Постанова

від 15.01.2008 по справі 5/143-д

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 15 січня 2008 р.                                                                                   

№ 5/143-Д 

Колегія суддів Вищого

господарського суду України у складі:

головуючий суддя

Муравйов О. В.

судді

Полянський А. Г. Фролова Г. М.

розглянувши

касаційну скаргу

Регіонального відділення Фонду

державного майна України по Житомирській області

на постанову

Житомирського апеляційного

господарського суду від 04.10.2007 року

по справі

№ 5/143-Д Господарського суду

Житомирської області

за позовом

Регіонального відділення Фонду

державного майна України по Житомирській області

до

1)          Закритого акціонерного товариства

"Житичі" 2)          Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про

визнання недійсним договору та

повернення майна

За участю представників сторін:

від позивача:

не з'явився

від відповідача-1:

не з'явився

від відповідача-2:

не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого господарського суду

України від 04.12.2007 року по справі № 5/143-Д касаційна скарга Регіонального

відділення Фонду державного майна України по Житомирській області на постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 04.10.2007 року по

справі № 5/143-Д прийнята до провадження колегією суддів у складі: Муравйов О.

В. (головуючий), Коробенко Г. П., Фролова Г. М., а її розгляд призначений на

15.01.2008 року.

У зв'язку з виходом судді

Полянського А. Г. з відпустки, справа № 5/143-Д 

розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному

розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого

господарського суду України, у складі: головуючий -Муравйов О. В., судді

Полянський А. Г., Фролова Г. М.

Відводів зазначеному складу колегії

суддів не заявлено.

Представники сторін в судове

засідання 15.01.2008 року не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду

скарги повідомлені заздалегідь належним чином. Суд касаційної інстанції вважає,

що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду скарги за наявними

матеріалами відповідно до ст. 75, 1115 ГПК України, у зв'язку з чим

повний текст постанови направляється сторонам у визначеному законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи,

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області

звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Закритого

акціонерного товариства "Житичі" та Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу

№1447 від 29.10.1999 року, укладеного між відповідачами, та з вимогою про

повернення їдальні, що знаходиться вАДРЕСА_1, Житомирського району,

Житомирської області у державну власність.

Рішенням Господарського суду

Житомирської області від 14.06.2007 року по справі № 5/143-Д (суддя Брагіна Я.

В.), залишеного без змін постановою Житомирського апеляційного

господарського суду від 04.10.2007 року (головуючий суддя Гулова А. Г., судді

Пасічник С. С., Щепанська Г. А.), Регіональному відділенню Фонду державного

майна України по Житомирській області відмовлено в задоволенні позовних вимог

повністю.

Не погоджуючись з прийнятими по

справі рішенням та постановою, Регіональне відділення Фонду державного майна

України по Житомирській області звернулось до Вищого господарського суду

України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду

Житомирської області від 14.06.2007 року та постанову Житомирського апеляційного

господарського суду від 04.10.2007 року по справі № 5/143-Д скасувати та

прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення Фонду

державного майна України по Житомирській області задовольнити повністю.

Відзиви на касаційну скаргу не

надані, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

Розглянувши матеріали справи,

касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі

встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої

та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Господарськими судами першої та

апеляційної інстанцій встановлено, що в 1993 році здійснювалась приватизація

Орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі" шляхом викупу

відповідно до положень Закону України "Про приватизацію майна державних

підприємств". В подальшому, дане підприємство було перетворене в Закрите

акціонерне товариство "Житичі".

Суд касаційної інстанції

погоджується з висновками першої та апеляційної інстанцій про те, що на спірні

правовідносини, пов'язані з безоплатною передачею відповідачу об'єктів

соціально-побутового призначення (їдальні) внаслідок викупу орендним

підприємством Житомирська фабрика "Житичі" майна фабрики поширюється

дія Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в

редакції від 1993 року).

Як визначено в ст. 1 Закону України

"Про приватизацію майна державних підприємств", приватизація - це

відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській

(Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних

юридичних осіб.

Діючим на час проведення

приватизації відповідача (ЗАТ "Житичі") законодавством були визначені

принципи, на основі яких здійснюється приватизація, зокрема, надання пільг для

придбання державного майна членам трудових колективів, підприємств, що

приватизуються, та безоплатна передача частки державного майна кожному

громадянинові України, тощо (ст. 2 Закону України "Про приватизацію майна

державних підприємств").

Статтею 24 Закону України "Про

приватизацію майна державних підприємств" регламентується право

приватизації на пільгових умовах (безоплатна передача державного майна), як

громадян, так і юридичних осіб.

У частині 2 ст. 24 цього Закону

вказано, що товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з

статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті

викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і

більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації

безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за

рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного

підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на

суму початкової ціни зазначеного майна.

30.07.1993р. начальником

регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області було затверджено акт

оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства

Житомирської фабрики "Житичі" від 27.07.1993р.

Інвентаризаційною комісією, яка

склала даний акт, підтверджено, що станом на 01.07.1993р. оціночна вартість

цілісного майнового комплексу згідно з передаточним балансом і документацією

про результати інвентаризації становила 121307 тис. крб., в тому числі 47625

тис. крб.- вартість державного майна та 73682 тис. крб. - вартість колективного

майна.

Оцінка майна орендного підприємства

Житомирської фабрики "Житичі" здійснювалась відповідно до Методики

оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди.

Відповідно до п. 45 Методики,

затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №522 від 02.09.92р., яка

була чинною на момент здійснення оцінки об'єкта приватизації, при приватизації

вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що

належить орендареві, для якого встановлені пільги (безоплатна передача об'єктів

соціально-побутового призначення), особливий режим приватизації (вилучення

об'єктів незавершеного будівництва, процентних облігацій, акцій, паїв, споруд і

дільниць, що не підлягають приватизації).

В п. 17 акта оцінки майна

зазначено, що із загальної вартості державного майна вилучено вартість майна на

суму 1260 тис. крб., для якого встановлено пільги, а також майно на суму 396

тис. крб., для якого органом приватизації встановлено особливий режим

приватизації.

Таким чином, вартість майна, що

підлягало приватизації, становила 45969тис.крб. (47625000крб. - 1260000крб. -

396000крб. = 45969000крб.), що відображено в пункті 18 акта оцінки.

Статтею 27 Закону України "Про

приватизацію майна державних підприємств", встановлено, що при приватизації

майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його

викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається

відповідний договір купівлі-продажу.

Такий договір був укладено між

регіональним відділенням ФДМ України по Житомирській області (Продавцем) та

організацією орендарів орендного підприємства Житомирської фабрики

"Житичі" (Покупцем) 17 листопада 1993 року.

У відповідності з ч. 4 ст. 27

Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" договір

посвідчено старшим державним нотаріусом Житомирської державної нотаріальної

контори 17.11.1993р. й зареєстровано в реєстрі за № 3-8302.

Предметом укладеного сторонами

договору є купівля-продаж державного майна цілісного майнового комплексу

орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі", розташованого

за адресою: м. Житомир, проспект Миру, 57.

Пунктом 1.1  (абз.2) договору визначено, що майно

підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання,

устаткування та інше майно відповідно до акта інвентаризації.

Як зазначено у п. 1.3 договору,

вартість відчужуваного майна згідно акта його оцінки становить 45969 тис.

карбованців, що відповідає п. 18 акта оцінки майна.

В додатковій угоді від

30.07.1993р., укладеній регіональним відділенням ФДМУ по Житомирській області

та організацією орендарів орендного підприємства "Житомирська фабрика

"Житичі", також вказано, що вартість майна, яке підлягає викупу,

складає 45969 тис. крб. й зазначено вартість майна, для якого встановлені пільги

-1260 тис. крб. та вартість об'єктів, що підлягають особливому режиму

приватизації на суму 396 тис. крб. з визначенням цих об'єктів - незавершеного

будівництвом 39-ти квартирного житлового будинку та незавершених будівництвом

котеджів.

Статтею 128 Цивільного кодексу Української

РСР (діючого на час проведення приватизації відповідача) встановлено, що право

власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає

з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

В п. 1.2 договору купівлі-продажу

державного майна від 17.11.1993р. зазначено, що право власності на відчужене

майно перейшло до покупця на підставі наказу Регіонального відділення ФДМ

України по Житомирській області № 040-ДП від 16.07.1993р.

Таким чином, колегія суддів Вищого

господарського суду України вважає, що у власність організації орендарів

Орендного підприємства "Житомирська фабрика "Житичі" внаслідок

викупу державного майна перейшло майно на суму 45969 тис. крб., та майно 1260

тис. крб., для якого встановлено пільги, а незавершене будівництво котеджів на

суму 396 тис. крб., вилучене з загальної вартості (47625тис.крб.) державного

майна цілісного майнового комплексу підприємства, залишилось у державній

власності.

З "Переліку об'єктів

соціально-побутового призначення, побудованих за кошти фонду соціального

розвитку колективу, що підлягають безоплатній передачі у відповідності зі ст.

24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств"

орендному підприємству Житомирській фабриці "Житичі", по яких встановлено

пільги" вбачається, що загальна вартість такого майна, до якого включено і

приміщення їдальні в с. Троянів, складає 1260558крб., що відповідає вартості,

зазначеній в акті оцінки -1260 тис. крб.

17.05.1993р. сторони за договором

від 17.11.1993р. склали акт про передачу Покупцеві майна (основні засоби

(залишкова вартість) та інші позаоборотні активи (за вирахуванням вилучення

вартості майна, для якого встановлені пільги), оборотні кошти) на суму 1168989

тис. крб.

Згідно зі ст. 12 Закону України від

19.09.1991р. №1576-ХІІ "Про господарські товариства" товариство є

власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, іншого

майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Як встановлено місцевим та

апеляційним господарським судом, 26.10.1996р. Акціонерне товариство закритого

типу "Житичі" уклало з гр. ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, на

підставі якого продало вказаному громадянину приміщення їдальні в с. Троянів

Житомирського району по вул. Макєєва, 4.

В 2004 році, здійснюючи перевірку

утримання, зберігання та використання державного майна, яке при приватизації не

увійшло до статутного фонду ЗАТ "Житичі" (правонаступника орендного

підприємства "Житомирська фабрика "Житичі"), Регіональне

відділення Фонду державного майна України 

по Житомирській області встановило, що будівля їдальні в с. Троянів

Житомирського району продана згідно договору від 26.10.1996р. без дозволу

органу приватизації.

Результати перевірки знайшли своє

відображення в акті від  27.09.2004р.,

складеному головним спеціалістом контрольно-ревізійного відділу Регіонального

відділення ФДМУ по Житомирській області Олексюк Л. С. за участю голови

правління ЗАТ "Житичі" Стефано Фаччіні та головного бухгалтера

товариства Кисельової О. Ю.

В січні 2006 року регіональне

відділення Фонду державного майна України по Житомирській області пред'явило

закритому акціонерному товариству "Житичі" претензію за №03/218 від

21.01.2006р. з вимогою про відшкодування збитків в сумі 1860,00грн., завданих

державі незаконним продажем згідно договору купівлі-продажу від 26.10.1996р.

державного майна - приміщення їдальні в с.Троянів, однак вказана претензія

залишена товариством без задоволення з посиланням на те, що передача орендному

підприємству спірного приміщення їдальні була здійснена у відповідності до норм

діючого на той час законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 24 Закону України "Про

приватизацію майна державних підприємств" (відповідь №60 від 17.02.2006р.

на претензію).

В зв'язку з цим, в листопаді 2006

року регіональне відділення ФДМ України по Житомирській області звернулося до

Господарського суду Житомирської області з позовом до ЗАТ "Житичі та

ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.10.1996р.,

укладеного між відповідачами та повернення їдальні у власність держави.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України вважає за необхідне звернути увагу на те, що

оспорюваний договір, як вже було зазначено вище, укладений Закритим акціонерним

товариством "Житичі" саме з громадянином ОСОБА_1. В спірному договорі

не зазначається, що покупець гр. ОСОБА_1. діяв під час укладення договору як

суб'єкт підприємницької діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що

на момент укладення спірного договору відповідач-2 гр. ОСОБА_1. був

зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності (копія свідоцтва № НОМЕР_1

про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 видане

Житомирською районною Радою народних депутатів 19.09.1994 р.).

Отже, відповідач-2 мав можливість

укласти договір купівлі-продажу нежилого приміщення за спірним договором як для

здійснення підприємницької діяльності, так і для задоволення власних потреб як

громадянина.

До матеріалів справи судом першої

інстанції додана Довідка виконавчого комітету Троянівської сільської ради від

05.02.2007 року № 238 (а. с. 73), в якій зазначається, що придбане за спірним

договором приміщення в комерційних цілях не використовувалося, а знаходиться в

стадії ремонту -реконструкції під житловий будинок.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК

України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його

внутрішній волі.

На думку суду касаційної інстанції,

за наявності в матеріалах справи зазначених вище документів, суду першої

інстанції необхідно було дослідити питання волевиявлення відповідача-2 на час

укладення спірного договору, зокрема, чи діяв він під час укладення спірного

договору як суб'єкт підприємницької діяльності, чи мав він намір

використовувати спірне майно для здійснення підприємницької діяльності.

Встановлення зазначених обставин

справи є суттєвим для вирішення питання підвідомчості цього спору господарським

судам згідно із ст. ст. 1, 12 ГПК України.

Зазначене питання залишилися поза

увагою і суду апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, суд

касаційної інстанції вважає, що оскаржені рішення та постанова прийняті за

неповно з'ясованих обставин справи, що є порушення норм процесуального права

(ст. 43 ГПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України таке

порушення є підставою для скасування прийнятих у справі рішення та постанови.

Оскільки, в силу положень ст.ст.

1115, 1117 ГПК України, суд касаційної інстанції не

вправі збирати докази та давати їм оцінку, встановлювати обставини, які не були

встановлені під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарським

судом, усунути зазначені вище недоліки судових рішень неможливо в касаційній

інстанції, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду

першої інстанції.

У зв'язку з наведеним касаційна

скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119, 11111 Господарського процесуального

кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О

В И Л А:

Касаційну скаргу Регіонального

відділення Фонду державного майна України по Житомирській області задовольнити

частково.

Постанову Житомирського апеляційного

господарського суду від 04.10.2007 року по справі № 5/143-Д та рішення

Господарського суду Житомирської області від 14.06.2007 року по справі 5/143-Д

скасувати.

Справу передати на новий розгляд до

Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя

О. В. Муравйов 

Судді

А. Г. Полянський  Г. М. Фролова