Ухвала

від 13.02.2023 по справі 344/1304/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

13 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 344/1304/13-ц

провадження № 61-1776ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 08 листопада 2022 року в складі судді: Татарінової О. А., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 січня 2023 року в складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Девляшевського В. А., у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: начальник відділу ДВС у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пахолік Ростислав Ігорович, товариство з обмеженою відповідальністю «Бура», на дії державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою, підписаною представником Парфан Т. Д. на дії державного виконавця

Скарга мотивована тим, що 02 грудня 2013 року Івано-Франківським міським судом прийнято рішення у справі № 344/1304/13-ц за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ТОВ «МікА» про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 (боржник) і ТОВ «МікА» (поручитель) 1 070 175,57 грн заборгованості за кредитними договорами і 3 441,00 грн судового збору. Рішення набрало законної сили.

03 лютого 2014 року у справі видано виконавчі листи про стягнення з боржників основної суми боргу і судового збору. Рішення Івано-Франківського міського суду про стягнення з боржників 1 070 175,57 грн боргу і 3 441,00 грн судового збору перебувало на виконанні у Івано-Франківському міському відділі ДВС.

15 травня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Раковецьким М. С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43315441 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 070 175,57 грн боргу та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43315564 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 3 441,00 грн судового збору.

16 травня 2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Богаком Я. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43315336 про стягнення з ТОВ «МікА» на користь «Райффайзен Банк Аваль» 1 070 175,57 грн боргу та постанову про відкриття ВП № 43315215 про стягнення з ТОВ «МікА» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 3 441,00 грн судового збору.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2019 року замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк «Аваль», на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія Форінт», у виконавчих провадженнях, відкритих з приводу виконання виконавчих листів виданих Івано-Франківським міським судом 03 лютого 2014 року на виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 02 грудня 2013 року у справі № 344/1304/13-ц.

05 квітня 2019 року Головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Раковецьким М. С. винесено постанови у виконавчих провадженнях ВП № 43315441 і ВП № 43315564 про заміну сторони виконавчого провадження, якими замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Фінансова компанія «Форінт».

09 квітня 2019 року заступником начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Богаком Я. В. винесено постанови у виконавчих провадженнях ВП № 43315336 і ВП № 43315215 про заміну сторони виконавчого провадження, якими замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Фінансова компанія «Форінт».

09 квітня 2019 року у зв`язку з заявою стягувача (ТОВ «Фінансова компанія «Форінт») про повернення виконавчого документа без виконання заступником начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Богаком Я. В. винесено постанови у виконавчих провадженнях ВП № 43315336 про стягнення з ТОВ «МікА» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 070 175,57 грн боргу та ВП № 43315215 про стягнення з ТОВ «МікА» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 3 441,00 грн судового збору про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 20 лютого 2020 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ТОВ «Фінансова компанія Форінт» у справі № 344/1304/13 про стягнення з ОСОБА_1 та ТОВ «МікА» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 070 175,57 грн боргу на ТОВ «Бура».

30 березня 2020 року, у зв`язку з заявою стягувача (ТОВ «Бура») Головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Раковецьким М. С. винесено постанови у виконавчих провадженнях ВП № 43315441 і ВП № 43315564 про повернення виконавчого документу стягувачу.

27 серпня 2020 року Івано-Франківський міський суд постановив ухвалу, якою визнав виконавчі листи № 344/1304/13-ц від 02 грудня 2013 року, видані 03 лютого 2014 року про стягнення з ТОВ «МікА» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 070 175,57 грн заборгованості за кредитними договорами та № 344/1304/13-ц від 02 грудня 2013 року видані 03 лютого 2014 року про стягнення з ТОВ «МікА» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 3 441,00 грн судового збору такими, що не підлягають виконанню.

16 грудня 2020 року Івано-Франківський міський суд постановив ухвалу, якою визнав виконавчі листи № 344/1304/13-ц від 02 грудня 2013 року, видані 03 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 070 175,57 грн заборгованості за кредитними договорами та № 344/1304/13-ц від 02 грудня 2013 року видані 03 лютого 2014 року про стягнення з ТОВ «МікА» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 3 441,00 грн судового збору такими, що не підлягають виконанню. З урахуванням ухвали Івано-Франківського міського суду від 29 грудня 2020 року, якою виправлено описку, ухвала набрала законної сили.

06 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до відділу ДВС у м. Івано-Франківську з заявою скасувати постанови від 30 березня 2020 року про повернення виконавчих листів стягувачу і закінчити виконавчі провадження № 34415441 та № 43315564 від 15 травня 2014 року на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з визнанням виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Листом № 108804 від 12 вересня 2022 року начальник відділу ДВС у м. Івано-Франківську Пахолік Р. І. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Зазначає, що якщо виконавче провадження закривається у зв`язку з визнанням виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, на підставі такого виконавчого документа, виконавче провадження більше не може бути розпочате знову. Оскільки після того, як виконавчі листи у виконавчих провадженнях № 43315441 та № 43315564 від 15 травня 2014 року були повернуті стягувачу за його заявою (30 березня 2020 року), ухвалою Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2020 року, з врахуванням ухвали від 29 грудня 2020 року, повернуті виконавчі документи були визнані такими, що не підлягають виконанню, з`явилися правові підстави для закінчення виконавчих проваджень № 43315441 та № 43315564 від 15 травня 2014 року в порядку визначеному пункту 5 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII. Однак, не зважаючи на наявність правових підстав для остаточного закінчення виконавчих проваджень, відкритих на підставі виконавчих документів, визнаних судом такими, що не підлягають виконанню, начальник Івано-Франківського міського відділу ДВС безпідставно відмовив ОСОБА_1 у закінченні виконавчих проваджень на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.

ОСОБА_1 просив:

визнати дії начальника відділу Державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пахоліка Р. І. щодо відмови у закінченні виконавчих проваджень № 43315441 та № 43315564 від 15 травня 2014 року на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», неправомірними;

зобов`язати начальника відділу Державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пахоліка Р. І. скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30 березня 2020 року у виконавчому провадженні № 43315441;

скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30 березня 2020 року у виконавчому провадженні № 43315564;

закінчити виконавче провадження № 43315441 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з визнанням виконавчого листа від 03 лютого 2014 року у справі № 344/1304/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1 070175,57 грн на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» таким, що не підлягає виконанню;

закінчити виконавче провадження № 43315564 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з визнанням виконавчого листа від 03 лютого 2014 року у справі № 344/1304/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 3 440,10 грн на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2022 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що звернувшись до суду зі скаргою на дії начальника відділу Державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Пахоліка Р. І. скаржник ОСОБА_1 посилається на відмову ОСОБА_3 у закінченні виконавчих проваджень на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Як встановлено судом, виконавче провадження завершено на підставі постанови головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Раковецького М. С. від 30 березня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, на підставі заяви стягувача.

Суд першої інстанції вказав, що у своїй скарзі представник заявника посилається на те, що виконавчі листи у виконавчих провадженнях були повернуті стягувачу за його заявою (30 березня 2020 року). У разі повернення виконавчого документа стягувачу у нього виникає право пред`явити виконавчий документ до виконання протягом трьох років з дати повернення. Оскільки ухвалою Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2020 року, з урахуванням ухвали від 29 грудня 2020 року, повернуті виконавчі документи визнані такими, що не підлягають виконанню, з`явилися правові підстави для закінчення виконавчих проваджень в порядку визначеному пунктом 5 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII. У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Таким чином, після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», та встановлення, що виконавчий документ не підлягає виконанню, державний виконавець зобов`язаний вчинити дії передбачені частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Тому скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця, задоволенню не підлягає.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, постановлену 08 листопада 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 30 березня 2020 року у зв`язку з заявою стягувача (ТОВ «БУРА») головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Раковецьким М. С. винесено постанови у виконавчих провадженнях про повернення виконавчого документу стягувачу. Вказані постанови не були оскаржені та скасовані. 16 грудня 2020 року, тобто після винесення Головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Раковецьким М. С. постанов у виконавчих провадженнях про повернення виконавчого документу стягувачу, Івано-Франківський міський суд постановив ухвалу, якою визнав виконавчі листи № 344/1304/13-ц від 02 грудня 2013 року, видані 03 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 070 175,57 грн заборгованості за кредитними договорами та № 344/1304/13-ц від 02 грудня 2013 року видані 03 лютого 2014 року про стягнення з ТОВ «МікА» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 3 441 грн судового збору такими, що не підлягають виконанню. Ухвала набрала законної сили 29 грудня 2020 року. 06 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до відділу ДВС у м. Івано-Франківську із заявою, в якій просив скасувати постанови від 30 березня 2020 року про повернення виконавчих листів стягувачу і закінчити виконавчі провадження від 15 травня 2014 року на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з визнанням виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Листом № 108804 від 12 вересня 2022 року начальник відділу ДВС у м. Івано-Франківську Пахолік Р. І. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону та є обґрунтованим.

У лютому 2023 року ОСОБА_1 засобами електронного поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на Івано-Франківського міського суду від 08 листопада 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 січня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, яке заявлено в касаційній скарзі, ОСОБА_1 , просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що постанова апеляційного суду ухвалена 03 січня 2023 року. В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частину рішення, та не отримано друкованого примірника копії постанови

Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).

Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Існують різні правові наслідки для боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі поданої ним заяви та закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у нього виникає право пред`явити виконавчий документ до виконання протягом трьох років з дати повернення. Якщо виконавче провадження закривається у зв`язку з визнанням виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, на підставі такого виконавчого документа виконавче провадження більше не може бути розпочате знову. Зважаючи на те, що правові наслідки для боржника є більш сприятливі у разі закінчення виконавчих проваджень на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», боржник скористався своїм правом і звернувся до органу ДВС з заявою про закінчення виконавчих проваджень у зв`язку з визнанням виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Однак, не зважаючи на наявність правових підстав для остаточного закінчення виконавчих проваджень, відкритих на підставі виконавчих документів, визнаних судом такими, що не підлягають виконанню, начальник Івано-Франківського міського відділу ДВС безпідставно відмовив ОСОБА_1 у закінченні виконавчих проваджень на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказує, що за умови фактичної відсутності зобов`язань боржника перед стягувачем, залишається юридична підстава для повторного звернення стягувача до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) з заявою про примусове виконання виконавчих документів, які втратили юридичну силу, що порушує права боржника та зобов`язання боржника зі сплати виконавчого збору. За таких обставин, звернення боржника до органу виконавчої служби з заявою про скасування постанов про повернення виконавчого документа стягувачу і закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню є ефективним способом захисту порушеного права, який приведе до остаточного завершення спору. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У зв`язку з наведеним виконавчі провадження підлягають закінченню у зв`язку з прийняттям судом рішення про визнання документа таким, що не підлягає виконанню, тобто на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». В силу положень частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Таким чином, наведені норми закону є імперативними та прямо встановлюють обов`язок державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Тобто зазначений обов`язок державного виконавця слід вважати способом виконання судового рішення, яке набрало законної сили і яким виконавчий документ визнано таким, що не підлягає виконанню.

Зазначає, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (постанова Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 755/5684/18-ц). У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2021 року (справа № 381/622/17). В контексті цієї справи закінчення виконавчого провадження з підстав визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, слід розглядати насамперед з точки зору необхідності виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а саме рішення Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2020 року у справі № 344/1304/13. Суди не врахували висновки Верховного Суду, які викладено у постановах від 17 листопада 2021 року в справі № 755/5684/18-ц, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2013 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , та ТОВ «МікА», на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль», заборгованість за генеральною кредитною угодою № 96 від 14 грудня 2006 року та за кредитними договорами, укладеними в межах генеральної кредитної угоди, № 014/14-10/198 G96 від 14 грудня 2006 року в сумі 639 594,16 грн, та №014/14-10/109 G96 від 25.02.2008 року - в сумі 430 581,41 грн, що в загальному розмірі складає 1 070 175,57 грн. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , та ТОВ «МікА», на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 3441 грн судового збору. На виконання даного рішення видано 4 виконавчі листи, про що свідчить відмітка на обкладинці справи.

15 травня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Раковецьким М. С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43315441 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 0701 75,57 грн боргу

15 травня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Раковецьким М. С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №43315564 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 3441 грн судового збору.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2019 року замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк «Аваль», на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», у виконавчих провадженнях, відкритих з приводу виконання виконавчих листів виданих Івано-Франківським міським судом 03 лютого 2014 року на виконання рішення Івано-Франківсько міського суду від 02 грудня 2013 року у справі № 344/1304/13-ц.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 20 лютого 2020 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» у справі № 344/1304/13 на ТОВ «Бура».

30 березня 2020 року головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Раковецьким М. С. винесено постанову у виконавчому провадженні №43315441 про повернення виконавчого листа № 344/1304/2013 виданого 03 лютого 2014 року Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 070175,57 грн боргу стягувачу ТОВ «Бура» на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

30 березня 2020 року головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Раковецьким М. С. винесено постанову у виконавчому провадженні № 43315564 про повернення виконавчого листа №344/1304/2013 виданого 03 лютого 2014 року Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 3 441 грн судового збору стягувачу ТОВ «Бура» на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказані постанови не були оскаржені та скасовані.

Згідно інформаційної довідки від 22 липня 2020 року про виконавче провадження № 43315441, станом на день видачі даної довідки, це виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 344/1304/2013 виданого 03 лютого 2014 року Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бура» завершено.

27 серпня 2020 року Івано-Франківський міський суд постановив ухвалу, якою визнав виконавчі листи № 344/1304/13-ц від 02 грудня 2013 року, видані 03 лютого 2014 року про стягнення з ТОВ «МікА» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 070 175,57 грн заборгованості за кредитними договорами та № 344/1304/13-ц від 02 грудня 2013 року виданий 03 лютого 2014 року про стягнення з ТОВ «МікА» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 3 441 грн судового збору такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до акту виданого ТОВ «Бура» від 01 грудня 2020 року обов`язок ОСОБА_1 сплатити 1 070 175,57 грн за кредитним договором з АТ «Райфайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Бура», а також 3 441 грн судового збору відсутній станом на 01 грудня 2020 року у зв`язку з його припиненням.

16 грудня 2020 року, тобто після винесення Головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Раковецьким М. С. постанов у виконавчих провадженнях ВП № 43315441 і ВП № 43315564 про повернення виконавчого документу стягувачу, Івано-Франківський міський суд постановив ухвалу, якою визнав виконавчі листи № 344/1304/13-ц від 02 грудня 2013 року, видані 03 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 070 175,57 грн заборгованості за кредитними договорами та № 344/1304/13-ц від 02 грудня 2013 року видані 03 лютого 2014 року про стягнення з ТОВ «МікА» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 3 441,00 грн судового збору такими, що не підлягають виконанню. Ухвала набрала законної сили 29 грудня 2020 року.

06 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до відділу ДВС у м. Івано-Франківську, в якій просив скасувати постанови від 30 березня 2020 року про повернення виконавчих листів стягувачу і закінчити виконавчі провадження № 34415441 та № 43315564 від 15 травня 2014 року на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з визнанням виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Листом № 108804 від 12 вересня 2022 року начальник відділу ДВС у м. Івано-Франківську Пахолік Р. І. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Суди встановили, що 30 березня 2020 року у зв`язку з заявою стягувача (ТОВ «БУРА») Головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Раковецьким М. С. винесено постанови у виконавчих провадженнях ВП № 43315441 і ВП № 43315564 про повернення виконавчого документа стягувачу, а 16 грудня 2020 року, тобто після винесення Головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Раковецьким М. С. постанов у виконавчих провадженнях ВП № 43315441 і ВП № 43315564 про повернення виконавчого документу стягувачу, Івано-Франківський міський суд постановив ухвалу, якою визнав виконавчі листи № 344/1304/13-ц від 02 грудня 2013 року, видані 03 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 070 175,57 грн заборгованості за кредитними договорами та № 344/1304/13-ц від 02 грудня 2013 року видані 03 лютого 2014 року про стягнення з ТОВ «МікА» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 3 441,00 грн судового збору такими, що не підлягають виконанню. Ухвала набрала законної сили 29 грудня 2020 року.

За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Аргумент касаційної скарги про те, що суди не врахували висновки Верховного Суду, які викладено у постановах від 17 листопада 2021 року в справі № 755/5684/18-ц, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 колегія суддів відхиляє, оскільки висновки у вказаних постановах Верховного Суду зроблені в справах позовного провадження, а не у зв`язку з ініціюванням справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Івано-Франківського міського суду від 08 листопада 2022 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 03 січня 2023 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 08 листопада 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 січня 2023 року в справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: начальник відділу ДВС у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пахолік Ростислав Ігорович, товариство з обмеженою відповідальністю «Бура», на дії державного виконавця.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков