Постанова

від 03.01.2023 по справі 344/1304/13-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/1304/13-ц

Провадження № 22-ц/4808/138/23

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О.А.

Суддя-доповідач Мальцева

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мальцевої Є.Є.,

суддів: Баркова В.М., Девляшевського В.А.,

секретар Працун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Парфан Тарас Дмитрович, на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, постановлену 08 листопада 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: начальник відділу ДВС у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Пахолік Ростислав Ігорович, ТзОВ «БУРА», на дії державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 адвокат Парфан Т.Д. звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця.

В обґрунтування вимог скарги зазначив, що 02 грудня 2013 року Івано-Франківським міським судом прийнято рішення у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ТзОВ «МікА» про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 ( боржник ) і ТзОВ «МікА» (поручитель) 1 070 175,57 грн. заборгованості за кредитними договорами і 3441.00 грн. судового збору. Рішення набрало законної сили (справа №344/1304/13-ц).

03.02.2014 року у справі видано виконавчі листи про стягнення з боржників основної суми боргу і судового збору.

Рішення Івано-Франківського міського суду про стягнення з боржників 1 070 175,57 грн. боргу і 3441.00 грн. судового збору перебувало на виконанні у Івано-Франківському міському відділі ДВС. 15.05.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Раковецьким М.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№43315441 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 070 175,57 грн. боргу та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№43315564 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 3 441,00 грн. судового збору.

16.05.2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Богаком Я.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№43315336 про стягнення з ТзОВ «МікА» на користь «Райффайзен Банк Аваль» 1 070 175,57 грн. боргу та постанову про відкриття ВП№43315215 про стягнення з ТзОВ «МікА» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 3 441,00 грн. судового збору.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2019 року вирішено замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк «Аваль» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Форінт», у виконавчих провадженнях, відкритих з приводу виконання виконавчих листів виданих Івано-Франківським міським судом 03.02.2014 року на виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 02.12.2013 року у справі №344/1304/13-ц.

05.04.2019 року Головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Раковецьким Максимом Сергійовичем винесено постанови у виконавчих провадженнях ВП №43315441 і ВП №43315564 про заміну сторони виконавчого провадження, якими замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТзОВ «Фінансова компанія «Форінт».

09.04.2019 року заступником начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Богаком Я.В. винесено постанови у виконавчих провадженнях ВП №43315336 і ВП №43315215 про заміну сторони виконавчого провадження, якими замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТзОВ «Фінансова компанія «Форінт».

09.04.2019 року у зв`язку з заявою стягувача (ТзОВ «Фінансова компанія «Форінт») про повернення виконавчого документа без виконання заступником начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Богаком Я.В. винесено постанови у виконавчих провадженнях ВП№43315336 про стягнення з ТзОВ «МікА» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1070175,57 грн. боргу та ВП№43315215 про стягнення з ТзОВ «МікА» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 3441.00 грн. судового збору про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 20 лютого 2020 року вирішено замінити сторону виконавчого провадження - стягувача ТзОВ «Фінансова компанія Форінт» у справі №344/1304/13 про стягнення з ОСОБА_1 та ТзОВ «МікА» на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль 1070175,57 грн. боргу на ТзОВ «БУРА».

30.03.2020 року у зв`язку з заявою стягувача ( ТзОВ «БУРА») Головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Раковецьким М.С. винесено постанови у виконавчих провадженнях ВП №43315441 і ВП №43315564 про повернення виконавчого документу стягувачу.

27.08.2020 року Івано-Франківський міський суд постановив ухвалу, якою визнав виконавчі листи №344/1304/13-ц від 02.12.2013 року, виданий 03.02.2014 року про стягнення з ТзОВ «МікА» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1070175,57 грн. заборгованості за кредитними договорами та №344/1304/13-ц від 02.12.2013 року виданий 03.02.2014 року про стягнення з ТзОВ «МікА» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 3441,00 грн. судового збору такими, що не підлягають виконанню.

16.12.2020 року Івано-Франківський міський суд постановив ухвалу, якою визнав виконавчі листи №344/1304/13-ц від 02.12.2013 року, видані 03.02.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1070175,57 грн. заборгованості за кредитними договорами та №344/1304/13-ц від 02.12.2013 року видані 03.02.2014 року про стягнення з ТзОВ «МікА» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 3441,00 грн. судового збору такими, що не підлягають виконанню. З урахуванням ухвали Івано-Франківського міського суду від 29.12.2020 року, якою виправлено описку, ухвала набрала законної сили.

06.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся до відділу ДВС у м.Івано-Франківську з заявою про скасування постанови від 30.03.2020 року про повернення виконавчих листів стягувачу і закінчити виконавчі провадження №34415441 та №43315564 від 15.05.2014 року на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з визнанням виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Листом №108804 від 12.09.2022 року начальник відділу ДВС у м.Івано-Франківську Пахолік Р.І. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Зазначає, що якщо виконавче провадження закривається у зв`язку з визнанням виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, на підставі такого виконавчого документа, виконавче провадження більше не може бути розпочате знову. Оскільки після того, як виконавчі листи у виконавчих провадженнях №43315441 та №43315564 від 15.05.2014р. були повернуті стягувачу за його заявою (30 березня 2020 року) , ухвалою Івано-Франківського міського суду від 16.12.2020р., з врахуванням ухвали від 29.12.2020р., повернуті виконавчі документи були визнані такими, що не підлягають виконанню, з`явилися правові підстави для закінчення виконавчих проваджень №43315441 та №43315564 від 15.05.2014 року в порядку визначеному п.5 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII.

Однак, не зважаючи на наявність правових підстав для остаточного закінчення виконавчих проваджень, відкритих на підставі виконавчих документів, визнаних судом такими, що не підлягають виконанню, начальник Івано-Франківського міського відділу ДВС безпідставно відмовив ОСОБА_1 у закінченні виконавчих проваджень на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII.

Враховуючи наведене просить суд визнати дії начальника відділу Державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Івано-Франківськ) Пахоліка Р.І. щодо відмови у закінченні виконавчих проваджень №43315441 та №43315564 від 15.05.2014р. на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», неправомірними. Зобов`язати начальника відділу Державної виконавчої служби у м.Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Пахоліка Р.І. скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувану від 30.03.2020 року у виконавчому провадженні №43315441; скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.03.2020року у виконавчому провадженні №43315564; закінчити виконавче провадження №43315441 на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з визнанням виконавчого листа від 03.02.2014р. у справі №344/1304/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1 070175,57 грн. на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» таким, що не підлягає виконанню; закінчити виконавче провадження №43315564 на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з визнанням виконавчого листа від 03 02.2014р. у справі №344/1304/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 3440,10 грн. на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2022 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: начальник відділу ДВС у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Пахолік Ростислав Ігорович, ТзОВ «БУРА» на дії державного виконавця відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Парфан Т.Д. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2022 року, скаргу ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд формально підійшов до застосування норм права, не дотримався вимог ст. 263 ЦПК України, внаслідок чого не захистив порушене право скаржника.

Втрата юридичної сили виконавчим документом має наслідком остаточне припинення (закінчення) виконавчого провадження, відкритого на підставі такого виконавчого документу.

Натомість повернення виконавчого документу стягувану за його заявою носить тимчасовий характер і такий виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання повторно (ч.5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження»)

Таким чином, за умови фактичної відсутності зобов`язань боржника перед стягувачем, залишається юридична підстава для повторного звернення стягувача до органу державної виконавчої служби(приватного виконавця) з заявою про примусове виконання виконавчих документів, які втратили юридичну силу, що порушує права боржника.

За таких обставин, звернення боржника до органу виконавчої служби з заявою про скасування постанов про повернення виконавчого документа стягувану і закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню є ефективним способом захисту порушеного права, який приведе до остаточного завершення спору.

Апелянт вказує, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17.

З огляду на те, що повернення виконавчих документів стягувану не є остаточним і завершальним актом юридичної дії у виконавчому провадженні та дозволяє стягувану повторно ініціювати процедуру вчинення щодо боржника виконавчих дій на підставі виконавчих документів, які втратили юридичну силу, ефективним способом захисту прав боржника є скасування виконавчих проваджень на підставі п.5 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшло. Відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Боржник ОСОБА_1 , стягувач ТзОВ «БУРА» в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Парфан Т.Д., який підтримав доводи апеляційної скарги, головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби в місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Гринишина Д.В., який не визнав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції керувався ч.4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Таким чином, судом зроблено висновок, що після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, та встановлення, що виконавчий документ не підлягає виконанню, державний виконавець зобов`язаний вчинити дії передбачені ч.4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» .

З такими висновками не можна не погодитися, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2020 року у зв`язку з заявою стягувача ( ТзОВ «БУРА») Головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Раковецьким М.С. винесено постанови у виконавчих провадженнях ВП №43315441 і ВП №43315564 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Вказані постанови не були оскаржені та скасовані, а отже є такими, що винесені на законних підставах, а їх скасування може мати наслідком порушення принципу правової визначеності.

16.12.2020 року, тобто після винесення Головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Раковецьким М.С. постанов у виконавчих провадженнях ВП №43315441 і ВП №43315564 про повернення виконавчого документу стягувану, Івано-Франківський міський суд постановив ухвалу, якою визнав виконавчі листи №344/1304/13-ц від 02.12.2013 року, видані 03.02.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1070175,57 грн. заборгованості за кредитними договорами та №344/1304/13-ц від 02.12.2013 року видані 03.02.2014 року про стягнення з ТзОВ «МікА» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 3441,00 грн. судового збору такими, що не підлягають виконанню. Ухвала набрала законної сили 29.12.2020 року.

06.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся до відділу ДВС у м.Івано-Франківську, в якій просив скасувати постанови від 30.03.2020 року про повернення виконавчих листів стягувачу і закінчити виконавчі провадження №34415441 та №43315564 від 15.05.2014 року на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з визнанням виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Листом №108804 від 12.09.2022 року начальник відділу ДВС у м.Івано-Франківську Пахолік Р.І. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що повернення виконавчих документів стягувану не є остаточним і завершальним актом юридичної дії у виконавчому провадженні та дозволяє стягувану повторно ініціювати процедуру вчинення щодо боржника виконавчих дій на підставі виконавчих документів, які втратили юридичну силу, а ефективним способом захисту прав боржника є скасування виконавчих проваджень на підставі п.5 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до ч.5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Таким чином, законом прямо передбачено неможливість повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання протягом строків встановлених статтею 12 ЗУ «Про виконавче провадження в разі визнання цього документу таким, що не підлягає виконанню.

Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 також є недоречними, оскільки у даному випадку дії, спрямовані на попередження порушення цивільного права та інтересу, яке полягає у можливому повторному пред`явленні виконавчого документу до виконання, які вимагає вчинити скаржник, не мають обґрунтованого сенсу, і у законі прямо передбачено неможливість повторного пред`явлення до виконання виконавчого документу, який було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Виходячи з наведеного, ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону та є обґрунтованим.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Парфан Тарас Дмитрович, залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, постановлену 08 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 січня 2023 року.

Головуюча Є.Є. Мальцева

Судді: В.М. Барков

В.А. Девляшевський