддя Брагіна Я.В.)

за позовом Регіонального відділення

Фонду державного майна України по Житомирській області, м. Житомир

до 1. Закритого акціонерного

товариства "Житичі", м. Житомир

2.Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1, с.Троянів Житомирського району Житомирської області

про визнання недійсним договору

купівлі-продажу та повернення майна (їдальні) у власність держави,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Житомирської області від 14.06.2007р. у справі №5/143-Д в

позові регіонального відділення Фонду державного майна по Житомирській області

до закритого акціонерного товариства "Житичі" та підприємця ОСОБА_1

про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору №1447 від

26.10.1999р. купівлі - продажу майна (їдальні) та повернення цього майна у

власність держави відмовлено.

Вважаючи, що

рішення місцевим господарським судом прийняте з неправильним застосуванням  та порушенням норм матеріального права,

позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення

скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та визнати

недійсним договір купівлі-продажу від 26.10.1999р., укладений між ЗАТ

"Житичі" та ОСОБА_1 й зобов'язати ОСОБА_1 повернути у державну

власність в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по

Житомирській області приміщення їдальні, що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом

підписання між ОСОБА_1 та позивачем акту приймання-передачі.

Мотивуючи

апеляційну скаргу, позивач зазначає наступне:

- господарський

суд невірно трактує положення ч.2 ст.24 Закону України "Про приватизацію

державного майна" в редакції, що діяла на момент приватизації підприємства

і якою була передбачена передача об'єктів соціально-культурного призначення

товариствам покупців та організаціям орендарів в безоплатне користування, а не

у власність, як помилково вважає суд. В подальшому це було підтверджено

законодавцем шляхом внесення 18.05.2000р. до вищевказаної норми змін та визначення

безоплатної передачі як передачі права користування майном. Передача об'єктів

соціально-культурного призначення товариствам покупців у безоплатне

користування, а не у власність підтверджується також ст.ст.1,2 Закону України

"Про приватизацію державного майна", відповідно до яких приватизацією

майна державних підприємств є відчуження державного майна на основі принципу

платності, який унеможливлює розгляд безплатної передачі майна як способу

відчуження державного майна;

- висновок суду

про те, що цілісний майновий комплекс орендного підприємства фабрики

"Житичі" проданий в цілому, оскільки у договорі купівлі-продажу від

17.11.1993р. не відображено будь-яких виключень з нього, є необґрунтованим та

таким, що суперечить приватизаційним документам і доказам, наявним в матеріалах

справи, зокрема, акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від

30.07.1993р., з якого вбачається, що з вартості цілісного майнового комплексу

ОП Житомирської фабрики "Житичі" було вилучено вартість майна, для якого

встановлено пільги на суму 1260тис.крб. та вартість майна, для якого

встановлений особливий режим приватизації (на суму 396тис.крб.), і відповідно

до документів, які є в матеріалах приватизаційної справи, з вартості цілісного

майнового комплексу на суму 1260тис.крб. була вилучена їдальня в с.Троянів,

тобто її вартість не була включена до вартості цілісного майнового комплексу,

вона не викуповувалась організацією орендарів, відповідно, не передавалась їй у

власність, а була залишена на балансі товариства як державне майно;

- при прийнятті

рішення місцевим господарським судом не було враховано, що за договором

купівлі-продажу від 17.11.1993р. організація орендарів ОП Житомирської фабрики

"Житичі" придбала майно цілісного майнового комплексу фабрики

"Житичі", яке знаходиться за чітко визначеною адресою: АДРЕСА_2, тоді

як спірна їдальня розташована в АДРЕСА_1;

- свідоцтво про

власність на майно фабрики "Житичі" (цілісний майновий комплекс), на

яке посилається суд в своєму рішенні, не є підтверджуючим документом права власності

на спірне майно - їдальню, оскільки вона не викуповувалась організацією

орендарів відповідно до договору купівлі-продажу від 17.11.1993р. і не

передавалась за актом передачі від 17.05.1994р. Крім того, наказом Фонду

державного майна України від 06.09.2005р. №2482 "Про скасування свідоцтв

про власність" встановлено, що видача таких свідоцтв органами приватизації

була здійснена з порушенням компетенції регіональних відділень та зобов'язано

регіональні відділення вжити заходів щодо скасування всіх виданих свідоцтв про

власність, в зв'язку з чим наказом регіонального відділення Фонду державного

майна України по Житомирській області №343 від 10.10.2005р. свідоцтво про

власність від 17.05.1994р. №29, видане    

ОП фабриці "Житичі", було скасоване;

- суд не взяв

до уваги, що через незаконний продаж закритим акціонерним товариством

"Житичі" їдальні в с.Троянів ОСОБА_1 держава в особі регіонального

відділення Фонду державного майна України по Житомирській області не може

розпорядитись належним їй майном, що суперечить Конституції України та               ст.4 Закону України "Про

власність".

Відповідачі

письмових відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Представник

позивача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, надавши

пояснення на їх підтвердження. Просить рішення господарського суду Житомирської

області скасувати, як необґрунтоване й таке, що прийняте з неповним з'ясуванням

обставин справи та порушенням норм чинного законодавства, та прийняти новий

судовий акт - про задоволення позову.

Представник

відповідача - ЗАТ "Житичі" - з апеляційною скаргою позивача не

погоджується, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень й стверджуючи,

що позивачем не доведено правових підстав для скасування оскарженого рішення.

Підтримав позицію, викладену у письмовому відзиві №68 від 01.03.2007р. на

позовну заяву. Вважає рішення господарського суду першої інстанції

обґрунтованим і законним, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а

подану позивачем апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач -

підприємець ОСОБА_1 - або уповноважений ним представник в судове засідання не

з'явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 було повідомлено

належним чином (копію ухвали від 06.07.2007р. про призначення розгляду

апеляційної скарги на 04.10.2007р. було надіслано вказаному відповідачу за

наявною в матеріалах справи адресою: с.Троянів Житомирського району,

пров.Леніна,5 рекомендованим листом 10.07.2007р. згідно реєстру відправки

рекомендованої кореспонденції). Копія ухвали від 06.07.2007р., надіслана

підприємцю, до суду апеляційної інстанції відділенням поштового зв'язку не

поверталась.

Враховуючи

викладене й те, що ст.96 Господарського процесуального кодексу України не

встановлює обов'язком сторони  подання

письмового відзиву на апеляційну скаргу, а також положення ст.101 цього Кодексу

про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, судова колегія визнала

можливим здійснювати перегляд справи за відсутності відповідача - підприємця

ОСОБА_1 - або уповноваженого ним представника за наявними в матеріалах справи

документами.

Заслухавши

пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної

скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи

та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським

судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті

оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що подана позивачем

апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

З метою

створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України 4

березня 1992 року Верховною Радою України було прийнято Закон                        за №2163-XII "Про

приватизацію майна державних підприємств".

Вказаний Закон

регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації  підприємств загальнодержавної,

республіканської (Республіки Крим) та комунальної власності.

Як вбачається з

матеріалів справи, в 1993 році здійснювалась приватизація орендного

підприємства Житомирської фабрики "Житичі" шляхом викупу й, в

подальшому, дане підприємство було перетворене в закрите акціонерне товариство

"Житичі".

На спірні

правовідносини, пов'язані з безоплатною передачею відповідачу об'єктів

соціально-побутового призначення (їдальні) внаслідок викупу орендним

підприємством Житомирська фабрика "Житичі" майна фабрики поширюється

дія Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в

редакції від 1993 року).

Як визначено

ст.1 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств",

приватизація - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній,

республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних

та недержавних юридичних осіб.

Діючим на час

проведення приватизації відповідача (ЗАТ "Житичі") законодавством

були визначені принципи, на основі яких здійснюється приватизація, зокрема,

надання пільг для  придбання  державного майна членам  трудових колективів підприємств, що

приватизуються, та безоплатна передача частки державного майна кожному

громадянинові України, тощо (ст.2 Закону України "Про приватизацію майна

державних підприємств").

Статтею 24

Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств"

регламентується право приватизації на пільгових умовах (безоплатна передача

державного майна), як громадян, так і юридичних осіб.

У частині 2

ст.24 цього Закону вказано, що товариству покупців, створеному працівниками

підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого

підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за

конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний

державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового

призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних

фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно

підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.

Ці пільги

поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

30.07.1993р.

начальником регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області було

затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного

підприємства Житомирської фабрики "Житичі" від 27.07.1993р.

(а.с.10-11,65-67).

Інвентаризаційною

комісією, яка склала даний акт, підтверджено, що станом на 01.07.1993р.

оціночна вартість цілісного майнового комплексу, згідно з передаточним балансом

і документацією про результати інвентаризації, становить 121307тис.крб., в тому

числі 47625тис.крб.- вартість державного майна та 73682тис.крб. - вартість колективного

майна.

Оцінка майна

орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі" здійснювалась

відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди.

Відповідно до

п.45 Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №522 від

02.09.92р., яка була чинною на момент здійснення оцінки об'єкта приватизації,

при приватизації вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на

вартість майна, що належить орендареві, для якого встановлені пільги

(безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення), особливий

режим приватизації (вилучення об'єктів незавершеного будівництва, процентних

облігацій, акцій, паїв, споруд і дільниць, що не підлягають приватизації).

В п.17 акта

оцінки майна зазначено, що із загальної вартості державного майна вилучено

вартість майна на суму 1260тис.крб., для якого встановлено пільги, а також

майно на суму 396тис.крб, для якого органом приватизації встановлено особливий

режим приватизації.

Таким чином,

вартість майна, що підлягало приватизації, становила 45969тис.крб.

(47625000крб. - 1260000крб. - 396000крб. = 45969000крб.), що відображено в

пункті 18 акта оцінки.

Статтею 27

Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств",

встановлено, що при приватизації майна державного підприємства як цілісного

майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між

продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Такий договір

було укладено між регіональним відділенням ФДМ України по Житомирській області

(Продавцем) та організацією орендарів орендного підприємства Житомирської

фабрики "Житичі" (Покупцем) 17 листопада 1993 року (а.с.6-8).

У відповідності

з ч.4 ст.27 Закону України "Про приватизацію майна державних

підприємств" договір посвідчено старшим державним нотаріусом Житомирської

державної нотаріальної контори 17.11.1993р. й зареєстровано в реєстрі за

№3-8302.

Предметом

укладеного сторонами договору є купівля-продаж державного майна цілісного

майнового комплексу орендного підприємства Житомирської фабрики

"Житичі", розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Пунктом 1.1

(абз.2) договору визначено, що майно підприємства включає в себе всі його

активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно відповідно до

акта інвентаризації.

Як зазначено у

п.1.3 договору, вартість відчужуваного майна, згідно акта його оцінки,

становить 45969тис. (сорок п'ять мільйонів дев'ятсот шістдесят дев'ять)

карбованців, що відповідає п.18 акта оцінки майна.

В додатковій

угоді від 30.07.1993р., укладеній регіональним відділенням                 ФДМУ по Житомирській області

та організацією орендарів орендного підприємства "Житомирська фабрика

"Житичі" й підписаній представниками сторін (а.с.62-64), також

вказано, що вартість майна, яке підлягає викупу, складає 45969тис.крб. й

зазначено вартість майна, для якого встановлені пільги - 1260тис.крб. та

вартість об'єктів, що підлягають особливому режиму приватизації на суму

396тис.крб. з визначенням цих об'єктів - незавершеного будівництвом 39-ти

квартирного житлового будинку та незавершених будівництвом котеджів.

Статтею 128

Цивільного кодексу Української РСР (діючого на час проведення приватизації

відповідача) встановлено, що право власності (право оперативного управління) у

набувача  майна за договором виникає з

моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

В п.1.2

договору купівлі-продажу державного майна від 17.11.1993р. зазначено, що право

власності на відчужене майно перейшло до покупця на підставі наказу

Регіонального відділення ФДМ України по Житомирській області №040-ДП від

16.07.1993р.

Таким чином, у

власність організації орендарів Орендного підприємства "Житомирська

фабрика "Житичі" внаслідок викупу державного майна перейшло майно на

суму 45969тис.крб., та майно 1260тис.крб., для якого встановлено пільги, а

незавершене будівництво котеджів на суму 396тис.крб., вилучене з загальної

вартості (47625тис.крб.) державного майна цілісного майнового комплексу

підприємства, залишилось у державній власності.

З

"Переліку об'єктів соціально-побутового призначення, побудованих за кошти

фонду соціального розвитку колективу, що підлягають безоплатній передачі у

відповідності зі ст.24 Закону України "Про приватизацію майна державних

підприємств" орендному підприємству Житомирській фабриці "Житичі",

по яких встановлено пільги" (а.с.13) вбачається, що загальна вартість

такого майна, до якого включено і приміщення їдальні в с.Троянів, складає

1260558крб., що відповідає вартості, зазначеній в акті оцінки -

1260тис.крб.    

17.05.1993р.

сторони за договором від 17.11.1993р. склали акт про передачу Покупцеві майна

(основні засоби (залишкова вартість) та інші позаоборотні активи (за

вирахуванням вилучення вартості майна, для якого встановлені пільги), оборотні

кошти) на суму 1168989тис.крб. (а.с.12).

Згідно зі ст.12

Закону України від 19.09.1991р. №1576-XII "Про господарські

товариства" товариство є власником майна, переданого йому засновниками і

учасниками у власність, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених

законом.

Права власника

захищені приписами Цивільного кодексу України, відповідно ч.ч.1,2 ст.321 якого

право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього

права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права

власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку,

встановлених законом.

26.10.1996р.

акціонерне товариство закритого типу "Житичі" уклало з гр.ОСОБА_1

(зареєстрованим в якості суб"єкта підприємницької діяльності 19.09.1994р.,

а.с.74) договір купівлі-продажу (а.с.14), на підставі якого продало вказаному

громадянину приміщення їдальні в АДРЕСА_1.

В 2004 році,

здійснюючи перевірку утримання, зберігання та використання державного майна,

яке при приватизації не увійшло до статутного фонду ЗАТ "Житичі"

(правонаступника орендного підприємства "Житомирська фабрика

"Житичі"), Регіональне відділення Фонду державного майна України по

Житомирській області встановило, що будівля їдальні  в с.Троянів Житомирського району продана

згідно договору від 26.10.1996р. без дозволу органу приватизації.

Результати

перевірки знайшли своє відображення в акті від 27.09.2004р., складеному

головним спеціалістом контрольно-ревізійного відділу Регіонального відділення

ФДМУ по Житомирській області ОСОБА_2 за участю голови правління ЗАТ

"Житичі" ОСОБА_4 та головного бухгалтера товариства ОСОБА_3     (а.с.4).

В січні 2006

року регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській

області пред'явило закритому акціонерному товариству "Житичі"

претензію за №03/218 від 21.01.2006р. з вимогою про відшкодування збитків в

сумі 1860,00грн., завданих державі незаконним продажем згідно договору

купівлі-продажу від 26.10.1996р. державного майна - приміщення їдальні в

с.Троянів (а.с.15), однак, вказана претензія залишена товариством без

задоволення з посиланням на те, що передача орендному підприємству спірного

приміщення їдальні була здійснена у відповідності до норм діючого на той час

законодавства, зокрема, ч.2 ст.24 Закону України "Про приватизацію майна

державних підприємств" (відповідь №60 від 17.02.2006р. на претензію,

а.с.16).

В зв'язку з

цим, в листопаді 2006 року регіональне відділення ФДМ України по Житомирській

області звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до ЗАТ

"Житичі та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.10.1996р.,

укладеного між відповідачами та повернення їдальні у власність держави.

Обґрунтовуючи

позовні вимоги, регіональне відділення зазначає, що при відчуженні відповідачем

- закритим акціонерним товариством "Житичі" їдальні, останнім не

враховано, що пільги встановлюються на певний перелік об'єктів, до якого

входять об'єкти соціально-культурного призначення, але, в даному випадку,

приміщення їдальні до статутного фонду товариства не увійшло, оскільки було

вилучене з вартості майна цілісного майнового комплексу, а залишилось, як

державне майно, на балансі товариства, який не визначає підстав для знаходження

майна у власності товариства.

Зокрема, як

стверджує позивач, частиною 2 статті 24 Закону України "Про приватизацію

державного майна" в редакції, що діяла на момент приватизації

підприємства, була передбачена передача об'єктів соціально-культурного

призначення товариствам покупців та організаціям орендарів в безоплатне

користування, а не у власність і в подальшому це було підтверджено законодавцем

шляхом внесення 18.05.2000р. до вищевказаної норми змін та визначення

безоплатної передачі як передачі права користування майном. Передача об'єктів

соціально-культурного призначення товариствам покупців у безоплатне

користування, а не у власність підтверджується також ст.ст.1,2 Закону України

"Про приватизацію державного майна", відповідно до яких приватизацією

майна державних підприємств є відчуження державного майна на основі принципу

платності, який унеможливлює розгляд безплатної передачі майна як способу

відчуження державного майна

На думку

позивача, неправомірним продажем їдальні відповідач порушив вимоги Тимчасового

Положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної

Ради України від 07.07.1992р. №2558-ХІІ; Положення про Регіональне відділення

Фонду державного майна України, затвердженого постановою КМУ від 15.06.1994р.

№514; п.1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до

статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває

на їх балансі, затвердженого наказом ФДМУ та Міністерством економіки України

від 19.05.1999р. №908/68, а також Закону України "Про державну програму

приватизації" від 18.05.2000р. №1723-ІІІ та Положення про порядок

приватизації об'єктів групи "Ж", затвердженого наказом ФДМУ №1693 від

14.08.2000р., в зв'язку з чим, держава в особі регіонального відділення ФДМ

України по Житомирській області має право на повернення приміщення їдальні у

с.Троянів у державну власність.

Відповідач -

ЗАТ "Житичі" -  позов не

визнав, стверджуючи, що став власником приміщення їдальні на законних підставах

і вправі розпоряджатися належною йому власністю на власний розсуд (більш

обґрунтовано пояснення товариства викладено у письмовому відзиві №68 від

01.03.2007р., а.с.30а-33).

Відповідач - ОСОБА_1

- у письмовому відзиві від 12.03.2007р. на позовну заяву (а.с.71-72) просить

визнати оспорений договір дійсним

Перевіривши

доводи сторін, давши цим доводам правову оцінку, з'ясувавши та оцінивши

обставини, пов'язані із передачею спірного приміщення їдальні організації

орендарів орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі", а

також наявні в матеріалах справи докази, господарський суд першої інстанції

дійшов висновку про безпідставність позовних вимог регіонального відділення

Фонду державного майна України по Житомирській області й цілком правомірно

відмовив позивачеві у задоволенні позову.

Судова колегія

погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідно до ч.2

ст.24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств"

(в редакції, що діяла на час проведення приватизації відповідача) відбувся

безоплатний перехід спірного приміщення їдальні у власність ЗАТ

"Житичі" без сплати його ціни в порядку пільгової приватизації шляхом

передачі цього об'єкта в складі цілісного майнового комплексу згідно умов

договору купівлі-продажу від 17.11.1993р.

Разом з тим,

колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що норма ч.2 ст.24 Закону України

“Про приватизацію майна державних підприємств” в первісній редакції від

04.03.1992р. має диспозитивний характер та не містить вказівок, що об'єкти

соціально-побутового призначення безоплатно передаються у користування, а також

не містить вказівок про незмінність попереднього власника майна -держави. А

тому, державне майно (об'єкти соціально-побутового призначення) на суму

1260тис.крб., для якого встановлені пільги, до внесення змін до цієї статті в

лютому 1997 року могло передаватися та фактично передалося безоплатно у

власність товариству покупців Орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі"

в 1993 році.

Відповідні

застереження було запроваджено лише Законом України від 19.02.1997р. №89/97-ВР

(що набрав чинності з 15.05.1997р.), які полягали у встановленні можливості

безоплатної передачі об'єктів соціально-побутового призначення господарському

товариству за умови подальшого цільового використання та без права продажу,

тобто, лише у користування. Адже, згідно зі ст.225 ЦК УРСР (в редакції, чинній

до 01.01.2004р. - дати набрання чинності Цивільним кодексом України від

16.01.2003р.) право продажу майна належить лише власнику, а законодавець не

надав такого права отримувачу зазначеного вище майна.

Застереження

про можливість передачі об'єктів соціально-побутового призначення, створених за

рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства, що

приватизується, у безстрокове безоплатне користування такому товариству, в

порядку, встановленому Фондом державного майна України, включене в ч.2 статті

24 Закону на підставі Закону України №1724-ІІІ від 18.05.2000р. "Про внесення

змін до Закону України "Про приватизацію державного майна",

прийнятого за часом пізніше, ніж проводилась приватизація ОП Житомирської

фабрики "Житичі".

Наявні ж

твердження позивача щодо набуття першим відповідачем приміщення їдальні у

власність ґрунтуються виключно на звуженому тлумаченні змісту диспозитивної

норми ч.2 ст.24 Закону України “Про приватизацію державного майна” в редакції

від 04.03.1992р. та намаганнях поширити на спірні правовідносини, які виникли

17.11.1993р. (дата укладення між регіональним відділенням ФДМУ по Житомирській

області та організацією орендарів ОП Житомирської фабрики "Житичі"

договору купівлі-продажу), норму ч.2 ст.24 цього ж закону в редакції від

18.05.2000р., яка вже не допускала вибуття таких об'єктів з державної

власності. Однак, при цьому, позивачем залишено поза увагою конституційний

принцип незворотності дії законів в часі, який враховано судом першої інстанції

при прийнятті оскаржуваного рішення.

Окремо слід

зазначити, питання безоплатної передачі об'єктів соціально-побутового

призначення врегульовано законодавцем в окремому розділі ІУ (Соціальні питання

приватизації) Закону України “Про приватизацію державного майна”.

Матеріалами

справи стверджується, що з моменту підписання договору купівлі-продажу від

17.11.1993р. та його нотаріального посвідчення організація орендарів            ОП Житомирської фабрики

"Житичі" з метою придбання майна орендного підприємства і створення

акціонерного товариства закритого типу "Житичі", й, в

подальшому,                  ЗАТ

"Житичі" (правонаступник АТЗТ "Житичі", статут товариства,

а.с.36-57), як суб'єкт права колективної власності (ст.ст.4,20 Закону України

“Про власність”, який діяв на момент звернення позивача з позовом до суду та

прийняття оскарженого рішення, ст.319 Цивільного кодексу України) вправі було

на власний розсуд розпоряджатися належним йому приміщенням їдальні. І таким

правом товариство скористалося, уклавши з громадянином ОСОБА_1 договір

купівлі-продажу спірного приміщення їдальні в с.Троянів Житомирського району.

Таким чином,

безпідставним є посилання позивача на Закон України "Про державну програму

приватизації" від 18.05.2000р. №1723-ІІІ та Положення про порядок

приватизації об'єктів групи "Ж", затверджене наказом ФДМУ №1693 від

14.08.2000р.

Відповідно до

ст.33 Господарського процесуального кодексу України, позивач не довів, що майно

передане відповідачу у користування, а не у власність.

З огляду на те,

що позовні вимоги ґрунтуються виключно на помилковому визначенні відповідача

(ЗАТ "Житичі") як користувача приміщення їдальні та на недоведених

обставинах її належності державі на праві власності, суд першої інстанції

дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Посилання

позивача на виданий начальником Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській

області наказ №343 від 10.10.2005р., яким скасовано свідоцтво №29 від

17.05.1993р. про право власності ОП Житомирської фабрики "Житичі" на

майно, придбане підприємством на підставі договору купівлі-продажу від

17.11.1993р., до уваги не приймаються, оскільки не впливають на вирішення спору

по суті.

До того ж, в

матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право власності АТЗТ

"Житичі" на спірне приміщення їдальні в АДРЕСА_1, видане товариству

04.10.1999р. Житомирською райдержадміністрацією на підставі розпорядження

голови Житомирської райдержадміністрації №317 від 11.10.1994р. (а.с.100).

Докази на підтвердження того, що вказане свідоцтво скасоване чи визнане

недійсним у встановленому законом порядку в матеріалах даної справи відсутні.

Стосовно

тверджень позивача про те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не

врахував, що за договором купівлі-продажу від 17.11.1993р. організація

орендарів ОП Житомирської фабрики "Житичі" придбала майно цілісного

майнового комплексу фабрики "Житичі", яке знаходиться за чітко визначеною

адресою: АДРЕСА_2, тоді як спірна їдальня розташована в АДРЕСА_1, слід

зазначити, що згідно договору від 17.11.1993р. організацією орендарів ОП

Житомирської фабрики "Житичі" було придбано майно цілісного майнового

комплексу по АДРЕСА_2, з якого вилучено вартість майна, для якого встановлено

пільги, зокрема, вартість спірного приміщення їдальні, адресою якого, згідно

матеріалів справи, є АДРЕСА_1.    

Необгрунтованою

є й вимога позивача до ОСОБА_1, як суб"єкта підприємницької діяльності,

оскільки оспорений договір, як зазначалося вище, укладено ЗАТ

"Житичі" з громадянином та, крім того, позивачем не доведено

неправомірності придбання вказаним громадянином приміщення їдальні й того, що

держава в особі регіонального відділення Фонду держмайна України по

Житомирській області являється власником цієї їдальні.

Решта доводів

апеляційної скарги спростовується вищенаведеним та не являється підставою для

скасування оскарженого рішення.

За таких

обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської

області від 14.06.2007р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну

скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській

області з вимогою скасування даного рішення - без задоволення.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального

кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення

господарського суду Житомирської області від 14 червня 2007 року у справі

№5/143-Д залишити без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду

державного майна України по Житомирській області, м.Житомир - без задоволення.

2. Справу №

5/143-Д  повернути до господарського суду

Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                

Гулова А.Г.

судді:

Пасічник С.С. 

Щепанська Г.А. 

 Віддрук. 5 прим.

1 - до справи

2 - позивачу

3,4 - відповідачам

5 - 

в наряд