Постанова

від 26.12.2022 по справі 466/10392/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/10392/19 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.

Провадження № 22-ц/811/1659/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколота Т.І.

за участі секретаря: Салати Я.І.,

з участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Китол» - Галайського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Китол» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Китол», третіх осіб: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «А. Могильницького, 28» та власників квартир будинку АДРЕСА_1 про визнання незаконними і скасування наказу, свідоцтв про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися з позовом до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Китол», третіх осіб: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «А. Могильницького, 28» та власників квартир будинку АДРЕСА_1 про визнання незаконними і скасування наказу, свідоцтв про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що вони є власниками приміщень будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 05 жовтня 2011 року №1777-НЖ-Ш «Про оформлення права власності на нежитлові приміщення в будинку на АДРЕСА_1 » оформлено ряду громадян право власності на нежитлові приміщення за вказаною адресою.

Зокрема, пунктом 1.6 наказу передбачено оформити громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення загальною площею 327,4 кв.м в будинку на АДРЕСА_1 згідно із технічним паспортом.

На підставі цього наказу відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м. Львова видано свідоцтво від 05 жовтня 2011р. серії НОМЕР_1 про право власності зазначеним особам.

Позивачі вважали, що оформлення права власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проведено з порушенням п.6.6.Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, затвердженого рішенням виконкому порушенням від 27 лютого 2009 року №114, без визначеного переліку документів, які необхідно подавати заявникам для прийняття рішення про оформлення права власності за кошти інвесторів.

При цьому необхідно зазначити, що відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 лютого 2005 року №181 та від 10 березня 2006 року №336 надано дозвіл ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим закладом торгівлі на АДРЕСА_1 .

В процесі здійснення будівництва, громадяни, які мали намір придбавати нерухоме майно за вказаною адресою, укладали із КПБ «Карпатбуд» угоди про інвестиційно-пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку.

Також при прийнятті рішення про оформлення громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення загальною площею 327,4 кв.м в будинку на АДРЕСА_1 був відсутній документ, визначений п.6.6.4 Положення, а саме: рішення учасників інвестування про закріплення новозбудованих об`єктів між його учасниками.

Такого рішення на користь заявників - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не могло прийматись із тих підстав, що зазначені громадяни не були учасниками інвестування при будівництві багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Договір про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з однієї сторони, як цесіонаріями та громадином ОСОБА_8 , як цедентом, згідно якого останній передав цесіонаріям право вимагати належного та реального виконання обов`язків по організації будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 та передачі у власність нежитлового приміщення загальною площею 327,4 кв.м., розташованого у вказаному будинку, не може замінити собою рішення учасників інвестування про закріплення новозбудованих об`єктів між учасниками інвестування.

ОСОБА_8 не брав участі в будівництві та пайових внесків не вносив, а натомість шляхом підроблення документів оформив на себе права інвестора будівництва підвалу на АДРЕСА_1 , з приводу чого триває досудове розслідування.

Окрім цього, при прийнятті такого рішення Управлінням комунальної власності не взято до уваги правовий режим об`єкта нерухомого майна - приміщень підвалу площею 327,4 кв.м в будинку на АДРЕСА_1 .

Відповідно до проектної документації на будівництво будинку за вказаною адресою вказані приміщення не мали статусу нежитлових, а відносились до технічних приміщень, в яких було вбудовано інженерні мережі, які забезпечують обслуговування усього и тлового будинку. Вказані приміщення є спільною власність всіх співвласників будинку і підлягають використанню виключно в якості технічних приміщень для обслуговування інженерних мереж та ліфтового обладнання.

В акті прийому передачі житлового комплексу по АДРЕСА_1 з балансу на баланс деталізовано та визначено склад житлового комплексу із зазначенням площ саме нежитлових приміщень - 1080,8 кв.м (три магазини та три офіси).

Вказані об`єкти зазначені також і в акті готовності об`єкта до експлуатації та в декларації про готовність об`єкта до експлуатації із зазначенням, що це саме магазини та офіси.

Жодних інших приміщень в підвалі будинку, які б мали статус нежитлових у вищевказаних документах не передбачались.

Також на підставі свідоцтва про право власності від 30 січня 2014 року №17098774 вказаний об`єкт загальною площею 318,8 кв.м. після реконструкції оформлено на праві приватної власності за ТзОВ «Китол», що є підставою для витребування цього майна із незаконного володіння.

З урахуванням зазначених обставин позивачі на підставі ст.ст. 16,388 ЦК України просили:

скасувати наказ Управління комунальної власності Львівської міської ради від 05 жовтня 2011 № 1777-НЖ-ІІІ в частині п. 1.6 наказу;

скасувати свідоцтва про право власності на вказані нежитлові приміщення від 05 жовтня 2011 серії НОМЕР_1 та від 30 січня 2014 року №17098774;

витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Китол» приміщення підвалу загальною площею 318,8 кв.м. в будинку на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1626946101) у власність співвласників квартир багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 (т.1 а.с.3-10).

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02 червня 2022 року позов - задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано:

-наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 05.10.2011 № 1777-НЖ-ІІІ в частині п. 1.6 Наказу про оформлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права спільної сумісної власності на нежитлові приміщення загальною площею 327,4 кв.м. в будинку на АДРЕСА_1 ;

-свідоцтво про право власності на вказані нежитлові приміщення від 05.10.2011 серії НОМЕР_1 .

Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Китол» приміщення підвалу загальною площею 318,8 кв.м. в будинку на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1626946101) у власність співвласників квартир багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 .

В решті вимог позову - відмовлено.

Стягнуто з кожного із відповідачів на користь ОСОБА_1 по 268,94 грн. сплаченого судового збору.

Стягнуто з кожного із відповідачів на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 по 76,84 грн. сплаченого судового збору.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Китол»

В апеляційній скарзі покликається на те, що ОСОБА_8 на стадії будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 виступав інвестором такого будівництва, зокрема нежитлового приміщення №4, загальною площею 327,4 кв.м.

Між ОСОБА_8 (інвестор) та ПП «ДК Плюс» (підприємство) було укладено Договір №4-П від 01 березня 2005р. згідно якого, інвестор здійснює фінансування будівництва нежитлового будинку на земельній ділянці, що розташована у АДРЕСА_1 . Інвестиційні внески сплачувались ОСОБА_8 у належний спосіб та в повному обсязі, що підтверджується відповідними квитанціями.

ОСОБА_8 , як сторона інвестиційного договору, з правом вимоги передачі визначеного приміщення та реєстрації права власності на нього, реалізував своє право згідно ст.512 ЦК України, відступив право вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які в свою чергу стали новими кредиторами та отримали аналогічні права та обов`язки згідно інвестиційного договору.

Право спільної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (цесіонарій) отримали та реалізували на підставі укладеного з ОСОБА_8 (цедент) та за участі ПП «ДК Плюс» (боржник) Договору про відступлення права вимоги від 01 вересня 2010 року та на підставі трьохстороннього договору між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від 01 жовтня 2010 року.

За цими Договорами до Цесіонарія переходить право вимагати від Боржника належного та реального виконання обов`язків по організації будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 та передачі у власність нежитлового приміщення №4 загальною площею 327,4 кв.м. розташованої в підвалі житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Отже, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 327,4 кв.м. від початку будівництва було самостійним об`єктом цивільних правовідносин.

Нежитлове приміщення загальною площею 327,4 кв.м., що по АДРЕСА_1 з моменту його будівництва і по сьогоднішній день є нежитловим приміщенням, яке не належить до житлового фонду багатоквартирного будинку.

Зазначає, що спірне приміщення ще на стадії інвестування та будівництва було визначено та призначено як нежитлове приміщення, яке буде виділено інвестору. Таке приміщення не має жодних допоміжних обладнань, конструкції, форм, тощо необхідних співвласниками багатоквартирного будинку для експлуатації будинку та/або побутового обслуговування мешканців будинку.

На думку скаржника, висновки суду про те, що спірне приміщення є допоміжним, яке забезпечує експлуатацію та обслуговування будинку, а відтак є спільною власністю усіх співвласників, є безпідставними та необґрунтованим.

Просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 червня 2022 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції проводився 27 жовтня 2022 року 01 грудня 2022 року та 26 грудня 2022 року.

В судових засіданнях призначених на 27 жовтня 2022 року та 01 грудня 2022 року сторони давали пояснення по суті справи: представник ТзОВ «Китол» - Галайський О.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, позивач ОСОБА_1 та представник інших позивачів - ОСОБА_11 на її заперечення.

В судове засідання призначене на 26 грудня 2022 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи (т.5 а.с.16).

У той же день, за 30 хв. до початку розгляду справи від позивачки ОСОБА_1 поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю участі в судовому засіданні їхнього представника ОСОБА_12 по причині гострого респіраторного захворювання, а також подала графік призначених справ за участю зазначеного адвоката по травень 2023 року

Доказів звернення представника позивачів ОСОБА_12 до медичного закладу не надано.

Сам ОСОБА_12 із заявою про відкладення справи не звертався.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи предмет спору, складність справи, її розгляд в судах з грудня 2019 року, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи колегія суддів вважає за необхідне відхилити вказане клопотання та закінчувати розгляд справи без участі позивачів та їх представника адвоката Котовщикова Р.А.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 червня 2022 року скасуванню частково на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення по справі.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні приміщення загальною площею 318,8 кв.м. в будинку на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1626946101) не будувалися як нежитлові, а тому є допоміжними приміщеннями і спільною сумісною власністю усіх мешканців будинку незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання та комунікацій, що є підставою для витребування зазначеного приміщення у власність співвласників квартир зазначеного житлового будинку.

З таким висновком суду погодитись не можна із наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 01 березня 2005 року між ОСОБА_8 (інвестор) та ПП «ДК Плюс» (підприємство) було укладено Договір №4-П, згідно якого, Інвестор здійснює фінансування будівництва нежитлового приміщення за рахунок власних коштів у спосіб пайової участі в будівництві житлового будинку на земельній ділянці, що розташована у АДРЕСА_1 , а підприємство організовує виконання цього договору в якості особи, уповноваженої інвестором від власного імені та за рахунок останнього укладати договори, здійснювати правочини з метою будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку і оформлення права власності Інвестора на об`єкт нерухомості визначений у цьому Договорі.

Згідно Договору, об`єктом інвестування було нежитлове приміщення №4, розташоване у підвальному приміщенні, загальною площею 327,4 кв.м, у АДРЕСА_1 (т.1 а.с.87).

На виконання умов вказаного Договору ОСОБА_8 сплачено:

40000 гривень, згідно квитанції №1 від 10 лютого 2009 року;

15000 гривень, згідно квитанції №1847 від 17 грудня 2008 року;

15000 гривень, згідно квитанції №8014 від 15 січня 2009 року;

15000 гривень, згідно квитанції №18237 від 16 грудня 2008 року;

40000 гривень, згідно квитанції №ПН96 від 15 квітня 2009 року;

10000 гривень, згідно квитанції №ПН 56 від 16 квітня 2009 року;

48000 гривень, згідно квитанції №ПН140 від 14 квітня 2009 року;

20000 гривень, згідно квитанції №ПН464 від 18 березня 2009 року (т.1 а.с.89-94).

Отже, ОСОБА_8 був належним учасником інвестиційного договору, належним чином виконував свої зобов`язання щодо сплати інвестиційних внесків та у подальшому реалізував своє право шляхом відступлення права вимоги за інвестиційним договором третім особам.

Зокрема, за договором про відступлення прав вимоги від 01 вересня 2010 року ОСОБА_8 згідно ст.512 ЦК України відступив право вимоги за договором №4-П від 01 березня 2005 року ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 .

За цим договором до Цесіонарія переходить право вимагати (замість Цедента) від Боржника належного та реального виконання обов`язків по організації будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 та передачі у власність нежитлового приміщення №4 загальною площею 327,4 кв.м., розташованої у підвалі житлового будинку по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.95).

Згідно довідки «ДК Плюс» від 01 вересня 2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повністю сплатили на розрахунковий рахунок ПП «ДК Плюс» пайові внески, на будівництво нежитлового приміщення у будинку по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.96).

Крім цього ОСОБА_7 як співвласник нежитлових приміщень був членом ОСББ «Могильницького,28» з дня його створення, сплачував внески за обслуговування житлового будинку, що підтверджується наявними квитанціями (т.4 а.с.215-217).

Отже, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 327,4 кв.м від початку будівництва було самостійним об`єктом цивільних правовідносин, договори від 01 березня 2005 року №4-П між ОСОБА_8 та ПП «ДК Плюс» та від 01 вересня 2010 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за участю директора ПП «ДЕ Плюс»» (відступлення права вимоги) є чинними ніким не оскаржувались та не скасовувались.

31 серпня 2010 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» було виготовлено технічний паспорт на нежитлові приміщення площею 327,4 кв.м., висотою 3,50 м. за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.43-46).

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримавши право вимоги згідно інвестиційного договору, набули відповідні права та обов`язки, та реалізували їх у вигляді реєстрації за собою у спільну сумісну власність нежитлові приміщення площею 327,4 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Наказом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 05 жовтня 2011 року оформлено право власності на нежитлові приміщення в будинку на АДРЕСА_1 :

ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення загальною площею 331,7 кв.м в будинку на АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом;

ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення загальною площею 214,0 кв.м. в будинку на АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом;

ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення загальною площею 126,6 кв.м. в будинку на АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом;

ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення загальною площею 272,7 кв.м. в будинку на АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом;

ОСОБА_17 право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення загальною площею 77,3 кв.м. в будинку на АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом;

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення загальною площею 327,4 кв.м. в будинку на АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом (т.1 а.с.37).

Також 05 жовтня 2011 року відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м. Львова ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення загальною площею 327,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.38).

Згідно свідоцтва про право власності від 30 січня 2014 року індексний номер :17098774 нежитлові приміщення, ресторан за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 318,8 кв.м. зареєстровано за ТзОВ «Китол» (т.1 а.с.39)

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне та інше обладнання в середині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельні ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Нежитлові приміщення - це приміщення, яке не належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

У багатоквартирних житлових будинках розташовуються і нежитлові приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правовових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Дана позиція висвітлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №598/15ц.

Відтак, сама по собі назва нежитлового приміщення «підвал», та/або розташування такого приміщення у будинку, де зазвичай розташований підвал, не робить автоматично таке приміщення допоміжним, а відповідно і приміщення загального користування.

Додатково, висновком експерта №433/20 від 22 квітня 2020 року було визначено, що нежитлове приміщення, що належить ТОВ «Китол» в будинку по АДРЕСА_1 не містить допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, у ньому відсутні обладнання, споруди, конструкції, знаряддя, засоби призначені для експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, а також у використанні цих приміщень для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку немає необхідності.

Експертом було здійснено вихід безпосередньо на місце, досліджено правовстановлюючі документи та технічні паспорти нежитлового приміщення, що було достатнім для надання відповіді на поставлені йому питання (т.2 а.с.192-210).

Отже, в даному випадку спірне нежитлове приміщення, ще на стадії інвестування та будівництва було визначено та призначено як нежитлове приміщення, яке було виділене інвестору. Таке приміщення не має жодних допоміжних обладнань, конструкцій, форм, тощо необхідних співвласникам багатоквартирного будинку для його експлуатації будинку та/або побутового обслуговування мешканців будинку.

Спірне нежитлове приміщення є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входить, у власності співвласників багатоквартирного будинку не перебувало і не перебуває у даний час.

Тому висновок суду першої інстанції про незаконність наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 05 жовтня 2011 № 1777-НЖ-ІІІ в частині п. 1.6 Наказу про оформлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права спільної сумісної власності на нежитлові приміщення загальною площею 327,4 кв.м. в будинку на АДРЕСА_1 та свідоцтва про право власності на вказані нежитлові приміщення від 05 жовтня 2011 серії НОМЕР_1 є безпідставним та необґрунтованим.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що позивачами не ставиться під сумнів законність наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 05 жовтня 2011 року в частині оформлення права власності на нежитлові приміщення в будинку на АДРЕСА_1 на інших осіб: як-от: ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , а лише щодо приміщень у цьому будинку які передані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , площею 327,4 кв.м., вважаючи саме ці приміщення допоміжними.

Зазначені обставини залишились поза увагою судом першої інстанції, що призвело до постановлення помилкового рішення суду в цій частині.

Оскільки не встановлено порушень законодавства при винесенні наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 05 жовтня 2011 року про оформлення права спільної сумісної власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на нежитлові приміщення загальною площею 327,4 кв.м. в будинку на АДРЕСА_1 та свідоцтва про право власності на вказані приміщення від 05 жовтня 2011 року, то й відсутні підстави для задоволення інших вимог позивачів, які є похідними від перших двох вимог.

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі,якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В даному випадку, позивачі ніколи не були інвесторами, а в подальшому і власниками спірного приміщення, оскільки з моменту будівництва і по даний час, це приміщення не було і не є допоміжним, а будувалось як нежитлове приміщення, що виступає самостійним об`єктом цивільних правовідносин.

Також слід зазначити, що позбавлення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Китол» загальною площею 318,8 кв.м. в будинку на АДРЕСА_1 (останній добросовісний набувач спірного майна) буде розцінюватися як втручання у мирне володіння особою своїм майном, що є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у справі № 645/4220/16-ц від 13 листопада 2019 року, та Європейський суд з прав людини у справах:«East West Alliance Limited v. Ukraine», №19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23.01.2014; «Gladysheva v. russia», від 6.12.2011; «Pchelintseva and others v. russia» від 17.11.2016); «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168); ALENTSEVA v. russia, № 31788/06, § 72 - 77, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року; «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04); «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07, Лисак проти України від 20 жовтня 2022 року та інші.

Оскільки позивачам відмовлено у позові за безпідставністю вимог, то питання про пропуск ним позовної давності колегією суддів не розглядалося.

В іншій частині (в частині скасування свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення від 30 січня 2014р №17098774) рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, тому не було предметом перегляду в суді апеляційної інстанції.

З урахуванням зазначених обставин апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Китол» підлягає до задоволення, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 червня 2022 року скасуванню частково на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а в решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Китол» - задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 червня 2022 року в частині визнання незаконними і скасування:

-наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 05.10.2011 № 1777-НЖ-ІІІ в частині п. 1.6 Наказу про оформлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права спільної сумісної власності на нежитлові приміщення загальною площею 327,4 кв.м. в будинку на АДРЕСА_1 ;

-свідоцтва про право власності на вказані нежитлові приміщення від 05.10.2011 серії НОМЕР_1 , витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Китол» приміщення підвалу загальною площею 318,8 кв.м. в будинку на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1626946101) у власність співвласників квартир багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 та розподілу судових витрат - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

В решті рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 червня 2022 року залишити без змін.

Скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2022 року про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 03 січня 2022 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.