Постанова

від 18.05.2023 по справі 910/14989/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/14989/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 (у складі колегії суддів: Майданевич А. Г. (головуючий), Сулім В. В., Ткаченко Б. О.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.12.2022 (суддя Чинчин О. В.) про забезпечення позову

у справі № 910/14989/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселинка»

до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Веселинка» (далі - ТОВ «Веселинка») звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, у якій просило суд, до пред`явлення позову, вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» (далі - КП «Київтранспарксервіс») до набрання у спорі рішенням суду законної сили укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії щодо передання будь-яким особам права на організацію та експлуатацію 22 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва;

- заборони КП «Київтранспарксервіс» до набрання у цьому спорі рішенням суду законної сили чинити перешкоди ТОВ «Веселинка» у користуванні 22 місцями для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальними місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва, згідно з договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017 № ДНП-2017-12/49.

Заяву обґрунтовано тим, що КП «Київтранспарксервіс» листом від 14.07.2022 № 053/05-1446 повідомило заявника про розірвання договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017 № ДНП-2017-12/49 відповідно до пунктів 6.5, 6.6 цього договору, у зв`язку з систематичним грубим порушенням умов договору. Позивач має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсною односторонньої відмови КП «Київтранспарксервіс» від договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017 № ДНП-2017-12/49. Отже, до набрання у спорі рішенням суду законної сили він має право здійснювати господарську діяльність на визначеному в договорі паркувальному майданчику, тому вчинення перешкод у користуванні цим паркувальним майданчиком може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він має намір звернутись до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023, задоволено заяву ТОВ «Веселинка» про забезпечення позову. Вжито наступні заходи забезпечення позову:

- заборонено КП «Київтранспарксервіс» до набрання рішенням суду законної сили укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії щодо передання будь-яким особам права на організацію та експлуатацію 22 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва;

- заборонено КП «Київтранспарксервіс» до набрання рішенням суду законної сили чинити перешкоди ТОВ «Веселинка» у користуванні 22 місцями для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальними місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва згідно з договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017 № ДНП-2017-12/49.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у березні 2023 року КП «Київтранспарксервіс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередній інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.12.2022, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Веселинка» про забезпечення позову.

За доводами касаційної скарги, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, оскільки вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, не відповідають критеріям співмірності співвідношення негативних наслідків від вжиття відповідних заходів з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, та адекватності вимог, на забезпечення яких вони вживаються. Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково зробив посилання на статтю 653 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.04.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/14989/22 за касаційною скаргою КП «Київтранспарксервіс» з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Ухвалено здійснити перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 та ухвали Господарського суду міста Києва від 30.12.2022 у справі № 910/14989/22 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

У відзиві на касаційну ТОВ «Веселинка» зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень та, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21 та від 20.10.2022 у справі № 910/1226/22, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тому, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, ТОВ «Веселинка» просило суд забезпечити позов шляхом заборони КП «Київтранспарксервіс» до набрання у спорі рішенням суду законної сили укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії щодо передання будь-яким особам права на організацію та експлуатацію 22 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва та заборони КП «Київтранспарксервіс» чинити перешкоди ТОВ «Веселинка» у користуванні 22 місцями для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальними місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва, згідно з договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017 № ДНП-2017-12/49.

Предметом позову, з яким заявник має намір звернутися до суду, є вимоги немайнового характеру - визнання недійсною односторонньої відмови КП «Київтранспарксервіс» від договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017 № ДНП-2017-12/49.

Оскільки у справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду із заявою до пред`явлення позову та зазначив про намір звернутися до суду з позовною вимогою немайнового характкру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Задовольняючи заяву ТОВ «Веселинка» про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши предмет спору (визнання недійсною односторонньої відмови КП «Київтранспарксервіс» від договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017 № ДНП-2017-12/49), з яким позивач має намір звернутись до суду, виходив із того, що договір вважатиметься розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили (стаття 653 Цивільного кодексу України), отже до цього часу позивач має право здійснювати господарську діяльність на визначеному в договорі паркувальному майданчику, а вчинення перешкод позивачу у користуванні паркувальним майданчиком до набрання рішенням суду законної сили може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися. За висновками суду першої інстанції, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання, оскільки у разі невжиття заходів забезпечення позову КП «Київтранспарксервіс», вважаючи оспорюване дострокове розірвання договору законним, не буде позбавлене права передавати місця для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику у користування інших осіб, а поновлення порушених прав заявника в межах одного провадження буде неможливим. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що обраний захід забезпечення позову за своїм змістом не є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.

При цьому судами попередніх інстанцій враховано, що викладена у листі від 14.07.2022 № 053/05-1446 одностороння відмова КП «Київтранспарксервіс» від договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017 № ДНП-2017-12/49 фактично залишилась не реалізованою, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору між сторонами без зауважень та заперечень складено акти надання послуг за період з березня 2022 року по серпень 2022 року, крім того, КП «Київтранспарксервіс» приймає оплату за надані послуги з паркування, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

З урахуванням загальних вимог, передбачених статтями 73, 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.

Разом з цим, задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині заборони КП «Київтранспарксервіс» до набрання у цьому спорі рішенням суду законної сили чинити перешкоди ТОВ «Веселинка» у користуванні 22 місцями для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальними місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва згідно з договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017 № ДНП-2017-12/49, судами попередніх інстанцій не наведено обставин з посиланням на докази, які б свідчили про вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на вчинення таких перешкод.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій щодо потенційної можливості настання в майбутньому негативних наслідків для позивача без надання відповідного обґрунтування та доказів існування такої можливості не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність (постанови Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 910/12411/21, від 06.12.2022 у справі № 918/341/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22).

Однак, задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині заборони КП «Київтранспарксервіс» до набрання у цьому спорі рішенням суду законної сили укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії щодо передання будь-яким особам права на організацію та експлуатацію 22 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: вул. Ревуцького, 15, в межах III територіальної зони паркування м. Києва, суди попередніх інстанцій не надали оцінку, чи обмежує зазначений спосіб забезпечення позову право КП «Київтранспарксервіс» на здійснення господарської діяльності, як особи яка має право розпоряджатися зазначеним паркувальним майданчиком.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій вирішуючи заяву про забезпечення позову не надали належної правової оцінки обставинам справи та доводам, на підставі яких позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову.

Отже, доводи, які наведено у касаційній скарзі КП «Київтранспарксервіс», знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.

Посилання ТОВ «Веселинка» у відзиві на касаційну скаргу на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21 та від 20.10.2022 у справі № 910/1226/22, відхиляється судом касаційної інстанції, оскільки зазначені висновки зроблені судом з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі (за обставин надання доказів вчинення перешкод позивачеві у користуванні паркувальним майданчиком).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга КП «Київтранспарксервіс» підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на те, що заява про забезпечення позову подана ТОВ «Веселинка» до пред`явлення позову, суду першої інстанції додатково слід встановити виконання заявником вимог частини 3 статті 138 ГПК України.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.12.2022 у справі № 910/14989/22 скасувати.

3. Справу № 910/14989/22 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

В. Г. Суховий