Рішення

від 14.06.2007 по справі 5/143-д

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/143-Д

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" червня 2007 р. Справа № 5/143-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Брагіної Я.В.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Грінчук Н.А., нач. юрвідділу, довір. №03/5 від 09.01.2007.

від відповідача 1. не з'явився (був присутній в засіданні суду 15.03.07. - Стефано Фаччін - директор)

                              2. Малеваний А.І., приватний підприємець, свідоцтво, паспорт  

Розглянув справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м.Житомир)  

до 1.Закритого акціонерного товариства "Житичі" (м.Житомир)

2. Приватного підприємця Малеваного  Анатолія Івановича (с.Троянів, Житомирського району)  

про визнання недійсним договору купівлі - продажу та повернення майна (їдальні) у власність держави

Спір розглядається у більш тривалий термін, ніж передбачений ч.1 ст.69 ГПК України за погодженням сторін у відповідності до ч.4 ст.69 ГПК України.

В засіданні суду  07.06.07. оголошувалась перерва до 14.06.07. на підставі ст.77 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом   про  визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1447 від 26.10.99. їдальні, що знаходиться в с. Троянів, по вул. Макєєва, 4, Житомирського району, Житомирської області, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Житичі" і Малеваним  Анатолієм Івановичем та повернення зазначеного майна у державну власність.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник першого відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним. В судовому засіданні 15.03.07. заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника. У відзиві на позовну заяву позов не визнав (а.с.30-а - 33)

Другий відповідач в судовому засіданні проти заявленого позову теж заперечував, пояснив, що правомірно купив спірне майно. При цьому вважає, що купив спірне майно як фізична особа, хоча не заперечував , що на момент  придбання спірного об'єкту  був зареєстрований як приватний підприємець, і на тепнрішній час спірне приміщення ще зареєстроване як нежитловий будинок - їдальня.  

Заслухавши пояснення  представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору від 17.11.1993р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області і організацією орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі", перший продав, а другий купив майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі", яке знаходиться за адресою: м.Житомир, проспект Миру, 57 на земельній ділянці площею 23,98 га. (а.с.6-8).

Згідно п.п.1.1,1.2 вказаного договору, майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, який є додатком до договору, при цьому право власності на відчужене майно перейшло до відповідача на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 16.07.93р. №040 ДП.

На підставі акту передачі державного майна від 17.05.94р. продане майно було передано покупцю - організації орендарів Орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі"(а.с.11).

З врахуванням вказаних договору купівлі-продажу від 17.11.94р. та акту передачі державного майна від 17.05.94р. відповідачу 17.05.94р. було видано свідоцтво про власність на майно Орендного підприємства фабрики "Житичі" (а.с.100).

27.09.04р. представниками позивача була здійснена перевірка утримання, зберігання та використання державного майна, яке при приватизації не увійшло до статутного фонду ЗАТ "Житичі".

За наслідками перевірки було складено акт від 27.09.04р. та виявлено, що відповідачем продано приміщення їдальні, яка розташована в с. Троянів, по вул. Макєєва, 4, Житомирського району, Житомирської області  - Малеваному Анатолію Івановичу згідно договору купівлі-продажу від 26.10.1999р.

Позивач вважає, що дане приміщення їдальні не входило до статутного фонду Закритого акціонерного товариства  "Житичі", а залишалося на балансі товариства як державне майно. Тому відповідач не мав права  продавати спірне приміщення, оскільки воно не було ним приватизовано та не передавалась йому у власність.

Крім того, посилаючись на ч.2 ст.24 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.92р. №2163-ХІІ, позивач вказує, що спірне приміщення було передане відповідачу в безоплатне користування, а сама будівля залишалась у державній власності і тому відповідно до діючого законодавства тільки позивач вправі розпоряджатись нею, а не відповідач. 

Позивачем також зазначається, що відповідно до Закону України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000р. № 1723-ІІІ,  спірна будівля відноситься до об'єктів групи "Ж" і їх приватизація здійснюється згідно з Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 15.05.96р.)

Згідно даного Закону, приватизація майна об'єктів групи "Ж" здійснюється переважно конкурентними способами (конкурс, аукціон) із застосуванням експертної оцінки, кошти від реалізації цих об'єктів перераховуються до державного бюджету.

У зв'язку з викладеними обставинами та з посиланням на Конституцію України, Закон України "Про власність", ЦК України, Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом ФДМУ та Мінекономіки України від 19.05.99р. №908/68, згідно яких власником спірного майна є держава в особі позивача, останній вважає, що оскільки перший відповідач продав майно, яке йому не належить, а належить позивачу, то  тому договір повинен бути визнаний судом недійсним, а майно повернуто державі  в особі позивача.

Господарський суд не приймає доводи позивача і відмовляє в позові, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.92р. №2163-ХІІ, товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

Як вбачається з акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого Начальником регіонального відділення Фонду Державного майна України по Житомирській області 30.07.1993р.(а.с.21-22), вартість цілісного майнового комплексу Орендного підприємства фабрики "Житичі" становить 121307 тис. крб., вилучення вартості майна на загальну суму 1656 тис. крб., а саме:

1). - для якого встановлено пільги - 1260 тис.крб.,

2). - для якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації - 396 тис.крб.

Згідно п.18 зазначеного акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, загальна вартість майна, що підлягає приватизації становить 119651 тис. крб. (121307-1260-396).   

А згідно п.17 і п/п.17.1 цього ж акту, вилучено майно державної власності,  для якого встановлено пільги на суму 1260 тис.крб. (а.с.22,23).

Як вбачається з "переліку об'єктів соціально-побутового призначення, побудованих за кошти фонду соціального розвитку колектива, що підлягають безоплатній передачі у відповідності зі ст.24 Закону України "Про приватизацію державного майна" орендному підприємству Житомирської фабрики "Житичі" по яким встановлені пільги - загальна вартість цього майна, у тому числі і спірне майно, відповідає вищезазначеному акту оцінки - 1260 тис.крб. (а.с.25).

Тобто, зазначене в даному переліку майно, у тому числі і будівля їдальні, що розташована в с. Троянів, по вул. Макєєва, 4, Житомирського району на момент приватизації цілісного майнового комплексу були тим майном, яке підлягало безоплатній передачі відповідачу як об'єкт соціально-побутового призначення, створений за рахунок коштів фонду соціального розвитку (ст.24 Закону України "Про приватизацію державного майна", в редакції чинній на момент приватизації спірного майна), тобто  відбувся безоплатний перехід спірного об'єкту у власність першого відповідача без сплати його ціни в порядку пільгової приватизації шляхом передачі цього об'єкту в складі цілісного майнового комплексу згідно умов договору купівлі-продажу від 17.11.93.

Такої правової позиції дотримується  Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних із застосуванням ст.24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в редакції від 04.03.92. ( постанова від 24.10.06. у справі №Н30/100) та  Вищий господарський суд України у справі №16/3480).  

Слід також зазначити, що  укладений договір від 17.11.1993р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області і організацією орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі", свідчить, що перший продав, а другий купив майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі", яке знаходиться за адресою: м.Житомир, проспект Миру, 57 на земельній ділянці площею 23,98 га. (а.с.6-8). І сторонами в зазначеному договорі не відображено будь-яких виключень з цілісного майнового комплексу, тобто він проданий в цілому.

Таким чином, суд вважає, що відповідно до ч.2 ст.24 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.92р. № 2163-ХІІ (в редакції чинній станом на листопад 1993р.), перший відповідач отримав саме у власність, а не в користування спірну  будівлю їдальні, яка входила до цілісного майнового комплексу фабрики "Житичі".

Даний висновок суду грунтується на положеннях ч.2 ст.24 вказаного Закону, системний аналіз якої дає підстави вважати, що законодавець виписав її саме так, що передача об'єктів соціально-побутового призначення передбачалась шляхом передачі їх саме у власність, оскільки законодавство про приватизацію приймалось з метою врегулювання відносин роздержавлення, тобто передачі майна з державної власності до іншої.

Крім того, судом враховується той факт, що регіональним відділенням ФДМУ по Житомирській області 17.05.94р. відповідачу видано свідоцтво про власність на все майно фабрики "Житичі" (весь цілісний майновий комплекс), отриманого згідно договору від 17.11.93р. (а.с.59).

А оскільки перший відповідач став власником  спірного майна, то відповідно до вимог Закону України "Про власність" вправі розпоряджатись спірним майном, тобто укласти договір купівлі-продажу будівлі їдальні, що розташована в с.Троянів, по вул.  Житомирського району, Житомирської області.

Крім того, суд не приймає доводи позивача в частині  обгрунтування своїх вимог - посилання на редакцію ст.24 Закону України "Про  приватизацію державного майна"  від 18.05.2000р., яка вже допускала передачу таких об'єктів виключно у безоплатне користування та на  Державну програму приватизації на 2000-2002р.р., затверджену Законом України від 18.05.2000р. №1723-ІІІ, оскільки закони не мають зворотньої дії в часі. Як суд зазначав вище, що  правовідносини між позивачем та  першим відповідачем  існували в період 1993р  по травень 1994р.(акт передачі державного майна  від 17.05.94. - а.с.33)

До того, суд вважає, що другий відповідач являється добросовісним набувачем, оскільки матеріали справи свідчать що при укладенні спірного договору, останній був переконаний, що перший відповідач являється власником спірного майна, за яким було зареєстровано право власності на спірне майно.

Таким чином, суд вважає, що відповідач на законних підставах набув права власності на спірне майно.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про власність" від 07.02.91р. № 697-ХІІ, право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Відповідно до ст.49 цього ж Закону, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

Відповідно ч.1 ст.4 цього ж Закону, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Згідно ст.33 ГПК україни, кожна сторона повинна ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Позивач не довів тих обставин, на які посилався в позовній заяві, його доводи спростовуються матеріалами справи.

Крім того, суд вважає, що справа підсудна господарському суду України, оскільки  на період купівлі- продажу спірного об'єкту другий відповідач являвся суб'єктом підприємницької діяльності, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію.  Об'єктом договору купівлі-продажу являється їдальня, яка може використовуватися суб'єктом підприємницької діяльності  при здійсненні підприємницької діяльності. На час розгляду справи  зареєстрований спірний об'єкт як їдальня, а не жилий будинок. Доказів, що підтверджували би використання спірного об'єкту  фізичною особою, а не суб'єктом підприємницької діяльності другий відповідач не надав.   

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги безпідставними, а тому в їх задоволенні відмовляє.

Судові витрати стягненню не підлягають, оскільки позивач від їх сплати звільнений.

На підставі Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.92р. № 2163-ХІІ, Закону України "Про власність" від 07.02.91р. № 697-ХІІ, керуючись ст.ст.33,34,43,44,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законноїсили  після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення у відповідності до ст.84 ГПК України.  

Суддя Брагіна Я.В.

Дата підписання мотивованого рішення суду: 16 червня 2007р.

Віддрукувати:  

1 - в справу

2 - поз.

3-4 відп.