Ухвала

від 17.04.2008 по справі 5/143-д

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/143-Д

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

УХВАЛА

"17" квітня 2008 р.                                                                   № справи 5/143-Д

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області

до 1)Закритого акціонерного товариства "Житичі" (м. Житомир)

2)Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи  Малеваного А.І. ( с. Троянів Житомирського району)

про визнання недійсним договору купівлі - продажу та повернення майна (їдальні) у власність держави

Суддя  Сікорська Н.А.           

Присутні:

від позивача : Грінчук Н.А. - дов № 03/5370 від 29.12.07р.

від відповідача:1) не з'явився

                          2) Малеваний А.І.

присутні :

Білеуш М.І.-    голова   Троянівської сільської ради

Сечін С.М. - представник БТІ - дов. № 3086 від 03.0.108р.

Господарський суд встановив:

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом   про  визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1447 від 26.10.99. їдальні, що знаходиться в с. Троянів, по вул. Макєєва, 4, Житомирського району, Житомирської області, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Житичі" і Малеваним  Анатолієм Івановичем та повернення зазначеного майна у державну власність.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник першого відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином. У відзиві на позовну заяву позов не визнав (а.с.30-а - 33 т.1) Суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по справі.

Другий відповідач відповідач  проти позову заперечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяаву.

Заслухавши пояснення представників позивача, 2-го відповідача дослідивши матеріали  справи, суд вважає, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, враховуючи наступне.

Позивач в своїй заяві посилається на те, що відповідно до договору від 17.11.1993р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області і організацією орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі", перший продав, а другий купив майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі", яке знаходиться за адресою: м. Житомир, проспект Миру, 57 на земельній ділянці площею 23,98 га. (а.с.6-8 т.1).

Згідно п.п. 1.1, 1.2 вказаного договору, майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, який є додатком до договору, при цьому право власності на відчужене майно перейшло до першого відповідача на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 16.07.93р. №040 ДП.

На підставі акту передачі державного майна від 17.05.94р. продане майно було передано покупцю - організації орендарів Орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі"(а.с.12 т.1).

З урахуванням вказаних договору купівлі-продажу від 17.11.94р. та акту передачі державного майна від 17.05.94р. першому відповідачу 17.05.94р. було видано свідоцтво про власність на майно Орендного підприємства фабрики "Житичі" (а.с.100).

27.09.04р. представниками позивача була здійснена перевірка утримання, зберігання та використання державного майна, яке при приватизації не увійшло до статутного фонду ЗАТ "Житичі".

За наслідками перевірки було складено акт від 27.09.04р. та виявлено, що відповідачем продано приміщення їдальні, яка розташована в с. Троянів, по вул. Макєєва, 4, Житомирського району, Житомирської області  - Малеваному Анатолію Івановичу згідно договору купівлі-продажу від 26.10.1999року.

Позивач вважає, що дане приміщення їдальні не входило до статутного фонду Закритого акціонерного товариства  "Житичі", а залишалося на балансі товариства як державне майно. Тому відповідач не мав права  продавати спірне приміщення, оскільки воно не було ним приватизовано та не передавалась йому у власність.

Крім того, посилаючись на ч.2 ст.24 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.92р. №2163-ХІІ, позивач вказує, що спірне приміщення було передане відповідачу в безоплатне користування, а сама будівля залишалась у державній власності і тому відповідно до діючого законодавства тільки позивач вправі розпоряджатись нею, а не відповідач. 

Позивачем також зазначається, що відповідно до Закону України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000р. № 1723-ІІІ,  спірна будівля відноситься до об'єктів групи "Ж" і їх приватизація здійснюється згідно з Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 15.05.96р.)

Згідно даного Закону, приватизація майна об'єктів групи "Ж" здійснюється переважно конкурентними способами (конкурс, аукціон) із застосуванням експертної оцінки, кошти від реалізації цих об'єктів перераховуються до державного бюджету.

У зв'язку з викладеними обставинами позивач вважає, що оскільки перший відповідач продав майно, яке йому не належить, а належить позивачу, то договір повинен бути визнаний судом недійсним, а майно повернуто державі  в особі позивача.

Господарський суд не прийняв доводи  позивача і виніс рішення від 14.06.07р. , яким відмовив в задоволенні позову.

Постановою Житомирського  апеляційного суду  від 04.10.07р. рішення господарського суду  Житомирської області  від 14.06.07р.   залишено без змін,  а  апеляційну скаргу  без задоволення.

Постановою  Вищого господарського  суду України  від 15.01.08р.  касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна  України  по Житомирській області задоволено частково. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду  від 04.10.07р.  та рішення господарського  суду Житомирської області    скасовано, справу передано на новий розгляд.

При винесенні постанови, суд касаційної інстанції  вказав, що  суду першої інстанції необхідно було дослідити  питання  волевиявлення відповідача-2 на час укладання  спірного договору, зокрема, чи діяв він під час  укладання спірного  договору  як суб'єкт  підприємницької діяльності, чи він мав намір  використовувати спірне майно  для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими  для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.     

На виконання вимог суду, другий  відповідав в судовому засіданені  надав пояснення з приводу того , що спірна будівля їдальні   була куплена  в ЗАТ "Житичі"  з метою  ремонту та переобладнання  під жилий будинок .  Також вказав, що   спірний договір укладав як фізична особа та наміру використовувати  спірне майно  для  здійснення  підприємницької діяльності він не мав, хоча не заперечує проти того , що  на момент укладання   спірного договору   був зареєстрований як  суб'єкт  підприємницької  діяльності.

В судовому засіданні представник  Троянівської сільської ради  надав суду  рішення  сесії п'ятого скликання від  14.12.2006р.  про надання дозволу на попереднє погодження на переобладнання   приміщення  спірної  їдальні під житловий будинок по вул. Макеева, 4 с. Троянів.

В судовому засіданні Малеваний А.І., а також представник  Троянівської сільської ради повідомили суд, ща на даний час будівля не використовується, її ремон та переобладнання під житловий будинок зупинена, що пов"язано з  розглядом даної справи.

Враховуючи пояснення  2-го відповідача, представника  сільського голови , суд приходить до висновку, що  під час укладення спірного договору  гр. Малеваний А.І.  не діяв як суб'єкт підприємницької діяльності, а діяв як фізична особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають  підприємства, установи, організації, інші юридичні особи  (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють  підприємницьку діяльність без створення  юридичної особи і в установленому порядку  набули статусу  суб'єкта  підприємницької діяльності.

За приписами ч.1 ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі можуть бути підприємства та організації, зазначені в ст. 1 цього кодексу.  

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку,  що Малеваний  Анатолій Іванович, оскільки  не являється суб'єктом підприємницької діяльності і придбав приміщення їдальні не для  для здійснення підприємницької діяльності, а з метою  переобладнання  під жилий будинок, не може бути відповідачем по справі, а тому спір не підлягає вирішенню в господарському суді.

За таких обставин, провадження по справі слід припинити за п.1 ст.80 ГПК України.

Судові витрати  стягненню не підлягають, оскільки  згідно п. 35  ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21.01.093р.,   позивач від їх сплати  звільнений.

Керуючись ст.ст.1,  80 п.1, 86 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі припинити.  

Суддя                                                                     Сікорська Н.А.

Друк. :

1- в справу

2- позивачу

3- 1-му відповідачу

4- 2-му відповідачу