Постанова

від 06.03.2023 по справі 910/14989/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2023 р. Справа№ 910/14989/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання: Гибало В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Покиньчереда О.М.

від відповіда: Полішко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємста «Київтранспарксервіс»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.12.22

у справі №910/14989/22 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселинка»

до Комунального підприємста «Київтранспарксервіс»

про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст заяви

В грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Веселинка» (далі - ТОВ «Веселинка») звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, у якій просило суд, до пред`явлення позову, вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони КП «Київтранспарксервіс» до набрання у цьому спорі рішенням суду законної сили укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії щодо передання будь-яким особам права на організацію та експлуатацію 22 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: місто Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького,15 , в межах III територіальної зони паркування м. Києва;

- заборони КП «Київтранспарксервіс» до набрання у цьому спорі рішенням суду законної сили чинити перешкоди ТОВ «Веселинка» у користуванні 22 місцями для платного паркування транспортних засобів, а також 2спеціальними місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва згідно з Договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що КП «Київтранспарксервіс» безпідставно, на думку заявника, відмовилось від договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017 в односторонньому порядку, посилаючись у листі №053/05-1446 від 14.07.2022 на систематичне грубе порушення умов п.п.6.5, 6.6 договору. Також у вказаному листі зазначено, що 23.06.2022 співробітниками КП "Київтранспарксервіс" здійснено виїзд на обстеження паркувального майданчика та виявлено, що територію паркувального майданчика фактично збільшено та можливе розміщення 40 машиномісць, що свідчить про порушення п.п. 2.2.3, 2.2.5 договору. При повторному виїзді 08.07.2022 співробітниками КП "Київтранспарксервіс" встановлено, що виявлені раніше недоліки не усунуто, про що зафіксовано відповідним актом обстеження.

При цьому, заявник зазначає, що ним виконувались усі зобов`язання за договором, будь-яка заборгованість відсутня. Разом з тим, викладена у листі від 14.07.2022 одностороння відмова КП «Київтранспарксервіс» від договору фактично залишається нереалізованою, оскільки підприємство досі приймає оплату від ТОВ «Веселинка» за договором.

У зв`язку із вказаними обставинами ТОВ «Веселинка» зазначило, має намір звернутися до господарського суду з позовом про визнання недійсної односторонньої відмови Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" від договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017.

Заявник вказує, що застосування заявлених ним заходів забезпечення позову не спричинить жодних збитків відповідачу, у той час як вчинення перешкод заявнику у користуванні фіксованими місцями для паркування призведе до завдання збитків останньому, у зв`язку з припиненням здійснення господарської діяльності та може призвести до виникнення нових позовів про стягнення збитків.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.12.2022 заяву ТОВ «Веселинка» про забезпечення позову задоволено. Вжито наступні заходи забезпечення позову:

- заборонено КП "Київтранспарксервіс" до набрання рішенням суду законної сили укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії щодо передання будь-яким особам права на організацію та експлуатацію 22 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: місто Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва;

- заборонено КП "Київтранспарксервіс" до набрання рішенням суду законної сили чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Веселинка" у користуванні 22 місцями для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальними місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва згідно з договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017.

Ухвала суду мотивована тим, що з огляду на наявність майбутнього спору щодо визнання недійсною односторонню відмову від договору №ДНП-2017-12/49 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017, вжиття заходів викладених у заяві забезпечення позову є цілком співмірними та адекватними, оскільки стосуються правомірності відмови відповідача від спірного договору.

Такі заходи забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача, а отже, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він і має намір звернутися до суду.

Вжиття заявлених ТОВ «Веселинка» заходів забезпечення позову не зумовлює жодним чином вирішення спору по суті, оскільки спрямоване виключно на збереження існуючого статусу до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.

Вказані заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані із предметом розгляду у даній справі, оскільки спір стосується визнання недійсною односторонню відмову від договору №ДНП-2017-12/49 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявником у заяві про забезпечення позову наведено достатні обґрунтування та доведено належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, що невжиття зазначених вище заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, а також наявності зв`язку між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи предмет даного спору та обґрунтування заяви ТОВ «Веселинка» про вжиття заходів забезпечення позову, а також спроможність заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходу забезпечення позову, суд дійшов до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, суд зазначив, що при вирішенні питання про забезпечення позову судом враховано, що вжиті заходи не перешкоджать господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, судом взято до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Тому, на думку суду, обраний заявником захід про заборону вчиняти певні дії не перешкоджає господарській діяльності КП "Київтранспарксервіс", а також не порушує права інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, суд не знайшов підстав для вжиття заходів зустрічного позову відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку вимоги позивача носять немайновий характер й відсутні можливі збитки відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, КП «Київтранспарксервіс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 30.12.2022 та ухвалити нове рішення, якою відмовити ТОВ «Веселинка» в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, апелянт зазначає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог;

Також скаржник вказує, що вжиті заходи забезпечення позову не відповідають критеріям співмірності співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативним наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, та адекватності вимог, на забезпечення яких вони вживаються.

Апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції не вирішувалося питання зустрічного забезпечення.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову прийнята з порушенням норм процесуального права, що є достатньою підставою для її скасування.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, ТОВ «Веселинка» у своєму відзиві, наданому до суду 22.02.2023, зазначає, що ухвала суду прийнята при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає та ухвалу слід залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023 апеляційну скаргу КП «Київтранспарксервіс» у справі № 910/14989/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14989/22 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою КП «Київтранспарксервіс» на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.12.2022 у цій справі до надходження матеріалів із суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи (27.01.2023) ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 за клопотанням КП «Київтранспарксервіс» поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 30.12.2022 у справі № 910/14989/22 та відкрито апеляційне провадження, апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.03.2023.

Позиції учасників справи

Представник КП «Київтранспарксервіс» в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.03.2023 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати.

Представник заявника у судовому засіданні апеляційної інстанції 06.03.2023 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.12.2017 між КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ «Веселинка» було укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017, предметом якого є відплатне надання права на організацію та експлуатацію 22 (двадцяти двох) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 (двох) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розміщені на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Ревуцького, 15 в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Термін дії договору неодноразово продовжувався, та в редакції останньої додаткової угоди закінчується 31.12.2025.

На підтвердження існування договірних відносин між сторонами заявником долучено до заяви акти надання послуг за період березень 2022 року - серпень 2022 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. Крім того, на виконання умов договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Веселинка" було перераховано на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" грошові кошти за надані послуги паркування за період з січеня 2022 року по грудень 2022 року, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Листом №053/05-1446 від 14.07.2022 року Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" повідомило заявника про розірвання договору відповідно до п.п.6.5, 6.6 договору, у зв`язку з систематичним грубим порушенням умов договору. У вказаному листі зазначено, що 23.06.2022 співробітниками КП "Київтранспарксервіс" здійснено виїзд на обстеження паркувального майданчика та виявлено, що територію паркувального майданчика фактично збільшено та можливе розміщення 40 машиномісць, що свідчить про порушення п.п. 2.2.3, 2.2.5 договору. При повторному виїзді 08.07.2022 співробітниками КП "Київтранспарксервіс" встановлено, що виявлені раніше недоліки не усунуто, про що зафіксовано відповідним актом обстеження.

У заяві про забезпечення позову зазначено, що предметом майбутнього позову буде визнання недійсної односторонньої відмови КП "Київтранспарксервіс" від договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Предметом майбутнього позову є вимоги немайнового характеру - визнання недійсної односторонньої відмови КП "Київтранспарксервіс" від договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017 .

Оскільки в даному випадку позивач має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18.

Враховуючи, що предметом спору зокрема є визнання недійсної односторонньої відмови КП «Київтранспарксервіс» від договору № ДНП-2017-12/49 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду та твердженнями заявника, що з урахуванням приписів статті 653 ЦК України, такий договір вважатиметься розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Зазначене свідчить про те, що до набрання рішенням законної сили позивач має право здійснювати господарську діяльність на визначеному в договорі паркувальному майданчику, а відтак вчинення перешкод заявнику у користуванні ним паркувальним майданчиком до набрання рішенням суду законної сили може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

При цьому суд першої інстанції врахував, що викладена у листі від 14.07.2022 № 053/05-1446 одностороння відмова КП «Київтранспарксервіс» від договору № ДНП-2017-12/49 від 01.12.2017 фактично залишилась не реалізованою, оскільки матеріали справи свідчать про те, що між сторонами складені акти надання послуг за період з березеня 2022 року по серпень 2022 року на виконання умов договору №ДНП-2017-12/49 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. Більше того, КП "Київтранспарксервіс" приймає оплату за надані послуги з паркування на виконання умов договору №ДНП-2017-12/49 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017 без заперечень та зауважень, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вирішення питання щодо передачі в експлуатацію фіксованих місць для паркування за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Ревуцького, 15 в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, іншій особі до набрання рішенням суду законної сили може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі встановлення судом незаконності односторонньої відмови відповідача від договору та задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №910/1226/22.

Так, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

З урахуванням загальних вимог, передбачених статтями 73, 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання.

Так, КП «Київтранспарксервіс», вважаючи оспорюване дострокове розірвання договору законним, не буде позбавлене права передавати місця для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику у користування інших осіб, а тому без вжиття заходів забезпечення позову поновлення порушених прав заявника в межах одного провадження буде неможливим, оскільки виникне потреба у зверненні до суду з іншими позовами для повного відновлення своїх прав, а саме: з позовом про стягнення збитків та з позовом про визнання недійсним договору про надання права на експлуатацію паркувального майданчика, укладеного з іншою особою.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, що є порушенням норми частини одинадцятої статті 137 ГПК України, якою не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, колегія суддів зазначає таке.

Частиною першою статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

В ухвалі про забезпечення позову суд першої інстанції заборонив відповідачеві вчиняти певні дії, як процесуальний захід, передбачений пунктом 2 частини першої статті 137 ГПК України, а не примусив відповідача до виконання зобов`язання, яке є предметом майбутніх позовних вимог, що за своєю суттю не є одним із способів захисту порушеного права, передбачених статтею 16 ЦК України.

Із оскаржуваної ухвали вбачається, що на етапі вжиття заходів забезпечення позову суд не здійснював правову оцінку умов спірного договору або обґрунтованості позовних вимог та не вирішував спір по суті, отже й не порушив вимоги частини одинадцятої статті 137 ГПК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний захід забезпечення позову за своїм змістом не є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, оскільки у такому випадку - до вирішення спору по суті про наявність правових підстав для дострокового розірвання договору, лише зупиняється процедура розірвання такого договору, з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, тому твердження скаржника про порушення судом першої інстанції частини одинадцятої статті 137 ГПК України суд визнає безпідставними.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання.

Аналогічних правових висновків щодо доцільності забезпечення позову у спорах про визнання недійсним одностороннього правочину з розірвання договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування в обраний заявником спосіб дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21.

Доводи скаржника про те, що забезпечення позову не є співмірним та адекватним відхиляються колегією суддів, оскільки суд першої інстанції встановив безпосередній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом майбутнього позову і дійшов обгрунтованого висновку, що забезпечення позову направлене на ефективний захист прав заявника.

Крім того, в силу приписів частини четвертої статті 236 ГПК України, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постановах від 11.06.2019 у справі №916/2933/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 06.12.2021 у справі № 910/4564/21, відповідно до яких частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зважаючи на частину четверту статті 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням норм статей 139, 140 ГПК України та не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, як необгрунтовані. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення заяви ТОВ «Веселинка» про забезпечення позову та підстави для задоволення апеляційної скарги КП «Київтранспарксервіс» відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного, апеляційна скарга Комунального підприємста «Київтранспарксервіс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.12.2022 у справі №910/14989/22 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.12.2022 у справі №910/14989/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємста «Київтранспарксервіс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.12.22 у справі №910/14989/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.12.22 у справі №910/14989/22 залишити без змін.

3.Судовий збір покласти на Комунальне підприємсто «Київтранспарксервіс».

4.Справу №910/14989/22 направити до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко