Ухвала

від 30.12.2022 по справі 910/14989/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

30.12.2022Справа № 910/14989/22Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСЕЛИНКА" про забезпечення позову і додані до неї матеріали по справі

Особи, які отримають статус учасника справи:

відповідач: Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс"

Представники: без повідомлення представників

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСЕЛИНКА" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСЕЛИНКА" про визнання недійсною односторонню відмову від договору, а саме:

- заборони Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" до набрання у цьому спорі рішенням суду законної сили укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії щодо передання будь-яким особам права на організацію та експлуатацію 22 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: місто Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва;

- заборони Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" до набрання у цьому спорі рішенням суду законної сили чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Веселинка" у користуванні 22 місцями для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальними місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва згідно з Договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017.

Суд, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСЕЛИНКА" про забезпечення позову, приходить до висновку, що дана Заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з положеннями статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:

1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;

2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів;

3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій.

Не допускається забезпечення позову шляхом:

1) накладення арешту на майно (активи), у тому числі грошові кошти, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, або банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яке належить або підлягає передачі чи сплаті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і знаходиться у нього чи інших осіб;

2) встановлення заборони або обов`язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", їх посадовим особам, іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна (активів) банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, вчиняти певні дії або встановлення обов`язку для таких осіб утримуватися від вчинення певних дій;

3) зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів.

Майно (активи), у тому числі грошові кошти, клієнта банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення цього банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), може бути передано приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно (активи), у тому числі грошові кошти, залишається обтяженим відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Арешт на майнові права у вигляді майнових прав на цінні папери у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або іноземних банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків.

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі №911/2930/17.

У разі наміру звернутися до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки .

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду 25.03.2019 у справі № 920/622/18.

Як вбачається з матеріалів заяви, 01.12.2017 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСЕЛИНКА" було укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/49, предметом якого є відплатне надання права на організацію та експлуатацію 22 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розміщені на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Ревуцького, 15 в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Термін дії договору неодноразово продовжувався, та в редакції додаткової угоди строк дії договору до 31.12.2025 року.

На підтвердження існування договірних відносин між сторонами Заявником долучено до матеріалів заяви акти надання послуг за період березень 2022 року - серпень 2022 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. Крім того, на виконання умов договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСЕЛИНКА" було перераховано на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" грошові кошти за надані послуги паркування за період січень 2022 року - грудень 2022 року, що підтверджується копіями платіжних інструкцій.

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову вмотивована тим, що листом №053/05-1446 від 14.07.2022 року Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" повідомило Заявника про розірвання договору відповідно до п.п.6.5, 6.6 договору, у зв`язку з систематичним грубим порушенням умов договору. У вказаному листі зазначено, що 23.06.2022 співробітниками КП "Київтранспарксервіс" здійснено виїзд на обстеження паркувального майданчика та виявлено, що територію паркувального майданчика фактично збільшено та можливе розміщення 40 машиномісць, що свідчить про порушення п.п. 2.2.3, 2.2.5 договору. При повторному виїзді 08.07.2022 співробітниками КП "Київтранспарксервіс" встановлено, що виявлені раніше недоліки не усунуто, про що зафіксовано відповідним актом обстеження.

Позивач має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсної односторонньої відмови Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" від договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017 року.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. В силу приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам при здійсненні судочинства необхідно застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту мас бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення ГПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до статті 136 ГПК України Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові №6-605цс16 від 25.05.2016, в якій, зокрема, Верховний Суд України вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

А у постанові Верховного Суду України №6-2552цс16 від 18.01.2017 зазначається, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оскільки в даному випадку позивач має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 30.09.2020.

Враховуючи те, що предметом спору є визнання недійсною односторонньої відмови КП "Київтранспарксервіс" від договору №ДНП-2017-12/49 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017, Суд зазначає, що з урахуванням приписів статті 653 ЦК України такий договір вважатиметься розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Зазначене свідчить про те, що до набрання рішенням законної сили позивач має право здійснювати господарську діяльність на визначеному в договорі паркувальному майданчику, а відтак вчинення перешкод заявнику у користуванні ним паркувальним майданчиком до набрання рішенням суду законної сили може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

При цьому, Суд зазначає ,що викладена у листі від № 053/05-1446 від 14.07.2022 року одностороння відмова КП "Київтранспарксервіс" від договору №ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017 року відповідно до п.6.6 договору фактично залишилась не реалізованою, оскільки матеріали заяви свідчать про те, що між Сторонами складені акти надання послуг за період березень 2022 року - серпень 2022 року на виконання умов договору №ДНП-2017-12/49 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. Більше того, КП "Київтранспарксервіс" приймає оплату за надані послуги з паркування на виконання умов договору №ДНП-2017-12/49 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017 без заперечень та зауважень, що підтверджується копіями платіжних інструкцій.

За висновками суду, вирішення питання щодо передачі в експлуатацію фіксованих місць для паркування за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Ревуцького, 15 в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, іншій особі до набрання рішенням суду законної сили може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі встановлення судом незаконності односторонньої відмови відповідача від договору та задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року по справі №910/1226/22, постанові Північного апеляційного господарського суду від 31 травня 2022 р. по справі №910/20219/21.

Так, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

У даному випадку, Суд зазначає, що застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання.

Так, відповідач, вважаючи оспорюване дострокове розірвання договору законним, не буде позбавлений права передавати спірний паркувальний майданчик у користування інших осіб, а тому без вжиття заходів забезпечення позову поновлення порушених прав позивача в межах одного провадження буде неможливим, оскільки виникне потреба до звернення до суду з іншими позовами для повного відновлення своїх прав, а саме: з позовом про стягнення збитків та з позовом про визнання недійсним договору про надання права на експлуатацію паркувального майданчика укладеного з іншою особою.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що обраний захід забезпечення позову за своїм змістом не є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, оскільки у такому випадку - до вирішення спору по суті про наявність правових підстав для дострокового розірвання договору, лише зупиняється процедура розірвання такого договору, саме з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, з огляду на наявність майбутнього спору щодо визнання недійсною односторонню відмову від договору №ДНП-2017-12/49 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017, заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" до набрання у цьому спорі рішенням суду законної сили укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії щодо передання будь-яким особам права на організацію та експлуатацію 22 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: місто Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва; заборони Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" до набрання у цьому спорі рішенням суду законної сили чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Веселинка" у користуванні 22 місцями для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальними місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва згідно з Договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017, є цілком співмірними та адекватними, оскільки стосуються правомірності відмови Відповідача від спірного договору.

Такі заходи забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача, а отже, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він і має намір звернутися до суду.

Вжиття заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСЕЛИНКА" заходів забезпечення позову не зумовлює жодним чином вирішення спору по суті, оскільки спрямоване виключно на збереження існуючого статусу до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.

Вказані заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані із предметом розгляду по даній справі, оскільки спір стосується визнання недійсною односторонню відмову від договору №ДНП-2017-12/49 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Заявником у заяві про забезпечення позову наведено достатні обґрунтування та доведено належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" до набрання у цьому спорі рішенням суду законної сили укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії щодо передання будь-яким особам права на організацію та експлуатацію 22 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: місто Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва; заборони Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" до набрання у цьому спорі рішенням суду законної сили чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Веселинка" у користуванні 22 місцями для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальними місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва згідно з Договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, а також наявності зв`язку між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи предмет даного спору та обґрунтування Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСЕЛИНКА" про вжиття заходів забезпечення позову, а також спроможність заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходу забезпечення позову, Суд приходить до висновку про задоволення Заяви про забезпечення позову шляхом заборони Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" до набрання рішенням суду законної сили укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії щодо передання будь-яким особам права на організацію та експлуатацію 22 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: місто Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва; заборони Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" до набрання рішенням суду законної сили чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Веселинка" у користуванні 22 місцями для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальними місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва згідно з Договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017.

Крім того, Суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суду слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд вважає, що обраний Позивачем захід про заборону вчиняти певні дії не перешкоджає господарській діяльності Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", а також не порушує права інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, Суд не вбачає підстав для вжиття заходів зустрічного позову відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку вимоги Позивача носять немайновий характер й відсутні можливі збитки відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСЕЛИНКА" про забезпечення позову- задовольнити.

2. Вжити наступні заходи забезпечення позову:

заборонити Комунальному підприємству "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" до набрання рішенням суду законної сили укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії щодо передання будь-яким особам права на організацію та експлуатацію 22 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: місто Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва;

заборонити Комунальному підприємству "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" до набрання рішенням суду законної сили чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Веселинка" у користуванні 22 місцями для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальними місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва згідно з Договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017.

3. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту підписання - 30.12.2022 року, відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою на всій території України та може бути пред`явлена до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", протягом 3 (трьох) років з дня набрання ухвалою законної сили.

Стягувачем за Ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСЕЛИНКА" (02068, місто Київ, вул.Ревуцького, будинок 2Г, ідентифікаційний код 36824628);

Боржником за Ухвалою є Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА, будинок 6; ідентифікаційний код 35210739);

4. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 30 грудня 2022 року.

Суддя О.В. Чинчин